Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


√оловн≥ культи бог≥в та героњв ќльв≥њ




 

ќльв≥€ Ц одна з чотирьох найб≥льших давньогрецьких м≥ст-колон≥й ѕ≥вн≥чного ѕричорномор'€ Ц про≥снувала б≥льше 1000 рок≥в. ” переклад≥ з давньогрецькоњ мови ќльв≥€ означаЇ Ц щаслива. ƒе€к≥ грецьк≥ автори називають ќльв≥ю Ѕорисфеном, а жител≥в м≥ста - борисфен≥дами по найменуванню р≥чки Ѕорисфен (так греки називали ƒн≥про). ќльв≥€ була заснована грецькими переселенц€ми з ћалоњ јз≥њ з м≥ста ћ≥лета в VI ст. до н.е. ¬ цей час греки активно освоювали велик≥ простори уздовж берег≥в —ередземного, „орного ≥ јзовського мор≥в. Ђ√реки розселилис€ по берегах нашого мор€, €к жаби довкола болотаї, Ц жартома писав ѕлатон [35, с. 115].

—воЇр≥дним ≥ надзвичайно ц≥кавим €вищем давньогрецькоњ рел≥г≥њ Ї культ јх≥лла (дод. ¬). ¬≥н набув особливоњ попул€рност≥ в ѕ≥вн≥чному ѕричорноморТњ, в≥д≥гравши величезну роль в ≥стор≥њ ќльв≥йського пол≥су, ≥ дос€г тут апогею у перш≥ стол≥тт€ нашоњ ери, коли јх≥ллу було присвоЇно сакральний еп≥тет Ђѕонтархї (¬олодар ѕонту) [6, с. 132].

—еред ус≥х культ≥в, що ≥снували у ѕ≥вн≥чному ѕричорноморТњ, культ јх≥лла маЇ найб≥льшу ≥стор≥ограф≥ю. (дод. ¬)

« пом≥ж даноњ л≥тератури, де м≥ститьс€ ≥нформац≥€ про культ јх≥лла, передус≥м потр≥бно назвати ЂЅорисфен≥тську промовуї давньоримського оратора грецького походженн€ ƒ≥она ’рисостома [58, с. 235]. ¬≥дв≥давши ќльв≥ю наприк≥нц≥ ≤ ст. н. е., в≥н залишив дуже докладний опис м≥ста ≥ його мешканц≥в. ¬елику увагу ƒ≥он прид≥л€Ї звича€м ≥ настро€м мешканц≥в, зокрема в≥дзначаЇ надзвичайну попул€рн≥сть у них √омера ≥ јх≥лла. ” промов≥ згадуЇтьс€ два храми јх≥лла, ≥снуванн€ €ких не знайшло в≥дображень в ≥нших джерелах.

ƒ≥он ’рисостом вказуЇ на те, що ольв≥опол≥ти шанують јх≥лла €к бога, але при цьому не називаЇ його Ђѕонтархї. ÷ей факт дозволив прийти до висновку про два етапи реформуванн€ культу јх≥лла: спочатку його обожненн€, а п≥зн≥ше присвоЇнн€ сакрального еп≥тета Ђѕонтархї ≥ п≥днесенн€ у ранг верховного покровител€ пол≥су.

ћайже вс≥ писемн≥ джерела, у €ких м≥ститьс€ ≥нформац≥€ про шануванн€ јх≥лла у ѕ≥вн≥чному ѕричорноморТњ, були з≥бран≥, систематизован≥ ≥ опубл≥кован≥ видатним рос≥йським ≥сториком античност≥ ¬. ¬. Ћатишевим у прац≥ Ђ»звести€ древних писателей о —кифии и  авказеї[6, с. 133].

Ћ≥тературн≥ джерела добре розкривають м≥фолог≥чний образ јх≥лла, але дуже мало пов≥домл€ють про сусп≥льно-пол≥тичну роль його культу. ÷ю прогалину великою м≥рою заповнюють еп≥граф≥чн≥ матер≥али. ≈п≥граф≥чн≥ памТ€тники в≥д≥грають головну роль у розкритт≥ обр€ду поклон≥нн€ јх≥ллу. ¬они мають вир≥шальне значенн€ дл€ висв≥тленн€ процесу еволюц≥њ культу јх≥лла в≥д геро€-володар€ до бога ѕонтарха.

—уттЇву роль у досл≥дженн≥ культу јх≥лла в≥д≥граЇ нум≥зматичний матер≥ал. —аме на основ≥ монетних колекц≥й Ћевки ≥ “ендри було зроблено висновок про функц≥онуванн€ тут св€тилищ, та њх значенн€ прот€гом усього пер≥оду ≥снуванн€ античних м≥ст-держав у ѕ≥вн≥чному ѕричорноморТњ [32, с. 7]. ƒл€ римського пер≥оду ≥стор≥њ ќльв≥њ монети Ц одне з основних джерел дл€ реконструкц≥њ пол≥тичних обставин житт€ громад€нськоњ общини.

“аким чином, кожна група джерел в≥дображаЇ певн≥ сторони культу јх≥лла. « огл€ду на фрагментарн≥сть ≥нформац≥њ, €ка в них м≥ститьс€, т≥льки комплексний п≥дх≥д дозвол€Ї робити аргументован≥ ≥ зважен≥ висновки щодо особливостей розвитку культу јх≥лла ѕонтарха в ќльв≥њ ≥ культу јх≥лла в ѕ≥вн≥чному ѕричорноморТњ в ц≥лому.

 ульт јх≥лла в≥д≥гравав величезну роль в ≥стор≥њ ќльв≥йського пол≥су майже прот€гом VI ст. до н. е - III ст. н. е. ¬ивченн€м цього культу займалос€ багато визначних вчених. ќкремо сл≥д вид≥лити так≥ прац≥ €к ¬. ¬. Ћатишева, ≤. ≤. “олстого та ≥н.

¬елику увагу у р≥зн≥ часи привертали проблеми походженн€, поширенн€ ≥ характеру культу јх≥лла в ѕ≥вн≥чному ѕричорноморТњ до першоњ проблеми можна в≥днести питанн€ про те, коли ≥ зв≥дки культ грецького геро€ було перенесено до ѕ≥вн≥чного ѕричорноморТ€; чи мав цей культ м≥сцеве чи варварське п≥дірунт€.

јх≥лл Ц один з найпопул€рн≥ших грецьких героњв. …ого культ був поширений по вс≥й ≈ллад≥. ” процес≥ великоњ грецькоњ колон≥зац≥њ культ јх≥лла проникаЇ у ѕ≥вн≥чне ѕричорноморТ€. перш≥ сл≥ди шануванн€ јх≥лла на остров≥ Ћевка («м≥њний), Ѕерезан≥ та поселенн€х Ќижнього ѕобужж€ зТ€вл€ютьс€ ще в VI ст. до н. е. [4, с. 130]. Ќа Ћевц≥ ≥снували св€тилища јх≥лла загальнопонт≥йського значенн€. “ут јх≥ллу поклон€лис€ представники багатьох пол≥с≥в ѕ≥вн≥чного ѕричорноморТ€ [4, с. 131]. јле найб≥льшу роль культ в≥д≥грав в ≥стор≥њ ќльв≥њ та Ќижнього ѕобужж€, особливо у ≤≤ Ц середин≥ ≤≤≤ ст. н. е., коли јх≥ллу було присвоЇно сакральний еп≥тет ѕонтарх, а його культ став головним культом ќльв≥йського пол≥су.

«а к≥лькома вин€тками, ус≥ памТ€тники культу јх≥лла ѕонтарха в≥днос€тьс€ до групи лап≥дарних напис≥в. Ќа сьогодн≥ в≥домо 43 таких написи, у €ких читаЇтьс€ ≥мТ€ јх≥лла ѕонтарха, або ж напис в≥дноситьс€ до даноњ групи на п≥дстав≥ формули присв€ти. Ќаписи датуютьс€ к≥нцем ≤ Ц серединою ≤≤≤ ст. н.е. ÷≥ присв€ти встановлювалис€ в р≥зних м≥сц€х Ќижнього ѕобужж€ в≥д ≥мен≥ ольв≥йських маг≥страт≥в Ц колег≥й архонт≥в, стратег≥в й агораном≥в, а також жрец≥в.

ѕор€д з присв€тами јх≥ллу ѕонтарху у ≤≤- ≤≤≤ сол≥тт€х под≥бн≥ присв€ти встановлювалис€ й ≥ншим божествам: «евсу, јполлону ≥ √ермесу. јле в той час, €к присв€ти робилис€ јполлону т≥льки в≥д ≥мен≥ стратег≥в, «евсу Ц т≥льки в≥д жрец≥в, √ермесу Ц т≥льки в≥д агораном≥в, присв€ти јх≥ллу робилис€ в≥д ≥мен≥ ус≥х чотирьох колег≥й маг≥страт≥в. ќтже, культ јх≥лла ѕонтарха у ≤≤- ≤≤≤ стол≥тт€х стаЇ головним культом ќльв≥йського пол≥су.

¬ажливо ≥ те, що формули присв€чень јх≥ллу аналог≥чн≥ формулам присв€чень «евсу, јполлону ≥ √ермесу. ќск≥льки три останн≥х Ї богами, то Ї п≥дстави вважати, що јх≥лл у ≤≤ Ц ≤≤≤ стол≥тт€х також шануЇтьс€ €к бог. « таким висновком добре узгоджуЇтьс€ ≥ р€д ≥нших факт≥в. «окрема, довгий перел≥к под€к јх≥ллу Ђза мужн≥сть, непорушн≥сть кордон≥в, мир та могутн≥сть державиї, Ђза достаток плод≥вї, Ђза благополучч€ м≥стаї, Ђза здоровТ€ї, це також св≥дчить про розширенн€ його функц≥й.

 р≥м того, €скравим п≥дтвердженн€м шануванн€ јх≥лла €к бога у ≤≤ Ц ≤≤≤ ст. н. е. Ї присв€ченн€ јх≥ллу √ерою з Ѕерезан≥ [4, с. 133]. јнал≥з текст≥в присв€т приводить до висновку, що јх≥лл над≥л€вс€ широкими функц≥€ми бога-ц≥лител€, захисника держави ≥ кордон≥в, покровител€ добробуту держави, зокрема землеробства. ¬≥н над≥лений ц≥лим р€дом нових функц≥й, стаЇ верховним покровителем ќльв≥йського пол≥су його захисником.

” м≥ст≥ будуЇтьс€ храм јх≥лла, а на остр≥в Ѕерезань переноситьс€ його центральне св€тилище.  ульти јх≥лла, «евса, јполлона ≥ √ермеса ц≥лком нов≥, не в≥дом≥ в ќльв≥њ. ќчевидно, вони зТ€вилис€ внасл≥док рел≥г≥йноњ реформ, що була проведена наприк≥нц≥ ≤ ст. у процес≥ в≥дродженн€ пол≥су п≥сл€ гетського погрому.

“аким чином, розвиток ќльв≥њ у ≤ ст. в≥дбувавс€ в умовах серйозноњ в≥йськовоњ загрози з боку сармат≥в, €ка стримувалас€ присутн≥стю римських лег≥он≥в на дунайському кордон≥. –имл€ни, однак, не завжди могли гарантувати ќльв≥њ над≥йний захист.

”св≥домленн€ ольв≥опол≥тами того, що власними силами вони навр€д чи зможуть в≥дбити б≥льш-менш потужний наступ сармат≥в, над≥€ на допомогу римл€н ≥ в той же час розум≥нн€ того, що римл€ни ц≥лком здатн≥ залишити ќльв≥ю на призвол€ще Ц усе це мало насл≥дком ще т≥сн≥шу консол≥дац≥ю ольв≥йськоњ громадськоњ общини, €ка про€вилас€ у зростанн≥ консервативних тенденц≥й у культур≥, у поваз≥ до Ђбатьк≥вських звичањвї ≥ всього грецького. ÷≥ тенденц≥њ ц≥лком простежуютьс€ у рел≥г≥њ ќльв≥њ, €ка пронизувала ус≥ сфери ≥ сусп≥льного ≥ приватного житт€ античного грек≥в, ≥ зокрема на державному пантеон≥ ќльв≥њ.

«ростанн€ рол≥ культу јх≥лла у житт≥ ольв≥опол≥т≥в в≥дбувалос€, суд€чи з усього, поступово, а його реформуванн€ Ц не одноактно. —початку, до в≥зиту ƒ≥она ’рисостома јх≥лл став богом, а вже пот≥м Ц ѕонтархом, головою пантеону ≥ верховним покровителем пол≥су.

–ел≥г≥йна реформа к≥нц€ ≤ ст. в ќльв≥њ справл€Ї враженн€ глибоко продуманого заходу, хоч ≥ зумовленого сучасною ситуац≥Їю, але ор≥Їнтованого на майбутнЇ. √ромад€ни маленького поруйнованого варварами п≥вн≥чнопричорноморського пол≥су ќльв≥њ безумовно, пишалис€ ≥стор≥Їю р≥дного м≥ста, його минулою величиною. јле велич д≥йсно лишалас€ в минулому.

«алишалас€ лише над≥€ на високе заступництво бог≥в. “их бог≥в, €ким з давн≥х-давен поклон€лис€ предки, €к≥ допомогли колись зв≥льнитис€ в≥д ск≥ф≥в, зн€ти облогу «оп≥р≥она, усп≥шно в≥дбивати численн≥ напади сармат≥в. ¬они з≥брали в одному пантеон≥ своњх наймогутн≥ших бог≥в, з тим, щоб перед будь-€кою загрозою бути захищеним.

” римський пер≥од, незважаючи на поширенн€ сх≥дних культ≥в, ольв≥опол≥ти залишались у рел≥г≥йному в≥дношенн≥ в≥рним традиц≥€м своњх предк≥в.  риза рел≥г≥њ тут хоча ≥ спостер≥галас€, але серед ус≥х грецьких пол≥с≥в ѕ≥вн≥чного ѕричорноморТ€ була менш пом≥тна [4, с.135]. ≤ €кщо створенн€ пантеону чотирьох божеств ≥ можна певною м≥рою в≥днести до кризових €вищ, то дуже умовно, оск≥льки серед населенн€ не т≥льки не в≥дбувалос€ знев≥ри у традиц≥йних культах, а навпаки, ц≥ культи вийшли на новий р≥вень свого розвитку.

якщо проанал≥зувати функц≥њ јх≥лла ≥ јполлона на матер≥ал≥ присв€т ≤≤ Ц ≤≤≤ ст., то ви€витьс€ що вони наст≥льки широк≥, що кожен з цих бог≥в в самих лише цих функц≥€х виражав ус≥ найважлив≥ш≥ потреби населенн€. ћожливо, пост≥йно в≥дчуваючи зовн≥шню загрозу, сумн≥ваючись у тому, що вони завжди будуть здатн≥ в≥дбити напад будь-€кого ворога, ольв≥опол≥ти вир≥шили посилити ≥ св≥й захист, призначивши в≥дразу чотирьох покровител≥в, кожен з €ких, по сут≥, м≥г зам≥нити ≥ншого.

Ѕезумовно, що вс≥ пол≥тичн≥ та соц≥ально-економ≥чн≥ зм≥ни, що в≥дбувалис€ в ќльв≥њ, на€вн≥сть пор≥вн€но значного прошарку негрецького населенн€, перебуванн€ римських лег≥онер≥в, ≥нтенсивн≥ звТ€зки ќльв≥њ з малоаз≥йськими ≥ нижньодунайськими пров≥нц≥€ми, де вплив римськоњ культури в≥дчувавс€ сильн≥ше, так чи ≥накше впливали на духовне житт€ ольв≥опол≥т≥в.

“аким чином культ јх≥лла був пов'€заний фактично з ус≥ма сферами житт€ населенн€: зовн≥шньою ≥ внутр≥шньою пол≥тикою, економ≥кою, св€тами ≥ дозв≥лл€м, що св≥дчить про його ун≥версал≥зац≥ю. —амими лише своњми функц≥€ми јх≥лл охоплюЇ вс≥ головн≥ потреби ольв≥опол≥т≥в. —пециф≥кою культу јх≥лла ѕонтарха у цьому в≥дношенн≥ стала в≥дсутн≥сть синкретизац≥њ його грецькоњ основи ≥з рисами, притаманними р≥зноман≥тним сх≥дним божествам.

¬ умовах посиленн€ римського ≥ варварського вплив≥в в духовному житт≥ ольв≥опол≥т≥в зростають консервативн≥ тенденц≥њ. ¬з€вши п≥д захист традиц≥йн≥ Ђбатьк≥вськ≥ї культи ≥ наповнивши њх новим зм≥стом, громад€нська община ќльв≥њ зберегла культурну своЇр≥дн≥сть до останн≥х дн≥в свого ≥снуванн€ [4, с. 135].

Ќайпоширен≥шим у вс≥х ≥он≥йських колон≥€х був культ јполлона. ÷е по€снюЇтьс€ не лише тим, що цей бог був найб≥льш шанобливий в ћ≥лет≥, але ≥ властивим вс≥м грекам у€вленн€м про јполлона €к про бога-заступника колон≥зац≥њ. √оловним богом перших колон≥ст≥в Ѕерезан≥ ≥ ќльв≥њ був јполлон Ћ≥кар. «агальноприйн€тою Ї точка зору, зг≥дно €коњ культ јполлона Ћ≥кар€ був перенесений греками-колон≥стами з ≤он≥њ.

Ќедалеку в≥д ќльв≥њ в район≥ √≥лењ вже в середин≥ VI ст. до н.е. разом з в≥втар€ми ћатер≥ бог≥в ≥ √еракла ≥снував ≥ в≥втар Ѕорисфену. «ображенн€ цього р≥чкового божества б≥льш≥сть досл≥дник≥в бачать в бородатому ≥ рогатому персонаж≥ на найчисленн≥ших ольв≥йских монетах 330-250 рр.

ќбраз персонажа на ольв≥йських Ђборисфенахї в≥дпов≥даЇ грецьк≥й ≥конограф≥њ р≥чкових божеств. јле в той же час в подоб≥ ЂЅорисфенуї просл≥джуютьс€ Ђ€скраво виражен≥ риси ск≥фського етн≥чного типаї.

ѕам'€тники культу ƒ≥он≥са в ќльв≥њ багаточисельн≥ ≥ вс≥л€к≥. Ќайц≥кав≥шими з них Ї присв€ченн€ ƒ≥он≥су общиною орфик≥в, вир≥зан≥ в V ст. на к≥ст€них пластинках. Ўвидше за все, орфизм проникаЇ в ќльв≥ю не в V ст. з јф≥н, а ще в VI ст. з ћ≥лета, причому €вно на добре п≥дготовлений грунт. ѕро це наочно св≥дчить ≥снуванн€ вже в перш≥й половин≥ V ст. оф≥ц≥йного культу ¬акха.

÷≥лком можливо, що шануванн€ ¬акха було принесене сюди першими колон≥стами з ћ≥лета, €кий, €к в≥домо, був заснований м≥нойц€ми. јле в той же час Ї п≥дстави передбачати, що розкв≥т цього культу був обумовлений ≥снуванн€м в м≥сцевих племен схожих культ≥в.

ѕро культ ƒеметри ≥ њњ дочки  ори в ќльв≥њ св≥дчить ц≥лий р€д пам'€тник≥в: багаточисельн≥ графф≥т≥, теракоти, з IV ст. монети; лап≥дарн≥ написи в≥дом≥ лише з II ст.[16, с. 25].

 ульт «евса мав в ќльв≥њ зовс≥м не первинне значенн€, але по к≥лькост≥ св≥доцтв даного культу цей пол≥с займав перше м≥сце серед вс≥х м≥летських колон≥й. (дод. Ѕ) «найден≥ граф≥т≥ дозвол€ють стверджувати, що вже в к≥нц≥ VI ст. тут функц≥онувало св€тилище «евса ≥ јф≥ни. ќск≥льки р≥дкий сп≥льний культ «евса ≥ јф≥ни заф≥ксований ≥ в ћ≥лет≥, можна думати, що цей культ був перенесений в ќльв≥ю зв≥дти. ÷≥каво, що надал≥ сп≥льне шануванн€ цих бог≥в не просл≥джуЇтьс€ [37, с. 143].

ѕ≥дсумовуючи безперечн≥ дан≥ про культ «евса в ќльв≥њ, можна побачити, що напис≥в, посв€т, храм≥в на ольв≥йських земл€х абсолютно недостатньо дл€ припущенн€, що цей бог висувавс€ на роль верховного заступника ќльв≥њ.

–озгл€даючи обр€дову сторону шануванн€ тих чи ≥нших бог≥в, сл≥д зазначити, що античний храм вважавс€ будинком бога, а стату€, що сто€ла усередин≥ буд≥вл≥, була уособленн€м божества; тут же знаходилис€ ≥ принесен≥ йому вс≥л€к≥ дари. Ќа в≥дм≥ну в≥д сучасних церков, мечетей ≥ синагог, куди люди приход€ть брати участь в богослуж≥нн≥, молитис€, в≥дзначати рел≥г≥йн≥ св€та, вс≥ обр€ди в античност≥ проходили перед храмом на в≥дкритому пов≥тр≥ у в≥втар≥в. ƒл€ шануванн€ божества у р€д≥ випадк≥в споруджували лише в≥втар на св€щенн≥й д≥л€нц≥ Ц теменос [16, с. 27].

” грецьких м≥стах на п≥вн≥чних берегах ѕонта ≈вксинського в≥втар≥ з'€вилис€ в VI ст. до н. е., тобто незабаром п≥сл€ заснуванн€ колон≥й, ≥ по своЇму вигл€ду вони не в≥др≥зн€лис€ в≥д под≥бних споруд в ≈ллад≥. Ќа великих головних в≥втар€х в кожному грецькому м≥ст≥ зд≥йснювалис€ жертвопринесенн€ п≥д час державних св€т. ƒо тепер≥шнього часу краще всього збереглис€ два под≥бн≥ в≥втар≥ в ’ерсонесе ≥ в ќльв≥њ [37, с. 145].

Ѕ≥л€ храму јполлона, верховного бога ќльв≥йськоњ держави, в≥втар з'€вивс€ в VI ст. до н. е., у наступному стол≥тт≥ там поставили кам'€ний в≥втар дек≥лька великих розм≥р≥в, а цоколь колишнього використовували €к майданчик, на €кому сто€в жрець п≥д час жертвопринесенн€. Ќа краю в≥втар€ височ≥ла стату€, ймов≥рно, јполлона. —кладений з прекрасно оброблених вапн€кових плит, цей в≥втар майже повн≥стю збер≥гс€ до наших дн≥в, оск≥льки в III ст. до н.е. його засипали шаром земл≥, на €кому звели новий, оброблений мармуром.

…мов≥рно, в≥н був найкрасив≥шою спорудою такого роду за всю ≥стор≥ю ќльв≥њ, але в≥д нього уц≥л≥ли лише др≥бн≥ мармуров≥ уламки з р≥зьбленим, тонко виконаним орнаментом.  р≥м того, в ќльв≥њ знайдений в≥втар менших розм≥р≥в; фанерований вапн€ковими плитами, в≥н сто€в на платформ≥ з двох кам'€них блок≥в, що утворювали з одного боку два р≥вн≥, на €ких п≥дн≥мавс€ жрець при зд≥йсненн≥ обр€д≥в п≥д час св€т в III-II ст. до н.е. “ам же в≥дкрит≥ залишки ≥нших вс≥л€ких в≥втар≥в.

’ороше у€вленн€ про в≥втар≥ такого типа дають м≥н≥атюрн≥ в≥втар≥, €к≥ називаютьс€ в науков≥й л≥тератур≥ арулами; њх робили з глини, вапн€ку ≥ мармуру по зразках великих в≥втар≥в ≥ ставили в н≥ш≥ ст≥н приватних будинк≥в, а також в св€тилища бог≥в, про що св≥дчать м≥сц€ њх знах≥док. ѕод≥бн≥ приношенн€ разом з м≥сцевими жител€ми робили ≥ прињждж≥. Ќапис IV ст. до н.е. на невеликому кам'€ному в≥втар≥ з √ермонасси св≥дчить, що громад€нин √ераклЇњ прин≥с його в дар јфрод≥т≥ [13, с. 453].

як ≥ справжн≥ в≥втар≥, арули прикрашали рельЇфами. Ќа де€ких арулах спалювали ароматичн≥ речовини, зд≥йснюючи таким чином пад≥нн€ богам. ѕро под≥бн≥ ритуали в ѕ≥вн≥чному ѕричорномор'њ св≥дчать сл≥ди гор≥нн€ на двох теракотових в≥втар€х, знайдених на аз≥атськ≥й частин≥ Ѕоспора [13, с. 453].

≈лл≥ни зд≥йснювали приношенн€ богам двох вид≥в. ∆ертви, що призначалис€ дл€ тимчасовоњ насолоди божества, складалис€ з р≥зних напоњв, м'€са, плод≥в, спец≥ально приготованих блюд. ¬нески ж, що залишалис€ в св€тилищ≥ €к його власн≥сть, служили дл€ потреб культу (наприклад, посуд дл€ зливань) ≥ дл€ прикраси храму - статуњ, рельЇфи, в≥нки, парадна збро€ [13, с. 453].

ѕринесенн€ жертв першого вигл€ду в≥дпов≥дало у€вленн€м грек≥в про те, що боги харчуютьс€ ароматом спалюваного м'€са, випарами р≥дин п≥сл€ зд≥йсненн€ зливань, вдихають запах кур≥нь з мирри та ≥нших ароматичних речовин. «ливанн€ могло бути самост≥йним актом, але зазвичай воно супроводжувало жертвопринесенн€. «ливанн€ найчаст≥ше зд≥йснювали чистим вином, не зм≥шаним з водою, кр≥м того, в певних випадках використовували молоко, воду, мед ≥ р≥зн≥ њх сум≥ш≥.

ƒл€ цього обр€ду найчаст≥ше використовували плоску керам≥чну або металеву чашу, €ку малювали на вазах ≥з зображенн€м цього ритуалу. ѕ≥д час св€ткових церемон≥й жрець наливав туди р≥дину з глечика. «литт€ зд≥йснювалос€ на землю або на жертовник, а ≥нколи на ф≥м≥атер≥й Ц судина, з €коњ виходив благовонний дим Ц ф≥м≥ам. ÷€ церемон≥€ супроводилас€ музикою, що виконувалас€ на аулос≥, подв≥йн≥й флейт≥ [37, с. 147].

«мащуванн€ вс≥л€кими ароматичними речовинами, на думку грек≥в, приносили задоволенн€ ≥ богам, ≥ люд€м, в той же час благовонний дим заглушав неприЇмн≥ запахи в≥д гор≥нн€ вовни ≥ к≥сток жертовних тварин. ƒл€ цього ритуалу використовували запашн≥ трави, лист€ ≥ шишки, а на урочист≥ших обр€дах, особливо на головних св€тах, використовували смоли ≥ камедь, привезен≥ з ѕ≥вденноњ јрав≥њ, ѕ≥вн≥чноњ јфрики ≥ нав≥ть з ≤нд≥њ.

ќбкурюванн€ пахучими травами супроводили св€та в античних м≥стах ѕ≥вн≥чного ѕричорномор'€ з перших рок≥в њх ≥снуванн€. “ут знайдено немало м≥сцевих курилень, що привезли; њх вживали при домашн≥х ≥ сусп≥льних жертвопринесенн€х, про що св≥дчать м≥сц€ њх знах≥док. ќльв≥йськ≥ керам≥чн≥ курильн≥ м≥сцевого виробництва розписували р≥знокол≥рними орнаментами ≥ г≥рл€ндами з г≥лок ≥ лист€ [13, с. 148].

ѕриватн≥ жертвопринесенн€ зд≥йснювалис€ з нагоди домашн≥х св€т, наприклад, народженн€ дит€ти або вес≥лл€, а також дл€ того, щоб очиститис€ в≥д €кого-небудь гр≥ха, аби вмилостивити або под€кувати богам [37, с. 148]. ѕ≥сл€ жертвопринесенн€ влаштовували св€тковий об≥д дл€ родич≥в або друз≥в.

—еред безкровних жертв особливо поширеними були приношенн€ перших досп≥лих злак≥в ≥ плод≥в. Ѕ≥дн≥ люди, будучи не в змоз≥ придбати жертовних тварин, дарили богам печен≥€ або глин€н≥ ф≥гурки, що мали форму цих тварин. ∆ертовними тваринами найчаст≥ше ставали бики ≥ корови, в≥вц≥ ≥ барани, козли ≥ кози, свин≥ ≥ п≥вн≥. ѓх к≥стки в безл≥ч≥ знаход€ть при розкопках св€щенних д≥л€нок (теменос≥в) в античних м≥стах ѕ≥вн≥чного ѕричорномор'€. Ќа двох мармурових рельЇфах з ќльв≥њ змальован≥ жертвопринесенн€ барана ≥ кабана [13, с. 150].

ƒл€ приношенн€ небесним богам брали тварин з≥ св≥тлою шерстю, а дл€ п≥дземних бог≥в з темною, обов'€зково здорових, без т≥лесних недол≥к≥в. —амц≥в зазвичай жертвували чолов≥чим божествам, а самок - ж≥ночим. „астину м'€са ≥ нутрощ≥в тварини обгортали жиром ≥ спалювали на жертовнику, поливаючи його ол≥Їю ≥ обкурюючи пахощами. „астини, що залишилис€, отримували жерц≥ ≥ учасники жертвопринесенн€.

ƒеметр≥ зазвичай приносили в жертву свиню, ƒ≥он≥су Ц козла, ѕосейдонов≥ Ц кон€. Ќайбагатшою ж жертвою було закланн€ одного або дек≥лькох бик≥в. ўе у √омера в Ђ≤л≥ад≥ї згадуЇтьс€ про заклик жерц€  алханта зробити спокутну жертву јполлону гекатомбою ≥ про бажанн€ √ектора вмилостивити бог≥в таким же способом, тобто принесенн€м в жертву ста бик≥в. ” реальност≥ греки заколювали на св€тах сто бик≥в надзвичайно р≥дко, а гекатомбою називали урочисте жертвопринесенн€ дек≥лька тварин.

ѕ≥д час головних св€т вс≥ громад€ни брали участь в заст≥лл€х, њли њжу, приготовану з туш жертовних тварин. ¬важалос€, що боги незримо присутн≥ при цьому. ѓх закликали молитвою прийти на трапезу, а њжею бог≥в на бенкет≥ були спален≥ на в≥втар≥ внутр≥шн≥ частини тварин ≥ зд≥йснен≥ на њх честь узливанн€ вином, водою або молоком. —л≥ди под≥бних бенкет≥в ви€влен≥ при розкопках античних м≥ст ѕ≥вн≥чного ѕричорномор'€. Ѕ≥л€ великого св€тилища в невеликому боспорском м≥стечку  ит≥њ знайден≥ горщики, каструл≥ ≥ к≥стки тварин. —в≥тильники, що знаходилис€ разом з названими предметами, мабуть вказують на те, що бенкети тривали ≥ п≥сл€ настанн€ сут≥нк≥в [37, с. 150].

Ќа територ≥њ св€щенних д≥л€нок в ќльв≥њ, де сто€ли храми ≥ в≥втар≥, знайдено багато к≥сток жертовних тварин. ¬они знаходилис€ в спец≥альних €мах Ц ботросах, куди њх закопували п≥сл€ ритуалу. јдже греки вважали, що все пожертвуване богов≥, не можна в≥дносити з його св€щенноњ д≥л€нки, а граб≥жник≥в св€щенних предмет≥в карали смертю[13, с. 151].

ѕеред початком жертвопринесенн€ наставало благогов≥йне мовчанн€, пот≥м роздавалас€ музика, що заглушала стогони тварин. Ќа ваз≥ з ѕант≥капе€ намальована ж≥нка, що несе л≥ру. ¬она йде перед жертовним биком ≥ музичитиме п≥д час жертвопринесенн€. ƒо в≥втар€ вели тварин, €ких прикрашали в≥нками або кольоровими г≥рл€ндами ≥ лист€, а роги золотили [13, с. 151].

ќтже, до ольв≥йського державного пантеону належали боги перенесен≥ з грецьких метропол≥й, так≥ €к «евс, јртем≥да, јфрод≥та, ƒ≥он≥с, јф≥на, јполлон. ”с≥ божества шанувалис€ з дотриманн€м основних процедур, започаткованих у метропол≥њ.  р≥м того, на в≥дм≥ну в≥д рел≥г≥йних у€влень ћ≥лету, особливого шануванн€ в ќльв≥њ заслуговували нап≥вм≥фолог≥чн≥ давньогрецьк≥ героњ Ц √еракл ≥ јх≥лл.






ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2016-11-18; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 642 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

„тобы получилс€ студенческий борщ, его нужно варить также как и домашний, только без м€са и развести водой 1:10 © Ќеизвестно
==> читать все изречени€...

680 - | 686 -


© 2015-2023 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.026 с.