Мета вивчення: Дати студентам уявлення про особливості української філософської думки, умови її формування. Підкреслити людинолюбство української філософії, її терпимість до інших світоглядних впливів. Окреслити основні віхи становлення нашої філософської думки.
Після вивчення матеріалів теми ви повинні знати:
- історичні та культурні особливості формування української філософської думки;
- етапи розвитку української філософії та їх загальну характеристику;
- зміст і проблематику найважливіших філософських пам’яток;
- характерні риси української філософії на кожному етапі її розвитку;
вміти:
- пояснювати історичні особливості проявів українських філософських пошуків;
- робити порівняльний аналіз філософських надбань різних епох української історії.
розуміти:
- причини особливостей української філософської думки;
- органічний зв’язок філософських ідей з духовними та суспільно – історичними процесами в Україні;
- культурне та соціальне значення філософської спадщини.
План
1. Особливості української філософської думки.
2. Філософія Київської Русі.
3. Філософія України часів польсько – литовської держави. (14 – 17 століття нової ери).
4. Григорій Савич Сковорода (1722 – 1794 роки нової ери).
4. Філософська думка в Україні в 19 на початку 20 століття. Філософія української національної ідеї.
5. Особливості розвитку філософії в 20 на початку 21 століття нашої ери.
Ключові терміни і поняття.
Антеїзм – філософська думка прояву любові до рідної Землі;
Братські школи – центри освіти та духовного життя в Україні;
Емоційність – надання переваги почуттям над раціональним мисленням;
Естетизм – цінування краси в українській філософії.
Українська філософія - явище переважно внутрішнє у відношенні до української культури, тому, що вона виражала, концентрувала, виводила на рівень осмислення важливі риси національного характеру. Ці риси наступні: 1) емоційність та чутливість (постають в якості співчуття, зацікавленого ставлення до людини); 2) сентиментальність та естетизм (позитивно проявляють себе як любов до краси в усіх її проявах); 3) психічна рухливість(українець швидко адаптується до різних ситуацій життя); 4) шанування індивідуальної свободи (історично проявляється в небажанні українців коритися насильству, іноземному пануванню); 5) релігійністьукраїнського народу; 6) ставлення до Землі та природи з любов’ю.
Особливостями української філософії є: 1) вона постає внутрішнім явищем української культури; 2) українська філософія не проявляла схильності до абстрактно – раціональних системних побудов; 3) вона проявляла схильність до моральних настанов (наприклад: “Повчання дітям” князя Володимира Мономаха); 4) переважно позитивно ставилась до релігії; 5) сильно повернена в сторону історичних осмислень особливостей долі українського народу; 6) вона досить сильно інтегрована у літературу, громадсько-політичну думку.
Філософія часів Київської Русі охоплює період з 9 по 14 століття нової ери. Ця філософія поєднала принесену християнством світову, перш за все старогрецьку філософську думку та традиційні міфологічні світоглядні уявлення східних слов’ян. Та все в Київській Русі (Україні) формується своєрідний тип філософствування, що відрізняється суб’єктом пізнання. “Любомудр” – філософ виступає як цілісний суб’єкт. Він мислить себе як факт всередині буття.
Перше визначення поняття “філософія” в Україні міститься в творі Климента Окридського “Пространне житіє Костянтина – Кирила Філософа”. Це визначення звучить так: “ філософія це “знання божиїх та людських речей, що навчає, як людина може прийти до Бога, як ділами своїми наблизитись за образом і подобію до творця свого”.
В Києво – Руській філософії існує негативне ставлення до природного “творного” світу. Наприклад, засновник Києво – Печерської лаври Феодосій в літописі “Києво - Печерський Патерик” говорить “Никакоже пещися о плотномь”, “не имети надежа от земних никося”. Світ земний, як осередок “зла”, що протистоїть ідеальному показано в літописі Володимира Мономаха “Повчання дітям”. Оспівування книжкових знань, символів, знайшло своє відображення у літописах: “Повість минулих літ”, “Ізборник Святослава 1076 року”, “Моління Данили Заточника”, “лово про закон і благодать” монаха Іларіона.
В поглядах староруських філософів - Серце є ланкою, яка зводить воєдино розум, чуття і волю людини та наближає її до Бога.
Староруська філософія розвивалась до 1470 року, поки, по смерті останнього київського князя Симона Омельковича не було скасоване Київське удільне князівство, а влада не перейшла до литовських князів.
Таким чином, філософія Київської Русі відрізнялась тим, що: 1) від самого початку постала у поєднанні з давньогрецькою філософією; 2) філософія і мудрість сприймалися переважно як найперші настанови для індивідуального самозаглиблення: “філософствування у Христі”; 3) на першому плані не знаходились питання абстрагування а перш за все моральні настанови.
3. Протягом 15 – 17 століть нової ери Україна перебуває в складі Великого Литовського князівства а потім Речі Посполитої. Відповідно і розвиток філософської думки ділиться на два періоди. Перший період – 14 - 15 століття нової ери, другий - 16 – 17 століття нової ери. В другому періоді посилюється вплив на українську філософію католицької церкви, і відповідно посилюється національно – визвольний супротив на рівні філософської думки. Звичайно, перебування в складі цих держав мало для України і позитивні риси. По – перше, внутрішнє життя в Україні дещо стабілізувалось після років монголо – татарського іга. По – друге, відкрились можливості для більш інтенсивних зв’язків із країнами Західної Європи.
Відомими філософами – гуманістами кінця 15 - першої половини 16 століття були Юрій Дрогобич, Сергій Оріхівський, та інші філософи. Відправною точкою світогляду цих діячів були ствердження гідності особи, ідеалів соціальної справедливості.
Центрами розвитку філософської думки були братства та академії. Зокрема в Острозькій академії працювали відомі просвітники Г. Смотрицький, В. Суразький, Клірик Острозький, Іван Вишенський, Петро Скарга та інші. Їхніми світоглядними орієнтирами були: 1) вони відстоювали ідею захисту українського народу; 2) порушували питання про громадські права і особисті свободи; 3) відстоювали думку про природну рівність людей; 4) орієнтувались на внутрішнє духовне життя людини. Філософ І. Вишенський мав деякі відмінні погляди, більше орієнтуючись на східний, російський світ. Зокрема, він рішуче виступив проти західноєвропейських впливів на українську культуру. В Києво – Могилянській Академії, Заснованій у 17 столітті нової ери працювали відомі філософи І. Галятовський, І. Гізель, С. Яв орський, Ф. Прокопович, Г. Кониський та інші. Вони вважали, що: 1) філософія це система дисциплін, яка повинна віднайти істину (до речі у Академії викладались діалектика, натурфілософія, психологія, метафізика); 2) істину слід шукати на шляху дослідження наслідків Божої діяльності; 3) здобуття істини є результатом складного процесу пізнання; 4) приоритетне значення має розум; 5) вирішальне значення для пізнання має науковий метод; 6)сенс життя у творчій праці. Засновник Києво – Могилянської Академії Петро Могила мав наступні погляди: 1) відстоював ідею розвитку науки та освіти під егідою церкви; 2) закликав поширювати освіту серед народу; 3) наполягав на приорітетності духовної влади над світською; 4) окреслив образ бажаного володаря “Філософа на троні”.
4. У 18 столітті нової ери Україна була поділена між Росією, Річчю Посполитою та Туреччиною, що і відбилось на становленні філософії. Певний час, поки ще існувала Києво - Могилянська академія, вона залишалась центром світоглядних узагальнень. З нею пов’язане ім’я відомого не лише в Україні, а й у світі Григорія Савича Сковороди (1722 – 1794 роки нової ери). Він народився в селі Чорнухи Лубенського козачого полку, в родині збіднілого козака. Випускник Києво – Могилянської Академії. Відомий своїми творами, які дійшли до нашого часу у вигляді збірок поезій: “Сад божественних песний”, “Начальная дверь к христианскому добронравию”, “Наркисс”, “Асхань”, “Басни харьковскиє”. Погляди Г. С. Сковороди: 1) світ складається з двох натур: видимої чуттєвої і невидимої, духовної; 2) дві натури існують паралельно; 3) існує три світи: макрокосм (природу), мікрокосм (людина) та світ символів (Біблія). Біблія з точки зору Г. Сковороди, особливий реальний світ, який існує між мікросвітом і макросвітом.; 4) людина, як малий світ, поєднує в собі дві натури; 5)перед людиною стоїть завдання пізнати себе; 6) потрібно прислухатись до голосу серця; 7) любов та віра дасть змогу людині вийти за межі свого “Я”; 8) людське щастя втілюється не лише в духовних шуканнях, а й у праці.
5. У 19 – на початку 20 століття українська філософія розвивалась не як самостійне явище, а під впливом тих держав і культур, в яких перебувала Україна. Розвивалась як класична філософія, так і філософія бунтарська, національно – визвольна. До носіїв класичної філософії можна віднести Петра Лодія (автора дослідження “Логическиє наставления, руководствующиє к познанію і различению істинного от ложного”, Памфіла Юркевича, автора праць “Ідея”, “Серце і його значення в житті людини”, та інших. До речі, щодо філософської ментальності, яка склалася в цей час в класичній філософії, слід назвати слова М. Гоголя: “Я сам не знаю, яка у мене душа, хохляцька чи російська. Знаю тільки, що ніяк би не надав переваги ні малоросіянинові перед росіянином, ні росіянину, перед малоросіянином”.
Бунтарська, національно – визвольна філософія знайшла своє відображення у творчості Т. Шевченка, І. Франка, М. Драгоманова та інших. Так, Т. Шевченко (1814 – 1861 роки) у своїх творах “Розрита могила”, “Великий льох” та інших, вивчав проблеми людини, її переживання. Іван Франко мав наступні світоглядні позиції: 1) ставив у центр міркувань людину; 2) основним чинником майбутніх зрушень вбачав прогрес науки і техніки; 3) критично ставився до марксизму щодо матеріалізму; 4) був прихильником індуктивного методу дослідження; 5) виступав проти “державного соціалізму”; 6) моральну опору людства вбачав в релігії. Михайло Драгоманов ( 1841 – 1891 роки) народився в місті Гадячі у дворянській родині. Прогресивною рисою його діяльності була боротьба проти царського самодержавства. Він вважав, що соціальну несправедливість можна усунути лише докорінними змінами економічного ладу. Земля і фабрики повинні стати власністю робітників. За філософськими поглядами – матеріаліст, атеїст. Він відстоював право спілкуватись рідною мовою, захищав українську культуру.
В кінці 19 на початку 20 століття плідно працював В. Вернадський (1863 – 1945 роки). Він став творцем вчення про ноосферу. Його твори формували біосферне мислення. Під впливом діяльності людини біосфера поступово перетворюється в нове середовище – ноосферу (сферу розуму). Це приведе до радикальних змін в самій біосфері. В. Вернадський постійно вболівав за Україну, виступав за збереження культурної спадщини українського народу.
На початку 20 століття активізувалась пропаганда національно – визвольних ідей як в Україні, так і у вигнанні, в межах української діаспори. Досить популярними були погляди Дмитра Донцова, який зокрема у книзі “Дух нашої давнини” проповідує наступні погляди: 1) визнання впливу ідей на історичний розвиток; 2) визнання вирішальної ролі людської особистості в історії; 3) основною силою індивідума розглядав ірраціональну волю; 4) ратував за повернення до джерел національних традицій.
За межами України досить плідно працювали філософи В’ячеслав Липинський (автор книг “Листи до братів хліборобів”, “Релігія і церква”), Юрій Липа (автор книг “Українська доба”, “Українська раса”), С. Тудор, П. Козланюк, В. Левинський та інші.
6. В 20 столітті на теренах України філософія розвивалась під контролем більшовицької влади, центр якої знаходився в Москві. Деякі кроки в розвитку філософії робилися, але в разі виходу за межі більшовитської пропаганди, філософи переслідувались в першу чергу. Після громадянської війни умовними центрами розвитку філософії були Академія Наук УРСР, Київський та Харківський державні університети. Так, творчість Г. Сковороди досліджував академік Дмитро Багалій, який в 1923 році видав російською мовою книгу “Украинский странствующий філософ Г. С. Сковорода”. Микола Сумцов написав дослідження про становлення української філософської думки. Питаннями історії філософії займався О. Гіляров.
В 1933 році був відкритий Інститут філософії при Академії Наук УРСР, який згодом був закритий, а більшість філософів репресовано. Лише після війни було відкрито філософський факультет при Київському Університеті ім.. Т. Шевченка. В радянські післявоєнні роки значні досягнення в галузі дослідже6ння філософських питань мали філософи Петро Копнін (книга “Логічні основи науки”) та Мирослав Попович (книга “Про філософський аналіз мови”. Значна частина молодих філософів, зокрема таких, як Євген Сверстюк, опинилась в рядах українських дисидентів і відсиділа різні терміни ув’язнення в радянських в’язницях.
Лише проголошення в 1991 році незалежності України дає надію на вільний розвиток української Філософської думки.
Теми для рефератів та доповідей.
1. Провідні філософські джерела Київської Русі про людину, суспільство та історію.
2. Україна та Західна Європа 16 – 17 століть.: вплив їх зв’язків на розвиток філософії.
3. Роль православних братств та братських шкіл у розвитку філософії та освіти України.
4. Життя та філософська творчість Григорія Сковороди.
5. Філософсько – світоглядні погляди Т. Шевченка.
6. Вихідні філософсько – світоглядні погляди В. Вернадського.
Завдання для закріплення матеріалів теми.
1. Поясніть зміст основних особливостей української філософії
2. Охарактеризуйте роль братських шкіл та Академій в розвитку освіти та філософії в Україні.
3. Розкрийте зміст філософських ідей Г. С. Сковороди.
4. Поясніть, чому в становленні української філософії значну роль відіграли українська література та суспільно – політичні рухи.
5. Окресліть зміст світоглядних ідей представників української літератури 19 століття.
6. Аргументуйте, у чому полягає сучасне значення ідей В. Вернадського.
Література з теми.
1. В. Л. Петрушенко. Філософія. Навчальний посібник. К., “Каравела”, 2001, С. 207 – 255.
2. Філософія. Підручник для вузів. К., “Вища школа”, 1995, С. 77 – 128.
3. Філософія. Підручник для вищої школи. Харків, “Прапор”, 2004, С. 197 – 225.
Додаткова література.
1. Вільчинський Ю, Розвиток філософської думки в Україні Львів, 1994.
2. Горський В. Історія української філософії Курс лекцій. Київ, 1996.
3. Донцов Д. Лондон, 1986.
4. Забужко О. Філософія національної ідеї та європейський контекст. К., 1993.
5. Історія філософії на Україні. У 3 – х т. К., 1987 – 1988.
ІІ розділ: Загальна філософія.
