Про посвячення Богові людей і речей. 79 страница

18. Потім приймуть царство святі Всевишнього і будуть володіти царством повік і повік-віки.

19. Тоді зажадав я глибшого тлумачення про четвертого звіра, котрий різнився від усіх, і дуже страшний, із залізними зубами і пазурами мідними, пожирав і винищував, а останки витоптував ногами.

20. І про десять рогів, котрі були на голові у нього, і про ще одного, що з'явився, перед котрим випали троє, – про того самого рога, у котрого були очі і вуста, які говорили пихато, і котрий за виглядом був найбільший серед інших.

21. Я бачив, як цей ріг погрожував святим і долав їх,

22. Аж доки не прийшов Прадавній днями, і суд був наданий святим Всевишнього, і настав час, щоб царством заволоділи святі.

23. Про це він сказав: Звір четвертий – четверте царство буде на землі, що різнитися буде від усіх царств, котре буде пожирати всю землю, плюндрувати і винищувати її.

24. А десять рогів означають, що із цього царства постануть десять царів, а після них постане інший, що буде різнитися від попередніх, і знищить трьох царів;

25. І проти Всевишнього буде промовляти слова і пригнічувати святих Всевишнього; навіть матиме замір відмінити у них [святкові ] часи і закон, і вони надані будуть в руку його до часу, і часів і половини часу.

26. Затим всядуться судді, і відберуть у нього владу нищити і винищувати аж до кінця.

27. А царство, і влада, і велич царська по всій піднебесній надано буде народові святих Всевишнього, Котрого царство – царство вічне, і всі володарі будуть слугувати і підкорятися Йому.

28. Тут закінчення слова. Мене, Даниїла, вельми бентежили роздуми мої, і обличчя моє змінилося на мені; але слово я зберіг у серці моєму.

Даниїла 8

1. Третього року царювання Валтасара царя, з'явилося мені, Даниїлові, видіння по тому, котре з'явилося мені передніше.

2. І бачив я у видінні, і коли бачив, я був у Сузах, престольному місті в окрузі Еламському, і бачив я у видінні, що нібито я був над потоком Улай.

3. І звів я очі мої і побачив: ось, один баран стоїть біля потоку; у нього два роги, і роги високі, але один вищий від іншого, і вищий подовжився пізніше.

4. Бачив я, як цей баран бив рогами на захід, і на південь, і не один звір не міг устояти супроти нього, і ніхто не міг урятувати від нього; він учиняв, що хотів, і величався.

5. Я уважно дивився на це, і ось, із заходу йшов козел, по всій землі простував, хоч не торкався землі; у цього козла було видно рога між його очима.

6. Він пішов на того барана, котрого я бачив біля ріки, що також мав рога, і кинувся на нього з величезною люттю своєю.

7. І я бачив, як він, коли наблизився до барана, спалахнув гнівом і уразив барана, і зламав йому обидва роги; і бракувало баранові сили устояти супроти нього, і він (козел) повалив його на землю, і розтоптав його, і не було нікого, хто б міг порятувати барана від нього.

8. Тоді козел надзвичайно звеличився; та коли він підсилився, то зламався великий ріг, і на його місці з'явилося чотири, обернені на чотири вітри, що з неба.

9. Від одного з них вийшов невеликий ріг, котрий вельми й вельми проріс на південь, і на схід, і до чудової країни.

10. І піднявся аж до війська небесного, і скинув на землю частину усього війська і зірок, і потоптав їх;

11. І він навіть звеличив себе до Вождя війська того, і відібрана була у Нього щоденна пожертва, і зневажене було місце святині Його.

12. І військо передане разом із щоденною пожертвою за нечестя, і він, кидаючи істину на землю, діяв і мав успіх.

13. І почув я одного святого, який говорив, і сказав цей святий комусь, що запитував: На який час триватиме це видіння про щоденну пожертву і про спустошливе нечестя, коли святиня і військо будуть зневажені?

14. І сказав мені: На дві тисячі триста вечорів і ранків; і тоді святиня очиститься.

15. І сталося: коли я, Даниїл, побачив це видіння, і шукав розтлумачення його, аж ось, постав переді мною, неначе образ мужа.

16. І почув я від середини потоку Улаю голос людський, котрий озвався і сказав: Гавриїле, розтлумач йому це видіння!

17. І він підійшов до того місця, де я стояв, і коли він прийшов, я жахнувся і впав на лице моє; і сказав мені він: Знай, сину людський, що видіння стосується закінчення часу!

18. І коли він говорив зі мною, я наче непритомний лежав обличчям моїм до землі; але він торкнувся до мене і поставив мене на місце моє;

19. І сказав: ось, я відкриваю тобі, що буде в останні дні гніву; бо це стосується закінчення певного часу.

20. Баран, котрого ти бачив з двома рогами, то царі мідянській і перський.

21. А козел волохатий – цар Греції, а великий ріг, котрий між очима його, – це перший її цар;

22. Він зламався, і замість нього вийшли інші чотири: це чотири царства постануть з цього народу, але не при його силі.

23. А під кінець царства їхнього, коли відступники виповнять міру беззаконня свого, постане цар нахабний і вдатний до підступу.

24. І зміцниться сила його, хоч і не його силою, і він буде здійснювати великі спустошення, і матиме успіх, і діятиме, і буде вигублювати сильних і народ святих,

25. І при розумі його підступність його матиме успіх у руці його, і серцем своїм він запихатіє, і серед світу вигубить багатьох, і супроти Володаря володарів повстане, але буде повержений – не рукою.

26. А видіння про вечір і про ранок, про яке сказано, правдиве, але ти утаємнич це видіння, бо воно зачіпає далекі часи.

27. І я, Даниїл, знемігся і хворів декілька днів; відтак підвівся і почав займатися царськими справами; я вражений був цим видінням і не розумів його

Даниїла 9

1. Першого року Дарія, сина Ахашверошового, з роду мідян, що настановлений був царем над царством халдейським, –

2. Першого року царювання його, я, Даниїл, зрозумів, як читав книги, число літ, про яке було слово Господнє до Єремії пророка, що Він звершить сімдесят літ спустошення Єрусалиму.

3. І обернув я обличчя моє до Господа Бога з молитвою і благанням, у пості, у веретищі, і в попелі.

4. І молився я до Господа Бога мого, і сповідався, і сказав: Благаю тебе, Господе Боже великий і дивовижний, що зберігає заповіта і милість до люблячих Тебе і до тих, що виконують повеління Твої!

5. Згрішили ми, вчинили беззаконня, діяли нечестиво, були уперті і відступили од заповідей Твоїх і від приписів Твоїх.

6. І не слухали служників Твоїх пророків, котрі йменням Твоїм говорили царям нашим, і вельможам нашим, і батькам нашим, і всьому народові країни.

7. У Тебе, Господе, правда, а в нас на лицях сором, як день цей, у кожного юдея, у мешканців Єрусалиму і в усього Ізраїля, у ближніх і далеких, в усіх країнах, куди Ти прогнав їх за відступництво їхнє, з яким вони відступили од Тебе.

8. Господе! У нас на лицях сором, у царів наших, у князів наших і в батьків наших, тому що ми згрішили перед Тобою.

9. А в Господа Бога нашого милосердя і прощення, бо ми збунтувалися супроти Нього.

10. І не слухали голосу Господа Бога нашого, щоб учиняти за Його законами, котрі Він дав нам через служників Своїх, пророків.

11. І вже Ізраїль порушив закона Твого і відвернувся, щоб не дослухатися до голосу Твого; і за це вилилися на нас прокляття і присяга, котрі записані в законі Мойсея, служника Божого: Бо ми згрішили перед Ним.

12. І Він звершив слова Свої, котрі вирік супроти нас і на суддів наших, котрі судили нас і навели на нас велике лихо, котрого не траплялося під небом, і яке звершилося над Єрусалимом.

13. Як написано в законі Мойсея, так усе це лихо спіткало нас; але ми не благали Господа Бога нашого, щоб нам відвернутися од злочинів наших і зрозуміти істину Твою.

14. Пильнував Господь те лихо і навів його на нас, бо праведний Господь Бог наш у всіх діяннях Своїх, котрі звершує, але ми не підкорялися голосові Його.

15. І нині, Господе, Боже наш, що вивів народ Свій з єгипетської землі рукою могутньою і явив славу Свою, як день оцей! Згрішили ми, чинили нечестиво.

16. Господе! За всією правдою Твоєю нехай відвернеться гнів Твій і обурення Твоє від міста Твого, Єрусалиму, від святої гори Твоєї; бо за гріхи наші і беззаконня батьків наших Єрусалим і народ Твій у зневазі в усіх, що оточують нас.

17. І нині почуй, Боже наш, молитву служника Твого і благання його, і подивися світлим обличчям твоїм на спустошену святиню Твою, заради Тебе, Господе.

18. Прихили, Боже мій, вухо Твоє і почуй, розплющ очі Твої і поглянь на спустошення наші і на місто, де найменоване ім'я Твоє; бо ми кидаємо благання наші перед Тобою, сподіваючись не на праведність нашу, але на Твоє велике милосердя.

19. Господе, почуй! Господе, прости! Господе, зваж і вчини, не забарися заради Тебе Самого, Боже мій, бо ймення Твоє у назві міста Твого, і в народі Твоєму.

20. І коли я ще говорив, і молився, і сповідував гріхи мої і гріхи народу мого, Ізраїля, і кидав благання моє перед Господом Богом моїм про святу гору Бога мого, –

21. Коли я ще продовжував молитися, муж Гавриїл, котрого я бачив передніше у видінні, швидко прилетів, торкнувся мене близько часу вечірньої пожертви.

22. І навчав мене, говорив зі мною і казав: Даниїле! Тепер я зійшов, щоб навчити тебе розуміння.

23. На початку благання твого вийшло слово, і я прийшов, звістити [його тобі], бо ти – муж бажаний; отож, затям слова і зрозумій видіння.

24. Сімдесят тижнів ухвалено для народу твого і святого міста твого, щоб припинений був злочин, запечатані були гріхи, і стерті беззаконня, і щоб приведена була правда вічна і запечатані були видіння і пророк, і помазаний був Святий святих.

25. То знай і розумій: Від того часу, як вийде повеління про відбудову Єрусалиму для Месії Князя, буде сім тижнів і шістдесят два тижні; і повернеться [народ], і відбудуються вулиці і мури, але у важкі часи.

26. І по тих шістдесяти двох тижнях буде зрокований на смерть Месія (Христос), [і не за себе]. А місто і Святиня будуть зруйновані народом вождя, котрий прийде, і кінець його буде, наче від повені, і до завершення війни будуть спустошення.

27. І підтвердить заповіта для багатьох на один тиждень, а за півтижня припиниться пожертва і приношення хлібне; і на крилі [Святині ] буде мерзота запустіння, аж доки провіщена загибель спіткає й спустошувача.

Даниїла 10

1. Третього року Кіра, царя перського, було одкровення Даниїлові, котрий називався ім'ям Валтасар; і справжнє це було одкровення і великої сили. Він зрозумів це одкровення і затямив це видіння.

2. За тих днів я, Даниїл, був у зажурі три тижні днів.

3. Смачного хліба я не їв, і м'ясо і вино не торкалося уст моїх, і не намащувався пахощами до виповнення цих трьох тижнів днів.

4. А двадцять четвертого дня першого місяця був я на березі великої ріки Тигр.

5. І звів очі мої, і побачив: Ось, один муж, одягнений у лляний одяг, і крижі його підперезані золотом з Уфазу.

6. Тіло його, як топаз, обличчя його – як вигляд блискавиці; очі його – мов палаючі світильники, руки його і ноги його на вигляд – немов блискуча мідь, і голос мови його – наче голос багатьох людей.

7. І лише один я, Даниїл, бачив це видіння, а люди, що були зі мною, не бачили цього видіння; але великий страх виповнив їх і вони втекли, щоб сховатися.

8. І залишився я один і дивився на це велике видіння, але в мені не залишилося сили духу, і обличчя неймовірно змінилося, і не стало в мені тривкости.

9. І почув я голос слів його; і тільки-но почув я голос слів його, як відразу заціпенів і впав на обличчя моє, і лежав ницьма до землі.

10. Та ось торкнулася до мене рука і поставила мене на коліна мої і на долоні рук моїх.

11. І сказав він мені: Даниїле, муже улюблений! Зважай на слова, котрі я тобі скажу, і стань рівно, бо я до тебе посланий нині. Коли він сказав мені ці слова, я стояв у трепеті.

12. Але він сказав мені: Не бійся, Даниїле, від першого дня, як ти відкрив серце своє, щоб сягнути розуміння і упокорити себе перед Богом твоїм, слова твої почуті, і я прийшов би заради твоїх слів.

13. Але князь царства перського стояв супроти мене двадцять один день; та ось, Михаїл, один із перших князів, прийшов допомогти мені, і я залишився там при царях перських.

14. А тепер я прийшов звістити тобі, що станеться з народом твоїм наприкінці днів, бо видіння стосується багатьох днів.

15. Коли він говорив мені такі слова, я припав обличчям моїм до землі і занімів.

16. Аж ось, хтось з вигляду схожий на синів людських, торкнувся уст моїх, і я розтулив уста мої, і почав говорити, і сказав тому, хто стояв переді мною: Володарю мій! Від цього видіння нутрощі мої перевернулися в мені, і не стало в мені сили.

17. І як може говорити слуга такого володаря мого з таким володарем моїм? Бо в мені немає сили, і дихання завмерло в мені.

18. Тоді знову торкнувся до мене той людський образ і зміцнив мене.

19. І сказав: Не бійся, муже улюблений! Мир тобі, будь мужнім, будь мужнім! І коли він говорив зі мною, я зміцнився і сказав: Говори, володарю мій; бо ти зміцнив мене.

20. І він сказав: Чи відаєш, для чого я прийшов до тебе? Тепер я повернуся, аби боротися з князем перським; а коли я вийду, то ось, прийде князь Греції.

21. А втім, я повідаю тобі, що накреслено у справжньому письмі; і немає нікого, хто підтримав би мене в тому, окрім Михаїла, князя вашого.

Даниїла 11

1. Таким чином, першого ж року Дарія мідянина я став йому опертям і підсиленням.

2. Тепер повідаю тобі істину: Ось, іще три царі постануть у Персії; потім четвертий переважить усіх великим багатством, і коли зміцніє багатством своїм, то підніме всіх супроти царства грецького.

3. І постане цар могутній, котрий буде володарювати з великою владою і діятиме за своєю волею.

4. Але коли він постане, царство його зруйнується і поділиться на чотири вітри небесні і не до його нащадків перейде, і не цією владою, з якою він володарював; тому що подрібниться царство його і дістанеться іншим, крім цих.

5. І посилиться південний цар, і один із князів його пересилить його і буде володарювати, і велике буде володарювання його.

6. Але за кілька літ вони зблизяться, і донька південного царя прийде до царя північного, щоб налагодити гарні стосунки між ними; але вона не втримає сили в руках своїх, не встоїть і рід її, але буде зрокована як вона, так і почет її, і народжений нею, а також ті, що допомагали їй в ті часи.

7. Проте постане пагін від коріння її, очолить військо і захопить укріплення царя північного, і буде діяти в них і переможе.

8. Навіть князів їхніх, ідолів їхніх із коштовним посудом їхнім, срібним і золотим, забере в полон до Єгипту і декілька літ стоятиме вище царя північного.

9. Хоча цей і вчинить нашестя на царство південного царя, але повернеться на свою землю.

10. Потім постануть сини його і зберуть численне військо, і один з них швидко піде, повінню розпросториться і перейде, а відтак повернеться і буде воювати з ним до укріплень його.

11. І розлютиться південний цар і виступить, і воюватиме з ним, з царем північним, і виставить велике військо, і надане буде військо в руки його.

12. І піднесеться духом військо, і серце [царя ] запишається; він винищить багато тисяч, але від цього не стане сильнішим;

13. Бо цар північний повернеться і виставить військо чисельніше від попереднього і за кілька літ швидко прийде з величезним військом і значним багатством.

14. За тих часів багато постане супроти південного царя, і бунтівники із синів твого народу піднімуться, щоб виконати видіння, і загинуть.

15. І прийде цар північний, нагорне вала і заволодіє фортечним містом, і не встоять рамена півдня, ні відбірне військо його; не стане сили чинити опір.

16. І хто вийде до нього, буде чинити за його волею, і ніхто не встоїть перед ним; і на славній землі отабориться, і вона постраждає від руки його.

17. І матиме намір увійти з усіма силами царства свого, і праведні з ним, і звершить це, і доньку дружини віддасть йому, і на погибель її, але вона не буде на його боці, і не буде користі для нього.

18. Потім оберне обличчя своє до островів і заволодіє багатьма; проте один вождь припинить завдану йому ганьбу і навіть свій поглум оберне на нього.

19. Затим він оберне обличчя своє на фортеці своєї землі; але спіткнеться, впаде і не стане його.

20. На його місце постане такий, котрий пошле збирача податків пройти царством слави; але й він після нетривалих днів загине, і не від бунту, і не від битви.

21. І постане на місце його нікчемний, і не вшанують його по-царськи; але він прийде непомітно і лестощами заволодіє царством.

22. І військо, що було схоже на повінь, буде затоплене і понищене ним, навіть сам вождь заповіту.

23. Бо потому, як він складе спілку з ним, він буде діяти обманом, і піднесеться, і здобуде перемогу з малим народом.

24. Він увійде в мирні і родючі країни, і звершить те, чого не вчиняли батьки його і батьки батьків його; здобич, награбоване майно і багатство буде роздавати своїм, і на фортеці буде мати заміри свої, а проте до часу.

25. Потім спонукає силу свою і дух свій з численним військом супроти царя південного, і південний цар рушить на війну з великим, ще численнішим військом, але не встоїть, тому що буде супроти нього підступ.

26. Навіть учасники трапези його погублять його, і військо його розіллється і впаде багато вбитих.

27. В обидвох царів цих на серці буде піступ, і за одним столом будуть говорити неправду, але успіху не буде, тому що кінець іще відсунутий до часу.

28. І відійде він до свого краю з великим багатством і ворожими намірами супроти святого заповіту, і він звершить його, і повернеться на свою землю.

29. Умовленого часу він знову піде на південь; але останній [похід ] буде не такий, як попередні.

30. Бо супроти нього прийдуть кораблі кіттімські; і тому він занепаде духом і повернеться, і озлобиться на святого заповіта, і виконає свій замір, знову змовиться з відступниками од святого заповіту.

31. І залишить частину війська, а воно опоганить святиню могутности і припинить щоденну пожертву, і покладуть мерзоту, яка спричинить запустіння.

32. Тих, що вчинятимуть нечестиво супроти заповіту, він привабить лестощами; але люди, які шанують свого Бога, посиляться і будуть діяти.

33. І розумні з народу навчать багатьох, хоч будуть деякий час страждати від меча і вогню, від полону і грабунку.

34. І під час страждань своїх будуть діставати деяку поміч, і чимало приєднається до них, але вдавано.

35. Постраждають деякі також і з розумних – для виправдання їх, очищення і для того, щоб обілити їх аж до кінцевого часу; бо ще є час до строку.

36. І буде чинити цар той за своїм підступом, і піднесеться, й звеличиться вище від усілякого божества, і про Бога богів почне говорити недобре, і матиме успіх, аж доки не звершиться гнів: бо що означене, те справдиться.

37. І про богів батьків своїх він не мислить і ні бажання дружин, ні навіть божества ніякого не вшанує; бо звеличить себе найвище від усіх.

38. Але бога фортець на місці його він буде вшановувати, і цього бога, котрого не знали його батьки, він буде вшановувати золотом, і сріблом, і коштовним камінням, і різними коштовностями,

39. І збудує міцну фортецю з чужим богом: котрі визнають його, тих шануватиме більше і дасть владу над багатьма, і землю роздаватиме як нагороду.

40. А прикінцевого часу стане з ним на битву південний цар, і цар північний кинеться на нього, мов буря, з колісницями і вершниками, і з численними кораблями і вчинить напад, як повінню, оточить їх і пройде через них.

41. І ввійде він у найчудовішу з-поміж земель (Палестину), і багато провінцій постраждають, і врятуються від руки його тільки Едом, і Моав, і значна частина синів Аммонових.

42. І простягне руку свою на різні країни; не врятується й земля єгипетська.

43. І заволодіє він скарбами золота і срібла, і різними коштовностями Єгипту; лівійці і ефіопи підуть за ним.

44. Але чутки зі сходу і від півночі збентежать його, і вийде він з неймовірною люттю, щоб винищувати і вигублювати багатьох.

45. І поставить він царські шатра свої поміж морем і горою пречудової святині; і все-таки прийде до свого кінця, і ніхто не допоможе йому.

Даниїла 12

1. І постане того часу Михаїл, князь великий, що стоятиме за синів народу твого; і постануть важкі часи, яких ще не було від тієї пори, як заіснували люди, аж донині; але врятуються цього часу з твого народу всі, котрі знайдені записаними в книзі.

2. І багато тих, що сплять у земному тліні, пробудяться, одні для життя вічного, інші на вічну наругу і ганьбу.

3. І розумні будуть сяяти, мов світила на небі, і ті, що навернули багатьох до правди, – мов зорі, повік, назавжди.

4. А ти, Даниїле, утаємнич слова оці і запечатай книгу цю до прикінцевого часу; численні прочитають її, і примножиться ведення.

5. Тоді я, Даниїл, подивився, і ось, стоять двоє інших, один по цей бік річки, а другий на тому березі ріки.

6. І [один ] сказав мужеві у лляній одежі, котрий стояв над водами ріки: Коли буде кінець оцих дивовижних подій?

7. І чув я, як муж в лляній одежі, що був над водами ріки, піднісши праву і ліву руку до неба, присягався вічно Живим, що до кінця часу, і часів, і півчасу, і по цілковитому занепаді сили народу святого все це звершиться.

8. Я чув це, але не зрозумів, а тому сказав: Володарю мій! А що ж буде потому?

9. І відповідав він: Йди, Даниїле, бо утаємничені і запечатані слова оці до останнього часу.

10. Багато очиститься, обілиться і переплавлені будуть у [випробуваннях]; а нечестиві будуть чинити нечестиво, і не зрозуміє цього ніхто із нечестивих, а мудрі зрозуміють.

11. Від часу припинення щоденної пожертви і встановлення мерзоти занепаду мине тисяча двісті дев'яносто днів.

12. Блаженний, хто наджидає і досягне тисячі трьохсот тридцяти п'яти днів.

13. А ти йди до свого кінця, і спочинеш, і постанеш, щоб дістати свого жереба наприкінці тих днів.

Книга пророка Осії

Осії 1

1. Слово Господнє, котре було до Осії, Беерового сина, за днів Уззійї, Йотама, Ахаза, Єзекії, юдейських царів, та за днів Єровоама, Йоашового сина, царя ізраїльського.

2. Початок слова Господнього до Осії: І сказав Господь Осії: Іди, візьми собі за дружину блудницю і дітей блуду; бо вельми блудодіє земля оця, відступивши од Господа.

3. І пішов він, і взяв Гомер, доньку Дівлаїма, і вона зачала і породила йому сина.

4. І Господь сказав йому: Назви ім'я йому Ізреел, бо ще небагато пролине, – і Я стягну кров Ізреелу з дому Єгу і покладу край царству Ізраїлевому.

5. І станеться того дня, Я зламаю лука Ізраїля в долині Ізреел.

6. І зачала вона знову й породила доньку, і Він сказав йому (Осії): Назви їй ім'я Ло-Рухама; бо Я вже не буду милувати дім Ізраїля, аби прощати їм.

7. А дім Юдин помилую і врятую їх у Господі Бозі їхньому, врятую їх не луком, не мечем, не війною, не кіньми чи вершниками.

8. І відлучила вона Ло-Рухаму (непомилувану), і зачала знову, і породила сина.

9. І сказав Він: Назви ім'я йому Ло-Аммі, бо ви – не Мій народ, і Я не буду вашим [Богом].

10. Але буде число синів Ізраїля, як пісок морський, котрого неможливо ні виміряти, ні злічити; І там, де говорили їм: Ви – не Мій народ, будуть говорити їм: Ви – сини Бога живого.

11. І зберуться сини Юдині і сини Ізраїлеві разом, і настановлять собі одну голову, і вийдуть із землі (країни) [переселення], бо великий день Ізреела!

Осії 2

1. Кажіть братам вашим: Мій народ, і сестрам вашим: Помилувана.

2. Судіться з вашою матір'ю, судіться; бо вона не дружина Моя, і Я не чоловік її, нехай вона відкине блуд від обличчя свого і перелюб від грудей своїх,

3. Щоб Я не викрив її до голизни і не виставив її, наче за дня уродин її, не вчинив її пустелею, не обернув її на суху землю і не заморив її спрагою.

4. І дітей її не помилую, тому що вони діти блуду.

5. Тому що блудодіяла матір їхня, і зганьбила себе, зачавши їх; бо казала: Піду за коханцями моїми, котрі дають хліб мені і воду, вовну і льон, єлей і напої.

6. За це, ось, Я закидаю шлях її терням і загороджу її загорожею, і вона не знайде стежок своїх,

7. І поженеться за коханцями своїми, але не наздожене їх і буде шукати їх, але не знайде і скаже: Піду я і повернуся до першого чоловіка свого; бо тоді краще було мені, аніж тепер.

8. І не знала вона, що Я, Я давав їй хліб, і вино, і єлей, і примножував у неї срібло і золото, з котрого вони виготовили [ідола ] Ваала.

9. За це Я заберу назад хліб Мій в його час і вино Моє в пору його, і відберу вовну і льон Мій, що даний для покриття голизни її.

10. І нині відкрию сором її перед очима коханців її, і ніхто не вирве її з руки Моєї.

11. І припиню у неї будь-які веселощі, свята, празники її і новомісяччя її, і суботи її, і всі урочистості її.

12. І спустошу виноградні лози її і смоковниці її, про яких вона каже: Це в мене дарунки, котрі подарували мені коханці мої; і Я перетворю їх на ліс, і польові звірі з'їдять їх.

13. І покараю її за дні служіння Ваалам, коли вона кадила їм, і, прикрасивши себе сережками і намистом, ходила за коханцями своїми, а Мене забувала, говорить Господь.

14. А тому ось, і Я поведу її, приведу її в пустелю і буду говорити до її серця.

15. І дам їй звідти виноградники її і долину Ахор, мов двері надії; і вона буде співати там, як за днів юности своєї, і як за дня виходу свого з краю Єгипетського.

16. І станеться того дня, говорить Господь: Ти будеш називати Мене: Чоловіче мій, і не будеш уже називати Мене: Ваале.

17. І звільню її уста від імені Ваалів, і вже не будуть згадуватися імена їхні.

18. І вчиню того часу для них спілку з польовими звірями і з птахами небесними і з плазунами на землі; і лук, і меч, і війни винищу від землі тієї, і дам їм жити в безпеці.

19. І заручуся з тобою навіки, і заручуся з тобою в правді і в суді, в добрі і в милосерді.

20. І заручуся з тобою на вірність, і ти спізнаєш Господа.

21. І станеться того дня, Я почую, говорить Господь, почую небо, і воно почує землю,

22. І земля почує хліб і вино, і єлей; а ці почують Ізреела.

23. І посію її для Себе на землі, і помилую Непомилувану, і скажу не Моєму народові: Ти – Мій народ, а він скаже: Ти – мій Бог!

Осії 3

1. І сказав мені Господь: Йди іще і полюби жінку, котру любить чоловік, і котра чинить перелюб, вчини, як любить Господь синів Ізраїля, а вони навертаються до інших богів і люблять млинці виноградні їхні.

2. І надбав я її собі за п'ятнадцять срібняків і за хомер ячменю і півхомера ячменю,

3. І сказав їй: Багато днів залишайся в мене; не блуди і не будь з іншими; я також буду для тебе.

4. Бо тривалий час сини Ізраїля залишатимуться без царя і без князя і без пожертви, без жертовника, без ефоду і терафів.

5. Потому навернуться сини Ізраїля і знайдуть Господа Бога свого і Давида, царя свого, і будуть благоговіти перед Господом і добром Його в останні дні.

Осії 4

1. Слухайте слово Господнє, сини Ізраїля; бо суд у Господа з мешканцями цієї землі, тому що немає ні істини, ні милосердя, ні богопізнання на землі.

2. Присяга і облуда, убивство і крадіж та перелюб вельми поширилися, і кровопролиття постає за кровопролиттям.

3. За це заплаче земля оця, і знесиліють усі, що живуть на ній, із польовими звірами і птахами небесними, навіть риба морська загине.

4. Але ніхто не сперечайся, ніхто не викривай іншого; і твій народ – немов ті, що сперечаються зі священиками.

5. І ти впадеш удень, і пророк упаде з тобою вночі, і винищу матір твою.

6. Винищений буде народ Мій за нестачу ведення: оскільки ти відкинув ведення, то Я також відкину тебе від священнодіяння переді Мною; і оскільки ти забув закон Бога твого, то Я також забуду дітей твоїх.

7. Що більше вони примножуються, тим більше грішать супроти Мене; славу їхню оберну на ганьбу.

8. Гріхами народу Мого насичуються вони, і до беззаконня їхнього тяжіє їхня душа.

9. І що станеться з народом, те й зі священиком; і покараю його за шляхи його і відплачу за справи його.

10. Будуть їсти – і не наситяться; будуть блудити – і не розмножаться, бо покинули служіння Господові.

11. Блуд, вино і напої заволоділи серцем їхнім.

12. Народ Мій запитує своє дерево, і жезло його дає йому відповідь; бо дух блуду завів їх в облуду, і, блудодіючи, вони відступили од Бога свого.

13. На верховинах гір вони приносять пожертви і на пагорбах звершують кадіння під дубом і тополею, і терном, тому що гарний від них затінок; тому чинять перелюб доньки ваші і чинять перелюб невістки ваші.

14. Я покину карати дочок ваших, коли вони блудодіють, і невісток ваших, коли вони чинять перелюб, тому що ви самі – на боці блудниць і з перелюбниками приносите пожертви, а темний народ гине.

15. Якщо ти, Ізраїлю, блудодієш, то нехай не грішив би Юда; і не ходіть до Ґілґалу, і не приходьте до Бет-Авену, і не присягайтеся: Живий Господь!

16. Бо неначе уперта телиця, упертим став Ізраїль: тому чи буде відтепер Господь пасти їх, як ягнят на просторому пасовиську?