Соціальна робота в Україні: проблеми становлення та перспективи розвитку

 

 

Кожна країна має власну історію розвитку та становлення соціальних відносин, а, отже, і способів їх регулювання. Будь-які соціальні відносини характеризують взаємозв'язки людей з приводу їх життєвого простору, засобів відтворення та вдосконалення життя [118, с.17]. Саме в аспекті соціальних відносин, а, точніше, для їх покращання та вирішення проблем, які виникають в

процесі соціального існування, і була започаткована соціальна робота. Спробуємо коротко охарактеризувати особливості соціальної роботи в нашій державі, беручи до уваги той факт, що до недавнього часу історія України була нерозривно пов’язана з розвитком Російської держави та СРСР.

 

Відомо, що соціальна робота як суспільне явище характерне людській громаді з моменту її існування: в усі часи люди надавали одне одному допомогу, що проявлялось у формі милосердя, піклування, благодійності тощо. Українці завжди відрізнялись культивуванням почуття родини, громади, поваги до старших, співчуттям до немічних та кволих. Саме історико-культурні та соціально-етнічні цінності і стали важливими засадами, на яких сьогодні базується розвиток соціальної роботи як науки та професійної діяльності. Саме в цьому і полягає важлива особливість вітчизняної сучасної соціальної роботи – врахування традицій минулого, цінностей українського суспільства, досвіду педагогічної, виховної, благодійницької діяльності тощо.

 

Другим важливим чинником розвитку соціальної роботи в Україні є те, що становлення даного виду діяльності здійснюється внаслідок змін суспільно-економічної формації (відхід від соціалістичної до капіталістичної форми виробництва), а також на основі реформування держави взагалі та існуючої системи соціального забезпечення, захисту зокрема. Даний факт і зумовлює ті труднощі, які характеризують будь-які реформи, перехідні періоди, зміни: не відпрацьована нормативна база, немає чіткої структури соціальних інституцій, відсутні чіткі орієнтири соціальної політики за наявності великої кількості соціальних проблем у населення.

 

Власне, такий стан речей пояснює ще одну особливість сучасної соціальної роботи: недостатній рівень кваліфікації та професійності серед соціальних працівників різних сфер. Причому йдеться не лише про рівень освіти та освіченості фахівців. Внаслідок відсутності чіткої концепції соціального розвитку та певної нестабільності в державі, перед соціальними працівниками постають досить важкі завдання – вони вимушені одночасно налагоджувати ефективну систему соціального захисту (без належного концептуального забезпечення), швидко засвоювати нові для них (і такі, що часто змінюються) види та форми діяльності, витримувати значні фізичні та моральні навантаження (внаслідок постійного збільшення клієнтів соціальних служб). За таких умов теорія соціальної роботи дуже відірвана від практики, і соціальні працівники змушені власноруч (методом спроб і помилок) розробляти відповідну методологічну та методичну базу для вирішення проблематики громадян. Важливо чітко розробити систему

функціональних стандартів діяльності соціальних працівників в Україні, чітко виписавши їх функції та методи роботи в залежності від професійних завдань.

 

Ще однією особливістю соціальної роботи в Україні є невизначеність її теоретико-методологічних меж. Йдеться приміром, про співвідношення соціальної роботи та соціальної педагогіки; про визначення та взаємозв’язки понять соціального захисту, соціального забезпечення та соціальної допомоги; про визначення пріоритетної моделі соціальної роботи та ін. Ось чому необхідним для розвитку даного виду діяльності та науки є виділення її в окрему галузь знань, так, як це зроблено за кордоном – різні галузі соціальної роботи об’єднані загальним напрямком – соціономія.

 

Таким чином, соціальна робота як наука та професія перебуває у стадії формування, регламентації, визначення понятійно-категоріального апарату та нормативного забезпечення. Зауважимо, що зазначені процеси повинні регулюватись на державному рівні, оскільки значення цього виду діяльності на сучасному етапі розвитку українського суспільства важко переоцінити. Скрутне матеріальне становище та зубожіння великої частки населення, високий рівень безробіття, переоцінка суспільних цінностей, складна демографічна ситуація, ріст злочинності – даний перелік проблем можна продовжити. Ось чому все більшої актуальності набуває питання щодо професійного вирішення проблем людей, створення системи наукових і практичних знань, за допомогою яких можна було б ефективно регулювати суспільні відносини в Україні з урахуванням специфіки розвитку нашої держави та враховуючи зарубіжні здобутки.

 

 

Висновки

 

1. Сучасні підходи до визначення поняття «соціальна робота» відбивають результати наукових пошукань дослідників різних галузей знань і свідчать про необхідність вдосконалення понятійно-категоріального апарату та концептуальних засад соціальної роботи як науки та навчальної дисципліни.

 

2. Соціальна робота розглядається як: складне соціальне явище, феномен, за допомогою якого суспільство виконує функції збереження та відтворення людини; як професійна діяльність, пов'язана із надання конкретних видів послуг і допомоги соціально вразливим групам населення; як соціально спрямована наука; як комплекс навчальних дисциплін, що складають основу професійної підготовки соціальних працівників.

 

3. Основними проблемами у становленні теоретико-методологічних засад

 

соціальної роботи на сучасному етапі є: визначення місця теорії соціальної роботи

 

серед суспільних дисциплін і виокремлення її як окремої галузі знань; виокремлення власного специфічного об’єкта дослідження та теоретичної парадигми соціальної роботи; побудова структури взаємозв'язків соціальної роботи

 

з методологією інших дисциплін.

 

4. Особливого значення в аспекті соціальної роботи набуває поняття змін як чинника, що визначає дієвість даного виду професійної діяльності. Наявність чи відсутність змін є індикатором дієвості фахівців із соціальної роботи і рівня наснаження та вмотивованості клієнтів, напрямок змін визначає зміст взаємодії соціального працівника та клієнта, що об’єктивується у відповідних видах послуг чи допомоги. Аналіз змін у соціальній роботі має стосуватися як конкретної особистості, так і малої чи великої групи.

 

5. Об’єкти та суб’єкти соціальної роботи характеризуються широкою різноманітністю. Їх особливості залежать від багатьох чинників: від конкретної професійної ситуації, від специфіки проблем особистості, від існуючої структури органів соціальної роботи в суспільстві, від обраної моделі професійної діяльності, від того, на якому рівні здійснюється соціальна робота та ін. Соціальна робота – це своєрідна взаємодія об’єкта та суб’єкта, результатом якої є допомога людям у розв’язанні їх життєвих скрутних обставин, сприяння досягнення змін у соціальній ситуації клієнтів.

 

6. Модель соціальної роботи містить деякі теоретичні положення, що визначаються її зв'язком із суміжними науками про людину та суспільство, а також передбачає досить визначений зміст соціальної роботи, методи та форми допомоги тим, хто її потребує, профілактику криз, що виникають у людей. Теорії та моделі соціальної роботи більшість науковців умовно поділяють на соціолого-орієнтовані, психолого-орієнтовані, комплексні теорії та моделі.

 

7. Діяльність соціального працівника представляє собою певну систему, яка має інтегровані різнопредметні теоретичні та праксеологічні корені. Системний підхід у соціальній роботі – узагальнений конкретно-науковий прояв методології, принципів, понять та методів системних досліджень проблем соціальної роботи. Цей підхід дозволяє виділити практичний, прикладний характер методики та технології соціальної роботи.

 

8. На разі соціальна робота як наука та професія в Україні перебуває у стадії формування, регламентації, визначення понятійно-категоріального апарату та нормативного забезпечення.