Завдання та чинники реалізації соціальної політики в державі

 

 

Одним із важливих інструментів реалізації принципів соціальної держави є соціальна політика. Різні країни обирають свої моделі соціальної політики, однак усі вони передбачають створення умов для забезпечення чіткого функціонування всієї системи соціально-політичних інститутів щодо регулювання соціальних відносин. Ось чому, більшість науковців вважають, що об’єктом соціальної політики соціальної держави є суспільні, зокрема, соціальні відносини, процеси життєдіяльності соціуму, що безпосередньо чи опосередковано впливають на формування соціальної безпеки людини, задоволення нею власних соціальних потреб та інтересів, освоєння і творення соціальних цінностей [102, с. 6].

 

Важливими завданнями соціальної політики держави в умовах становлення ринкових відносин на думку П.І. Шевчука [133, с. 15] є поступове обмеження впливу чинників, які гальмують соціальний прогрес, а також посилення факторів соціального поступу, зростання соціальної на економічної безпеки особи. Особливостями сучасної соціальної політики є її активність та дієвість [133, с.16;

 

102, с. 33].

 

Ці дві характеристики соціальної політики дуже добре демонструють існуючі в суспільстві тенденції щодо можливостей розв’язання власних проблем пересічними громадянами. Йдеться про створення умов з боку держави для підтримування потенційно активних членів суспільства, шляхом сприяння їх соціально-економічній діяльності. Тоді як пасивна соціальна політика базується на благодійництві та принципах утримування.

 

Ще одним важливим моментом в питаннях реалізації завдань соціальної політики є визначення базових підходів. Так, у навчальному посібнику за редакцією А.Г. Ягодки [136, с.20] аналізуються два основні підходи впровадження – соціальний і суто ринковий.

 

Соціальний підхід передбачає, що суспільство має гарантувати кожному члену доходи, не дозволяючи йому опуститися нижче межі малозабезпеченості. Ринковий же підхід означає, що суспільство бере на себе зобов’язання лише створити умови кожному члену суспільства для виявлення економічно-політичної активності й одержання доходу. Обидва підходи при формуванні соціальної політики характеризують показники результативності соціальної політики чи характеристики рівня життя населення.

 

Важливо, щоб документально визначені та розроблені з урахуванням потреб суспільства завдання соціальної політики були реалізовані. Йдеться про те, щоб діяльність держави щодо вирішення проблем населення була ефективною. В літературі виділяють дві групи умов, що впливають на успішність реалізації соціальної політики в державі: об’єктивні та суб’єктивні [102, с.8].

 

До об’єктивних умов реалізації соціальної політики належать:1) трансформація суспільних відносин і насамперед формування соціально-ринкової економіки, повноцінного інституту власності; 2) утвердження процесів соціально-трудової мобільності, політичної структурованості суспільства, нової системи духовних, ціннісних орієнтацій.

 

До суб’єктивних умов реалізації соціальної політики належать:1) використання адекватних принципів соціальної політики; 2) викорінювання форм і методів

 

 

командно-адміністративного, директивного управління; 3) децентралізація соціальної політики; 4) застосування соціального моніторингу.

 

Таким чином, проблеми реалізації соціальної політики в державі можуть виникати внаслідок дисбалансу або не врахування вище охарактеризованих чинників. Ось чому важливим є чітке визначення пріоритетів і напрямків соціальної політики на державному рівні, окреслення основних ефективних способів і форм вирішення соціальних проблем людей, узгодження діяльності різних соціальних інституцій, врахування особливостей соціально-економічного розвитку держави та створення умов для підвищення життєвого рівня населення.

 

Крім того, для успішності реалізації соціальної політики важливо вміти правильно сформулювати зміст її соціальних програм. Йдеться про необхідність використання системного підходу при розробці та визначенні будь-яких соціально-політичних напрямків і проектів. Системний підхід передбачає, що будуть чітко сформульовані цілі та завдання, визначені поняття та терміни, здійснено ретельний аналіз проблематики, для вирішення якої розробляється проект, обрані оптимальні форми та методи роботи і розроблені основні показники, що дадуть інформацію у майбутньому щодо успішності реалізації визначених напрямків. Саме такі складові розробки соціальних програм та проектів різних рівнів дозволять майбутнім фахівцям із соціальної роботи та соціальної політики визначати реальні завдання соціальної політики держави, котрі будуть успішно реалізовані.