Найменші відстані від проводів повітряної лінії до землі, будівель і споруд 1 страница

Характеристика місцевості	При напрузі ПЛ, кВ
до 35
Ненаселеній місцевості	6,0	6,0	6,5		7,5
Важкодоступна місцевість			5,5	6,0	6,5
Населена місцевість:
до поверхні землі			7,5
до будівель або споруд						-

6. ОП при виконанні роботи на висоті. Вимоги безпеки під час виконання робіт на висоті з використанням вантажопідіймальних кранів, лебідок, талів, кішок, блоків та поліспастів, вантажозахоплювальних пристроїв, вантажних стропів та тари.

Блоки - це механізми для підйому та переміщення вантажів, що не дають виграшу у силі.

Поліспаст- це система рухомих та нерухомих блоків, з’єднаних сталевим канатом, кожен ролик рухомого блоку дає виграш у силі в 2 рази.

6.2.9. Під час виконання робіт з використанням талів, кішок, блоків і поліспастів забезпечується можливість проходу для працівників, які керують цими механізмами, та виділяється зона безпечного обслуговування вантажу, що переміщується.

6.2.10. Технічний стан блоків і поліспастів перевіряється перед кожним їх застосуванням зовнішнім оглядом. Підлягають заміні складові частини блоків і поліспастів, якщо:

- блоки мають тріщини або вищерблення;

- ролики мають зношення втулок на 3% і більше первинного діаметра осі, збільшення більше ніж на 5% первинного діаметра отвору, спрацювання реборд і дна канавок більше, ніж допускається вимогами виробників;

- гаки мають тріщини;

- осі блоків мають спрацювання більше 5% їх первинного діаметра;

- вантажні блоки мають тріщини на несучих планках, збільшені отвори для осей і траверс.

 

7. Правила ОП на автомобільному транспорті. Вимоги до водопостачання і каналізації.

9.1. Виробничі та побутові приміщення повинні бути обладнані внутрішнім водопроводом та каналізацією відповідно до вимог СНиП 2.04.01-85 «Внутрішній водопровід і каналізація будівель».

Зовнішні мережі, споруди водопроводу та каналізації повинні відповідати вимогам СНиП 2.04.02-84 «Водоснабжение. Наружные сети и сооружения», СНиП 2.04.03-85 «Канализация. Наружные сети и сооружения».

Експлуатація водопровідних, каналізаційних споруд і мереж повинна здійснюватись відповідно до вимог ГОСТ 12.3.006-75 «ССБТ. Эксплуатация водопроводных и канализационных сооружений и сетей. Общие требования безопасности» та Положення про безпечну та надійну експлуатацію зовнішніх мереж і споруд водопостачання й каналізації, затвердженого наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 3 квітня 1998 року № 69, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24 листопада 1998 року за № 749/3189.

9.2. Виробничі дільниці повинні забезпечуватися питною водою. Для забезпечення працівників питною водою слід передбачати автомати, фонтанчики, закриті бачки з фонтануючими насадками та інші пристрої. Воду в бачках необхідно міняти кожного дня, а бачки промивати та дезінфікувати. Поєднувати мережі господарських водопроводів з мережами, що подають питну воду, не допускається.

Працівники мають бути забезпечені сирою водою для пиття відповідно до вимогДержавних санітарних норм та правил "Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною", затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 12 травня 2010 року № 400, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 1 липня 2010 року за № 452/17747 (ДСанПіН 2.2.4-171-10), або перевареною водою. У приміщеннях, де застосовуються токсичні речовини, установлювати питні установки не допускається.

9.3. Улаштування внутрішнього господарськопитного водопроводу у виробничих і допоміжних приміщеннях не є обов’язковим за відсутності централізованого джерела водопостачання і при кількості працівників у зміну не більше 25 чоловік; у цих випадках забезпечення працівників питною водою здійснюється з урахуванням місцевих умов.

Відстань від робочих місць до джерел питного водопостачання повинна бути у виробничих приміщеннях не більше 75 м, а на відкритих площадках - не більше 150 м. Температура питної води повинна бути не вище +20 °С і не нижче +8 °С.

9.4. Працівники кузні повинні забезпечуватися газованою підсоленою водою (з вмістом повареної солі до 5 г на 1 л води) із розрахунку 3-5 л води на одного працівника у зміну.

Забезпечення працівників газованою підсоленою водою не звільняє адміністрацію підприємства від обов’язків забезпечення працівників прісною водою на загальних підставах.

9.5. Температура води під час ручного миття автомобілів при температурі навколишнього повітря нижче 0 °С повинна бути не нижче +20 °С.

9.6. Стічні води від миття автомобілів, миття підлоги в приміщеннях для зберігання або обслуговування автомобілів, які містять горючі рідини та завислі речовини, перед злиттям у каналізаційну мережу повинні очищатися в місцевих очисних установках.

Після очищення стічних вод від миття автомобілів вміст завислих речовин і нафтопродуктів не повинен перевищувати встановлених норм.

9.7. Видалення осаду із очисних установок пропускною здатністю більше 1,5 л/с повинно бути механізованим.

9.8. Осади і зібрані нафтопродукти із очисних споруд видаляються в міру їх накопичення.

9.9. Забороняється передбачати систему зворотного водопостачання для миття асенізаційних автомобілів і тих, що перевозять отруйні та інфіковані матеріали.

9.10. Бензо- і маслоуловлювачі повинні мати справні гідрозатвори і природну вентиляцію.

9.11. Для відведення стічних вод на підприємствах, які обслуговують транспортні засоби, двигуни яких працюють на зрідженому нафтовому газі, слід передбачати:

гідрозатвори на трубопроводі від мийки транспортних засобів у місцеві очисні споруди;

колодязі з гідрозатворами перед приєднанням каналізаційної мережі для дощових вод до міської мережі.

8-газ. Організація і проведення робіт з технічного обслуговування і ремонту споруд систем газопостачання.

4.1.5. На кожному підприємстві повинен виконуватися комплекс заходів, включаючи систему технічного обслуговування і ремонту, які забезпечують користування системою газопостачання в справному стані і з дотриманням вимог, визначених цими Правилами.

Забезпечення виконання заходів покладається на власника підприємства.

4.1.6. Організація і проведення робіт з технічного обслуговування і ремонту споруд систем газопостачання встановлюються інструкціями з технічної експлуатації, що затверджуються керівником (власником) підприємства.

В інструкціях з технічної експлуатації повинні бути наведені форми експлуатаційних журналів, актів та паспортів згідно з РТМ 204 УССР 065-81 "Єдині форми виконавчо-технічної документації на експлуатацію систем газопостачання УРСР".

4.1.7. Про виконання роботи з технічного обслуговування і ремонту споруд систем газопостачання занотовується в журналах, експлуатаційних паспортах.

 

9-крани. В яких випадках проводиться позачерговий повний технічний огляд вантажопідіймальних кранів?

7.3.9. Позачерговий технічний огляд у разі закінчення граничного строку експлуатації проводиться у визначеному уповноваженою організацією обсязі з урахуванням виконаних робіт під час проведення експертного обстеження вантажопідіймального крана чи машини. Після проведення технічного огляду уповноважена організація розробляє регламент технічних оглядів на продовжуваний строк безпечної експлуатації, який зберігається разом з паспортом вантажопідіймального крана чи машини.

 

10-посудини.. Технічне опосвідчення. Мета зовнішнього та внутрішнього оглядів посудин, гідравлічного випробування. Хто проводить?

6.3.1*. Посудини, на які поширюються ці Правила, підлягають технічному опосвідченню до пуску в роботу, періодично в процесі експлуатації і в необхідних випадках – позачерговому. Технічні опосвідчення проводяться експертами ЕТЦ. Періодичне технічне опосвідчення допускається проводити фахівцям організацій, підприємств, установ, які мають дозвіл Держнаглядохоронпраці України, отриманий в установленому порядку.

6.3.2. Зовнішній і внутрішній огляди мають за мету:

1) при первинному опосвідченні перевірити, що посудина встановлена та обладнана згідно з

цими Правилами і поданими при реєстрації документами, а також що посудина та її елементи не мають пошкоджень;

2) при періодичних і дострокових опосвідченнях встановити справність посудини і можливість її подальшої роботи.

Гідравлічне випробування має за мету перевірку міцності елементів посудини і щільності

з’єднань. Посудини мають бути пред’явлені до гідравлічного випробування з установленою на них арматурою

11-котли. Загальні вимоги для приміщення котлів. Освітлення?

12-трубопроводи.. Порядок атестації персоналу для обслуговування трубопроводів. Обслуговування трубопроводів?

 

13-котли до 0.07 МПа. Які і в який період проводяться перевірки справності дії котлів і котельного обладнання. Де відображаються результати перевірки?

15.15. Перевірка водовказівних приладів продувкою і звіряння показників знижених покажчиків рівня води з водовказівними пристроями прямої дії здійснюється не рідше одного разу за зміну.

15.16. Перевірка справності дії запобіжних клапанів їх короткочасним "підривом" виконується при кожному пускові котла в роботу, а в період роботи - не рідше одного разу на зміну.

15.17. Справність резервних живильних насосів перевіряють шляхом короткочасного пуску кожного з них у роботу не рідше одного разу за зміну.

15.18. Перевірка справності схеми і приладів автоматики безпеки проводиться відповідно до виробничої інструкції. Результати перевірки заносяться в ремонтний журнал.

15.19. Обслуговуючий персонал зобов'язаний знати послідовність операцій при аварійній зупинці котла.

14-ліфти. Технічний огляд будівельних підйомників і ким він проводиться.

15 – підйомники. Ким проводиться технічний огляд (повний і частковий) підйомника?

6.3.4. Технічний огляд (повний і частковий) підйомників проводять суб'єкти господарювання, які одержали відповідно до вимог НПАОП 0.00-4.05-03 дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з промислової безпеки та охорони праці на виконання цих робіт.

Технічний огляд має проводитися відповідно до вимог організаційно-методичних документів, розроблених з урахуванням вимог настанови з експлуатації підйомника. За відсутності в настанові таких вимог організаційно-методичні документи розроблюються з урахуванням вимог цих Правил. Технічний огляд має проводитися за участю працівника, відповідального за утримання їх у справному стані, крім випадку, зазначеного в підпункті 6.3.5 пункту 6.3 розділу 6 цих Правил.

 

16 – навантажувачі. Вимоги до робочого місця водія і доступу водія на робоче місце навантажувача.

4.6.1. Ергономічні вимоги до робочого місця водія та органів керування навантажувачів мають відповідати викладеним в НД.

4.6.2. Робоче місце водія, який сидить або стоїть, має бути влаштоване так, щоб водій залишався всередині контуру навантажувача в плані, коли він займає нормальне робоче положення, за винятком штабелеукладачів, для яких передбачено керування з платформи водія, яка може складатися чи повертатися, або з підлоги, коли водій під час керування супроводжує штабелеукладач пішки.

Робоче місце водія та взаємне розташування його елементів має відповідати характеру роботи, забезпечувати зручне положення водія, його безпечність, можливість виконання робочих маніпуляцій.

До місця водія має бути вільний доступ.

Підлога робочого місця, підніжки і східці повинні мати поверхню, що унеможливлює ковзання.

4.6.3. Під час перебування в нормальному робочому положенні водій має бути захищений від можливості придавлення або затискання частинами навантажувача, що переміщуються одна щодо одної, шляхом забезпечення мінімальних відстаней для місць, до яких можуть бути притиснуті:

· пальці водія - 25 мм;

· кисті рук або ступні ніг водія - 50 мм;

· руки або ноги водія - 100 мм.

· Здійснення цих заходів у конструкції навантажувача не повинне приводити до обмеження сектора огляду водія чи свободи його рухів.

· Допускається для забезпечення зазначеного вільного простору застосовувати захисні щитки.

4.6.4. Для доступу водія на робоче місце навантажувачі мають бути обладнані засобами доступу - підніжками і драбинами з поручнями (ручками). Допускається використовувати як поручні та проміжні підніжки конструктивні елементи навантажувача.

Параметри засобів доступу до робочого місця водія навантажувача:

· висота розташування нижнього східця відносно опорної поверхні коліс навантажувача (підлоги або майданчика) - не більше 450 мм;

· ширина східця - не менше 130 мм;

· глибина східця - не менше 100 мм;

· інтервал між східцями - від 200 мм до 300 мм (має бути постійним);

· довжина частини поручня (ручки), що охоплюється рукою, - не менше 120 мм;

· діаметр поручня (ручки) - від 15 мм до 20 мм;

· відстань від поверхні поручня (ручки), що охоплюється рукою, до будь-якого елемента конструкції навантажувача - не менше 50 мм.

4.6.5. Рукоятки та контактні поверхні органів керування мають бути виконані з матеріалів, стійких до корозії, нетоксичних і з низькою теплопровідністю.

4.6.6. Важелі (рукоятки) керування (у нейтральному положенні), гальмівні педалі, кермове колесо, крім важеля стоянкового гальма у відпущеному положенні (положення "Вгору"), можуть виступати за межі горизонтальної проекції захисного навісу в бік вантажопідіймача не більше ніж на 150 мм.

4.6.7. Робоче місце водія, який сидить, має обладнуватися сидінням водія.

4.6.8. За необхідності, наприклад для супроводжуючої особи тощо, на робочому місці водія може бути передбачене друге сидіння.

4.6.9. Параметри сидіння та його елементів мають бути пов'язані з положенням контрольної точки сидіння (SIP) відповідно до вимог НД.

4.6.10. Конструкція сидіння має забезпечувати регулювання його положення в горизонтальному (подовжньому) напрямку відносно середнього положення не менше ніж на 50 мм у кожен бік.

4.6.11. Конструктивні елементи навантажувача, розташовані під сидінням, не повинні виступати за передній край подушки сидіння, що перебуває в крайньому передньому положенні, більше ніж на 50 мм у верхній частині та більше ніж на 80 мм у нижній частині.

17 – АЗС. Комплексне обстеження резервуарів нафтопродуктів для визначення їх технічного стану.

18 – АХУ. Вимоги до виконання електрообладнання. Категорія і група вибухонебезпечних сумішей. Ступінь захисту оболонки від вологи та пилу.

19 – типова інструкція ГНР Порядок оформления наряда-допуска на проведение газоопасных работ.

20- ДБН А.3.2-2-2009. Земляні роботи. Загальні вимоги. Організація робочих місць.

Білет № 15

1.Порядок забезпечення працівників спецодягом, іншими засобами індивідуального захисту, мийними та знешкоджувальними засобами.

Стаття 8. На роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, а також роботах, пов'язаних із забрудненням або несприятливими метеорологічними умовами, працівникам видаються безоплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту, а також мийні та знешкоджувальні засоби. Працівники, які залучаються до разових робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварій, стихійного лиха тощо, що не передбачені трудовим договором, повинні бути забезпечені зазначеними засобами.

Роботодавець зобов'язаний забезпечити за свій рахунок придбання, комплектування, видачу та утримання засобів індивідуального захисту відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці та колективного договору.

У разі передчасного зношення цих засобів не з вини працівника роботодавець зобов'язаний замінити їх за свій рахунок. У разі придбання працівником спецодягу, інших засобів індивідуального захисту, мийних та знешкоджувальних засобів за свої кошти роботодавець зобов'язаний компенсувати всі витрати на умовах, передбачених колективним договором.

Згідно з колективним договором роботодавець може додатково, понад встановлені норми, видавати працівникові певні засоби індивідуального захисту, якщо фактичні умови праці цього працівника вимагають їх застосування.

2. Які документи дають право на призначення страхових виплат. В яких випадках Фонд соціального страхування від нещасних випадків може відмовити у страхових виплатах

Для розгляду справ про страхові виплати до Фонду соціального страхування від нещасних випадків подаються:
- акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання за встановленими формами та (або) висновок МСЕК про ступінь втрати професійної працездатності застрахованого чи копія свідоцтва про його смерть;

- документи про необхідність подання додаткових видів допомоги.

Фонд соціального страхування від нещасних випадків приймає рішення про виплати у разі втрати годувальника за умови подання таких документів, які видаються відповідними організаціями в триденний строк з моменту звернення заявника:

1) копії свідоцтва органу реєстрації актів громадянського стану про смерть потерпілого;
2) довідки житлово-експлуатаційної організації, а за її відсутності - довідки виконавчого органу ради чи інших документів про склад сім'ї померлого, в тому числі про тих, хто перебував на його утриманні, або копії відповідного рішення суду;

3) довідки житлово-експлуатаційної організації, а за її відсутності - виконавчого органу ради про батьків або іншого члена сім'ї померлого, який не працює та доглядає дітей, братів, сестер чи онуків померлого, які не досягли 8-річного віку;

4) довідки навчального закладу про те, що член сім'ї потерпілого віком від 18 до 23 років, який має право на відшкодування шкоди, навчається за денною формою навчання;

5) довідки навчального закладу інтернатного типу про те, що член сім'ї потерпілого, який має право на

відшкодування шкоди, перебуває на утриманні цього закладу.

Факт перебування на утриманні потерпілого у разі відсутності відповідних документів і неможливості їх відновлення встановлюється в судовому порядку.

Якщо застрахований або члени його сім'ї за станом здоров'я чи з інших причин не спроможні самі одержати зазначені вище документи, їх одержує та подає відповідний страховий експерт Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

Фонд соціального страхування від нещасних випадків може відмовити у страхових виплатах і наданні соціальних послуг застрахованому [2, ст. 37], якщо мали місце:

1) навмисні дії потерпілого, спрямовані на створення умов для настання страхового випадку;

2) подання роботодавцем або потерпілим Фонду соціального страхування від нещасних випадків свідомо неправдивих відомостей про страховий випадок;

3) вчинення застрахованим умисного злочину, що призвів до настання страхового випадку.

Фонд соціального страхування від нещасних випадків може відмовити у виплатах і наданні соціальних послуг застрахованому, якщо нещасний випадок згідно із законодавством не визнаний пов’язаним з виробництвом.

3. Вступний інструктаж з питань охорони праці: коли проводиться, хто проводить, як оформляється.

Проводиться:

- з усіма працівниками, які приймаються на постійну або тимчасову роботу, незалежно від їх освіти, стажу роботи та посади;

- з працівниками інших організацій, які прибули на підприємство і беруть безпосередню участь у виробничому процесі або виконують інші роботи для підприємства;

- з учнями та студентами, які прибули на підприємство для проходження трудового або професійного навчання;

- з екскурсантами у разі екскурсії на підприємство.

Вступний інструктаж проводиться спеціалістом служби охорони праці або іншим фахівцем відповідно до наказу (розпорядження) по підприємству, який в установленому Типовим положенням порядку пройшов навчання і перевірку знань з питань охорони праці.

Вступний інструктаж проводиться в кабінеті охорони праці або в приміщенні, що спеціально для цього обладнано, з використанням сучасних технічних засобів навчання, навчальних та наочних посібників за програмою, розробленою службою охорони праці з урахуванням особливостей виробництва. Програма та тривалість інструктажу затверджуються керівником підприємства.

Запис про проведення вступного інструктажу робиться в журналі реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці (додаток 5), який зберігається службою охорони праці або працівником, що відповідає за проведення вступного інструктажу, а також у наказі про прийняття працівника на роботу

4. Види електротравм. Правила надання першої допомоги потерпілим від ураження електричним струмом.

Розрізняють три види електротравм: місцеві, загальні і змішані. До місцевих електротравм належать електричні опіки, електричні знаки, металізація шкіри, електроофтальмія і механічні

ушкодження, пов'язані з дією електричного струму чи електричної дуги. На місцеві електротравми припадає біля 20% електротравм, загальні - 25% і змішані - 55%.

Електричні опіки - найбільш розповсюджені електротравми, біля 85% яких припадає на електромонтерів, що обслуговують електроустановки. Залежно від умов виникнення опіки поділяються на контактні, дугові і змішані. Контактні струмові опіки більш вірогідні в установках порівняно невеликої напруги - 1...2 кВ і спричиняються тепловою дією струму. Для місць контакту тіла зі струмовідними неізольованими елементами електроустановки характерним є велика щільність струму і підвищений опір - за рахунок опору шкіри. Тому в місцях контакту виділяється значна кількість тепла, що і призводить до опіку. Контактні опіки охоплюють прилеглі до місця контакту ділянки шкіри і тканин.

Після звільнення потерпілого від дії електричного струму необхідно оцінити його стан. Ознаки, за якими можна швидко визначити стан потерпілого, такі: а) свідомість: ясна, відсутня, порушено (потерпілий загальмований), збуджений, б) колір шкірних покривів і видимих ​​слизових (губ, очей): рожеві, синюшні, бліді; в) дихання: нормальне, відсутня, порушено (неправильне, поверхневе, хрипить); г) пульс на сонних артеріях: добре визначається (ритм правильний або неправильний), погано визначається, відсутній; д) зіниці: вузькі, широкі.

При певних навичках, володіючи собою, надає допомогу протягом 1 хв здатний оцінити стан потерпілого і вирішити, в якому обсязі і порядку слід надавати йому допомогу. Колір шкірних покривів і наявність дихання (по підйому і опускання грудної клітини) оцінюють візуально. Не можна витрачати дорогоцінний час на прикладання до рота і носа дзеркала, блискучих металевих предметів. Про втрату свідомості також, як правило, судять візуально, і щоб остаточно переконатися в його відсутності, можна звернутися до потерпілого з питанням про самопочуття.

Пульс на сонній артерії промацують подушечками другого, третього і четвертого пальців руки, розташовуючи їх вздовж шиї між кадиком (адамове яблуко) і кивательной м'язом і злегка притискаючи до хребта. Прийоми визначення пульсу на сонній артерії дуже легко відпрацювати на собі або своїх близьких.

Ширину зіниць при закритих очах визначають таким чином: подушечки вказівних пальців кладуть на верхні повіки обох очей і, злегка придавлюючи їх до очного яблука, піднімають вгору. При цьому очна щілина відкривається і на білому тлі видно округлу райдужка, а в центрі її округлої форми чорні зіниці, стан яких (вузькі або широкі) оцінюють по тому, яку площу райдужки вони займають.

Як правило, ступінь порушення свідомості, колір шкірних покривів і стан дихання можна оцінювати одночасно з промацуванням пульсу, що віднімає не більше 1 хв. Огляд зіниць вдається провести за кілька секунд.

Якщо у потерпілого відсутні свідомість, дихання, пульс, шкірний покрив синюшний, а зіниці широкі (0,5 см в діаметрі), можна вважати, що він знаходиться в стані клінічної смерті, і негайно приступати до пожвавлення організму за допомогою штучного дихання за способом «з рота в рот»або«з рота в ніс»і зовнішнього масажу серця. Не слід роздягати потерпілого, втрачаючи дорогоцінні секунди.

Якщо потерпілий дихає дуже рідко і судорожно, але в нього прощупується пульс, необхідно відразу ж почати робити штучне дихання. Не обов'язково, щоб при проведенні штучного дихання потерпілий знаходився в горизонтальному положенні. Приступивши до пожвавлення, потрібно подбати про виклик лікаря або швидкої медичної допомоги. Це повинен зробити не надає допомогу, який не може перервати її надання, а хтось інший.

Якщо потерпілий у свідомості, але до цього був у непритомності або перебував у несвідомому стані, але з збережені стійким диханням і пульсом, його слід укласти на підстилку, наприклад з одягу; розстебнути одяг, що стискує подих; створити приплив свіжого повітря; зігріти тіло, якщо холодно;

забезпечити прохолоду, якщо спекотно; створити повний спокій, безперервно спостерігаючи за пульсом і диханням; видалити зайвих людей.

Якщо потерпілий знаходиться в несвідомому стані, необхідно спостерігати за його диханням і у випадку порушення дихання через западання язика висунути нижню щелепу вперед, взявшись пальцями за її кути, і підтримувати її в такому положенні, поки не припиниться западання язика.

При виникненні у потерпілого блювання необхідно повернути його голову і плечі наліво для видалення блювотних мас.

Ні в якому разі не можна дозволяти потерпілому рухатися, а тим більше продовжувати роботу, оскільки відсутність видимих ​​важких пошкоджень від електричного струму або інших причин (падіння і т. п.) ще не виключає можливості наступного погіршення його стану. Тільки лікар може вирішити питання про стан здоров'я потерпілого.

Переносити потерпілого в інше місце слід тільки в тих випадках, коли йому або особі, послугами якої користується, продовжує загрожувати небезпека або коли надання допомоги на місці неможливе (наприклад, на опорі).

Ні в якому разі не можна заривати потерпілого в землю, так як це принесе тільки шкоду і призведе до втрат дорогих для його порятунку хвилин.

При ураженні блискавкою виявляється та ж допомога, що й при ураженні електричним струмом.
У разі неможливості виклику лікаря на місце події необхідно забезпечити транспортування потерпілого до найближчого лікувального закладу. Перевозити потерпілого можна тільки при задовільному диханні і стійкому пульсі. Якщо стан потерпілого не дозволяє його транспортувати, необхідно продовжувати надавати допомогу.

5. Допустимі відстані до струмовідних частин, що перебувають під напругою.

Напруга, кВ	Відстань під людини, інстру­ментів, огороджень, ію менше	Відстань від механізмів, не менші1
До: ПЛ на решті електро­установок	0,6 не нормується	1,0 1,0
6-35	0,6	1,0
	1,0	1,5
	1,5	2,0
	2,0	2,5

Роботи в електроустановках за вимогами щодо організації їх без­печного виконання поділяються на такі, що виконуються:

♦ за нарядами-допусками;

♦ за розпорядженнями;

♦ в порядку поточної експлуатації.

Роботи, що виконуються за нарядами-допусками, оформлюються нарядом встановленої форми, в якому вказується місце робіт, їх обсяг, особи, відповідальні за безпечну організацію і виконання робіт, склад бригад та заходи безпеки.

Роботи, що виконуються за розпорядженнями, реєструються в спе­ціальному журналі. При цьому встановлюється час виконання робіт, їх характер і організаційно-технічні заходи безпеки відповідно до чин­них вимог.

Роботи, що виконуються в порядку поточної експлуатації, реєстру­ються в журналі реєстрації цих робіт.

На підприємствах наказом затверджується перелік робіт, які вико­нуються за нарядами, за разпорядженнями та в порядку поточної експлуатації і призначаються особи, відповідальні за безпечну органі­зацію і безпечне виконання цих робіт.

Під час виконання робіт за нарядами-допусками і розпорядження­ми такими особами є:

♦ працівник, який видає наряд чи розпорядження;

♦ працівник, який дає дозвіл на підготовку робочого місця;

♦ працівник, який готує робоче місце;

♦ працівник, який допускає до роботи;

♦ керівник робіт;

♦ працівник, який наглядає за безпечним виконанням робіт;