Про посвячення Богові людей і речей. 78 страница

6. А якщо розтлумачите сон і суть його, то дістанете від мене дари, нагороду і шану велику; отож, розтлумачте мені сон і суть його.

7. Вони вдруге відповідали і сказали: Нехай же скаже цар рабам своїм сновидіння, і ми розтлумачимо його суть.

8. І відповідав цар і сказав: Напевне знаю, що ви маєте намір виграти час, тому що бачите – слово ухилилося від мене.

9. Оскільки ви не переказуєте мені сновидіння, то у вас єдиний намір: Ви зажадали сказати мені лжу і облуду, доки промине час; Отож, розкажіть мені сон, і тоді я знатиму, що ви можете розтлумачити мені сон і суть його.

10. Халдеї відповідали цареві і сказали: Немає на землі людини, котра могла б відкрити цареві цю річ, і тому жодний цар, великий і наймогутніший, не вимагав подібного від жодного-таки ясновидця, ворожбита і халдея.

11. А справа, котрої домагається цар, вельми складна, а тому ніхто не зможе відкрити її цареві, окрім богів, чиє існування поза плоттю.

12. Розгнівався цар і вельми розгнівався за це, і наказав вигубити усіх мудраків вавилонських.

13. Коли вийшла ця ухвала, щоб убивати мудраків, шукали Даниїла і друзів його, аби умертвити їх.

14. Тоді Даниїл звернувся з порадою до Арйоха, чільника царської охорони, котрий вийшов убивати мудраків вавилонських.

15. І запитав Арйоха, впливового біля царя: Чому такий грізний наказ від царя? Тоді Арйох повідав справу Даниїлові.

16. І Даниїл зайшов і вблагав царя дати йому час, і він повідає цареві розтлумачення [сну].

17. Даниїл прийшов до свого дому і розповів суть справи Ананії, Мисаїлові та Азарії – друзям своїм.

18. Щоб вони просили милости у Бога Небесного про цю таємницю, щоб Даниїл і друзі його не загинули з іншими мудраками вавилонськими.

19. І тоді відкрита була таємниця Даниїлові у нічному видінні, і Даниїл благословив Бога Небесного.

20. І сказав Даниїл: Нехай буде благословенне ймення Господа од віку й до віку, бо в Нього мудрість і сила.

21. Він змінює час і пори року, скидає царів і настановляє царів, дає мудрість мудрим і добрий глузд розумним.

22. Він відкриває глибоке і втаємничене, відає, що в мороці, і світло перебуває з Ним.

23. Прославляю і звеличую Тебе, Боже батьків моїх, що Ти дарував мені мудрість і силу і відкрив мені те, про що ми благали Тебе; бо Ти відкрив нам справу царя.

24. По цьому Даниїл увійшов до Арйоха, котрому цар наказав умертвити мудраків вавилонських, прийшов і сказав йому: Не вбивай мудраків вавилонських; заведи мене до царя, і я розтлумачу суть [сновидіння].

25. Тоді Арйох негайно привів Даниїла до царя і сказав йому: Я знайшов з-поміж бранців, синів Юдеї, чоловіка, котрий може розтлумачити цареві суть [сновидіння].

26. Цар сказав Даниїлові, котрого названо було Валтасаром: Чи можеш ти оповісти мені сон, котрого я бачив, і суть його?

27. Даниїл відповідав цареві і сказав: Таємниці, про яку цар запитує, не можуть відкрити цареві ні мудраки, ні чаклуни, ні ясновидці, ні ворожбити.

28. Але є на небесах Бог, що відкриває таємниці; і Він відкрив цареві Навуходоносорові, що станеться останніми днями. Сон твій і видіння голови Твоєї на ложі твоєму були такі:

29. Ти, царю, на ложі твоєму думав про те, що буде після цього? І Той, що відкриває таємниці, показав тобі те, що буде.

30. А мені таємниця оця відкрита не тому, що я був мудріший від усіх живих, але для того, щоб відкрите було цареві розуміння, і щоб ти спізнав помисли серця свого.

31. Тобі, царю, було таке видіння: Ось, якийсь великий ідол, величезний був це ідол, і в незвичайному сяєві стояв він перед тобою, і страшний був вигляд його.

32. У цього ідола голова була з чистого золота, груди і руки його – із срібла, черево його і стегна – мідні.

33. Гомілки його залізні, ноги його частково залізні, а частково глиняні.

34. Ти бачив його, аж доки камінь не відірвався од гори без підмоги рук, ударив по ідолові, в залізні і глиняні ноги його, і розбив їх

35. А тоді все заразом розламалося: залізо, глина, мідь, срібло і золото стали, наче порох на літніх токах, і вітер забрав їх, навіть сліду не лишилося від них; а камінь, що розбив ідола, став величезною горою і виповнив усю землю.

36. Оце сон! Повідаємо перед царем, що він провіщає.

37. Ти, царю, цар царів, котрому Бог Небесний дарував царство, владу, силу і славу.

38. І всіх синів людських, де б вони не жили, звірів земних і птахів небесних Він віддав у твої руки і настановив тебе володарем над ними всіма, ти – оця золота голова!

39. По тобі постане друге царство, нижче твого, і ще третє царство, мідне, котре буде володарювати над цією землею.

40. А четверте царство буде міцне, як залізо; бо, як залізо розбиває і трощить усе, так і воно, як переможне залізо, буде трощити і руйнувати.

41. А що ти бачив ноги і пальці на ногах частково з глини гончарної, а частково із заліза, то буде царство поділене, і в ньому залишиться небагато міцности заліза, бо ти бачив залізо, змішане з гончарною глиною.

42. І як пальці ніг були частково залізні, а частково з глини, так і царство буде частково міцним, а частково слабке.

43. А що ти бачив залізо, змішане з гончарною глиною, це означає, що вони змішаються через насіння людське, але не зіллються одне з одним, як залізо не змішується з глиною.

44. І за днів тих царств Бог Небесний настановить царство, котре повіки не зруйнується, і царство це не буде передане іншому народові; воно понищить і зруйнує всі царства, а саме буде стояти вічно,

45. Бо ти бачив, що камінь відокремився був від гори не руками і потовк залізо, мідь, глину, срібло і золото. Великий Бог дав знати цареві, що станеться в прийдешньому. А сон цей певний, і певне розтлумачення його!

46. Тоді цар Навуходоносор упав ницьма на лице своє і поклонився Даниїлові і наказав принести йому дари і духмяні кадіння.

47. І сказав цар Даниїлові: По правді Бог ваш є Бог богів і володар царів, що відкриває таємниці, коли ти зміг відкрити цю таємницю!

48. Тоді звеличив цар Даниїла і дав йому багато всяких подарунків, і настановив його над усім краєм вавилонським, і головним над усіма мудраками вавилонськими.

49. Але Даниїл просив царя, і він настановив Седраха, Мисаха і Авденаго над справами країни Вавилонської, а Даниїл залишився при дворі царя.

Даниїла 3

1. Цар Навуходоносор виготовив золотого ідола, висотою на шістдесят ліктів, шириною на шість ліктів, і поставив його в долині Деіра, у вавилонській окрузі.

2. І послав цар Навуходоносор зібрати сатрапів, намісників, військових старшин, верховних суддів, тлумачів закону, охоронців казни, наглядачів суду і всіх провінційних правителів, щоб вони прийшли на урочисте відкриття ідола, котрого поставив цар Навуходоносор.

3. І зібралися сатрапи, намісники, військові старшини, верховні судді, охоронці казни, тлумачі закону, наглядачі суду і всі провінційні правителі на відкриття ідола, котрого Навуходоносор цар поставив, і стали перед ідолом, котрого поставив Навуходоносор.

4. Тоді оповісник голосно крикнув: Оголошується вам, народи, племена і язики:

5. О тій порі, коли почуєте звук сурми, сопілки, цитри, гусел, псалтиря, флейти і всілякого роду музичних інструментів, падайте і поклоніться золотому ідолові, котрого поставив цар Навуходоносор.

6. А хто не впаде і не поклониться, тієї ж хвилі буде кинутий у піч, розжарену вогнем.

7. Тому, коли всі народи почули звук сурми, сопілки, гусел, цитри, псалтиря, і всілякого роду музичних інструментів, то попадали всі народи, племена та язики, і поклонилися золотому ідолові, котрого поставив Навуходоносор, цар.

8. А о цій саме порі надійшли деякі із халдеїв з виказами на юдеїв.

9. Вони сказали цареві Навуходоносорові: Царю, живи повіки!

10. Ти, царю, прийняв ухвалу, щоб кожна людина, яка почує звук сурми, сопілки, гусел, цитри, псалтиря, й усілякого роду музичних інструментів упала і вклонилася золотому ідолові.

11. А хто не впаде і не вклониться, той має бути кинутий у піч, розжарену вогнем.

12. Є мужі юдейські, котрих ти поставив урядувати країною вавилонською, Седрах, Мисах та Авденаго, – ці мужі не підкоряються наказові твоєму, царю, богам твоїм не служать, і золотому ідолові, котрого ти поставив, не поклоняються.

13. Тоді Навуходоносор у гніві й люті наказав привести Седраха, Мисаха і Авденаго; і приведені були ці мужі до царя.

14. Навуходоносор сказав їм: Чи з лихим наміром ви, Седрах, Мисах і Авденаго, богам моїм не служите, і золотому ідолові, котрого я поставив, не поклоняєтеся?

15. Віднині, якщо ви готові, тільки-но почуєте звук сурми, сопілки, цитри, псалтиря, гусел і флейти і всякого роду музичних інструментів, попадайте і поклоніться ідолові, котрого я витворив; якщо не захочете поклонятися, то о цій же хвилині кинуті будете у піч, розжарену вогнем, і тоді, який Бог визволить вас від руки моєї?

16. І відповідали Седрах, Мисах і Авденаго, і сказали цареві Навуходоносорові: Немає потреби нам відповідати тобі на це.

17. Бог наш, Котрому ми служимо, могутній, щоб урятувати нас від печі, розжареної вогнем, і від руки твоєї, царю, визволить.

18. А якщо й не буде того, то нехай стане відомо тобі, царю, що ми богам твоїм служити не будемо і золотому ідолові, котрого ти поставив, не поклонимося.

19. Тоді Навуходоносор спалахнув люттю, і вигляд обличчя його змінився проти Седраха, Мисаха та Авденаго, і він наказав розпалити піч у сім разів сильніше, аніж це робилося зазвичай, коли розпалювали її;

20. І найміцнішим мужам із війська свого наказав зв'язати Седраха, Мисаха і Авденаго, і кинути їх у піч, розжарену вогнем.

21. Тоді мужі ці були зв'язані в спідньому і верхньому одязі своєму, в головних пов'язках та в інших своїх шатах, і кинуті в піч, розжарену вогнем.

22. І, оскільки наказ царя був суворий, і піч розжарили неймовірно, то полум'я вогню убило тих людей, котрі кидали Седраха, Мисаха і Авденаго (в піч).

23. А оці три мужі: Седрах, Мисах і Авденаго – упали в розжарену піч зв'язаними.

24. Навуходоносор, цар, вельми здивувався і квапливо підвівся, і сказав вельможам своїм: Чи не трьох мужів кидали ми у вогонь зв'язаними? У відповідь вони сказали цареві: Правда твоя, царю!

25. На це він сказав: Ось, я бачу чотирьох мужів незв'язаних, що ходять серед вогню, і немає їм шкоди; і вигляд четвертого схожий на сина Божого.

26. Тоді підійшов Навуходоносор до вічка печі, розжареної вогнем, і сказав: Седрах, Мисах і Авденаго, служники Бога Всевишнього! Вийдіть і підійдіть! Тоді Седрах, Мисах і Авденаго вийшли з осердя вогню.

27. І підійшли сатрапи, намісники і радники царя і побачили, що над тілами мужів цих вогонь не мав сили, і волосся на головах не обгоріло, і одежа їхня не зазнала змін, і навіть запаху диму не було від них.

28. Тоді Навуходоносор сказав: Благословенний Бог Седраха, Мисаха і Авденаго, Котрий послав Ангела Свого, і визволив служників Своїх, котрі сподівалися на Нього і не підкорилися царському наказові, і віддали тіла свої [вогню], щоб не служити і не поклонятися іншому богові, окрім Бога свого!

29. І від мене дається наказ, щоб з усякого народу, племени і язика хто погудить Бога Седраха, Мисаха і Авденаго, буде порубаний на куски, і дім його перетворений на руїну, бо немає іншого Бога, котрий міг би так рятувати.

30. Тоді цар звеличив Седраха, Мисаха і Авденаго в країні вавилонській.

31. Навуходоносор, цар усім народам, племенам і язикам, що живуть по всій землі: Мир вам нехай примножиться!

32. Ознаки та чудеса, котрі звершив наді мною Всевишній Бог, угодно мені звістити вам.

33. Які великі ознаки і які могутні чудеса Його! Царство Його – царство вічне, і володарювання Його – від роду й до роду!

Даниїла 4

1. Я, Навуходоносор, мав спокій у домі моєму і щасливо жив у палаці моєму.

2. Але я бачив сон, котрий настрахав мене, і роздуми на ложі моєму, і видіння голови моєї збентежили мене.

3. І складена була мною ухвала припровадити до мене усіх мудраків вавилонських, щоб вони повідали мені сенс сновидіння.

4. Тоді прийшли ясновидці, чаклуни, халдеї і ворожбити; я оповів їм сон, але вони не могли витлумачити мені сенсу його.

5. Нарешті до мене зайшов Даниїл, котрому ім'я було Валтасар – на ймення мого бога, і в котрому дух святих богів; йому розказав я сон.

6. Валтасаре, старшино віщунів! Я знаю, що в тобі дух святих богів, і жодна таємниця не завдає тобі складнощів; розтлумач мені видіння сну мого, котрий я бачив, і суть його.

7. А видіння голови моєї на ложі були такі: Я бачив: ось, серед землі дерево вельми високе.

8. Велике це було дерево і міцне, і висота його сягала неба, і його видно було аж від рубежів усієї землі.

9. Листя його пречудове, і плодів на ньому безліч, і їжа на ньому для всіх; під ним знаходили затінок польові звірі, і поміж гіллям його гніздилися птахи небесні, і від нього насичувалася всіляка плоть.

10. І бачив я у видіннях голови моєї на ложі моєму, і ось, зійшов з небес Невсипущий і Святий.

11. Він вигукував голосно, і сказав: Зрубайте це дерево, обрубайте гілки його, струсіть листя з нього і розкидайте плоди його; нехай відійдуть звірі з-під нього, і птахи з гілок його;

12. Але головний корінь його залишіть у землі, і нехай він у ланцюгах залізних і мідних серед польової трави зрошується небесною росою, і з тваринами нехай буде частка його в земній траві.

13. Серце людське відбереться в нього і надане буде йому серце звіряче, і прийде над ним сім часів.

14. Постановою Невсипущих це окреслено, і за вироком Святих призначене, щоб знали ті, які живуть, що Всевишній володарює над царством людським і дає його, кому бажає, і настановляє над ним поглумленого між людьми.

15. Такий сон бачив я, цар Навуходоносор; а ти, Валтасаре, повідай таїну його, бо ніхто з мудраків у моєму царстві не зміг розтлумачити його сенсу, а ти можеш, тому що Дух Святого Бога в тобі.

16. Тоді Даниїл, котрому ім'я Валтасар, близько години був у зачудуванні, і думки його бентежили його. Цар почав говорити і сказав: Валтасаре! Нехай не бентежить тебе цей сон і утаємничене його. Валтасар відповідав і сказав: Володарю мій! Твоїм би ненависникам цей сон, і ворогам твоїм його значення!

17. Дерево, котре ти бачив, яке було велике і міцне, висотою своєю сягало небес і його видно було з усіх кінців землі,

18. На котрому листя було пречудове і безліч плодів і харчі для всіх, під яким жили звірі польові і на гілках котрого гніздилися птахи небесні,

19. Це – ти, царю, звеличений і зміцнений, і велич твоя зросла і сягала небес, а влада твоя – до рубежів землі.

20. А що цар бачив Невсипущого і Святого, що сходив з небес, Котрий сказав: Зрубайте дерево і винищіть його, лише головного кореня його залишіть у землі, і нехай він у ланцюгах залізних та мідних серед трави польової зрошується росою небесною, і з польовими звірами нехай буде частка його, допоки не пройдуть над ним сім часів, –

21. То ось тлумачення цього, царю, і ось ухвалення Всевишнього, котре спіткає володаря мого, царя:

22. Тебе відлучать од людей, і прожиття твоє буде з польовими звірами, травою будуть годувати тебе, як вола, росою небесною ти будеш зрошуватися, і сім часів пройдуть над тобою, аж доки спізнаєш, що Всевишній володарює над царством людським і дає його, кому забажає.

23. А що наказано було залишити головний корінь дерева, то це означає, що царство твоє залишиться тобі; коли ти спізнаєш владу небесну.

24. А тому, царю, нехай буде бажана тобі моя порада: Спокутуй гріхи твої правдою, і беззаконня твої милосердям до бідних; ось, чим зможе потривати мир твій.

25. Усе це справдилося над царем Навуходоносором.

26. За дванадцять місяців потому ходив цар по царських світлицях у Вавилоні, а тоді

27. Цар сказав: Чи це не величавий Вавилон, котрого я спорудив, як дім царства силою моєї могутности і для слави моєї величі?

28. Іще мова ця була на устах царя, аж тут голос, наче з небес: Тобі говорено, царю Навуходоносоре: Царство відійшло од тебе!

29. І відлучать тебе від людей, і буде прожиття твоє з польовими звірами; травою будуть годувати тебе, як вола, і сім часів пройдуть над тобою, аж доки спізнаєш, що Всевишній володарює над царством людським і дає його, кому забажає!

30. Тут-таки й справдилося це слово над Навуходоносором, і відлучений він був од людей, їв траву, як віл, і зрошувалося його тіло росою небесною аж так, що волосся у нього виросло, наче у лева, і нігті у нього,– як у птаха.

31. А по закінченні днів тих я, Навуходоносор, підвів очі мої до неба, і розум мій повернувся до мене; і благословив я Всевишнього, склав похвалу і прославив Вічно Живого, Котрого володарювання вічне і Котрого царство – від роду й до роду.

32. І всі ті, що живуть на землі, нічогісінько не важать; за волею Своєю Він діє, як у небесному війську, так і в тих, що живуть на землі, і немає нікого, хто міг би вчинити опір Його руці і сказати Йому: Що Ти вчинив?

33. О тій порі повернувся до мене розум мій, і для слави царства мого повернулися до мене розважливість і попередня шляхетність моя; тоді знайшли мене дорадники мої і вельможі мої, і я поновлений на престолі царства мого, і велич моя ще більше піднеслася.

34. Нині я, Навуходоносор, прославляю, підношу і звеличую царя Небесного, Котрого всі діяння справедливі і шляхи праведні, і Котрий спроможний упокорити тих, що ходять пихато.

Даниїла 5

1. Валтасар, цар, учинив бучний бенкет для тисячі вельможних і перед очима тисячі пив вино.

2. По тому, як посмакував вином, Валтасар наказав принести золоті й срібні посудини, котрі Навуходоносор, батько його, виніс із храму єрусалимського, аби пити з них цареві, вельможам його, дружинам його і наложницям його.

3. Тоді принесли золоті посудини, котрі взяті були із святині Дому Божого в Єрусалимі, і пили з них цар і вельможі його, дружини його і наложниці його, –

4. Пили вино і прославляли богів золотих і срібних, мідних і залізних, дерев'яних і кам'яних.

5. Під ту саму хвилю з'явилися пальці руки людської і писали навпроти свічника на стіні палацу царського, і цар бачив кисть руки, котра писала.

6. Тоді цар спаленів на обличчі своєму; думки його збентежили його, суглоби ніг йому ослабли, а коліна йому затремтіли.

7. Вельми закричав цар, аби привели чаклунів, халдеїв, і ворожбитів; цар почав говорити і сказав мудракам вавилонським: Хто прочитає оце написане і розтлумачить мені, про що воно, того одягнуть у багряницю, і золотий ланцюг буде на шиї у нього, і третім правителем стане він у царстві.

8. І зайшли всі мудраки царя, але не змогли прочитати написаного і розтлумачити цареві його змісту.

9. Цар Валтасар вельми занепокоївся, і обличчя його було стурбованим, і вельможі його збентежилися.

10. А цариця по словах царя і його вельмож, зайшла до бенкетної зали; і почала говорити цариця, і сказала: Царю, живи вічно! Нехай не бентежать тебе думки твої, і нехай не зазнає змін обличчя твоє!

11. Є у царстві твоєму чоловік, в котрому дух святих богів; за днів батька твого знайшли в ньому світло, розум і мудрість, що була такою, як мудрість богів, і цар Навуходоносор, батько твій, настановив його старшиною ясновидців, чаклунів, халдеїв і ворожбитів,– сам батько твій, царю,

12. У Даниїлові, котрому цар дав ім'я Валтасар, виявилися високий дух, видіння і розум, здатний розтлумачувати сни, розпізнавати загадкове і розв'язувати вузли. Отож, нехай покличуть Даниїла, – і він розтлумачить написане.

13. Тоді ввели Даниїла і поставили перед царем, і цар почав мовити і сказав Даниїлові: Чи ти, Даниїле, один із бранців ізраїльських, котрих батько мій, цар, привів з Юдеї?

14. Я чув про тебе, що дух богів у тобі, і світло, і висока мудрість знайдена в тобі.

15. Ось, привели до мене мудраків і чаклунів, аби прочитали оце написане і розтлумачили мені його зміст; але вони не змогли цього вчинити.

16. А про тебе я чув, що ти можеш розтлумачити зміст і розв'язати вузли; отож, якщо можеш прочитати ось це написане (на стіні) і розтлумачити мені значення його, то одягнений будеш у багряницю і золотий ланцюг буде на шиї твоїй, і третім володарем будеш у царстві.

17. Тоді відповідав Даниїл і сказав цареві: Дари твої нехай залишаться у тебе; і вшановуй іншого; а написане я прочитаю цареві і сенс його розтлумачу йому.

18. Царю! Всевишній Бог дарував батькові твоєму Навуходоносорові царство, велич, честь і славу.

19. Перед величчю, котру він надав йому, усі народи, племена і язики тремтіли і страхалися його; кого хотів, він убивав, і кого хотів, – лишав живим; кого хотів, звеличував, і кого хотів – принижував.

20. Та коли серце його запихатіло і дух його ожорсточувався до зарозумілости, він був скинутий з царського престолу свого, і позбавлений слави своєї,

21. І відлучений був від синів людських, і серце його стало подібним до звірячого, і жив він з дикими віслюками, годували його травою, як вола, а тіло його зрошувалося небесною росою, аж доки він спізнав, що над царством людським володарює Всевишній Бог, і настановляє над ним, кого захоче.

22. І ти, син його Валтасар, не упокорив серця свого, хоч відав про все це.

23. Але загордував супроти Господа небес, і посудини Дому Його принесли до тебе, і ти й вельможі твої, дружини твої і наложниці твої пили з них вино, і ти прославляв богів срібних і золотих, мідних, залізних, дерев'яних і кам'яних, котрі не бачать, не чують, не розуміють; а Бога, в руці Котрого дихання твоє, і в Котрого всі шляхи твої, ти не прославив.

24. За це й послана від Нього кисть руки, і накреслене оце письмо.

25. І ось, що накреслене: Мене, мене, текел, упарсін.

26. Ось значення слів: Мене – обчислив Бог царство твоє і поклав кінець йому;

27. Текел – ти зважений на вагах і знайдений дуже легеньким.

28. Упарсін – поділене царство твоє і віддане мідянам та персам.

29. Тоді, за наказом Валтасара, одягли Даниїла в багряницю, і повісили золотого ланцюга на шию його і проголосили його третім володарем у царстві.

30. Тієї ж самої ночі Валтасара, царя халдейського, забили.

31. І Дарій мідянин прийняв царство у шістдесят два роки.

Даниїла 6

1. Угодно було Дарієві настановити над царством сто двадцять сатрапів, щоб вони були у всьому царстві.

2. А над ними трьох князів, із котрих один був Даниїл, щоб сатрапи їм доповідали, і щоб цареві не було жодних турбот.

3. Даниїл переважав інших князів і сатрапів, тому що в ньому був високий дух, і цар мав намір настановити його над усім царством.

4. Тоді князі і сатрапи почали шукати приводу, щоб звинуватити Даниїла за урядування царством, але жодного приводу не могли знайти, тому що він був вірний, і ніякої провини чи хиби не виявилося в нього.

5. І ці люди сказали: Не знайти нам приводу супроти Даниїла, якщо ми не знайдемо його супроти нього в законі Бога його.

6. Тоді ці князі і сатрапи прийшли до царя і так сказали йому: Царю Дарію! Живи вічно!

7. Усі князі царства, намісники, сатрапи, радники і військові старшини погодилися між собою, щоб вийшла царська постанова і видано наказ, що коли хтось упродовж тридцяти днів буде просити якого-небудь бога, або чоловіка, окрім тебе, царю, того вкинути до рову з левами.

8. Отож, царю, погодься на це і підпиши указ, щоб його не можна було змінити, як закону мідян чи персів, і щоб його ніхто не порушив.

9. Цар Дарій підписав указа і цю постанову.

10. А Даниїл, коли дізнався, що підписано такого указа, пішов до свого дому; а вікна його світлиці були відчинені навпроти Єрусалиму, і він тричі на день ставав на коліна і молився своєму Богові, і прославляв Його, як це він робив передніше.

11. Тоді ці люди підгледіли і знайшли Даниїла, коли він молився перед Богом своїм.

12. Потім прийшли і повідали цареві про царський наказ; чи не ти підписав указ, щоб усілякого чоловіка, котрий упродовж тридцяти днів буде просити якого-небудь бога, або людини, крім тебе, царю, кидати до рову з левами? Цар відповідав: Це слово тверде, мов закон мідян і персів, що не допускає переміни.

13. Тоді відповідали вони і сказали цареві, що Даниїл, котрий із полонених юдеїв, не зважає ні на тебе, царю, ні на указ, тобою підписаний, але тричі на день молиться своїми молитвами.

14. Цар, коли почув це, вельми зажурився, і поклав у серце своє врятувати Даниїла, і навіть по заході сонця наполегливо прагнув урятувати його.

15. Але ті люди знову прийшли до царя і сказали йому: Відай царю, що за законом мідян та персів жодний припис чи постанова, затверджена царем, не може зазнати змін.

16. Тоді цар наказав, і привели Даниїла, і кинули до рову з левами; і при цьому цар сказав Даниїлові: Бог твій, Котрому ти незрадливо служиш, Він нехай врятує тебе.

17. І принесений був камінь, і покладений над отвором до рову, і цар запечатав його перснем своїм і перснями своїх вельможних, аби нічого не змінилося в постанові про Даниїла.

18. Затим цар пішов до свого палацу, ліг спати без вечері і навіть не звелів принести до нього їжі, і сон утікав од нього.

19. А другого дня цар підвівся на світанку і квапливо пішов до рову з левами.

20. І коли підійшов до рову, то сумним голосом гукнув Даниїла; і сказав цар Даниїлові: Даниїле, служнику Бога живого! Бог твій, Котрому ти служиш незрадливо, чи міг порятувати тебе від левів?

21. Тоді Даниїл сказав цареві: Царю! Живи вічно!

22. Бог мій послав Ангела Свого і загородив пащу левам, і вони не зашкодили мені, тому що я виявився чистим перед Ним, а також перед тобою, царю, я не вчинив злочину.

23. Тоді цар неймовірно зрадів через нього і наказав підняти Даниїла з рову, і підняли Даниїла з рову, і ніякого ушкодження не виявилося на ньому, тому що він вірував у Бога свого.

24. І наказав цар, і приведені були ті люди, котрі звинуватили Даниїла, і кинуті до рову з левами, як самі, так і діти їхні і дружини їхні; і вони не сягнули дна рову, як леви заволоділи ними і потрощили кості їхні.

25. Після цього цар Дарій написав усім народам, племенам і язикам, що жили по всій землі: Мир вам нехай примножиться!

26. Мною подається розпорядження, щоб у всякій провінції царства мого тремтіли і були побожними перед Богом Даниїловим, тому що Він є Бог живий і одвічний, і царство Його непохитне, і володарювання його нескінченне.

27. Він визволяє і рятує, і звершує чудеса і ознаки на небі і на землі; Він захистив Даниїла від сили левів.

28. І Даниїлові добре велося за царювання Дарія і за царювання Кіра перського.

Даниїла 7

1. Першого року Валтасара, царя вавилонського, Даниїл бачив сон і пророчі видіння голови своєї на ложі своїм. Тоді він записав цей сон, виклавши суть справи.

2. На початку розмови Даниїл сказав: Бачив я в нічному видінні моїм, і ось, чотири вітри небесних боролися на великому морі,

3. І четверо великих звірів вийшло з моря, несхожі один на одного.

4. Перший – як лев, але в нього крила орлині; я дивився, аж доки не вирвані були в нього крила, і він піднятий був від землі і став на ноги, як чоловік, і серце людське дане йому.

5. І ось, ще один звір, другий, схожий на ведмедя, стояв з одного боку, і три ікла у роті в нього, поміж зубами його; йому сказано так: Підведися, їж багато м'яса!

6. Затим бачив я: Ось, іще звір, як барс; на спині в нього четверо пташиних крил і чотири голови було у звіра цього, і владу було йому дано.

7. Після цього бачив я у нічних видіннях, і ось, – звір четвертий, страшний, жахливий і дуже сильний; у нього – великі залізні зуби; він пожирає і трощить, а останки витоптує ногами; він різниться від усіх попередніх звірів, і було десять рогів у нього.

8. Я дивився на ці роги, і ось, з'явився поміж ними ще один невеличкий ріг, і три з попередніх рогів із корінням вирвані були перед ним, і ось, у цьому розі були очі, немов очі людські, і вуста, що промовляли пихато.

9. Бачив я, нарешті, що настановлені були престоли, і всівся Прадавній днями; одежа на Ньому біла, мов сніг, і волосся на голові Його, як чиста хвиля; престол Його, наче полум'я вогню, колеса Його, як палаючий вогонь.

10. Вогненна ріка розлилася перед Ним і виходила, і проходила перед Ним; тисячі тисяч слугували йому і силенна безліч (і десять тисяч десятків тисяч) стояли перед Ним; судді присіли, і розгорнули книги.

11. Бачив я тоді, що за мовлення зарозумілих слів, котрі виповідав цей ріг, звіра вбито на моїх очах, і тіло його потоптане і зроковане на спалення вогнем.

12. А також інші звірі позбавлені влади, і тривалість життя їм тільки на час і на термін.

13. Бачив я у нічних видіннях, ось, із хмарами небесними простував неначе Син людський, наблизився до Прадавнього днями і підведений був до Нього.

14. І Йому надано владу, славу і царство, щоб усі народи, племена і язики служили Йому; володарювання Його – володарювання вічне, котре не припиниться, і царство Його не зруйнується.

15. І затремтів дух мій у мені, Даниїлі, у тілі моєму, і видіння голови моєї збентежили мене.

16. Я підійшов до одного з тих, що стояли поруч, і запитав у нього про справжнє значення всього цього, і він почав розмовляти зі мною, і розтлумачив мені сенс сказаного.

17. Оці великі звірі, котрих четверо, [означають], що чотири царі постануть від землі.