Правове регулювання ставок оподаткування

Налоговый кодекс Украины определяет ставку налога как размер налоговых начислений на (от) единицу (единицы) измерения базы налогообложения.

Виды:

1) в зависимости от налогового давления на плательщика:

- базовая (основная) ставка – ставка, не учитывающая особенностей плательщика или вид деятельности, которые облегчают или увеличивают налоговое бремя.

- предельная ставка – ею признаётся максимальный или минимальный размер ставки по определённому налогу, установленный Налоговым кодексом. Предельная ставка применяется в виде:

а) пониженной ставки – ставка налогообложения, которая определена с учётом особенностей налогоплательщика и/или видов его деятельности, формы и размера получаемых им доходов и по размеру является ниже базовой (основной) ставки.

б) повышенной ставки – ставка налогообложения, которая определена с учётом особенностей налогоплательщика и/или вида его деятельности, формы и размера получаемых им доходов, который превышает размер базовой (основной) ставки.

2) В зависимости от метода установления ставки налога выделяют:

- абсолютную (специфическую) – ставка налога, согласно которой размер налоговых начислений устанавливается как фиксированная величина для каждой единицы измерения базы налогообложений.

- относительную (адвалорную) – ставка, согл. кот. размер налоговых начислений устанавливается в процентном или кратном отношении к единице стоимостного измерения базы налогооблажения.

3) В зависимости от содержания:

- маргинальная ставка – ставка налога, непосредственно указанная в нормативном акте, кот. закрепляет данный вид налога; она применяется к отдельным налоговым разрядам (марже), отдельным частям дохода.

- фактическая ставка – выступает как отношение уплаченного налога к налоговой базе.

- экономическая ставка – выступает как отношение уплаченного налога ко всему полученному доходу.

4) В зависимости от формирования стимулов для плательщика:

- стимулирующие – налоговые ставки, кот. создают у плательщика стимул для повышения результатов деятельности, что приводит к увеличению доходов, имущества и т.д.

- ограничивающие - ставки налогообложения, при кот. формируются определённые факторы, стимулирующие плательщика к деятельности в неизменных масштабах, и кот. препятствуют дальнейшему развитию или новым вложениям.

- запрещающие – налоговые ставки, кот. устанавливают чёткие ограничения и делают неэффективными какие-либо действия, при кот. изменяется объект налогообложения и осуществляется переход к новой ставке.

73. Податкові пільги.

Налоговая льгота – это освобождение (полное или частичное) налогоплательщика, учитывающее его особенности, от уплаты налога.

Налогоплательщик вправе использовать налоговую льготу с момента возникновения соответствующих оснований для её применения и на протяжении всего срока её действия. Налогоплательщик вправе отказаться от использования налоговой льготы или приостановить её использование на один или несколько периодов.

Освобождение от уплаты налога возможно в полном или частичном объёме. При освобождении в полном объёме налогоплательщик полностью освобождается от начисления и уплаты налога. При освобождении в частичном объёме налогоплательщик освобождается от уплаты налога только в определённой части его налоговой обязанности. Основаниями для предоставления налоговых льгот являются особенности, кот. характеризуют определённую группу налогоплательщиков, вид их деятельности и объект налогообложения. При предоставлении льгот критерием д/б материальное положение субъекта налогообложения.

Налоговая льгота определяется тремя путями:

- налогового отчисления, уменьшающего налогооблагаемую базу при начислении налога;

- уменьшения налоговой обязанности после начисления налога;

- установления пониженной ставки налогообложения.

74. правовое регулирование территориальных налоговых льгот

Если рассматривать налоговые льготы, как определенные освобождения налогоплательщиков, то вполне обоснованным представляется выделение определенных территорий, которых устанавливается льготный налоговый режим. Такие территории могут существовать на двух уровнях:

1.низший уровень – территории, характеризующиеся освежениями при использовании местных налогов и сборов.

2.высший уровень – территории специальных зон, характеризующиеся специфическим льготным налогообложением, которое регулируется специальным законодательством. При этом подобные территории делятся на 2 подвида:

-территории, предоставляющие льготный режим налогообложения для налоговых резидентов Украины и находящиеся за пределами территорий Украины (к ним относятся, прежде всего, оффшорные зоны)

-территории, расположенные в Украине и предоставляющие льготный налоговый режим, для налоговых резидентов и нерезидентов Украины (свободные экономические зоны)

В целом все свободные экономические зоны можно разделить на два типа:

1.транспортно-транзитные – зоны расположенные по периметру границ государства, обеспечивающие привлечение товаров на её территорию и поток товаров транзитных товаров через территорию страны

2.промышленные – зоны, расположенные на территории государства, закрепленные законодательством, в которые осуществляется инвестирование и на которых устанавливается льготным режим налогообложения

75.Обрахування та сплати податків.

Налоговая отчётность представляет собой совокупность действий налогоплательщика (его представителя) и налогового органа по составлению, ведению и предоставлению документов установленной формы, которые содержат сведения о результатах деятельности налогоплательщика, его имущественном положении и фиксирует процесс исчисления налога, а также сумму, подлежащую уплате в бюджет. Налоговая отчётность осуществляется налогоплательщиком (или его представителем, налоговым агентом) самостоятельно и предоставляется в налоговые органы по итогам отчётного периода в установленный законодательством срок.

Налоговая отчётность осуществляется путём подачи налогоплательщиком налоговой документации – документов, содержащих сведения об исчислении и уплате налога.

Формы налоговой отчётности:

- расчётно-декларативная документация – документы, в кот. фиксируются налоговые расчёты и суммы налогов.

- справочная документация – документы, содержащие справочные сведения =, детализирующие данные для исчисления налогов, расшифровывающие или обосновывающие налоговое расчёты.

- учётная документация – документы. кот. явл-ся сводными нормами налогового учёта.

- налоговые извещения – документы. кот. направляются налоговыми органами налогоплательщикам и включают сведения о сроках и суммах налогов, подлежащих уплате (или доплате).

 

77. Зміст податкового обов'язку.

Налоговая обязанность – обязанность субъектов налоговых правоотношений как уполномоченных лиц по реализации своей налоговой компетенции, предусмотренной налоговыми законами, а также обязанность плательщиков налогов и сборов по соблюдению налогового законодательства в отношениях: по налоговому учёту и налоговой регистрации, по уплате налогов и сборов, по предоставлению налоговой отчётности, реализация кот. обеспечивается государственным принуждением.

Содержание налоговой обязанности определяется прежде императивными методами налогово-правового регулирования, особенностями отношений, складывающихся между субъектами по поводу уплаты налогов и сборов. Государственное управление в сфере финансов требует подчинения субъекта требованию управомоченного лица, а точнее – требованию органов, кот. осуществляют финансовую деятельность государства.

78. забезпечення виконання обов'язку по сплаті податків та зборів

У податковому праві забезпеч. заходи спрямовані на виконання конституційного обов'язку платників податків. Вони виступають як додаткові гарантії публічних майнових інтересів держави й органів місцевого самоврядування в частині забезпечення надходжень до бюджетів і державних цільових фондів.

Особливості ЗВО по сплаті податків та зборів:

- Механізм забезпеч. виконан. поддат. обовязку спрямов. винятково на сплату податків і зборів.

- У системі гарантій, що забезпеч. надходження податків і зборів до бюджетів, виняткове місце відведено уповноваж. стороні — державі як власнику податкових надходжень, що за­безпечує підстави належного й безумовного виконання певних дій зобов'язаною стороною — платником податків..

- Забезпечення виконання обов'язку зі сплати податків і зборів можливо за рахунок коштів і майна платника податків.

- Способи, що забезпечують сплату податків і зборів, передбачають як суми безпосередньо податкових платежів, так і компенсацію втрат бюджетів від несвоєчасної сплати податків і зборів, а також витрат на примусове виконання податкового обов'язку.

Способи забезпечення виконання обов'язку зі сплати податків і зборів: 1)податкова застава; 2)податкова порука; 3)пеня; 4)адміністративний арешт активів платника податків.

 

79. Податкові органи України.

Систему органов, контролирующих поступление средств в бюджеты и внебюджетные целевые фонды в форме налогов и сборов (обязательных платежей) можно разделить на 2 группы:

а) непосредственно налоговые (органы Государственной налоговой администрации и органы налоговой милиции) – органы, основная деятельность кот. связана с контролем за поступлением налогов и сборов (обязательных платежей) в бюджеты и осуществлением её без каких-либо дополнительных условий.

б) опосредованно налоговые (таможенные органы, Государственная казначейская служба Украины и т.п.) – органы, наряду со своей основной деятельностью, обеспечивающие поступление платежей, кот. составляют налоговую систему и рассматриваются как налоговые при определённых условиях.

80.. Органи податкової адміністрації

Державна податкова адміністрація України - вища ланка в системі органів державної податкової служби. Податкові інспекції як самостійні організаційно-відокремлені органи в системі органів державної податкової служби насамперед є структурними підрозділами Державної податкової адміністрації України.Податкові адміністрації і податкові інспекції утворюють єдиний цілісний комплекс з тісними зв'язками, об'єднані в єдину систему органів державної податкової служби України

Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові адміністрації вАРК, областях, містах Києві та Севастополі підпорядковуються Державній податковій адміністрації України. Державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва і Севастополя), районах у містах, міжрайонні й об'єднані державні податкові інспекції — відповідним державним податковим адміністраціям в АРК, областях, містах Києві і Севастополі.

81. Податкова міліція

Податкова міліція - спеціалізований правоохоронний державний орган виконавчої влади, який забезпечує законність і правопорядок у сфері податкових правовідносин, що діє у складі органів державної податкової служби. Податкова міліція — це воєнізований, контролюючий, оперативно-розшуковий і водночас правоохоронний орган.

Завданнями податкової міліції є:- Запобігання злочинам та іншим правопоруш. у сфері оподаткування, їх розкриття та розслідування. - Розшук платників, які ухиляються від сплати податків. - Попередження корупції в органах державної податкової

До складу податкової міліції входять:- Гол. Управ. податкової міліції, Слідче управ. податкової міліції, Управ. боротьби з корупцією в орг. держ. подат. служби Держ. подат. адміністрації Укр.;- управ. подат. міліції, слідчі відділи подат. міліції, відділи боротьби з корупцією в орг. держ. подат. служби відповідних держ. подат. адміністрацій в АРК, обл.., м. Києві і Севастополі;- відділи подат. міліції, слідчі відділення податкової Міліції відповідних держ. податкових інспекцій у районах, містах, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних держ. подат. інспекцій.

Податкову міліцію очолює начальник податкової міліції – Перший заступник Голови Державної податкової адміністрації України. Податкову міліцію в державних податкових адміністраціях в АРК, областях, містах Києві і Севастополі очолюють начальники управлінь податкової міліції — перші заступники голів відповідних державних податкових адміністрацій.

83. Перевірка, зміст та особливості

Податкова перевірка як форма податкового контролю — це діяльність податкових та інших контролюючих органів у межах визначеної компетенції з метою встановлення правильності обчислення та сплати податків і зборів.

Зміст: по-перше, дослідження документів податкового обліку і звітності, в яких відображаються результати фінансово-господарської діяльності платників податків протягом звітного періоду, а по-друге, обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів або пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування.

Згідно з ст. 41 Подат Кодексу, податковий контроль можуть здійснювати в Україні два державних органи: податкова служба - щодо податків, які стягуються до бюджетів та державних цільових фондів, а також щодо законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на ГНС; митниця - щодо мита, акцизного податку, інших податків, які, відповідно до податкового законодавства, стягуються в разі ввезення товарів і предметів на митну територію.Інші державні органи не мають права проводити перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, в т. ч. за запитом правоохоронних органів.

Види: фактичні податкові перевірки, документальні,камеральна, виїзна податкова перевірка (планова, позапланова),комплексна,зустрічною податковою,оперативна

84.Відповідальність за порушення податкового законодавства

Особливістю відповідальності за порушення податкового законодавства є її компенсаційно-каральний характер. Зміст компенсаційної ознаки полягає в необхідності відшкодування збитків держави та органів місцевого самоврядування внаслідок неотримання надходжень податків, зборів, інших обов´язкових платежів до бюджетів і державних цільових фондів. Поряд із цим застосування відповідальності спрямовано на покарання конкретного правопорушника (платника податків, податкового агента) у зв´язку з невиконанням ним покладеного на нього обов´язку, а також на попередження податкових правопорушень.

Риси податков відповідальності:

— підставою податкової відповідальності є вчинення діяння, що містить усі ознаки складу податкового правопорушення;— відповідальність полягає у застосуванні до правопорушника податкових санкцій фінансового характеру (штрафів);— суб´єктами цієї відповідальності є платники податків та інші фіскально-зобов´язані особи.

Відповідальність за порушення податкового законодавства як комплексна категорія включає адміністративну, фінансову та кримінальну відповідальність.

86. Державний борг:поняття та види

Державний борг - загальна сума боргових зобов'язань держави з повернення отриманих та непогашених кредитів (позик) станом на звітну дату, що виникають внаслідок державного запозичення.Залежно від терміну дії розрізняють короткостроковий (до одного року), середньостроковий (від одного до п'яти років) і довгостроковий (п'ять і більш років) державний борг.Залежно від територіальності державний борг поділяється на внутрішній і зовнішній.Залежно від сукупності боргових зобов'язань державний борг класифікують на капітальний і поточний. Капітальний містить у собі всю сукупність боргових зобов'язань держави на певну дату. Поточний державний борг складається з платежів по зобов'язаннях, що позичальник зобов'язаний погасити в звітному періоді.Залежно від суб'єкта розрізняють державний і муніципальний борг 87. Управління і обслуговування державного боргу Під управлінням державним боргом розуміється сукупність заходів держави з виплати доходів кредиторам і погашення позик, визначення умов і випуску нових державних цінних паперів. Управління держ внутр. боргом здійснюється Мін фінансів України в порядку погодженому з НБУ.Обслуговування держ. внутрішнього боргу здійснюється Мін фін укр. Через банківську систему Укр. шляхом проведення операцій з розміщення облігацій внутрішніх державних позик, інш.цінних паперів, їх погашення і виплаті доходу по них у вигляді % та іншій формі.Серез заходів щодо управління й обслуговування держ боргу найбільш розповсюдженними є: рефінансування, конверсія, консолідація, уніфікація, інфікування, новація, відстрочення, анулювання.

88. Поняття та види платіжних систем

Платіжна система — це платіжна організація, члени платіжної системи та сукупність відносин, що виникають між ними при проведенні переказу коштів. Проведення переказу коштів є обов'язковою функцією, що має виконувати платіжна система.

Внутрішньодержавна платіжна система — платіжна система, в якій платіжна організація є резидентом та яка здійснює свою діяльність і забезпечує проведення переказу коштів виключно в межах України. В Україні можуть створюватися внутрішньодержавні банківські та небанківські платіжні системи. До внутрішньодержавних банківських платіжних систем відносяться системи міжбанківських розрахунків, системи масових платежів та внутрішньобанківські платіжні системи.

Міжнародна платіжна система — платіжна система, в якій платіжна організація може бути як резидентом, так і нерезидентом і яка здійснює свою діяльність на території двох і більше країн та забезпечує проведення переказу коштів у межах цієї платіжної системи, у тому числі з однієї країни в іншу;

 

 

89. Поняття та зміст банківської системи України.
Банк — юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати у сукупності такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.

Дворівнева структура банківської системи. Верхній рівень становить Національний банк України, який виступає особливим центральним органом державного управління та в процесі реалізації власних функцій і дійснює владні повноваження з метою утримання стабільності банківської системи. Нижній рівень складають усі інші банки, що здійснюють власну діяльність на території України. Нижній рівень банківської системи України складають універсальні та спеціалізовані банки. За спеціалізацією банки можуть бути ощадними, інвестиційними, іпотечними, розрахунковими (кліринговими). До компетенції банків належить визначення напрямів своєї діяльності та вибір спеціалізації за окремими видами операцій.

Окремою ланкою банківської системи України є банківські об'єднання.Банки мають право створювати банківські об'єднання таких типів: банківська корпорація, банківська холдингова група, фінансова холдингова група.

90. Правовий статус Національного банку України

Верхній рівень банківської системи України представлено єдиним органом — Національним банком України. НБУє центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції і повноваження якого визначено Конституцією України, ЗУ «Про НБУ»та іншими законами України.

Правовий статус центрального банку як системна категорія поряд із функціональною характеристикою включає також передбачену нормами права спеціальну правоздатність суб'єкта права в питаннях відання, а також його повноваження, що, враховуючи публічні функції Національного банку, становлять його компетенцію

Визначальним елементом правового статусу -: НБУє особливим центральним органом державного управлінняю: по-перше, вказане законодавче визначення відзначає державно-управлінську природу діяльності НБУв процесі реалізації покладених на нього функцій(НБУ бере активну участь у державному управлінні економ У.);по-друге, НБУ не входить до жодної з гілок влади, що виступає важливою гарантією його незалежності від органів державної влади.