Діловий одяг

Людина сама вибирає, що й коли вдягнути, не завжди усвідомлюючи, що прагне зробити більш виразнішими або непомітними деякі риси, свої психологічні та соціальні якості.

Елементи одягу насамперед є знаками групової належності. Розуміння свого місця в тій чи іншій соціальній ієрархії, групі, в усій системі суспільних відносин визначає характер спілкування та взаємодії.

У минулі часи це було настільки важливо, що люди відповідного суспільного статусу були зобов’язані носити строго визначений одяг. Так, у стародавньому Китаї одяг жовтого кольору носив тільки імператор, і якщо хтось із підданих робив спроби поміряти жовтий халат, то міг поплатитися за це своїм життям. У середньовічній Європі церква диктувала в одязі практично все: довжину і ширину сукні, довжину носка взуття, кількість і характер прикрас для представника кожного соціального класу. Зрозуміло, що по одягу житель середньовіччя одразу міг визначити соціальний статус кожної людини.

Колись мода пред’являла дуже жорсткі вимоги, майже не залишаючи місця для прояву індивідуальності людини. Зараз вона демократична – кожен може вибрати для себе той або інший стиль, може створити і свій власний. Але ця свобода вибору робить людину набагато відповідальнішою за свій зовнішній вигляд, чим в минулі століття. Велика кількість предметів одягу, аксесуарів, створених різними народами і епохами, розроблених знаменитими кутюрье, будинками моделей, відомими фірмами, дозволяє людині максимально проявити свій смак, відчуття прекрасного, а також підкреслити достоїнства і приховати недоліки своєї фігури.

Разом із демократизацією суспільства офіційна роль одягу міняється. Зараз немає таких жорстких заборон і правил, хоча представники деяких професій мають свій спеціальний одяг. Але й тепер зв’язок костюма і соціальної ролі залишається досить сильним. Дослідження свідчать, що майже всі дорослі можуть по одягу визначити статус людини, приблизно вказати рід її занять. При цьому ми спираємось на якість костюма, яка прямо пов’язана з його вартістю, співвідношенням з модою, дефіцитністю, елітарністю тощо. Оцінка костюма несвідомо переноситься на оцінку особистості.

Одяг (зокрема спеціальний) спонукає людину приписувати іншій ті якості, які вона не проявила, але які асоціюються з відповідною соціальною роллю. Психологи називають це явище „ефект ореола”.

Часто він допомагає нам швидко й досить точно оцінити людину. Одягаючи той чи інший одяг, люди й самі підсвідомо розраховують на цей ефект. Але найсильніший ефект викликає традиційний строгий костюм, дивлячись на який ми підсвідомо робимо висновок, що перед нами серйозна людина, яка займається серйозною справою.

Можливість розпізнати людину за її одягом не потрібно переоцінювати. Адже костюми, сукні подібного фасону носять різні люди, наділені індивідуальними особливостями. Крім того, існує мода, яку майже неможливо співвіднести із психологією особистості. Тому в манері вдягатися виявляється дві тенденції: прагнення до інтеграції, спільності з іншими; прагнення ствердити власне „Я”, виділитися з маси.

Швидкий розвиток виробництва і пов’язана з цим проблема вдосконалення ділових стосунків змушують усе більше уваги звертати не тільки на прямі, а й на додаткові фактори, які впливають на успіх у ділових контактах, а правильно вибраний костюм допомагає створити необхідну ділову атмосферу. Наш одяг – це частина того внутрішнього світу, котрий свідчить про нашу особистість, статус, авторитет.

Усі знають прислів’я „Зустрічають за одягом, а проводжають за розумом”.

Ми сприймаємо один одного на основі тих комунікативних сигналів, які передаємо. Ці сигнали розподіляються на три групи:

· зорові (те, що ми бачимо – одяг, зовнішність, вираз обличчя, статура та ін.);

· вокальні (як використовує свій голос особа, з якою ми спілкуємося);

· вербальні (які саме слова ми чуємо та вживаємо).

Вчені встановили, що 55 % інформації, яка передається людиною, сприймається через TL зорові сигнали – через її зовнішній вигляд; 38 % інформації сприймається через вокальні сигнали – через те, як людина використовує свій голос при спілкуванні (його тон, висота та ін.). І лише 7 % інформації сприймається через вербальні сигнали – через те, що саме ми говоримо.

Очевидно, якщо більше ніж половина враження про нас складається на основі того, якими нас бачать інші, необхідно і важливо вміти передавати правильні зорові сигнали: відповідно одягатися, мати доглянуту зовнішність та адекватні жести, міміку і позу.

Якщо ваша зовнішність, одяг, жести та міміка передають адекватні сигнали, вони працюють на вас, у протилежному випадку – проти вас. У діловому світі надзвичайно важливо, щоб зорові сигнали, які отримують від вас інші, передавали необхідну для вас інформацію і характеризували вас як професіонала.

Діловий одяг – це водночас і візитна картка людини, і знакова система. Нейтрального одягу немає. Як знакова система, він свідчить:

· про статус особистості та її статки;

· про знання нею правил ділового етикету;

· про повагу до партнера;

· про естетичні смаки людини;

· про приналежність до професії;

· про вміння одягатись відповідно до ситуації.

Водночас одяг є розпізнавальним знаком „свій-чужий” у певній соціальній групі і може бути інвестицією в кар`єру. Він визначає звернення до конкретної особи інших людей. Перш ніж вирушити на роботу, ділову зустріч, якийсь захід, людина повинна поставити собі два запитання:

Хто я в цій ситуації і як я хочу, щоб мене сприйняли?

Де і на яких людей я хочу справити враження і яке?

Діловий костюм людини – це його уніформа, яка дозволяє успішно виконувати робочі функції. Це форма одягу представників тих професій, у структуру діяльності котрих входить спілкування з іншими людьми і вплив на них. Знання і відчуття того, що людина добре вдягнена, відображається на її впевненості та кар`єрі. При виборі одягу слід добре бути обізнаним і зважати на дрес-код (правила щодо вибору одягу до певної ситуації). У діловому одязі дрес-код передбачає певні обмеження та конкретні деталі гардеробу (зокрема, строгі костюми для чоловіків і жінок, закрите взуття, у жінок ‑ відсутність декольте, бретельок тощо).

Існує чотири альтернативи вибору одягу: консервативний, стиль для взаємодії, творчий стиль., діловий стиль.

Консервативний стиль. Підходить державним службовцям, юристам, банкірам. Функція: надає авторитетності й підкреслює компетентність. Стиль викликає повагу, контролює партнерів і тримає дистанцію. Він передбачає:

· класичний костюм (уніформа);

· максимальний контраст між сорочкою і костюмом;

· аксесуари комплектні, які добре узгоджуються з костюмом;

· хороший золотий чи срібний годинник, сережки класичної форми;

· легкий макіяж для жінки;

· жіноче взуття на середніх підборах;

· спідниця до рівня колін чи дещо нижче;

· чоловікам – із аксесуарів – хороший механічний годинник, весільна обручка і відповідні запонки.

Стиль для взаємодії. Підходить співробітникам організацій, котрі зайняті комунікацією, встановленням контактів. Функція – якомога швидше викликати довіру до клієнта. Одяг повинен вказувати на солідну позицію особи в фірмі і відображати деякий творчий потенціал людини. Одяг радикально не відрізняється від класичного костюма, але має якийсь домінуючий елемент (ефектна блуза чи жакет, дорогий, елегантний матеріал костюма). Не має яскравості. Чоловіки можуть не вдягати повний костюм. Жіночий брючний костюм має бути елегантним. Аксесуари не кидаються в очі. Стиль зменшує дистанцію між партнерами, але й зменшує „впливовість” особи.

Творчий стиль. Підходить до таких сфер діяльності, як мода, дизайн, реклама, шоу-бізнес. Функція – показати наявність творчого потенціалу. Демонструється вміння йти в ногу з модою, її новинками, навіть „писком” моди, авангард. Загальна ідея полягає в тому, що люди повинні виділити Вас, а не те, що Ви носите. Акцентується якась незвична, неправильна лінія. Чоловіки можуть не вдягати краватку, а шийний платок. Колір – хороший спосіб показати себе. Але одна яскрава пляма в ансамблі виглядає краще, ніж костюм, що переливається і блищить люрексом. Цей одяг „виділяє людину із натовпу”, але неприйнятний для державної служби.

Діловий стиль одягу. Діловий одяг людини повинен створювати враження впевненості, смаку та стильності. Її костюм не повинен бути надто яскравим чи зухвалим. Діловий стиль одягу повинен бути дещо консервативним з хорошою лінією („лінія” в моді – це характер моделі; лінії бувають прямими, кривими, ломаними; їх часто оцінюють емоційно: ніжні, грубі, енергійні, сухі; в одязі лінія формує зорове враження – ілюзію видовження чи розширення костюма). Він повинен мати одну акцентуючу деталь. Складовою стилю є співобразність, тобто поєднання, гармонійна єдність декількох образів (джинси, як елемент спортивного стилю, не можуть бути поєднаними з жакетом класичного крою чи лакованими туфлями на високих підборах; відповідно до стилю мають бути підібрані зачіска, аксесуари – шарфик, пояс, сумка). Стиль одягу повинен враховувати особливості фігури людини (зріст, повноту, колір шкіри, очей, волосся) та її вік. Зорове прийняття спочатку концентрує увагу на краях предмета, а потім – на деталях, тому важливе значення має силует костюма. Якщо силует невдалий, то деталі вже не спасуть модель. Одяг повинен візуально покращити пропорції ділової людини, змінити в кращий бік об`єми, приховати недоліки та підкреслити переваги тіла. Тому важливо не носити обов’язково модний силует, а знайти „свою” форму, яку потім можна варіювати у відповідності до змін моди, добираючи деталі, колір, доповнення, біжутерію.

У певних сферах діяльності неадекватне вбрання, зовнішність, жести та міміка можуть розцінюватися як вияв неповаги до встановлених корпоративних правил поведінки та кодексу одягу співробітників. Зовнішність та одяг, вибраний вами для роботи, мають свідчити про вашу приналежність до ділового світу, підкреслювати ваш професіоналізм та виявляти ваш гарний смак.

Оцінка людей за їхнім зовнішнім виглядом може здаватися поверховою, адже справді важливим є те, хто вони, що становлять собою як особистості, а не те, як вони одягнуті і виглядають. Та погано це чи добре, вагома частина першого враження від будь-якої особи базується саме на її одязі та зовнішності. У людському суспільстві зовнішність є ключовим аспектом для розуміння особистості кожної людини, рівня її професіоналізму та для визначення її соціального стану.

Зовнішній вигляд може підвищити вашу репутацію професіонала, а може поставити під сумнів ваші професійні здібності. Будь-який елемент зовнішності, який виглядає „занадто” (прикраси, парфуми/лосьйон, зачіска або елемент/частина одягу), може зменшити силу вашого професійного іміджу або навіть заплямувати його. Діловий зовнішній вигляд є своєрідним сигналом того, що ми готові до професійної діяльності не лише своїми знаннями та вміннями, а й психологічно.

Вироблення і підтримка професійного зовнішнього вигляду часом може нагадувати додаткову, другу роботу, за яку ви не отримуєте ніякої компенсації. Цей процес має свої регулярні, повторювані цикли, вимагає часу та певного планування, а інколи передбачає і новий щоденний порядок. Отримувана при цьому нагорода здається невідчутною (або ж її важко відчути), тому що наслідки від неадекватної непрофесійної зовнішності та поведінки значно очевидніші та відчутніші.

Однак слід усвідомлювати безперечні плюси від того, що ви виглядаєте і поводите себе як істинний професіонал, одним із яких є стійке і виправдане почуття поваги до себе та впевненості у своїх силах. Необхідною складовою вашої високої компетентності у сфері професійної діяльності безумовно є ваш імідж, який поважається як вашими колегами, так і вашими клієнтами. Результатом такої поваги є почуття взаємного комфорту у процесі співпраці та спілкування, що і становить зміст хороших манер.

Усвідомлюючи вагу зовнішнього вигляду у створенні професійного іміджу, визначте, які із названих елементів є найбільш вагомими, а які найменш важливими при оцінці людини з першого погляду: доглянута (чиста, охайна) зовнішність; рукостискання; дружня посмішка; статура; відповідний одяг; мова; загальний настрій; запах парфумів/лосьйону; такт/самоконтроль; вміння слухати; почуття гумору; знання; ввічливість; повага до свого та чужого часу; тон голосу.

Важливо усвідомлювати, що при визначенні серед названих елементів найбільш/найменш важливих не може бути абсолютних відповідей. Слід розуміти, що всі названі елементи є надзвичайно важливими при створенні професійного іміджу і можуть мати вирішальне значення у ситуації, коли людина оцінюється з першого погляду (наприклад, співбесіда, ділова зустріч з потенційним клієнтом і т. ін.).

Основні вимоги до одягу ділової людини. Зрозуміло, що вибір одягу – власна справа кожної людини. Вбрання, що ви купуєте і носите, відображає вашу індивідуальність. Багато хто помилково вважає, що підбір ділового одягу/компонування ділового гардеробу – справа нудна і передбачає малий елемент творчості та польоту фантазії. Насправді ж, у рамках професійного вбрання існують численні можливості та варіанти вибору.

Дехто вважає, що при стрімкій зміні течій та напрямків сучасної моди вибір ділового вбрання за складністю схожий на створення нового механізму.

Але насправді підбір одягу для роботи зовсім не такий уже і складний. Головне, слід пам’ятати, що ваш вибір не може базуватися лише на вашому власному смаку та уподобаннях.

Ваше рішення щодо того чи іншого елементу гардеробу насамперед має базуватися на таких ключових моментах:

Ваш одяг повинен „вписуватися” у робочу атмосферу місця вашої роботи;

Ваш одяг має відповідати очікуванням та уявленням про нього осіб, які з вами працюють (начальство, колеги, клієнти, ділові партнери).

Очевидно, що багато у чому ваш вибір залежить від конкретних обставин. Але певні закономірності, які стосуються ділового одягу, є незмінними:

Люди завжди оцінюють вас по одягу, який є основним елементом у створенні вдалого позитивного першого враження і важливим елементом у подальшій його підтримці.

Вибір вбрання, що відповідає одягу, прийнятому на місці вашої роботи, але водночас є трохи більш стильним, надає вам перевагу, незалежно від того, де саме ви працюєте. Перше твердження підкреслює важливість одягу в сучасних ділових відносинах; друге визначає роль одягу в створенні професійного іміджу, який допоможе вам рухатися у вашій кар’єрі вперед.

Уявлення про сучасний діловий одяг сьогодні є більш складним або більш простим (залежно від того, як підходити до цього питання), ніж звичайне протиставлення традиційного – формального і нетрадиційного – неформального вбрання.

Сучасну ділову людину у питаннях одягу можна порівняти з хамелеоном. Те, що ви одягаєте на роботу в певний день, залежить від того, що ви робите у цей день (якими саме є ваші сьогоднішні плани). Якщо ви не маєте ніяких спеціальних планів і цілий день працюватимете в офісі, ви можете вибрати менш формальний одяг, наприклад, відмовитися від краватки; якщо ж у вас запланована зустріч з клієнтом, який (ви певні) буде з краваткою, ви, зрозуміло, теж одягнете її. Якщо планується зустріч співробітників з начальством, або ж на роботу виходить ваш новий керівник, ви у цей день, безумовно, будете у своєму кращому костюмі та з краваткою.

Водночас необхідно розуміти і пам’ятати, що вибір одягу залежно від ваших планів на день („що я роблю сьогодні”) може бути ризикованим. Ви ніколи не знаєте, коли ви отримаєте запрошення зустрітися з важливими клієнтами. Клієнт може завітати до вас просто з вулиці.

Для того, щоб уникнути подібних небажаних ситуацій, можна:

1) мати зміну одягу у вашому офісі (якщо є така можливість);

2) незалежно від обставин, кожен день одягатися відповідно до існуючих – писаних або неписаних – правил щодо одягу співробітників на місці вашої роботи. Цей підхід є більш розумним і виправданим.

3) Незалежно від того, де саме ви працюєте, яким є стиль вашого місця роботи – традиційним чи надзвичайно сучасним, існують певні незмінні вимоги до ділового одягу:

· робочий одяг має відповідати вимогам існуючої корпоративної політики;

· кожна організація має (повинна мати) свою політику (зафіксовану у спеціальних відповідних документах чи існуючу лише в усному вигляді) щодо одягу співробітників. Кожна організація має свій стиль, який ви сприймаєте, до якого пристосовуєтесь, щоб продемонструвати свою приналежність до конкретного місця і сфери професійної діяльності. Якщо стиль організації передбачає традиційний діловий одяг (костюм і краватку), ви у визначених рамках все одно маєте широкі можливості для вибору одягу, що відповідає вашим уподобанням та смаку.

Розуміння існуючої у вашій організації політики щодо одягу співробітників, як і визначення для себе, яким чином ви можете виглядати найкраще у встановлених рамках, не лише дасть вам можливість проявити свою індивідуальність, а й стане свідченням вашої далекоглядності, спрямованості у майбутнє та впевненості у собі, своїх силах.

В ідеалі, ви підбираєте свій робочий одяг таким чином, щоб він:

а) відповідав існуючим на вашому місці роботи правилам/кодексу і не виходив за передбачені межі;

б) давав вам можливість виразити своє „Я” і у той же час показати, яким ви вбачаєте своє професійне майбутнє, свій подальший кар’єрний рух. При цьому ви за необхідності оновлюєте/змінюєте свій гардероб.

Якщо ваша організація має кодекс ділового одягу співробітників, зафіксований у відповідному документі, обов’язково зробіть його копію та ретельно вивчіть. Частіше, кодекс ділового одягу співробітників тієї чи іншої організації ніяк не документується і не озвучується, а підтримується щоденною практикою. У такому випадку ви маєте просто спостерігати і вчитися. Звертайте увагу на одяг ваших колег, насамперед вашого керівника. Незалежно від того, хто є вашим начальником – чоловік чи жінка, звертайте увагу на загальний стиль його одягу. Визначте, наскільки формальним є вбрання. Плануйте і підбирайте свій робочий гардероб у відповідному, подібному стилі. Скажімо, якщо ваш начальник носить костюм, вам також варто мати один чи два. При цьому ви не повинні абсолютно копіювати певну особу, втрачаючи свою індивідуальність і змінюючи свій імідж, але ви не можете „випадати” із загальної картини вашого місця роботи, а маєте гармонічно вписуватися у неї.

Якщо ви не будете дотримуватися існуючих правил щодо одягу співробітників, це може бути розцінено як виклик керівництву. Жінка, яка має забагато прикрас або надто коротку спідницю, як і чоловік, що завжди носить спортивний піджак і „не любить” краваток, своїм зовнішнім виглядом заявляють про свою неприналежність до команди, про несерйозне ставлення до своєї кар’єри. Водночас вирізнятися особливою увагою до свого одягу (стилю, фасонів і т. ін.), як і до своєї зовнішності в цілому, не завжди означає, що ви робите собі добро: про вас може скластися враження, що ви цікавитеся насамперед і виключно вашим зовнішнім виглядом, а не справою.

· Робочий одяг повинен представляти вашу організацію.

Коли ви у справах стикаєтесь з людьми „ззовні”, ви завжди у подібних випадках представляєте не тільки і не стільки себе, як свою організацію. Яким би не був кодекс ділового одягу у вашому місці роботи, завжди намагайтеся виглядати якнайкраще. Тому не варто одягатися за принципом „Одягаюсь так, якою є моя сьогоднішня робота”. Ви ніколи не знаєте, як протягом дня можуть повернутися справи. Щоб не потрапити у неприємну ситуацію (наприклад, вас раптово запросили на засідання керівництва для доповіді про просування роботи над певним проектом у день, який завжди був для вас спокійним, неофіційним днем без краватки) вам, можливо, треба мати зміну одягу на роботі. Але найкраще одягатися так, щоб бути готовим до будь-яких ситуацій, що можуть виникнути.

· Ви маєте одягатися для інших (клієнтів, ділових партнерів і т. ін.).

Робота з клієнтами також впливає на стиль вашого одягу. Одягаючись на роботу, не забувайте, що ваше вбрання має бути таким, щоб оточуючі, працюючі з вами люди почували себе комфортно. Поважайте інших і себе – це головний ключ до вдалого вибору.

· Робочий одяг повинен бути охайним та чистим.

Блузка з відірваним ґудзиком, як і брюки з жирною плямою мають залишатися вдома, аж поки ви їх не приведете у належний вигляд. Те саме стосується і взуття: навіть у ті дні, коли на вулиці ллє як із відра, воно має бути чистим. Вимога до чистоти та акуратності робочого одягу працює незалежно від того, яким – більш чи менш формальним – є місце вашої роботи. Навіть якщо код ділового одягу дозволяє вам працювати у джинсах та сорочці з короткими рукавами і розстібнутим коміром, ваше вбрання має бути охайним, в іншому разі воно стане виявом не вашого стилю, а вашої поганої звички не стежити за своєю зовнішністю.

· Робочий одяг має відповідати вашому стилю, зовнішності та статурі. Один із шляхів підбору вашого вбрання – визначення, який саме колір, фасон, його деталі найбільш вдало підходять вам.

Колір вашої шкіри, волосся, очей; особливості вашої фігури мають тут вирішальне значення. Дотримуйтесь принципу простоти. Якщо ви купуватимете більшість елементів свого гардеробу у подібних кольорах/тонах, це дасть вам можливість, практично, уникнути помилок при їх комбінуванні, а також зменшити свої витрати.

· Робочий одяг має бути для праці.

Робочий одяг очевидно має підкреслювати ваші привабливі риси, але при цьому не може бути занадто відвертим, привертаючи до вас уваги більше, ніж того потребує професійна діяльність. Бажаючи цього чи ні, дуже відкриті блузки, завузькі штани (як чоловічі, так і жіночі), надто короткі плаття та спідниці, прозорі тканини передають непрофесійні сигнали. Розумна ділова людина знає і пам’ятає, що на робочому місці абсолютно необхідно виглядати компетентним, упевненим у своїх силах, знаючим свою справу працівником, на якого можна покластися у будь-якій справі. Якщо ви справжній професіонал, одягайтеся для службового підвищення, на яке ви сподіваєтесь і для якого так багато працюєте, а не для того, щоб притягувати до себе погляди інших.

· Одяг повинен відповідати часу дня.

Прихід на роботу у вбранні, яке більше підходить до вечірнього заходу, – погана ідея. Навіть якщо ви вибираєте одяг, більш вишуканий, ніж звичайно, тому що маєте важливий діловий ланч, не варто зупинятися на чорному вечірньому платті з шарфом. Один із перших уроків корпоративної культури, який повинна засвоїти кожна ділова людина, – визначення типу, стилю одягу, підходящого, прийнятого для роботи (яка є денною) у певному конкретному місці.