Онейроїдний стан свідомості (сновидний).

Тема: Патопсихологічні порушення психічних функцій: свідомості, пам’яті, уваги.

План

1.Форми порушення свідомості та деперсоналізація.

2. Розлади пам'яті.

3. Порушення уваги.

Література

1.Зейгарник Б.В. Патопсихология / Блюма Вульфовна Зейгарник. [Учеб. для студ. ун-тов по спец. „Психология”]. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1976. – 238 с.

2.Максимова Н.Ю., Малютина Е.Л., Пискун В.М. Основы детской патопсихологии: [Учебн. пособие]. – К.: НПЦ Перспектива, 1999. – 432с.

3.Менделевич В. Д. Клиническая и медицинская психология. Практическое руководство. / В.Д. Менделевич — [4-е изд.]. — М.: МЕДпресс-информ, 2002. — 592 с.

4.Мєш Э. Детская патопсихология. Нарушения психики ребенка / Эрик Мэш, Дэвид Вольф. – М.: АСТ; Спб.: прайм-ЕВРОЗНАК, 2007. – 511, [1] с. (Большая университетская библиотека).

5.Практикум по патопсихологии / Под. ред.. Б.В. Зейгарник, В.В.Николаевой, В.В. Лебединского. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1987. – 184с.

6.Худик В.О. Детская патопсихология./ В.О. Худик– К.: Здоров’я, 1977. – 96 с.

 

Форми порушення свідомості та деперсоналізація.

Поняття свідомості в психіатрії та психології

Порушення свідомості відноситься до найменш розроблених тем. Поняття про свідомість у психіатрії не збігається з його фізіологічною та психологічною змістовністю. Психіатр Снежневський писав: «Якщо підходити до свідомості у філософському змісті, то ми природно повинні сказати, що будь-яке психічне захворювання викликає порушення вищої форми відбитка світу. Тому клініцисти користуються умовним терміном порушення свідомості, маючи на увазі його особливі форми порушення». Снєжнєвський визначає свідомість у психіатрії як «умовне». Воно базується на поглядах німецького психіатра Карла Яспорса, що розглядав свідомість як «фон», на якому відбувається зміна різних психічних феноменів. Відповідно, при духовних захворюваннях свідомість може порушуватися незалежно від інших форм психічної діяльності і навпаки. Так, в історіях хвороби може бути записане марення при ясній свідомості або порушення мислення при ясній свідомості.

Свідомість – це властивість психіки, вищий продукт особливим чином організованої матерії (мозку), суб’єктивне відображення об’єктивної дійсності: властивостей і явищ навколишнього середовища, процесів, що відбуваються у ньому, своїх дій у попередньому накресленні і передбаченні їх наслідків, регулювання взаємозв’язків людини із природою і соціальною дійсністю.

 

Критерії потьмареної свідомості

Ознаки ясності потьмарення у свідомості, введені Карлом Яспорсом, стали визначальними для характеристики свідомості в психіатрії.

Критерії затьмареної свідомості:

1. Дезорієнтування в часі, місці, ситуації;

2. Відсутність виразного сприйняття навколишнього;

3. Різні ступені незв'язності мислення;

4. Утруднений спогад подій, що відбуваються, і суб'єктивних хворобливих явищ.

Для визначення стану потьмареної свідомості мають значення встановлення сукупності всіх 4-х ознак. Наявність одного або декількох не свідчить про потьмарення свідомості.

 

Форми порушення свідомості та деперсоналізація

Приглушений стан свідомості -це один із поширених синдромів, що частіше усього зустрічається при гострих порушеннях центральної нервової системи (ЦНС), при інфекційних захворюваннях, черепно-мозкових травмах (ЧМТ).

Приглушений стан характеризується: різким підвищенням порога чутливості для всіх зовнішніх подразників, ускладненням утворення асоціацій. Хворі відповідають на питання як би спросоння, зміст питання не осмислюють, повільність у русі, мовчазність, байдужість до навколишнього, вираження обличчя байдуже, легко наступає дрімота, орієнтування не повне або відсутнє. Такий стан за часом може тривати від 1 хвилини до декількох годин.

Сопор – глибока втрата свідомості з повною відсутністю орієнтування в оточенні та у власній особистості, нерухомість (інколи можливі безладні рухи). Зберігаються окремі безумовні рефлекси (зіничні, ковтальні), елементарні реакції на сильні зовнішні подразники (біль). Можуть спостерігатися патологічні рефлекси, вегетативні порушення, спогади на період сопору не зберігаються.

Кома – повна втрата свідомості з відсутністю реакцій на зовнішні та внутрішні подразники, зникнення рефлексів, не рідко порушується діяльність життєво важливих функцій (серцево-судинної системи, дихання, вегетативної НС), після коми – повна амнезія (частіше на період втрати свідомості).

Делірій - деліріозне затьмарення свідомості. Стан різко відрізняється від приголомшеного стану свідомості. Характеризується психомоторним збудженням, затьмаренням свідомості з дезорієнтацією у місці, часі при повному або частковому збереженні орієнтації у власній особі з напливом яскравих чуттєвих, зорових (слухових) сценоподібних та справжніх вербальних галюцинацій. Міміка хворого нагадує глядача, що стежить за сценою. Вираження стає то тривожним, то радісним, обличчя виражає то страх, то цікавість.

Оточуюча дійсність зазнає маячного затьмарення. Хворі можуть відчувати нудьгу, тривогу, страх. Можуть бути агресивними і небезпечними для оточуючих. Спогади про пережите зберігаються повністю або частково (напр., алкогольна “біла гарячка”).

Нерідко при делірії хворі стають збудженими. Делірій спостерігається в основному у хворих із органічним ураженням голови після травми та інфекції.

Онейроїдний стан свідомості (сновидний).

Сноподібний розлад свідомості. Описаний Майер-Гроссом. Характеризується вигадливою сумішшю відбитка реального світу і чуттєвих фантастичних уяв, що яскраво виникають у свідомості. Іноді хворий може зупинити фантазування, але не помітно для нього у свідомості знову починають виникати такого роду фантазії, у яких знову спливає, по-новому формуючись, весь досвід, усе, що він читав і побачив колись.

Онейроїдний стан свідомості - це глибокий розлад самосвідомості. Супроводжується збудженням або ступором. Якщо при делірії відтворюються окремі фрагменти реальних подій, то при онейроїдному стані свідомості хворі не пам’ятають нічого з того, що відбувається наяву, пам’ятають тільки мрії.