Ключові терміни і поняття. Взаємодія– філософська категорія, яка відображає особливий тип відношення між об’єктами, при якому Кожний з об’єктів впливає на інші об’єкти

Взаємодія – філософська категорія, яка відображає особливий тип відношення між об’єктами, при якому Кожний з об’єктів впливає на інші об’єкти, приводячи їх до зміни, і водночас зазнає впливу з боку кожного з цих об’єктів, що, в свою чергу, зумовлює зміни його станів.

Детермінізм - причинно – наслідкова залежність.

Діалектика - вчення про всебічні зв’язки, рух і розвиток.

Розвиток - незворотна, закономірна зміна матеріальних та духовних об’єктів.

1. Діалектика - вчення про всебічні зв’язки, рух і розвиток, уособлює культуру теоретичного мислення. Діалектика (розмова, бесіда, обмін думками, зіткнення зустрічних суджень, діалог).

В діалектиці виділяють три складових:

Принципи діалектики: принцип зв’язку і принцип розвитку;

Закони діалектики. Загальновизнаними є три закони. Їх називають законами руху і розвитку. Це закон єдності і боротьби протилежностей, закон взаємного переходу кількісних змін у якісні, закон заперечення - заперечення.

Категорії діалектики. Це поняття, в яких і через які здійснюється філософське мислення. Категорії - це одиничні поняття, з іншого боку вони дані у так званій “парній відокремленості”: “зміст - форма”, “можливість - дійсність”, “причина - наслідок” та ін. Категорії по – своєму відтворюють суперечливу (“парну”) природу законів діалектики (“єдність - боротьба”, “кількість - якість”, “заперечення - заперечення”). Саме тому категорії справедливо називають неосновними законами діалектики.

Отже, діалектика є цілісною різноманітністю принципів, законів і категорій. Специфічні, узагальнені поняття у філософії мають назву категорій (висловлювання, твердження). Категорія є мова філософії, то розмова цією мовою є мовою філософії.

Зміст категорій філософії.

1) Категорія “Причина - наслідок”. Причини ніколи не виступає у чистому вигляді, її завжди супроводжують умови і привід. Умови - це сукупність факторів, які супроводжують або сприяють причині. Умови є необхідні і достатні. Необхідні створюють можливість виникнення події, достатні забезпечують реалізацію цієї можливості. Причина - одна із визначальних умов, тобто умова, яка здебільшого викликає дію. Але, щоб відбувся наслідок, потрібен привід. Привід пов’язаний як з причиною так і з умовами, Привід як поверховий вираз причини, служить поштовхом для породження наслідку.

2) Категорія “Необхідність – випадковість”. Необхідність розуміється як, необхідним є те, що за певних обставин обов’язково є, або повинно бути. Випадковість - поняття яке визначає, що за певних умов може бути, а може й не бути. Науковий світогляд визначає безумовну об’єктивність необхідності і випадковості. Фіксується необхідність і випадковість у їхній якісній протилежності. Наприклад, відкриття Америки – подія необхідна, зумовлена всім соціально – економічним розвитком Європи в епоху Відродження, і водночас це відкриття є випадковим в тому розумінні, що воно могло бути зроблене або раніше, або пізніше. Людська необхідність прокладає собі шлях через безліч випадковостей.

3) Категорія “Можливість - дійсність ” - це філософське поняття, яке відроджує об’єктивно існуючий і внутрішньо існуючий стан предмета у його незавершеному, потенційному розвитку. Дійсністю є філософське поняття, яке характеризує реалізоване, завершене, актуальне буття предмета; дійсність - здійснена можливість. Будь - яка можливість співвідноситься із дійсністю. Можливість і дійсність взаємопов’язані і нероздільні категорії, водночас вони суперечливі.

Закони діалектики.

1) Джерелом розвитку всіх природних, соціальних і духовних об’єктів та процесів є взаємозв’язок і боротьба протилежностей. Або інакше джерелом розвитку всіх природних, соціальних і духовних процесів є діалектична суперечність. Отже, одним із головних законів діалектики, є закон єдності і боротьби протилежностей. Протилежності - це основні суттєві сторони, частини, сили, властивості об’єктів і процесів, внаслідок взаємодії яких виникає рух, розвиток цих об’єктів і процесів (позитивний заряд у ядра і негативний у електронів; у природі - асиміляція дисиміляція; у суспільстві – це продуктивні сили і виробничі відносини; у пізнанні - це чуттєві і раціональні знання). Взаємо заперечення (боротьба) – це полярна спрямованість тенденції дій або характеристика суттєвого змісту протилежності, які взаємо виключають одна одну (процес асиміляції та дисиміляції). Взаємозв’язок і єдність протилежностей означають їхнє взаємопокладання,, нерозривну, органічну взаємозумовленість (корінь і стовбур дерева). Отже, даний закон діалектики відповідає на питання, що є джерелом розвитку оточуючих об’єктів. Це закон єдності і боротьби протилежностей.

2. Закон переходу кількісних змін у якісні розкриває механізм розвитку, охоплює якісні і кількісні зміни природи, суспільства і духовної сфери. Зміст і характер механізму розвитку розкривається через категорії “якість”, “кількість”, “властивість”, “міра”, “стрибок”. Якість – це внутрішня стійка визначеність об’єкта, цілісна єдність властивостей, які відрізняють об’єкт від інших об’єктів. Якщо умови змінюються, то окремі властивості речовин теж змінюються, або зникають зовсім. За високих температур залізо втрачає властивість намагнічуватись при взаємодії з магнітом. Міра – це філософська категорія, що виражає діалектичну єдність якісної і кількісної визначеності (зумовленості) об’єктів і процесів. Кількісні характеристики можуть змінюватися до певної межі, за якою зміна кількості спричиняє зміну якості об’єкта, процесу або навпаки. Стрибок. Перехід від старої якості до нової позначається категорією “стрибок”. Існує два види стрибка: швидкі (вибухові) і поступові.

3) Закон заперечення - заперечення. Діалектичне заперечення - це такий перехід від старої якості до нової, за якого певні сторони, елементи змісту старої якості входять у перетвореному вигляді у зміст нової якості. Закон заперечення - заперечення характеризує напрям і форму розвитку, єдність поступовості і наступності, виникнення нового і відносне повторення певних моментів старого (покоління людей, насіння і рослини, технічний прогрес тощо). Закон заперечення - заперечення співвідносить категорії “розвиток” і категорію “прогрес”. Прогрес – це напрям розвитку, коли реалізуються внутрішні можливості певної системи в процесі встановлення якісно нової системи, що забезпечує більш високий ступінь цілісності, стійкості і пристосованості до середовища і більш високий потенціал для наступного розвитку. Регрес - напрям розвитку, протилежний прогресу.