Цільовий інструктаж на робочому 5 страница

Приймання закінченого будівництвом об'єкта систем газопостачання оформляється актом за формою обов'язкового додатка 9 СНиП 3.05.02-88, на підставі якого виконується пуск газу і видача власнику (замовнику) дозволу на проведення пусконалагоджувальних робіт. Із закінченням пусконалагоджувальних робіт органи Держнаглядохоронпраці дають дозвіл на експлуатацію об'єкта і беруть його під контроль. Коли проведення пусконалагоджувальних робіт не потрібне, акт приймальної комісії є дозволом на введення об'єкта в експлуатацію.

3.22. Не допускається приймання в експлуатацію незакінчених будівництвом об'єктів, в тому числі підземних сталевих газопроводів і резервуарів, не забезпечених захистом від
електрохімічної корозії.

3.23. Перед пуском газу на об'єкти, прийняті комісією, але не введені в експлуатацію протягом 6 місяців з дня його останнього випробовування, повинні бути проведені повторні випробовування на герметичність газопроводів, перевірена робота установок електрохімічного захисту, стан димовідвідних та вентиляційних систем, комплектність і справність газового обладнання, арматури, засобів вимірювання, автоматизації,
сигналізації та протиаварійного захисту.

3.24. Закінчені будівництвом об'єкти ГНС, ГНП, ПСБ, АГЗС, АГЗП, котельні та інші споруди повинні прийматися згідно з вимогами ДБН А3.1-3-94.

 

9-крани. Додаткові вимоги безпеки до кранових підйомників, лебідок і колисок для підіймання працівників.

4.22. Додаткові вимоги безпеки до кранових підйомників, лебідок і колисок для підіймання працівників

4.22.1. До кранових підйомників, лебідок і колисок для підіймання працівників застосовуються вимоги, викладені в цих Правилах, з урахуванням вимог, викладених у пункті 4.22 цих Правил.

4.22.2. Кранові підйомники, колиски і методи їх випробування мають відповідати вимогам НД.

4.22.3. У кабіні кранового підйомника та біля дверей нижньої посадкової площадки мають бути встановлені таблички з правилами користування підйомником.

4.22.4. Лебідки з ручним приводом мають бути споряджені запобіжними рукоятками, конструкція яких допускає підіймання або опускання тільки шляхом безперервної дії на рукоятку, у цьому випадку швидкість опускання не повинна перевищувати 0,33 м/с.

4.22.5. Лебідки з електричним приводом мають бути споряджені гальмом нормально закритого типу, що автоматично замикається під час вимикання приводу. Коефіцієнт запасу гальмування має бути не менше 2.

4.22.6. Зв’язок вала електродвигуна з валом барабана має здійснюватися за допомогою зубчастої або черв’ячної передачі. Використовувати для цієї мети пасові та фрикційні передачі, фрикційні та кулачкові муфти не дозволяється.

4.22.7. Лебідки мають бути укріплені на фундаменті або споряджені баластом, виготовленим відповідно до вимог пункту 4.14.1 цих Правил, для забезпечення їх стійкості під час дії подвійного робочого навантаження.

4.22.8. Лебідки з електричним приводом із швидкістю підіймання й опускання більше 0,33 м/с мають забезпечувати плавне посадження колиски, закріпленої до каната лебідки.

4.22.9. Стаціонарна лебідка з електричним приводом має бути обладнана кінцевим вимикачем, що вимикає електродвигун у разі наближення колиски до верхнього робочого положення.

4.22.10. Керування стаціонарною лебідкою з електричним приводом має провадитися з колиски шляхом безперервного натискання на кнопку апарата керування. Після припинення натискання на кнопку лебідка має зупинятися.

4.22.11. Розрахунок канатів та блоків повинен провадитися за умов групи класифікації (режиму робота) М8.

4.22.12. Колиски мають опоряджуватися з неробочих боків огорожею (перилами) заввишки не менше 1200 мм, а з боку фронту робота не менше 1000 мм. Огорожа (перила) мають оснащуватися проміжною перекладиною відповідно до пункту 4.16.13 цих Правил і суцільним бордюром понизу висотою не менше 150 мм. Улаштування дверцят в огорожі не дозволяється. Конструкція колиски має забезпечувати кріплення карабінів запобіжних поясів працівників і фалів для інструменту.

4.22.13. Спосіб підвішування колиски для підіймання працівників має унеможливлювати її перекидання та довільне відчеплення.

Елементи підвішування колиски повинні мати коефіцієнт запасу розривного зусилля відносно навантаження окремої вітки не менше 9.

4.22.14. У разі підвішування колисок до гака останній споряджується запобіжним замком, що унеможливлює падіння колиски.

Консольні колиски повинні мати противагу, що забезпечує відхилення робочої платформи колиски від горизонталі не більше 5°, під час пересування працівників і вантажу вздовж робочої платформи.

Колиски, які підвішуються до спредера, мають бути оснащені запобіжними пристроями, що унеможливлюють повертання головки поворотного за­мка спредера в кутових фітингах колиски після її з’єднання зі спредером.

4.22.15. У разі, якщо можливе зачеплення колиски за частини споруди, що виступають, а також якщо швидкість руху колиски перевищує 0,33 м/с, мають бути встановлені жорсткі або гнучкі напрямні та вжиті заходи для захисту працівників, що підіймаються, від можливого їх зачеплення за частини споруди, що виступають.

4.22.16. Лебідки після встановлення, перед пуском в роботу, а також періодично через кожні 12 місяців мають піддаватися повному технічному огляду.

4.22.17. Статичне випробування лебідок проводиться навантаженням, що перевищує їхнє тягове зусилля під час підіймання на 50 %, а динамічне – на 10 %.

4.22.18. Під час технічного огляду кранового підйомника необхідно проводити:

візуальний контроль;

випробування на холостому ходу;

випробування під час переміщення підйомника вручну (якщо це передбачено конструкцією підйомника); статичне випробування; динамічне випробування; випробування на спрацьовування уловлювачів.

4.22.19. Статичне випробування кранових підйомників проводиться на вантаженням, що перевищує їх номінальну вантажопідіймальність на 100 %, а динамічне – на 10 %.

10-посудини. Вимоги до встановлення посудин, в тому числі повітря збірники?

 

11-котли. Запірна і регулююча арматура котлів?

12-трубопроводи. Порядок прийняття та пуску в експлуатацію заново змонтованого трубопроводу?

13-котли до 0.07 МПа. Які котли до пуску в роботу підлягають реєстрації, перереєстрації?

16.1.1. Реєстрація в місцевих органах Держнаглядохоронпраці до пуску в роботу підлягають котли, на які поширюються Правила, за винятком:

- парових і водогрійних котлів з поверхнею нагріву менше 6 квад.м;

- водопідігрівачів (бойлерів) незалежно від тиску і температури.

16.1.5. Перереєстрація котла в місцевих органах Держнаглядохоронпраці України повинна бути проведена в наступних випадках:

- при реконструкції котла;

- при невідповідності приміщення котельні вимогам Правил;

- при передачі котла іншому власникові.

14-ліфти. В яких випадках проводиться позачерговий технічний огляд підйомників.

15 – підйомники. Порядок роботи підйомника за межами області, в якій він зареєстрований.

6.1.7 У разі направлення підйомника для роботи за межі області, у якій він зареєстрований, суб'єкт господарювання повинен повідомити про це територіальному органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з промислової безпеки та охорони праці із зазначенням реєстраційного номера підйомника, місця направлення та строку проведення робіт. Після прибуття підйомника на місце виконання робіт має бути повідомлений про це територіальний орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з промислової безпеки та охорони праці, на території якого будуть проводитися роботи. Якщо термін цих робіт перевищує три місяці, то суб'єкт господарювання знімає підйомник з обліку та реєструє його в територіальному органі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з промислової безпеки та охорони праці, на території якого будуть виконуватися роботи.

 

16 – навантажувачі. Вимоги до гідравлічного обладнання навантажувачів.

4.4.1. Гідравлічна система має відповідати вимогам цих Правил і чинних НД.

4.4.2. Складові частини гідравлічної системи (гідропристрої, рукави, трубопроводи, їх з'єднання тощо) мають бути герметичними та витримувати випробувальний тиск без пошкодження протягом часу, визначеного НД. Рукави, трубопроводи та елементи з'єднань не повинні мати видимих дефектів і пошкоджень.

4.4.3. Конструкція гідравлічної системи повинна забезпечувати фільтрацію робочої рідини. Тонкість фільтрації встановлюється відповідно до вимог експлуатаційних документів на гідропристрої.

4.4.4. Навантажувачі повинні мати запобіжний клапан в гідросистемі або інший пристрій, що запобігає перевантаженню механізму підіймання. Клапан або пристрій мають спрацьовувати в межах робочих перевантажень механізму підіймання від 120 % до 140 % вантажопідіймальності навантажувача. Всі контури гідравлічної системи мають бути оснащені запобіжним клапаном. Якщо запобіжний клапан є регульованим, то він повинен мати засоби захисту від випадкового відкручування та від недозволених регулювань. Запобіжний клапан повинен бути опломбованим.

4.4.5. Важелі або інші органи керування гідророзподільником мають відповідати вимогам глави 4.9 цих Правил.

17 – АЗС. Вимоги до збереження нафтопродуктів в резервуарах.

18 – АХУ. План локалізації і ліквідації аварій (склад, учбові тренування, тривоги)

19 – типова інструкція ГНР Порядок проведения газоопасных работ.

20- ДБН А.3.2-2-2009. Вимоги безпеки при розборі або знесенні споруд.

Білет № 12

1. Права громадян на охорону праці під час укладання трудового договору.

Стаття 5. Умови трудового договору не можуть містити положень, що суперечать законам та іншим нормативно-правовим актам з охорони праці.

Під час укладання трудового договору роботодавець повинен проінформувати працівника під розписку про умови праці та про наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, можливі наслідки їх впливу на здоров'я та про права працівника на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору.

Працівнику не може пропонуватися робота, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров'я. До виконання робіт підвищеної небезпеки та тих, що потребують професійного добору, допускаються особи за наявності висновку психофізіологічної експертизи.

Усі працівники згідно із законом підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

2. Обмеження праці жінок на роботах в нічний час.

Залучення жiнок до робiт у нiчний час не допускається, за винятком тих галузей народного господарства, де це викликається особливою необхiднiстю i дозволяється як тимчасовий захiд.

Перелiк цих галузей i видiв робiт iз зазначенням максимальних термiнiв застосування працi жiнок у нiчний час затверджується Кабiнетом Мiнiстрiв України.

Зазначенi у частинi першiй цiєї статтi обмеження не поширюються на жiнок, якi працюють на пiдприємствах, де зайнятi лише члени однiєї сiм'ї.

3. Порядок проведення цільового інструктажу з охорони праці.

Інструктаж проводиться:

- при ліквідації аварії або стихійного лиха;

- при проведенні робіт, на які відповідно до законодавства, оформлюються наряд–допуск, наказ або розпорядження.

Цільовий інструктаж проводиться індивідуально з окремим працівником або з групою працівників.

Обсяг і зміст цільового інструктажу визначаються залежно від виду робіт, що виконуватимуться.

4. Поняття першої допомоги. Основні принципи першої допомоги і правильність, доцільність дій, швидкість, рішучість, спокій.

Перша медична допомога - це сукупність доцільних дій, спрямованих на збереження життя і здоров'я потерпілого.
Основними принципами, якими керуються при наданні першої долікарської допомоги, є:
- правильність і доцільність дій;
- швидкість та рішучість при виконанні дій;
- продуманість та спокій.
Людина, яка надає першу долікарську допомогу, повинна знати:
- характерні ознаки порушення функцій організму потерпілого;
- загальні принципи надання першої долікарської допомоги при отриманих ушкодженнях;
- способи евакуації людей.
Людина, що надає допомогу, повинна вміти:
- оцінити стан здоров'я потерпілого;
- визначити, якої допомоги він потребує;
- забезпечити прохідність повітря через верхні дихальні шляхи;
- виконати штучне дихання та зовнішній масаж серця;
- зупинити кровотечу;
- накласти пов'язку при ушкодженні;
- іммобілізувати ушкоджену частину тіла при переломі кісток;
- надавати допомогу при тепловому та сонячному ударах, отруєнні, ураженні електричним струмом, опіках;
- користуватися аптечкою швидкої допомоги.
При наданні першої допомоги необхідно керуватися такою послідовністю дій:
- усунути вплив на організм людини факторів, які загрожують її здоров'ю та життю;
- оцінити стан потерпілого;
- визначити послідовність дій щодо рятування потерпілого залежно від тяжкості травми, що становить найбільшу загрозу для його життя;
- викликати швидку допомогу або медичних працівників, якщо є така можливість;
- виконувати необхідні дії для рятування потерпілого в порядку терміновості;
- підтримувати основні життєві функції потерпілого до прибуття медичних працівників.
Тому, хто надає долікарську допомогу, треба розрізняти ознаки життя і смерті.
Розрізняють дві фази смерті - клінічну та біологічну. Тривалість клінічної смерті 5-7 хвилин. Незворотні явища протягом цього часу ще не настають, організм можна повернути до життя За наявності ознак життя необхідно негайно розпочати надання допомоги, однак якщо вони навіть і відсутні, допомогу необхідно надавати доти, доки не буде повної впевненості у смерті потерпілого.
Біологічна смерть характеризується незворотними явищами в тканинах кори головного мозку, серця та легенів. її ознаками є:
- помутніння рогівки ока та її висихання;
- деформація зіниці при здавленні;
- трупне задубіння;
- трупні синюваті плями.

5. Класифікація приміщень за характером довкілля.

Конструкція, виконання, спосіб встановлення і клас ізо­ляції машин, апаратів, приладів та іншого обладнання, що застосовується в електроустановках, повинні відповідати па­раметрам електроустановки, вимогам чинних норм і правил, а також умовам довкілля. Отже, обладнання повинно бути стійким стосовно впливу довкілля або захищеним від та­кого впливу.

Залежно від умов довкілля, а також навколишньої обста­новки, що впливають на справність та працездатність елек­трообладнання і які обумовлюють різний ступінь небезпеки ураження людини електричним струмом, ПВЕ класифікують всі приміщення за характером довкілля і небезпеки ураження струмом.

Вологими приміщеннями називаються приміщення, в яких пара або волога, що конденсується, виділяються тим­часово і в невеликих кількостях, відносна вологість повітря більша за 60, але не вища 75%.

Сирими приміщеннями називаються приміщення, в яких відносна вологість тривалий час перевищує 75%.

Особливо сирими приміщеннями називаються приміщен­ня, в яких відносна вологість повітря близька до 100% (стеля, стіни, підлога та предмети, що перебувають в примі­щенні, покриті вологою).

Жаркими приміщеннями називаються приміщення, в, яких під впливом різних теплових випромінювань темпера­тура повітря перевищує постійно або періодично (понад 1 добу) +35°С (наприклад, приміщення з сушарками, сушиль­ними або обпалювальними печами, котельні тощо).

Пильними приміщеннями називаються приміщення, в яких за умовами виробництва виділяється технологічний пил у такій кількості, що він може осідати на проводах, проникати всередину машин, апаратів тощо. Пильні примі­щення поділяють на приміщення зі струмовідним пилом та неструмовідним пилом.

Приміщеннями з хімічно активним або органічним сере­довищем називаються приміщення, в яких постійно або про­тягом тривалого часу утримуються агресивні пара, гази, ріди­ни, утворюються відкладення або пліснява, що руйнівно діють на ізоляцію і на струмовідні частини електрооблад­нання.

Стосовно небезпеки ураження людей електричним стру­мом розрізнюють:

приміщення без підвищеної небезпеки, в яких відсутні умови, що створюють підвищену або особливу небезпеку;

приміщення з підвищеною небезпекою, які характери­зуються наявністю в них однієї із таких умов, що створює підвищену небезпеку:

1) сирості або струмопровідного пилу;.

2) струмопровідних підлог (металевих, Земляних, залізо­бетонних, цегляних тощо);

3) високої температури;

4) можливості одночасного доторкання людини до металоконструкцій будівель, технологічних апаратів, механізмів тощо, що з'єднані із землею, з одного боку, і до металевих корпусів електрообладнання - з другого;.:

особливо небезпечні приміщення, які характеризуються наявністю в них однієї з таких умов, що створює особливу небезпеку:

1) особливої сирості;

2) хімічно активного або органічного середовища;

3) одночасно двох або більше умов підвищеної небезпеки. Території розміщення зовнішніх електроустановок сто­совно небезпеки ураження людей електричним струмом при­рівнюються до особливо небезпечних приміщень.

6. ОП при виконанні роботи на висоті. Вимоги безпеки під час виконання робіт на висоті із застосуванням піротехнічного та слюсарно-монтажного інструменту.

5.3.1. Роботу на висоті із застосуванням піротехнічного (порохового) інструменту виконують за нарядами відповідно до вимог Інструкції з охорони праці під час виконання робіт пороховими інструментами,

5.3.2. До самостійної роботи на висоті із застосуванням піротехнічного інструменту працівники допускаються наказом роботодавця після навчання та успішного проходження стажування протягом не менше 5 змін під наглядом досвідченого працівника.

5.3.3. Перед початком робіт на висоті із застосуванням піротехнічного інструменту працівник отримує:

· наряд на право виконання робіт;

· пороховий інструмент;

· патрони (не більше змінної норми);

· засоби індивідуального захисту (протишумові навушники, захисну каску, захисний щиток, шкіряні перчатки або захисні рукавиці, запобіжний пояс та за необхідності металевий страхувальний канат).

5.3.4. Роботи із застосуванням слюсарно-монтажного інструменту на висоті проводять з виконанням таких умов:

· з надійно закріплених та стійких робочих площадок або із обов'язковим страхуванням (самострахуванням) працівника карабіном запобіжного пояса за опори. Запобіжні пояси застосовуються відповідно до пункту 4.2 цих Правил;

· із застосуванням захисних щитків або окулярів зі склом, яке не б'ється, - при виконанні роботи слюсарно-монтажним інструментом ударної дії.

5.3.5. Зберігати інструмент та переносити його на висоті слід у сумках, підсумках тощо із застосуванням за необхідності захисних ковпачків, футлярів, чехлів.

 

7. Правила ОП на автомобільному транспорті. Вимоги до в’їздів і виїздів.

7.1. Ворота основного в’їзду на територію підприємства слід розташовувати на відстані не менше найбільшої довжини транспортних засобів, що експлуатуються на підприємстві, включаючи автопоїзди, від основного проїзду вулиці, дороги.

7.2. Ширину в’їзних воріт на територію підприємства необхідно приймати за найбільшою шириною транспортних засобів, що використовуються, плюс 1,5 м, але не менше 4,5 м.

7.3. Стулчасті ворота виробничих приміщень повинні відкриватися назовні, а для в’їзду на територію підприємства і виїзду з неї - усередину.

Ворота повинні бути обладнані пристроями, що виключають їх самовільне закриття або відкриття.

7.4. Виїзд (в’їзд) автомобілів із цокольних або підвальних поверхів будівлі через перший поверх не допускається (допускається тільки через зовнішні ворота).

7.5. Підйомні ворота повинні бути обладнані уловлювачами (фіксаторами), які забезпечують утримання воріт у піднятому положенні при обриві тросів або несправності механізму підйому і спуску.

7.6. За наявності у виробничих приміщеннях технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів конвеєрів, управління зовнішніми воротами, через які передбачається виїзд і в’їзд транспортних засобів, повинно бути зблоковано з роботою конвеєрів і управлінням тепловими завісами.

7.7. В’їзди у виробничі приміщення не повинні мати порогів і виступів, а в’їзний ухил повинен бути не більше 5%.

8-газ. Коли і ким проводиться приєднання(врізання) новозбудованих газопроводів до діючих газопроводів?

3.26. Приєднання (врізання) новозбудованих газопроводів підприємств до діючих розподільних газопроводів населених пунктів, експлуатація яких здійснюється СПГГ, повинно здійснюватися тільки підрозділами СПГГ.

Роботи з приєднання проводяться на підставі заявки власника (замовника) і при наявності акта прийняття газопроводу в експлуатацію.

3.27. Приєднання до діючих газопроводів новозбудованих газопроводів, ГРП, відводів (вводів) до житлових і громадських будинків, промислових і сільськогосподарських підприємств, котелень, підприємств житлово-комунального та побутового призначення та інших об'єктів, а також газових мереж в середині будівель повинно проводитись під час пуску газу в ці газопроводи або об'єкти. До приєднання новозбудованих розподільних газопроводів до ГРП, відводів (вводів) в кінці кожного приєднуваного газопроводу повинні ставитися заглушки на зварюванні.

Якщо в кінці приєднуваного газопроводу є вимикальний пристрій, після нього встановлюється інвентарна заглушка.

Вводи і ввідні газопроводи в будинки до приєднання їх до діючих повинні бути відсічені від внутрішніх газопроводів з установкою заглушки після останнього вимикального пристрою на них.

3.28. Приєднання новозбудованих газопроводів до діючих, експлуатація яких здійснюється власником, може виконуватись власником або іншими спеціалізованими організаціями.

Коли підприємство одержує газ із магістрального газопроводу, газова мережа його повинна приєднуватись до магістрального газопроводу тільки за наявності акта про прийняття газового господарства. Робота із врізанням в магістральний газопровід повинна виконуватись службою магістрального газопроводу.

3.29. Пуск газу у внутрішні газопроводи і до газових приладів новозбудованих житлових будинків (або після їх капітального ремонту) повинен проводитись до заселення мешканців у будинок.
Після пуску газу крани перед приладами повинні бути відключені і опломбовані.

Система газопостачання передається власнику будинку.

Видача ключів власником будинку квартиронаймачу провадиться після проведення інструктажу в установленому порядку.

 

9-крани. Порядок проведення повного технічного огляду кранів мостового типу.

7.3.12. Статичне випробування мостового крана, а також пересувного консольного проводиться таким чином. Кран установлюється над опорами кранових колій або в положення, яке відповідає найменшим згинальним на­ вантаженням на кранову колію, а його візок (візки) у положення, що відповідає найбільшому пропану. Випробувальний вантаж підіймається на висоту від 200 мм до 300 мм з витримкою в такому положенні протягом 10 хвилин. Дозволяється захоплювати частину випробувального вантажу, маса якого має бути не меншою вантажопідіймальності крана, підіймати його на висоту від 200 мм до 300 мм, а потім доводити навантаження до необхідного шляхом додавання решти випробувального вантажу з витримкою в такому положенні протягом 10 хвилин. Після опускання вантажу перевіряється відсутність залишкової деформації моста крана. За наявності залишкової деформації, яка є наслідком випробування крана вантажем, кран не допускається до роботи до з’ясування причин деформації та можливості подальшої його роботи.

7.3.19. Статичне та динамічне випробування кранів мостового типу, призначених для обслуговування гідро і теплоелектростанцій, підстанцій тощо, можуть проводитися за допомогою спеціальних пристроїв, що дозволяють створити випробувальне навантаження без застосування вантажу, відповідно до вимог програми та методики випробувань, розробленої спеціалізованою організацією.

За допомогою пристрою проводять динамічне випробування механізму підіймання під навантаженням у межах не менше одного оберту барабана. Випробування під навантаженням механізму пересування не обов’язкове.

10-посудини. Які посудини підлягають реєстрації?

6.2.1*. Посудини, на які поширюються ці Правила, за виключенням посудин, указаних у ст.

6.2.2, до пуску їх у роботу повинні бути зареєстровані в ЕТЦ.

6.2.2*. Реєстрації в ЕТЦ не підлягають:

1) посудини 1-ї групи, що працюють при температурі не вище 200 °С, в яких добуток тиску в

МПа (кгс/см2) на місткість в м3 (літрах) не перевищує 0,05 (500), а також посудини 2, 3 і 4-ї груп, що працюють при зазначеній вище температурі, в яких добуток тиску в МПа (кгс/см2) на місткість в м3 (літрах) не перевищує 1 (10 000). Група посудин визначається за табл. 5;

2) апарати повітророздільних установок і розподілу газів, розташованих в середині теплоізо-

ляційного кожуха (регенератори, колони, теплообмінники, конденсатори, адсорбери, відокремлювачі, випарники, фільтри, пароохолодники, підігрівники);

3) посудини холодильних установок і холодильних блоків у складі технологічних установок;

4) резервуари повітряних електричних вимикачів;

5) посудини, що входять до системи регулювання, мащення та ущільнення турбін, генераторів

і насосів;

6) бочки для перевезення зріджених газів, балони місткістю до 100 л включно, які встановлені

стаціонарно, а також які призначені для транспортування і (або) зберігання стиснутих, зріджених і розчинених газів;

7) генератори (реактори) для отримання водню, які використовуються гідрометеорологічною службою;

8) посудини, які включені в закриту систему видобування нафти (від свердловини до магістрального трубопроводу);

9) посудини для зберігання або транспортування зріджених газів, рідинних і сипких тіл, що перебувають під тиском періодично при їх випорожнюванні;

10) посудини із стиснутим і зрідженим газами, призначені для забезпечення паливом двигунів

транспортних засобів, на яких вони встановлені;

11) посудин, які встановлені в підземних гірничих виробках;

12) вісцинові та інші фільтри, які встановлені на газорозподільних станціях і пунктах;

13) конденсатозбірники на лінійній частині магістральних газопроводів;

14) пристрої (метанольниці) для введення інгібітора гідратоутворення в газопроводах;

15) пневмогідроприводи механізмів управління запірної арматури;

16) вхідні буферні посудини, буферні посудини на виході всіх ступенів масловологовіддільників компресорних установок, автомобільних газонаповнювальних компресорних станцій (АГНКС), які змонтовані на спільному з компресорними установками фундаменті та не мають відключаючої запірної арматури.

 

11-котли. Прилади безпеки парових і водогрійних котлів?

12-трубопроводи. Обов’язки власника по утриманню трубопроводів у справному стані та створенню безпечних умов їх експлуатації?

 

13-котли до 0.07 МПа.. Яка документація повинна вестись при експлуатації котла?

15.14. У котельні необхідно вести змінний журнал для записів результатів перевірки котлів і котельного устаткування, водовказівних приладів, сигналізаторів граничних рівнів води, манометрів, запобіжних клапанів, живильних пристроїв, засобів автоматики, а також тривалості продування котлів, про що ті, хто здає і приймає зміну, повинні обов'язково розписуватись у журналі про здавання і приймання котлів і зміни. У змінному журналі мають бути записані також розпорядження начальника котельні або особи, яка його заміняє, про розтопку або зупинку котлів (за винятком випадків аварійної зупинки).

14-ліфти. Періодичний технічний огляд будівельних підйомників.

15 – підйомники. На підставі чого проводиться введення підйомника в експлуатацію?

6.2.1. Уведення підйомника в експлуатацію здійснюється на підставі висновку експертизи щодо відповідності підйомника вимогам нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки і спроможності суб’єкта господарської діяльності забезпечити додержання вимог законодавства під час його експлуатації у таких випадках:

· перед пуском у роботу нововиготовленого підйомника;

· після капітального ремонту підйомника;

· після реконструкції;

· після передачі іншому роботодавцю;

· після направлення для роботи строком більше трьох місяців за межі області, у якій він зареєстрований;

· після закінчення строку служби підйомника;

· після заборони експлуатації підйомника посадовою особою територіального органу Держнаглядохоронпраці України.