Соціальне обслуговування дітей, які потребують стороннього догляду, побутового і медичного обслуговування здійснюють дитячі будинки-інтернати.
Дитячі будинки і загальноосвітні школи-інтернати для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, усіх типів і форм власності (далі - інтернатні заклади) - навчальні заклади, що забезпечують дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, умови для проживання, різнобічного розвитку, виховання, здобуття освіти, професійної орієнтації та підготовки, готують дітей до самостійного життя. Інтернатні заклади створюються для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у яких вони перебувають від трьох років до здобуття базової чи повної загальної середньої освіти, а в разі необхідності - до повноліття.
При цьому діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, знаходяться на повному державному утриманні за рахунок коштів відповідних бюджетів та інших, не заборонених законодавством, джерел фінансування.
Дитячий будинок-інтернат є соціально-медичною установою для постійного проживання дітей віком від 4 до 18 років з вадами фізичного або розумового розвитку, які потребують стороннього догляду, побутового і медичного обслуговування.
Основними завданнями будинку-інтернату є забезпечення належних умов для проживання, навчання, виховання та надання медичної допомоги дітям з психофізичними вадами розвитку.
Відповідно до встановлених завдань будинки-інтернати забезпечують:
— житлом з усіма комунально-побутовими зручностями, одягом, взуттям, постільною білизною, м'яким і твердим інвентарем та столовим посудом;
— раціональним п'ятиразовим харчуванням, у тому числі дієтичним, з урахуванням вікових груп і стану здоров'я вихованців, що проживають у будинку-інтернаті в межах натуральних норм харчування;
— цілодобовим медичним обслуговуванням, консультативною допомогою, стаціонарним лікуванням на базі закріплених лікувально-профілактичних закладів охорони здоров'я та щорічним літнім оздоровленням;
— засобами медичної корекції слуху та зору, зубопротезуванням, протезно-ортопедичними виробами, немоторизованими засобами пересування (інвалідними колясками), медикаментами та життєво необхідними ліками відповідно до медичного висновку;
— комунально-побутовим обслуговуванням (опалення, освітлення, тепло- водопостачання, радіофікація тощо);
— засобами навчання і виховання;
— засобами корекції і виховання;
— спортивним інвентарем для проведення оздоровчоспортивної корекції фізичних вад вихованців;
— придбанням сільськогосподарської техніки та інвентарю для виробничих підрозділів і молодіжних відділень будинку інтернату;
— організацією працетерапії у виробничих підрозділах будинків-інтернатів;
— умовами, що сприяють адаптації вихованців у новому середовищі, організацією культурно-масової роботи.
До будинку-інтернату приймаються на державне утримання діти віком від 4 до 18 років з вадами фізичного або розумового розвитку, які за станом здоров'я потребують стороннього догляду, побутового обслуговування, медичної допомоги і яким згідно з медичним висновком не протипоказано перебування в цій установі незалежно від наявності родичів, зобов'язаних за законом їх утримувати.
При влаштуванні до будинку-інтернату діти проходять санітарно-гігієнічну обробку зі зміною одягу та взуття і розміщуються в приймально-карантинне відділення на 14 днів для подальшого спостереження, після чого переводяться на постійне місце проживання у відповідні кімнати.
Після досягнення 18-річного віку вихованці:
1) відраховуються з будинку-інтернату на утримання батьків, опікунів (піклувальників) чи родичів за їх заявою;
2) за особистою заявою або заявою батьків, опікунів (піклувальників) та на підставі висновку лікарської комісії за участю лікаря-психіатра переводяться до психоневрологічного інтернату;
3) ті, у яких сформувалися відповідні трудові навички, за бажанням, можуть бути переведені до молодіжного відділення цього самого або іншого дитячого будинку-інтернату.
