Сутність та класифікація основних моделей соціальної роботи

 

 

На кожному з рівнів соціальної роботи використовуються різні набори теорій, методів та технологій. Це зумовлюється тим, що доводиться вирішувати специфічні проблеми при роботі з різними групами клієнтів, а, отже, можна говорити про різні моделі соціальної роботи. Модель (з лат. ―modulus‖ – міра, зразок, норма) – аналог, ―замісник‖ оригіналу, який за певних умов відтворює цікаві для дослідника властивості оригіналу [114, с. 273]. Модель містить в собі потенційні знання, які людина, досліджуючи її, може набути, зробити наочними і використати в своїх практичних життєвих потребах.

 

Крім того, при застосуванні поняття ―модель‖ важливо враховувати той факт, що будь-яка модель є абстрактною завдяки виділенню таких властивостей, котрі вважаються характерними для оригінальної реальності, що моделюється. Однак, модель не може містити всі особливості визначеної ситуації, вона завжди виявляється звуженою з точки зору обсягу відповідних властивостей та відносин, що характеризують репрезентовану реальність. Тобто, іноді для більш повного опису реальності доводиться використовувати декілька моделей. Причому, змістовна складова моделей повинна обов’язково інтерпретуватись (роз’яснюватись) в аспекті тих ситуацій, котрі визначаються як типові по відношенню до змодельованих процесів та явищ.

 

Основними функціями будь-яких соціальних моделей є [92, с.43]:

 

- поглиблене пізнання діючих систем, об’єктів;

 

- визначення основних параметрів, шляхів подальшого вдосконалення;

 

- проведення порівняльного аналізу оригіналу та моделі, виявлення якісних характеристик.

Моделювання виконує також і важливі евристичні функції: за допомогою його можна виявляти негативні тенденції, визначати позитивні шляхи вирішення проблем, пропонувати альтернативні варіанти тощо.

 

В структуру соціальних моделей входять три основних компоненти: сукупність напрямків розвитку об’єкта пізнання; рушійні сили розвитку; фактори зовнішнього впливу. Тому, кожна модель соціальної роботи містить характеристику зазначених складових, деякі теоретичні положення, зв'язок із суміжними науками про людину та суспільство, а також передбачає досить визначений зміст соціальної роботи, методи та форми допомоги тим, хто її потребує, профілактику криз, що виникають у людей. Як відомо, неможливо вирішити проблему за допомогою якогось одного методу чи способу. А, оскільки соціальна робота як наука та практична дисципліна є інтегрованою за змістом, в ній використовуються методи ряду гуманітарних наук. Серед них найчастіше використовуються теорії та методи соціології, психології, педагогіки та ін.

 

У зв'язку з цим, теорії та моделі соціальної роботи більшість науковців умовно поділяють на такі групи [118, с.60]: соціолого-орієнтовані; психолого-орієнтовані; комплексні теорії та моделі.

 

Таким чином, модель соціальної роботи – це набір методик та технологій, які базуються на певній теорії, а також дозволяють вирішувати певні групи проблем різного походження. Коротко охарактеризуємо найбільш популярні теорії та моделі соціальної роботи.

 

Одними з таких, що досить часто використовуються у практичній діяльності соціального працівника, є соціолого-орієнтовані моделі. Вони спрямовані на структурну соціальну діяльність, яка передбачає участь соціального працівника в оптимізації діяльності закладів соціальної сфери, які покликані забезпечувати: соціальну підтримку та захист різним соціальним групам, а також підвищення ефективності соціальної політики в суспільстві в цілому.

 

В основі більшості соціолого-орієнтованих моделей лежить теорія систем, суть якої полягає в розгляді суспільного життя як системи, що складається з елементів, які, взаємодіючи, утворюють нову якість. Будь-яка система – від атома до суспільства – завжди є чимось більшим, ніж проста сума складових її підсистем

 

[35, с.71]

 

 

Рис. 1.1. Схема теорії систем

 

Суспільства

 

Групи

 

 

Організми

 

 

Органи

 

 

Клітини

 

Людина є ланкою систем організації життя на Землі. Виживання людського індивіду можливе лише в групі, котра належить людському суспільству. З позицій соціології теорія систем пояснює, яким чином встановлюються та функціонують зв’язки між індивідуумами в групі та між групами в суспільстві.

 

На основі теорії систем соціальний працівник виявляє фактори оточення клієнта (від безпосередньо побутового рівня до рівня суспільства); фіксує наявність впливу на клієнта інших людей, а також вплив різних соціальних факторів. В рамках цих моделей соціальний працівник може використовувати технологію співставлення норми та патології соціальної поведінки, механізми захисту прав людини, різні форми соціального контролю тощо.

 

До соціальних моделей серед інших відносять: ―моделі життя‖ екологічної теорії; соціально-радикальну модель; марксистську модель та деякі інші [118, с.

 

61].

 

“Моделі життя ” екологічної теорії. Суспільна сутність людини визначаєтой факт, що великою мірою її оточення визначає наявність причин до виникнення ряду соціальних проблем. Тобто, для вирішення проблем людей соціальному працівникові часто доводиться виявляти ті зовнішні фактори та умови, що призводять до негараздів; віднаходити механізми ефективної адаптації клієнтів до нового середовища; навчати підопічних набувати самостійно адаптивних навичок.

 

Останнім часом все частіше говорять про використання у соціальній роботі теорій соціальної екології, науки, що вивчає соціальне оточення людини та шляхи його оптимізації. Існує думка, що чим більш несприятлива екологічна обстановка, тим вище відсоток людей, що мають різноманітні психологічні та фізичні вади. Несприятливі умови соціуму впливають на світобачення людини, а, отже, і на її поведінку.

 

Таким чином, при даному підході до вирішення проблем соціальний працівник впливає не стільки на саму людину, скільки на її оточення, середовище

її існування. Змінюючи його, можна досягти позитивних зрушень через гарантовану державну підтримку, масову формальну та неформальну допомогу, в тому числі друзів, колег, сусідів, сім'ї. Негативною стороною даної моделі є її орієнтація лише на зовнішні чинники, акцент на оточення, а не на власні сили.

 

Соціально-радикальна модель. В основі цієї групи моделей лежатьрізноманітні форми захисту та ―наділення повноваженнями‖, розвитку самосвідомості представників різних соціальних груп. Модель розвивається як частина руху за права людини, оскільки відповідальність за соціальні зміни перекладається нібито на самого клієнта, права якого мають бути захищені державою. Для дієвої реалізації цієї моделі необхідно розвивати правову самосвідомість громадян, сприяти встановленню віри людей у можливість відстоювання власних прав і свобод, формувати правову державу.

 

Проте, дана модель спрямована на розвиток соціальних здатностей клієнтів, а не спрямована на пошук шляхів зміни соціальних структур, котрі його пригнічують. При реалізації даної моделі виникає етична дилема: як наділити повноваженнями одних, не ―зачепивши ‖ інших.

 

Марксистська (соціалістична) модель. Дані теорії та моделі розглядаютьсоціальну роботу як механізм можливих суспільних змін, які призведуть до загальної рівності та благополуччя. В разі досить добре розвиненої економіки та високого рівня сформованості соціальної сфери, дана модель може бути ефективною. Проте, в даній моделі мають висуватися на перший план соціальний контроль та нагляд за правильністю розподілу ресурсів, або має функціонувати механізм ―соціального лікування‖, який дозволить виправляти помилки, допущені при розподілі.

 

Найбільш дієво така модель представлена у Скандинавських країнах, де система соціального захисту хоча і орієнтована на ринкові відносини, проте головною метою своєї діяльності вбачає соціальну рівність (але не зрівнялівку!).

 

Таким чином, соціально-орієнтовані моделі соціальної роботи базуються на використанні теорії систем та соціальних методів впливу; реалізуються на різних рівнях соціальної роботи та з різними групами клієнтів; передбачають роботу на рівні соціального оточення.

 

В основі психолого-орієнтованих моделей лежать теорії та методи різних напрямків психології. Ці моделі дають змогу соціальному працівникові допомагати клієнтам формувати та використовувати свій особистісний та внутрішній потенціал, власні ресурси.

 

Психодинамічна модель домінувала в професійній соціальній роботі закордоном до 60х років ХХ століття. Фрейдизм був першою теорією, на основі якої більше 40 років тому професійно розроблялась модель практики соціальної роботи.

 

Відносини соціального працівника і клієнта в рамках даної моделі [118, с. 52] включають такі компоненти: індивідуалізація клієнта; оцінка проблеми, що виникла; її діагностика; використання не директивної технології надання допомоги.

 

Дана модель досить ефективна при індивідуальній роботі, при вирішенні особистісних проблем. Проте, глибокі та несприятливі соціально-економічні та морально-психологічні зміни в сучасному суспільстві зумовлюють потребу в цілеспрямованих, директивних методах надання допомоги клієнтам, що призвело до критики психодинамічної моделі практики соціальної роботи на даному етапі, не дивлячись на її класичний характер. Означена модель використовується в практичній психології, а деякі її елементи і у соціальній роботі (особливо за кордоном).

 

Екзистенційна модель В основу даної моделі покладений екзистенційнийпідхід, суть якого полягає в тому, що при аналізі поведінки клієнта необхідно брати до уваги те, як він сприймає та інтерпретує світ, свої уявлення про оточення, як оцінює свій соціальний статус. Екзистенціоналізм як напрямок психології вивчає так званий ―сенс існування людини‖, її світобачення та побудову поведінки через власні принципи та життєві цілі.

 

В цій моделі велика увага приділяється розгляду специфіки відносин людини

 

з її найближчим оточенням, а також оцінці нею власного життя та принципів існування. Особливого значення дана модель набула у зв'язку з розглядом питань, що пов'язані з девіантною поведінкою (суїцид, правопорушення, соціальні групи ризику тощо).

 

Питання про сенс та цінності життя є, звичайно ж індивідуальним, проте воно часто виникає у період, коли потреба людини в гарантії безпеки та збереженні її індивідуальної цілісності вступає у протиріччя з потребою здійснення її домагань та індивідуально-статусного розвитку. Недоліком даної моделі є її тривалий характер та необхідність постійного контакту для формування цінностей життя.

 

Гуманістична модель. Одним із основних принципів даного підходу єпрагнення соціальних працівників допомогти людині на основі самопізнання та розуміння значимості своєї особистості зрозуміти власні причини поведінки та

 

характер впливу на оточуючих.

 

Даний підхід вимагає від соціального працівника вміння налагоджувати товариські стосунки з клієнтом, переконати його у відвертій зацікавленості до його проблем, позитивному ставленні до нього, треба уміти співпереживати та навчити людину розуміти себе. Характерною рисою даної моделі є недирективний підхід до вирішення проблем клієнта, спонукання його до самореалізації, підвищення самоповаги та впевненості у власних силах.

 

Останнім часом дана модель набуває все більшої популярності, впливу, підсилюючи інтегрований підхід у соціальній роботі.

 

Таким чином, усі психолого-орієнтовані моделі набувають особливого значення при вирішенні проблем особистісного характеру, носять у більшості не директивний характер впливу на особистість, а також можуть бути використані при роботі з проявами девіацій.

 

Комплексно-орієнтовані моделі соціальної роботи базуються на теоріях різноманітних гуманітарних наук: філософії, соціології, психології та ін. Дана група моделей передбачає комплексний розгляд проблем клієнта, і завдяки використанню різногалузевих теорій і методів - їх системне розв'язання. Для прикладу наведемо характеристики трьох таких моделей: рольової, соціально-педагогічної та когнітивної.

 

Рольова модель. Згідно цієї моделі особистість розглядається в усій сукупностісвоїх соціальних ролей, функцій. Рольова соціально-психологічна теорія, що лежить в основі даної практичної моделі передбачає, що люди будують свою поведінку у відповідності зі стереотипами, схемами, передбаченими під час ―виконання‖ тієї чи іншої ролі. Соціальна роль – це поведінка, яку чекають від людини при виконанні нею своїх соціальних функцій. (Роль ―студента‖ передбачає відвідування занять, навчання, підготовку до семінарів тощо; роль ―батьків‖ часто розуміють у вихованні дітей, підтриманні родинних стосунків і т.д.).

 

Протягом життя людина ―грає‖ чимало різноманітних ролей, а це вимагає постійної перебудови її поведінки. Знаючи стереотипи діяльності відповідно до актуальної ролі, можна здійснювати соціальне навчання, підготовку особистості до ―виконання‖ нею соціально бажаної ролі.

 

Отже, дана модель може використовуватися для навчання клієнтів, корекції їх поведінки, підвищення адаптивності. Таке залучення до виконання ролей (сімейних, професійних, батьківських та ін.) обумовлює формування особистості та її поведінки.

 

Основними методами в рамках даної моделі є: психодрама, групова дискусія, ситуативно-рольова гра тощо. В технологічному плані в межах цієї моделі

важливими методами є засвоєння відомих прикладів поведінки, моделей спілкування людей, що відіграють різноманітні та схожі ролі.

 

Соціально-педагогічна модель. Основу даної моделі складають уявлення провиховання як частину процесу соціального становлення людини. Причому, виховання та навчання розглядається як цілеспрямований вплив на індивіда чи групу зі сторони суб'єктів навчально-виховної діяльності, що мають на меті вироблення у вихованців певних соціальних якостей.

 

Завдяки цьому процес соціалізації особистості реалізується через систему певних соціальних інститутів, коригується формування соціальних якостей особистості у відповідності із соціально значимими цінностями.

 

В даній моделі поєднуються соціальний, педагогічний та психологічний підходи. Саме тому вона вважається комплексною. Основними методами в рамках даної моделі можна вважати методи педагогічного впливу: бесіда, вправи, стимулювання, змагання, научіння, навчання, виховні заходи тощо. Використання даної моделі забезпечує здійснення педагогічних функцій соціального працівника, не залежно від віку клієнтів з якими він працює.

 

Когнітивна модель. Ця модель набула поширення та популярності з середини80-х років, особливо при консультуванні. Оскільки при проведенні різного роду консультацій треба враховувати особливості мислення та сприйняття інформації різними групами клієнтів, мати уявлення про установки та упередження, які спрямовують різні соціальні дії клієнтів.

 

Основними методами роботи в даній моделі є роз'яснення, тлумачення, навчання, інформування та ін. Важливо при використанні даної моделі враховувати декілька аспектів: особливості протікання психічних процесів у людей різного віку та при захворюваннях; володіння досить повною та вичерпною інформацією, компетентність соціального працівника; наявність у фахівця комунікативних навичок (а саме навичок інформування, вміння доступно пояснити тощо); фіксування реакції клієнта на отриману інформацію та ін.

 

Широко дана модель застосовується при роботі в органах соціального захисту населення для надання інформації відвідувачам щодо різноманітних питань соціального забезпечення. Когнітивна модель є комплексною, оскільки базується як на психолого-педагогічних теоріях та методиках, так і на наявності інформації юридичного, правового характеру.

 

Таким чином, перераховані комплексно-орієнтовані моделі передбачають застосування цілої низки різноманітних теорій, методик і технологій, для

 

 

впровадження котрих необхідно мати досить високий рівень професійної компетенції.

 

Наостанку зазначимо, що моделювання та виділення ключових теорій в межах моделей соціальної роботи є важливим та недостатньо розробленим напрямком дослідження. Необхідність поглибленого вивчення основних положень та розвиток соціального моделювання зумовлена тими реформаторськими змінами, що на разі існують у соціально-спрямованій діяльності, а також появою нових форм і методів впливу на соціальну ситуацію особистості чи групи. Досвід, що накопичується в ході різноманітної психосоціальної практики має узагальнюватись та вивчатись, а моделювання якраз і надає можливість поглибленого аналізу соціальної роботи.