Напрямки дослідження пам’яті

Клінічне дослідження – Корсаков, Гіляровський. Представники цього напрямку пов’язують розлади пам’яті з визначеними синдромами. Вони не ставили перед собою мети розкрити психологічні механізми подібних порушень.

Психофізіологічне дослідження – Лурія, Панфіл. Аналіз психофізіологічних основ пам’яті, вивчається природа мне стичного порушення при очагових ураженнях мозку.

Психологічне дослідження – питання організації пам’яті, її порушення.

Гіпермнезія – короткочасне посилення, загострення пам’яті на фоні хворобливих станів, які проявляються в легкості відтворення минулих вражень. Зустрічаються при маніакально-депресивному психозі (МДП).

Зустрічається внаслідок інфекційних та інтоксикаційних психозах. При паранояльних станах характерна вибіркова гіпермнезія.

Гіпомнезія – послаблення пам’яті, що проявляється насамперед у погіршенні вибіркової репродукції, утрудненому відтворенні того, що потрібно в даний момент, у зниженні здатності відтворення окремих подій, деталей минулого.

Легкі гіпомнезії зустрічаються під час неврозів, депресивної фази МДП як наслідок втоми, виснаження на кінець робочого дня.

Парамнезія.

Амнезія – прогалина у спогадах, випадання з пам’яті подій певного відрізку, часу.

За механізмом виникнення поділяються на 2 групи:

· фіксаційні

· пов’язані з порушенням репродукції.

За динамікою амнезію поділяють на:

· прогресуючі

· стаціонарні

· ретроградні

· ретардовані.

Парамнезія – хворобливий психічний стан, який супроводжується розладом пам’яті, що виникає внаслідок амнезії, коли прогалини пам’яті заповнюються несправжніми спогадами.

Парамнезії поділяються на:

· конфабуляції – порушення пам’яті, що характеризується заповненням прогалин пам’яті вигадливими спогадами та переживаннями фантастичного змісту;

· псевдоремінісценції – несправжні спогади реального змісту про події, яких не було на відрізку згадування хворим, але вони мали місце чи могли бути в минулому;

· кріптамнезії – порушення пам’яті, внаслідок якого прочитане, почуте, побачене у вісні, здається пережитим насправді, а факти й думки, запозичені у інших вважаються власними;

· синдром Корсакова – психопатологічний стан, який характеризується розладом пам’яті про теперішні події (фіксаційна амнезія) при збереженні пам’яті про події минулого (до початку хвороби). Хворі не орієнтуються у місці, часі, навколишньому середовищі (амнестичне дезорієнтування). Прогалини в пам’яті заповнюються вигаданими спогадами.

Психологічні механізми порушення пам’яті

У патопсихологічному експерименті досліджується найчастіше безпосередня й опосередкована пам'ять.

Безпосередня пам'ять – здатність відтворювати події, досвід відразу після дії стимулу.

До найбільш розповсюджених порушень пам’яті відноситься “корсаковський синдром” (порушенням пам'яті на поточні події, коли щодо збереженої залишається пам'ять про події, минуле) та прогресуюча амнезія (розлади розповсюджується на будь які події, а також має місце взаємне накладання подій та дезорієнтація в часі і просторі).

Синдром Корсакова.

Корсаківський синдром вперше був описаний на важких алкогольних інтоксикаціях (супроводжується конфабуляціями). Цей вид порушення пам'яті поєднується з конфабуляціею і дезорієнтуванням у місці і в часі. Дві останніх ознаки або слабко виражені або їх немає. Пізніше з'ясувалося, що Корсаківський синдром може бути і неалкогольного генезу, а так само дифузним при ураженні визначених обмежених мозкових систем. При аналізі структури Корсаківьского синдрому вставало питання про те, чи є забування недавнього минулого слідством дефекту відтворення або утримання матеріалу. Експертизи показали, що мова йде про погане відтворення. Подібне підтвердили дослідження грузинських психологів Жаншвілі, Бджалави, а так само виводи Лурії, Кіященко.

Порушення пам'яті на недавні події поєднується з недостатнім орієнтуванням навколишнього, тому реальні події можуть то чітко виступати у свідомості, то вигадливо переплітаються з місцями, що не мали подій. Неможливість відтворення інформації в даний час приводить до неможливої організації хворого.

Прогресуюча амнезія.

Розлади пам'яті поширюється часто і на минулі події (зміщається хронологія подій, виявляється дезорієнтування у часі і просторі). Подібні порушення пам'яті відзначаються найбільше часто при психічних захворюваннях пізнього віку, в основі яких лежить деструкція кори головного мозку. Спочатку знижується спроможність запам'ятовування поточних подій, потім стираються в пам'яті події останніх років, а потім стирається вся інформація. Такі розлади виникають в основному при атеросклерозі, старечому слабоумстві. У основі його лежить дифузний, що рівномірно протікає, атрофічний процес у корі головного мозку.

 

3.1 Увага та її розлади

Увага - психічна функція, що полягає у здатності зосереджуватися на зовнішньому або внутрішньому подразнику. Характеризується вибірковим ставленням до об'єктів психічної діяльності, коли з великої кількості подразників свідомість виділяє один або декілька.

Види уваги:

1. пасивна (мимовільна);

2. активна.

Властивості уваги:

• переключення (легке, тяжке)

• стійкість

• об'єм (ступінь концентрації)

• спрямованість (зовнішня, внутрішня).

Розлади уваги:

1. тяжкість переключення уваги (інертність нервових процесів внаслідок епілепсії, склерозу судин мозку, органічних порушень);

2. важкість звертання уваги - апрокзексія (відсутність концентрації при олігофренії, шизофренії).

3. відвертання уваги (виснаженість нервових процесів внаслідок олігофренії, після травматичних уражень).

4. зниження або відсутність уваги.