Мета: Ознайомитися з особливостями вищої нервової діяльності людини.
Вища нервова діяльність – це біологічне підґрунтя того, що в підсумку дозволило людині проголосити себе "царем природи", поставивши себе над іншими живими створіннями, хоча, як бачимо, відповідальності за це дуже часто бракує – тому і виникає безліч екологічних проблем. Але це вже інше питання.
В основі всіх психічних процесів лежать певні фізіологічні механізми роботи мозку. Завдяки такій властивості мозку, як пластичність, він здатний весь час вдосконалюватись, розвиватись, отримувати, зберігати і використовувати інформацію, передавати її іншим особам і поколінням.
Термін "вища нервова діяльність" запропонував І.П.Павлов для позначення сукупності складних форм діяльності кори великих півкуль і найближчих до неї підкіркових утворень, які забезпечують взаємодію цілісного організму з зовнішнім середовищем на відміну від нижчої нервової діяльності, яка забезпечує протікання життєво важливих функцій на основі процесів саморегуляції.
Здатність утворювати умовні рефлекси підвищує адаптаційні можливості до умов існування, а ускладнення в роботі мозку, які відбулись в процесі еволюції людини, привели і до якісних змін – появи другої сигнальної системи, тобто усної, а пізніше і письмової мови. Можливість позначати словами різні предмети і явища привела до появи абстрактного мислення, дозволила передавати набуті попередніми поколіннями знання, обмінюватись інформацією. Завдяки цьому значно виросла ефективність навчання, об’єми знань, які людина може засвоїти на протязі життя. Як ми вже відзначали, народжується дитина без цих знань та навичок, але мозок готовий до сприйняття сигналів зовнішнього середовища, хоча в різні вікові періоди ці властивості відрізняються. Вищі функції мозку обумовлені не тільки біологічно, але і соціально – поза суспільством, без спілкування з іншими людьми друга сигнальна система не розвивається.
Сприймаючи навколишній світ через органи чуття, мозок здійснює аналіз і синтез інформації, що надходить. Здатність до сприйняття і його якість залежать від вміння концентрувати увагу на об’єкті, що сприймається, яке, в свою чергу, досить чітко залежить від віку, поступово вдосконалюючись з роками. Накопичення, збереження і відтворення отриманої інформації забезпечує пам’ять, можливості якої значною мірою залежать від тренування (чим більше інформації людина запам’ятовує, тим краща пам’ять). Важливе значення в набутті нових знань, їх збереженні, правильному використанні мають мотивації і емоції. Коли людина має усвідомлену потребу в якомусь виді діяльності, позитивний емоційний фон, то ефективність такої діяльності завжди значно вища, ніж тоді, коли немає усвідомлення необхідності поточної діяльності або є негативні емоції.
Все це обов’язково треба враховувати в процесі навчання, оптимально використовуючи можливості мозку в конкретний віковий період. Вища нервова діяльність лежить і в основі психічних процесів, які вивчає психологія, і, зокрема, один з її важливих розділів – вікова психологія. Усвідомлення особливостей вищої нервової діяльності людини в різному віці конче потрібно і для педагогіки – без цього неможливо досягти ефективності в навчанні.
