Цільовий інструктаж на робочому 3 страница

18 – АХУ. Паспорта на посудини. Дозвіл на введення в експлуатацію посудин АХУ.

19 – типова інструкція ГНР В каких случаях может быть разрешена работа внутри емкости без средств индивидуальной защиты.

20- ДБН А.3.2-2-2009. Вимоги безпеки під час експлуатації мобільних будівельних машин.

Білет № 10

1. Відповідальність за порушення вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про охорону праці, за створення перешкод особам державного нагляду та громадського контролю в їх діяльності.

За порушення законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці, створення перешкод у діяльності посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці, а також представників профспілок, їх організацій та об'єднань винні особи притягаються до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної, кримінальної відповідальності згідно із законом.

2. Як визначається сума страхових виплат особам, які мають на це право?

Сума витрат на необхідний догляд за потерпілим залежить від характеру цього догляду, встановленого МСЕК, і не може бути меншою (на місяць) від:

1) розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати, - на спеціальний медичний догляд (масаж, уколи тощо);

2) половини розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати, - на постійний сторонній догляд;

3) чверті розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати, - на побутове обслуговування (прибирання, прання білизни тощо).

3. Повторний інструктаж на робочому місці(коли проводиться, як проводиться, оформлення результатів інструктажу).

Повторний інструктаж проводиться на робочому місці індивідуально з окремим працівником або групою працівників, які виконують однотипні роботи, за обсягом і змістом переліку питань первинного інструктажу.

Повторний інструктаж проводиться в терміни, визначені нормативно правовими актами з охорони праці, які діють у галузі, або роботодавцем (фізичною особою, яка використовує найману працю) з урахуванням конкретних умов праці, але не рідше:

- на роботах з підвищеною небезпекою - 1 раз на 3 місяці;

- для решти робіт - 1 раз на 6 місяців.

Особа, яка проводила інструктаж, уносить запис до журналу реєстрації інструктажів з питань охорони праці на робочому місці (додаток 6). Сторінки журналу реєстрації інструктажів повинні бути пронумеровані, прошнуровані і скріплені печаткою.

4. Порядок організації медичних оглядів власником.

Власник:

2.1. Разом із санітарно–епідеміологічною станцією, профспілковим комітетом визначає контингент осіб, які підлягають періодичним медичним оглядам (додатки 4, 5), і складає в двох примірниках поіменний список, узгоджуючи його в санепідстанції. Один примірник списку направляється в лікувально–профілактичний заклад, другий залишається на підприємстві (у відповідального за організацію медогляду органу).

2.2. Направляє осіб, які приймаються на підприємство або змінюють професію і місце роботи, для проходження попереднього медичного огляду з направленням встановленої форми (додаток 6).

2.3. Знайомить особу, яка приймається на роботу, з притаманними конкретній професії шкідливими і небезпечними виробничими факторами і речовинами, з нормативними актами з охорони праці.

2.4. Виділяє асигнування на організацію медоглядів, частково відшкодовує витрати на обстеження і лікування працівників в профпатологічних центрах, клініках науково–дослідних інститутів, медичних інститутів (університетів), обстеження умов праці з складанням санітарно–гігієнічних характеристик, професійну реабілітацію осіб з профзахворюваннями.

2.5. Видає наказ про проведення медоглядів в строки, погоджені з лікувально–профілактичними закладами, призначає відповідальних за організацію медогляду.

2.6. Сприяє створенню або покращенню матеріально–технічної бази медико–санітарних частин, лікувально–профілактичних закладів для проведення медичних оглядів, клінічних та інших досліджень.

2.7. Виділяє приміщення для проведення медоглядів.

2.8. Направляє працівників на медогляд в лікувально–профілактичний заклад і здійснює контроль за терміном його проходження.

2.9. Забезпечує працюючих медичними і санітарними книжками згідно з формами, затвердженими Міністерством охорони здоров'я України, та бланками–направленнями на медогляди (додаток 6).

2.10. Забезпечує виконання рекомендованих оздоровчо–профілактичних заходів.

2.11. Здійснює працевлаштування працівників у відповідності з результатами медичних оглядів.

2.12. Проводить облік, контроль і оцінку параметрів шкідливих і небезпечних виробничих факторів і речовин на конкретних роботах, які потребують проведення медоглядів працівників.

2.13. Проводить аналіз показників стану здоров'я працівників.

3. Порядок організації і проведення медоглядів закладу Міністерства охорони здоров'я України

5. Статична та наведена напруга.

Контактна мережа, лінії електропередавання змінного електричного струму чинять значний електромагнітний вплив на дроти, які розташовані вздовж цих мереж і ліній. Внаслідок цього, на дрота, які підлягають електромагнітному впливу, наводиться висока напруга, що небезпечно для працівників, які працюють в цій зоні або на цих проводах.

Тому для забезпечення безпеки працюючих на проводах, які підпадають під електромагнітний вплив, предбачаються такі захисні заходи:

· збільшується відстань між обома провідниками, тобто між проводом, який впливає, і проводом, який підлягається впливу;

· проводиться заземлення металевих конструкцій, які ізольовані від землі та розташовані в зоні електромагнітного впливу (дах дерев'яних вагонів, споруд, приміщень, трубопроводи тощо);

· на відключену повітряну лінію, яка підлягається електромагнітному впливу і де необхідно виконувати роботи, за фронтом робіт на відстані не більше ніж 200 м одна від іншої завішують заземлювальні штанги. Відстань між штангами вибирають в залежності від того, щоб наведені потенціали не перевищували за величиною допустимих для людини;

· для вирівнювнювання потенціалів між проводами контактної мережі і заземленими конструкціями, не пов'язаними з рейками, встановлюють шунтуючі перемички, та інші заходи.

Відомо, що під час взаємного тертя двох різнорідних матеріалів, а також під час переміщення рідин, газів по трубопроводам проникає накопичення зарядів статичної електрики. Утворення статичної електрики - складний процес, пов'язаний відповідно до теорії контактного електризування речовин з перерозподіленням електронів і іонів під час доторкання різних речовин. Під час тертя двох діелектриків один з них, що має більшу величину діелектричної сталої, заряджується позитивно, а матеріал з меншою діелектричною сталою - негативно. Таким чином, на поверхні двох речовин (тіл) утворюється електричний заряд.

Накопичення зарядів статичної електрики може призвести до утворення високих потенціалів. Так, під час руху автомобіля по бетонній дорозі через ковзання колес, а також ударів піску і гравію об металеві частини автомобіля, на його кузові може підвищитися заряд до 3600 В; під час протікання бензину по сталевим трубам - до 3600 В; під час роботи ремінних передач зі швидкістю 15 м/с - до 80 кВ; під час зливання (наливання) рідин струменем, що вільно падає, потенціал на незаземленій ємкості може досягати 200 кВ. Встановлено, що через різницю потенціалів 3000 В іскровий розряд може запалити практично всі горючі гази, а через різницю потенціалів 5000 В - більшу частину горючого пилу.

Фізіологічний вплив статичної електрики залежить від кількості енергії, що вивільнюється під час розряду та може сприйматися як слабкий, помірний чи сильний укол або поштовх. Такі короткочасні дії можуть призвести до переляку та невільному різкому руху корпусу чи окремої частини тіла і внаслідок цього - до травмування людини.

Заходи захисту від статичної електрики зводяться до попередження утворення зарядів або забезпечення їх відведення до землі. Існує велика кількість ефективних методів і засобів захисту від статичної електрики.

До деяких з них відносяться такі:

· заземлення обладнання, резервуарів, трубопроводів тощо; заземлювати необхідно не тільки частини обладнання, які беруть участь в генеруванні зарядів, але і всі інші ізольовані провідники, які можуть зарядитися через індукцію;

· загальне і місцеве зволоження повітря у приміщенні;

· очищення газів від твердих і рідких речовин, рідин - від колоїдних частин;

· застосування антистатичних присадок і мастил;

· для автотранспорту застосовуються колеса зі спеціальної провідної гуми та металеві ланцюги, у яких не менше ніж 5 ланок має контактувати з землею.

Під час зливання (наливання) нафтопродуктів та інших горючих рідин з метою запобігання розбризкування і падіння з висоти струменя зливний рукав має бути опущений до дна і спрямований так, щоб рідина не вдарялася об стінки резервуара.

Для відведення зарядів статичної електрики з людей влаштовуються провідні підлоги і заземлені майданчики, застосовуються засоби індивідуального захисту (спеціальні одяг і взуття), а також забороняється носіння одягу з синтетичних матеріалів і прикрас, на яких можуть накопичуватися заряди статичної електрики.

6. ОП при виконанні роботи на висоті. Вимоги до страхувальних сталевих канатів.

4.4.1. Для безпечного переходу на висоті з одного робочого місця на інше при неможливості використання перехідних містків або закріплення стропом запобіжного пояса за елементи обладнання, конструкцій тощо необхідно застосовувати гнучкі страхувальні сталеві канати (далі - канати), які розташовуються горизонтально чи під кутом не більше 7 град. до рівня горизонту. Канати бажано застосовувати у випадках, коли виключена можливість ковзання
працівників по похилій площині.

Для підвищення безпеки працівників під час їх переміщення у вертикальній площині використовуються вертикально встановлені канати, обладнані уловлювачами.

4.4.4. Канат повинен мати пристрій для закріплення його до елементів споруд, будівель тощо, а також для натягування, який має забезпечувати зручність установлення, знімання, переставлення та можливість регулювання довжини каната залежно від відстані між
точками кріплення.

4.4.5. Конструкція деталей каната має унеможливлювати травмування рук працівника. Деталі каната мають бути без надривів, заусенців, гострих кромок, тріщин та раковин.

4.4.6. Канат необхідно установлювати вище чи на рівні площини опори для ступень ніг.

4.4.7. Довжина каната між точками його закріплення (величина прольоту) визначається у залежності від розмірів конструктивних елементів будівель, споруд тощо, на які він встановлюється.

4.4.8. Перед початком експлуатації, а також не рідше 1 разу на 6 місяців під час експлуатації встановлений у робоче положення канат необхідно випробувати статичним навантаженням всередині прольоту вантажем масою 4000 Н, використовуючи для випробування гнучкі канати (капронові або сталеві) або сталевий стрижень.

4.4.9. Канат вважається таким, що витримав випробування, якщо у результаті зовнішнього огляду не виявлені руйнування або тріщини в його деталях. При цьому експлуатація каната дозволяється у тому випадку, якщо у конструктивних елементах будівель, споруд або
інших пристроях, до яких закріплений канат в процесі експлуатації, також не виявлені руйнування або тріщини.

7. Правила ОП на автомобільному транспорті. Вимоги до оглядових канав і естакад.

5.1. Розташування оглядових канав і естакад на території підприємства або в приміщеннях повинно забезпечувати безпечний заїзд та з’їзд з них транспортних засобів.

5.2. Розміри оглядових канав і естакад визначаються залежно від типу транспортних засобів, технологічного устаткування, що застосовується.

5.3. Довжина робочої зони оглядової канави і естакади повинна бути не менше габаритної довжини транспортних засобів.

Довжина робочої зони тупикової оглядової канави повинна бути такою, щоб транспортний засіб міг повністю установлюватися на канаву, не закриваючи вхідні сходи і запасний вихід.

5.4. Ширина оглядової канави і естакади повинна встановлюватися, виходячи із розмірів колії транспортного засобу з урахуванням обладнання зовнішніх або внутрішніх реборд.

5.5. Глибина оглядових канав і висота естакад повинні забезпечувати вільний доступ до деталей, вузлів і агрегатів, розташованих знизу транспортних засобів, і складати:

для легкових автомобілів і автобусів особливо малого класу - 1,3-1,5 м;

для вантажних автомобілів і автобусів - 1,1-1,2 м;

для великотоннажних (позашляхових) автомобілів-самоскидів - 0,5-0,7 м.

5.6. При паралельному розташуванні тупикових оглядових канав вони з’єднуються траншеями.

Ширина траншеї приймається рівною 1,2 м без розміщення у ній обладнання і 2,0-2,2 м при розміщенні обладнання.

5.7. При паралельному розташуванні проїзних оглядових канав вхід і вихід з них здійснюються через тунель. Допускається застосування пересувної драбини з площадкою, яка є одночасно і перехідним містком.

Висота тунелю від підлоги до низу перекриття повинна становити не менше 2 м, а ширина тунелю - не менше 1 м.

5.8. Оглядові канави для входу до них і виходу обладнуються сходами шириною не менше 0,7 м у кількості:

для тупикових оглядових канав, об’єднаних траншеями, - не менше одних на три канави; для індивідуальних проїзних оглядових канав, об’єднаних тунелями, - не менше одних на чотири канави;

для проїзних оглядових канав поточних ліній - не менше двох на кожну поточну лінію, розташованих з протилежних сторін (відстань до найближчого виходу повинна бути не більше 25 м);

для тупикових оглядових канав, не об’єднаних траншеями, - одними на кожну канаву.

5.9. Траншеї і виходи з них та тунелів, сходи і площадки естакад повинні мати огородження металевими перилами висотою не менше 0,9 м.

5.10. Входи (виходи) оглядових канав, траншей і тунелів не повинні розташовуватися під автомобілями і на шляхах їх руху.

5.11. Вихід (вхід) із однопостової тупикової оглядової канави в приміщення по ступінчастих сходах повинен бути з боку, протилежного заїзду автомобіля.

5.12. За наявності одного виходу канаву додатково обладнують скобами, закріпленими в її стіні, для запасного виходу.

5.13. Для безпечного виходу водія із транспортного засобу і посадки в нього естакади повинні обладнуватися площадками шириною, рівною ширині дверей транспортних засобів, плюс 0,3 м, але не менше 1,2 м.

Перильне огородження на тупикових естакадах улаштовується з трьох сторін, а на прямоточних - з двох, висотою не менше 0,9 м.

Для підіймання на естакаду і спускання з неї необхідно улаштовувати сходи.

5.14. Оглядові канави, траншеї, тунелі, сходи повинні бути захищені від вологи і ґрунтових вод, утримуватися в чистоті, не захаращуватися деталями і різними предметами. На дні (підлозі) канави необхідно укладати міцні дерев’яні решітки (трапи).

5.15. Стіни оглядових канав, траншей і тунелів повинні бути облицьовані керамічною плиткою світлих тонів. Підлоги в канавах, траншеях і тунелях повинні мати ухил 2% вниз від основного входу для стоку води.

5.16. Оглядові канави і естакади, за винятком канав, обладнаних стрічковими конвеєрами, повинні мати направляючі реборди на всю їх довжину для попередження падіння автомобіля у канаву або з естакади під час його руху.

Висота реборди повинна складати: для транспортних засобів І категорії не менше 0,1 м, а для транспортних засобів II і III категорій не менше 0,15 м.

5.17. На в’їзній частині оглядової канави слід передбачати розсікач висотою 0,15-0,20 м.

5.18. Тупикові оглядові канави повинні бути обладнані стаціонарними колесовідбійними пристроями для коліс транспортного засобу згідно з пунктом 3.3 глави 3 цього розділу.

5.19. У місцях переходу оглядові канави і траншеї повинні мати з’ємні перехідні містки шириною не менше 0,8 м.

Кількість перехідних містків повинна бути на один менше від кількості місць для установлення на канаві транспортних засобів.

8-газ. Яка організація може здійснювати будівництво об’єктів систем газопостачання, виконання робіт у різних регіонах? Які вимоги до організації будівництва систем газопостачання?

Будівництво об'єктів систем газопостачання повинно здійснюватися спеціалізованими будівельно-монтажними організаціями, які одержали в установленому порядку дозвіл органів
Держнаглядохоронпраці на виконання робіт із спорудження систем газопостачання і зареєстровані в цих органах за місцем виконання робіт.

3.10. Субпідрядні будівельно-монтажні організації, які виконують роботи з ізоляції, електрохімзахисту газопроводів та інші роботи на об'єктах систем газопостачання, а також
лабораторії, що контролюють якість зварювальних та ізоляційних
робіт, повинні мати дозвіл органів Держнаглядохоронпраці і бути зареєстровані в місцевих органах Держнаглядохоронпраці за місцем виконання робіт.

3.11. Допускається виконання робіт із будівництва систем і об'єктів газопостачання іншими підприємствами за наявності в них дозволу, одержаного в установленому порядку, і за умови реєстрації в місцевих органах Держнаглядохоронпраці (п.3.9).

3.12. Дозвіл на право виконання робіт з газифікації видається згідно з вимогами чинного законодавства і реєструється у відповідних підрозділах органів Держнаглядохоронпраці.

В разі виконання робіт у різних регіонах власник підприємства зобов'язаний до початку робіт зареєструвати наявний дозвіл у відповідному підрозділі органу Держнаглядохоронпраці, на території якого проводяться роботи.

3.13. Об'єкти систем газопостачання (п.1.1.2), крім житлових будинків до початку їх спорудження, монтажу і наладки, повинні бути зареєстровані в місцевих органах Держнаглядохоронпраці.

3.14. Для реєстрації власник (замовник) повинен звернутись до органу Держнаглядохоронпраці з листом, в якому зазначаються:

- назва і адреса об'єкта, його відомча належність;

- назва будівельно-монтажної організації.

До листа повинні бути додані:

- проектна документація з експертним висновком;

- копія наказу про призначення особи, яка здійснюватиме технічний нагляд за будівництвом, і протокол перевірки її знань.

3.15. Технічний нагляд за будівництвом розподільних газопроводів всіх тисків, відводів і вводів, незалежно від відомчої належності замовника, повинен здійснюватись замовником і
спеціалістами СПГГ.

9-крани. На які крани Правила не поширюються?

1.3. Дія цих Правил не поширюється на:

крани-штабелеукладальники стелажні;

лісозаготівельні крани-маніпулятори, не оснащені гаком (вирубнопакетувальні, вирубнотрелювальні, для безчокерного трелювання, пакетопідбиральні тощо);

маніпулятори, що застосовуються в робототехнічних системах;

вантажопідіймальні машини, призначені для застосування в шахтах, на морських і річкових суднах та інших плавучих спорудах, на які поширюються спеціальні правила;

екскаватори, призначені для роботи із землерийним обладнанням або грейфером;

вантажопідіймальні крани, призначені виключно для роботи зі спеціальним навісним обладнанням (віброзанурювачами, шпунтовисмикувачами, буровим обладнанням тощо);

вантажопідіймальні машини спеціального призначення: підлогові завалювальні та посадкові машини, трубоукладачі, електро- та автонавантажувачі, мостовкладальні машини, спеціалізовані перевантажувальні комплекси;

монтажні поліспасти та конструкції, до яких вони підвішуються (щогли, шеври, балки тощо);

підйомники (самохідні, причіпні, пожежні, щоглові та будівельні);

вантажопідіймальні крани, машини, вантажозахоплювальні органи, пристрої і тара військового спеціального призначення, що перебувають в експлуатації у Збройних Силах України.

10-посудини. Покажчики рівня рідини?

5.6.1. У разі необхідності контролю рівня рідини в посудинах, що мають границю поділу середовищ, повинні застосовуватися покажчики рівня рідини. Крім покажчиків рівня на посудинах можуть бути встановлені звукові, світлові та інші сигналізатори і блокіровки за рівнем.

5.6.2. Покажчики рівня мають бути встановлені відповідно до інструкції підприємства-

виготовлювача, при цьому треба забезпечити добру видимість рівня рідини.

5.6.3. На посудинах, що обігріваються полум’ям або гарячими газами, в яких можливе зниження рівня рідини нижче дозволеного, має бути встановлено не менше двох покажчиків рівня прямої дії.

5.6.4. Конструкція, кількість і місця встановлення покажчиків рівня визначаються розробником проекту посудини.

5.6.5. На кожному покажчику рівня повинні бути вказані допустимі верхній і нижній рівні.

5.6.6. Верхній і нижній допустимі рівні рідини в посудині встановлюються розробником проекту.

Висота прозорого покажчика рівня рідини повинна бути не менше ніж на 25 мм відповідно нижче нижнього і вище верхнього допустимих рівнів рідини.

У разі необхідності встановлення кількох покажчиків по висоті їх треба розміщувати так, щоб

вони забезпечили безперервність показу рівня рідини.

5.6.7. Покажчики рівня повинні бути обладнані арматурою (кранами і вентилями) для їх від-

ключення від посудини і продувки з відведенням середовища в безпечне місце.

5.6.8. При застосуванні в покажчиках рівня як прозорого елемента скла або слюди для запобі-

гання травмуванню персоналу при їх розриві має бути передбачений захисний пристрій.

11-котли. Прилади для вимірювання температури?

12-трубопроводи. В яких випадках і ким проводиться технічне опосвідчення трубопроводів?

13-котли до 0.07 МПа. Яка документація повинна бути пред’явлена для реєстрації котлів?

16.1.2. Реєстрація котла проводиться на підставі письмової заяви власника.

При реєстрації котла до заяви повинні бути подані:

- паспорт котла;

- акт про справність котла, якщо він був отриманий від заводу-виготовлювача в зібраному вигляді (або переставлений з одного місця на інше);

- посвідчення про якість монтажу;

- креслення приміщення котельні (план, поздовжний і поперечний розріз із розміщенням котлів і всього встановленого устаткування). На кресленні повинні бути вказані розміри, що регламентувалися Правилами, а також проходи і виходи;

- принципова теплова схема котельні з указанням котлів, трубопроводів, арматури, контрольно-вимірювальних приладів, насосів і допоміжного устаткування;

- інструкція заводу-виготовлювача по монтажу та експлуатації котла.

Перелічені документи повинні бути завірені підписом керівника підприємства та прошиті разом з паспортом котла.

14-ліфти. В яких випадках ліфти знімаються з реєстрації.

15 – підйомники. В яких випадках підйомники підлягають перереєстрації?

6.1.4. Підйомники підлягають перереєстрації після:

- реконструкції, модернізації;

- ремонту чи модернізації, якщо був складений новий паспорт;

- направлення для роботи строком більше трьох місяців за межі області, у якій вони зареєстровані.

- передачі іншому суб'єкту господарювання;

16 – навантажувачі. Визначення коефіцієнта гальмування і його величина для типу навантажувачів, мінімальні коефіцієнти гальмування з вантажем у транспортному положенні.

Стоянкова гальмівна система без допомоги водія має не менше 5 хв. утримувати навантажувач у напрямку вперед або назад на найбільшому ухилі, зазначеному виробником у настанові з експлуатації, або на зазначеному нижче ухилі (який з них більше):

а) навантажувачі з місцем водія, що піднімається, навантажувачі з бічним узяттям вантажу (одно- і двобічні, фронтально-бічні) і комплектувальники - 5 %;

б) навантажувачі з платформою, штабелеукладачі, навантажувачі з вилами, розташованими між виносними опорами (лонжеронами), навантажувачі з висувними вантажопідіймачем або вилами, навантажувачі з пересуванням у двох напрямках, навантажувачі з пересуванням у різних напрямках - 10 %;

в) усі інші навантажувачі, керовані сидячим або стоячим водієм, - 15 %.

17 – АЗС. Правила безпеки при роботі з етилованим бензином.

18 – АХУ. Періодична ревізія трубопроводів, терміни, об’єми.

19 – типова інструкція ГНР Порядок оформления документации на прведение газоопасных работ.

20- ДБН А.3.2-2-2009. Експлуатація засобів підмощування, ручних машин та інструменту

Білет № 11

1. Основні принципи державної політики в галузі охорони праці.

Стаття 4. Державна політика в галузі охорони праці визначається відповідно до Конституції України Верховною Радою України і спрямована на створення належних, безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням.

Державна політика в галузі охорони праці базується на принципах:

· пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці;

· підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення суцільного технічного контролю за станом виробництв, технологій та продукції, а також сприяння підприємствам у створенні безпечних та нешкідливих умов праці;

· комплексного розв'язання завдань охорони праці на основі загальнодержавної, галузевих, регіональних програм з цього питання та з урахуванням інших напрямів економічної і соціальної політики, досягнень в галузі науки і техніки та охорони довкілля;

· соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;

· встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх підприємств та суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності;

· адаптації трудових процесів до можливостей працівника з урахуванням його здоров'я та психологічного стану;

· використання економічних методів управління охороною праці, участі держави у фінансуванні заходів щодо охорони праці, залучення добровільних внесків та інших надходжень на ці цілі, отримання яких не суперечить законодавству;

· інформування населення, проведення навчання, професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці;

· забезпечення координації діяльності органів державної влади, установ, організацій, об'єднань громадян, що розв'язують проблеми охорони здоров'я, гігієни та безпеки праці, а також співробітництва і проведення консультацій між роботодавцями та працівниками (їх представниками), між усіма соціальними групами під час прийняття рішень з охорони праці на місцевому та державному рівнях;

· використання світового досвіду організації роботи щодо поліпшення умов і підвищення безпеки праці на основі міжнародного співробітництва.

2. Порядок припинення страхових виплат і надання соціальних послуг.

Страхові виплати і надання соціальних послуг може бути припинено:

1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України,

згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;

2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого;

3) якщо з'ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на

страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку;

4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми;
5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов'язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню;

6) в інших випадках, передбачених законодавством.

Якщо на утриманні потерпілого перебувають члени сім'ї, які проживають на території України, виплати у випадках, передбачених пунктами 1 і 5 цієї статті, не припиняються, а лише зменшуються на суму, що не перевищує 25 відсотків усієї суми виплат.

3. Спеціальне навчання і перевірка знань з питань охорони праці.

Посадові особи та інші працівники, зайняті на роботах, зазначених у Переліку робіт з підвищеною небезпекою та Переліку робіт, де є потреба у професійному доборі, затвердженому наказом МОЗ та Держнаглядохоронпраці від 23.09.1994 р. №263/121, зареєстрованому Міністерством юстиції України 26.01.1995 р. за № 18/554 (далі — роботи підвищеної небезпеки), проходять щорічне спеціальне навчання і перевірку знань відповідних нормативно-правових актів з охорони праці.