Олімпійські боги та їх місце у житті греків

З тих пір як у людей з’явилося уявлення, що окрім тих духів, що живуть по сусідству – у вогні, деревах, річках і могилах предків, над ними володарюють могутні боги, вони стали підшукувати для богів гідне житло. Єгиптяни, що населяли плоску, як долоню долину Ніла, так і не найшли для своїх богів гідного житла. Жителям гірських країн було в цьому відношенні легше. Вони віддавали богам саму високу гору.

Давні греки вважали, що боги перебувають на Олімпі – найвищій вершині Греції, тому саме ця гора розташована на кордоні Фесалії і Македонії, й стала постійною оселею Зевса і його найближчого оточення, звідкіля влада громовержця поширювалася на навколишній світ. (дод. А)

Греки віддали своїм богам Олімп, який Гомер назвав «багатовершинним» [11, с. 300]. Гомер назвав його так, тому що Олімп складався з двох або навіть більше вершин. Але на сучасних фотографіях Олімп справляє враження нагромадження скель, і, вочевидь, така картина з’являлася і стародавнім спостерігачам.

Спочатку на Олімпі жив Офіон та його дружина Еврінома. Але це місце сподобалося Крону та Реї, і вони його зайняли, прогнавши Офіона та Евріному. Крона і Рею вигнав з Олімпу Зевс [20, с. 11].

За уявленнями греків, олімпійські боги складали групу наймогутніших богів, що, крім місця народження, за характером своїх вчинків і устремлінь не були прив’язані до якогось конкретного місця або території. Їх шанували у всіх грецьких полісах. Вони вважалися уособленнями й володарями основних частин всесвіту, природних і суспільних явищ, а також людських властивостей і якостей: моря (Посейдон), підземного царства (Аїд), мудрості (Афіна), війни (Арест), кохання (Афродіта), домашнього вогнища (Гестія), мисливства (Артеміда), виноградарства (Діоніс), торгівлі (Гермес), землеробства (Деметра), шлюбу (Гера), ремесла (Гефест), мистецтва та полісного порядку (Аполлон). Між богами існували родинні зв’язки. Очолював олімпійський пантеон Зевс – володар неба, грому і блискавки [20, с. 12]. З часом функції богів розширювалися, що прослідковується в повідомленнях грецьких авторів і зустрічається в написах на храмах, присвячених божествам.

За переказом, крім Олімпу, кожен з небожителів мав свій уділ, свою малу батьківщину – певну місцевість, острів, гору. Так, батьківщиною Зевса була гора Їда на острові Крит, місцем народження Аполлона та Артеміди вважався кам’яний острівець Делос [12, с. 23].

Гефест, який народився на Олімпі, отримав другу батьківщину на острові Лемнос, куди через уроджене каліцтво був скинутий своєю матір’ю Герою. Вочевидь, в такий спосіб в міфах збереглися відомості про первісні місця виникнення і пошанування культів цих локальних божеств, аж поки вони не набули загального визнання і були віднесені до олімпійського пантеону.

З богами поєднувалися певні рослини, птахи, плазуни, ссавці. Орел, вважався вісником Зевса і постійно знаходився біля ніг свого повелителя на Олімпі, вірогідно, ще до Зевса бо вважався володарем неба [12, c. 24]. Священними тваринами Афіни були змія і сова, які багатьма народами розглядалися як носії мудрості. В культі Аполлона значну роль відігравав лавр; провідне місце в пошануванні Зевса посідав патріарх лісів - дуб, Діоніса – виноградна лоза й плющ, Персефони – тополя.

В грецьких міфах відчутні впливи більш давніх переказів, зокрема, східного походження. В образі деяких олімпійських богів яскраво проступають риси вавилонських, хетських, фінікійських богів.

Так, виразно східне походження має така богиня, як Афродіта. Недарма її батьківщиною вважається розташований біля сирійсько-палестинського узбережжя острів Кіпр, який населяли фінікійці, відомі шанувальники Астарти. Такі риси Афродіти, як пристрасність і розпещеність ріднять її з попередницями – східними богинями кохання [12, с. 25].

Чужим богом для сучасників Гомера вважався також Аполлон. Невипадково, згідно з міфами, у зіткненні ахейців і троянців він прийняв бік останніх. Та й Гермес спочатку був божеством догрецького населення Балканського півострова і західної частини Малої Азії – пеласгів.

Крім впливу інших, більш давніх культів, на формуванні образів олімпійських богів позначилися особливості суспільно-політичної історії Греції. Залежність подоби того чи іншого бога від суспільно-економічного буття видається найбільш очевидною на прикладі Аполлона і Діоніса. Аполлон в гомерівському тлумаченні – вартівник створеного богами порядку в природі і людському колективі, охоронець досягнутою аристократією панівного становища в суспільстві, покровитель міри в усьому, зокрема в мистецтві [35, с. 98]. Натомість Діоніс (інше ім’я Вакх) – бог вина, що звільняє від скутості і загальноприйнятих правил; бог нестриманих веселощів, який дарує радість всім тим, хто її позбавлений, передусім людям виснаженої фізичної праці; бог селянства гористої Греції, де землями, придатними для землеробства, володіли лише аристократи, а на невеличких незручних ділянках можна було вирощувати тільки маслини й виноград; бог-страждальник, народжений смертною жінкою, який й загинув у муках, щоб відродитися у людині [35, с. 98].

Родинні стосунки між богами, відображені у міфах, могли пояснюватися не лише їх спільним походженням і входженням у грецький пантеон, але й близькістю соціальних функцій. Аполлон і Артеміда, які вважалися єдинокровними близнюками, поєднані притаманною аристократії войовничістю. Адже війна і мистецтво, коли останнє втратило господарське значення, були привілеєм аристократії.

Разом з тим, образи олімпійських богів представлені в численних давньогрецьких міфах, разюче відрізняються від всього того, що входить в наше поняття «бог». Богам Олімпу не зайве ніщо людське. Вони нікого й нічому не вчать, й не наставляють, адже вони не мають твердих моральних принципів, понять і настанов на взірець тих, що мають вираз в священних книгах сучасних релігій.

Грецькі боги позбавлені авторитету, без якого не мислиться жодна релігійна система. Вони безсмертні, однак не всемогутні, бо над ними, як і над людьми постає доля – невідворотній рок.

Християнство відкрило новий Олімп не десь в небесних сферах, а в глибині людської душі. Бога стали носити в собі. Це був один бог для всіх, який був позбавлений олімпійської красоти. А тепер розглянемо кожного бога окремо, і розпочнемо із Зевса. Відповідно за міфами, нам відоме ще такі боги, як: Аїд – брат Зевса, і володар підземного царства, Посейдон, він також рідний брат Зевса, але уже володар моря. У Зевса були і сестри, наприклад всім нам добре відома Гера, яка була також його дружиною. В кожного були свої функції, наприклад Гера означала «охоронниця», вона була останньою, третьою після Метіда і Феміди, законною дружиною Зевса.

Вілл Дюрант в своїй статті «Жизнь Греции: мистерии и культы» зазначає, що грецька релігія знала три елементи і три стадії: утопічну, олімпійську і міфічну. Перша мала перш за все мікенське коріння, друга ахейсько-дорійське, а третє – єгипетсько-азіатське. Перша традиція представляла підземних, друга – небесних, а третя – воскреслих богів [13, с. 25].

Перша була найбільш популярна серед бідних, друга – серед заможних людей, а третя – серед низів середнього класу. Перша існувала в до гомерівську, друга в гомерівську, третя в післягомерівську епоху. В часи Перикла найпотужнішим елементом грецької релігії були містерії.

Містерія представляла собою тайну церемонію, під час якої розкривалися священні символи, здійснювалися символічні обряди. Зазвичай обряди відтворювали або нагадували в напівдраматичній формі пристрасті, смерть і воскресіння бога, зверталися до древніх тем і магії, і обіцяли тим людям, які брали в цьому участь безсмертя. В Греції було багато місць, де проходили ці обряди, але ні одне із них не могло змагатися з Елевсіном.

На честь богів греки проводили спортивні ігри. Найзнаменитіші були ігри в Олімпії, що лежить у мальовничій долині Пелопоннесу. Ігри проводилися раз на чотири роки на честь Зевса Олімпійського, звідси й походить їхня назва. На Олімпійських іграх найсильніші грецькі атлети змагалися з бігу, стрибків, боротьби, кидання диска, списа, кулачного бою. Один день призначали для змагання юнаків.

Найнебезпечнішими змаганнями були перегони колісниць, запряжених четвірками коней тому, що колісниці шалено мчали і нерідко зачіплювалися за поворотний стовп або за чуже колесо і на розбиту колісницю налітали інші. В одному із заїздів з 10 колісниць розбилось 8 [17, с. 11].

Вважалося, що змагатися в іграх могли всі вільні елліни. Та до ігор треба було готуватися кілька років, а селяни й ремісники не могли приділяти спорту багато часу. Тому в іграх брали участь в основному заможні люди. Жінкам доступ на Олімпійські ігри було заборонено під страхом смертної кари.

Для греків Олімпія була священним місцем. У центрі її здіймався величний храм, у якому стояла величезна статуя Зевса, що її створив Фідій. Статуя була виконана в тій самій техніці, що й статуя Афіни в Парфеноні. Навколо храму Зевса містилися інші споруди і статуї богів, героїв та переможців на іграх.

На час Олімпійських ігор припинялися війни в Греції. Десятки тисяч людей їхали до Олімпії на візках і верхи, йшли пішки, пливли на кораблях. На ігри збиралися глядачі не тільки з самої Греції, а й з колоній. На Олімпійські ігри приїздили письменники й поети, щоб почитати свої твори перед тисячами слухачів, які зібралися з усього еллінського світу. За переказом, Геродот тут уперше читав у голос “Історію” [11, с. 256].

Як переказують легенди, ці змагання греки запозичили від самих богів, життя яких було сповнене війнами, суперечками, подвигами

Саме боги, як переконують легенди, поклали початок Олімпійським іграм. Перші змагання нібито влаштував сам Зевс Громовержець на честь своєї перемоги над батьком Кроном, який поїдав своїх власних дітей, аби ті не заволоділи його троном.

Таким чином, культ олімпійських богів відігравав велике значення у житті стародавніх греків, це виявлялося в побуті, будівництві міст, сакральних споруд. Навіть Олімпійські ігри відомі у всьому світі пішли від вшанування богів-олімпійців. Віра у пантеон богів призвела до диференціації греків за родом занять. Великий вплив богів-олімпійців відчувається в мистецтві, літературі, філософії взагалі світогляді стародавніх греків. Жоден вид діяльності людини протягом дня не проходив без вшанування богів. Стародавня грецька класична культура зародилася від культів Зевса, Посейдона, Афіни, Афродіта, Аполлона та інших.

РОЗДІЛ 2