Рух « Мистецтва та ремесла» (1880 – 1920). 2 страница

Поза тим, меблі, спроектовані Галле та Мажорелем, знаходяться під впливом французького прикладного мистецтва 18 століття. Вони використовують облицювання з фанери, маркетрі та позолочену бронзу в декорі. Галле застосовує також рельєфну інкрустацію і полюбляє пейзажні сцени та рядки віршів як мотиви маркетрі. *Хвилеподібний асиметричний орнамент маркетрі камінного екрану Галле нагадує японське мистецтво. *Мебльовим шедевром митця вважається ліжко з інкрустацією велетенського – майже на всю спинку – нічного метелика з перламутровою оздобою; на одній спинці метелик у спокої, а на іншій – у нічному польоті, що символізує зміну дня і ночі.

Мажорель віддає перевагу вишуканим формам рельєфних деталей золоченої бронзи: квітам і рослинам, поєднуючи їх з екзотичними породами деревини. Для створення конструктивних деталей в майстернях Галле використовуються автоматичні інструменти, а оздоблення виконується вручну. Мажорель випускає численні варіанти меблів за допомогою машин – майже з конвеєрною точністю. *Типовим прикладом його робіт може бути письмовий столик з бронзовим декором у вигляді орхідей. *На Паризькій виставці 1900 року експонувався стілець Мажореля з характерними для нього вигинами та гнучкими лініями декору. *Близький до «Нансійської школи» майстер-склодув Жак Грубер (1870-1936) спроектував вишуканий камінний екран зі вставками кольорового скла. *А Ежен Валлен (1856-1922) проектує чудові гарнітури для багатих клієнтів та зразок вишуканого журнального столика.

Інші підходи в реалізації ідей Ар-нуво демонструють паризькі меблярі, зокрема – члени групи «Шістка» Шарль Плюме (1861-1928), Тоні Сельмерштейм (1840-1916) та Олександр Шарпентьєр (1856-1909). Вони виготовляють меблі з простої деревини, акцентуючи увагу на формах і лініях конструкцій, а не декорі. Як архітектори вони прагнуть ансамблевої єдності інтер’єру. *Прикладом дизайну Плюме і Сельмерштейма може бути дубовий стілець виразної гнучкої конструкції. *Принципи Шерпентьєра демонструє пюпітр для нот. Однак, найвищі досягнення столичного Ар-нуво пов’язані з діяльність видатного архітектора і «ensemblier» Гектора Гімара (1867-1942), для якого декор був суттєвою частиною форми, в основі якої – природні мотиви. *Для їдальні в створеному ним «Кастель Беранже» митець проектує елегантний сервант.

Бельгійський варіант Ар-нуво більше підпорядкований ідеям англійського руху «Мистецтв і ремесел», що демонструє творчість видатних дизайнерів Віктора Орта (1861-1947) та А.ван де Вельде (1863-1857). Ван де Вельде вважав лінію «силою, яка повною життя, подібно до всіх стихійних сил».Для бельгійського Ар-нуво характерне використання вигнутих абстрактних ліній. В інтер’єрах орта всі елементи включно з меблями підпорядковані домінуванню суголосних ліній. В роботах цих митців спостерігається відхід від наслідування природі у бік абстракції. Декоративність їх творів виявляється в енергійних лініях, хоча і з використанням окремих металевих оздоб. *Яскравим прикладом бельгійських інтер’єрів є власний будинок В.Орта в Брюсселі, для якого, зокрема, він виконав і вишукані за формою стільці та інші меблі. *Подібний підхід спостерігається в чітких криволінійних формах письмового столу Ван де Вельде.

Німецький Югендстиль демонструє прихильність як до більш раціонального геометричного, так і до експресивного рослинно-тваринного напрямків нового стилю. *В меблях найвідомішого мюнхенського дизайнера Р.Рімершміда відчувається потяг до практичності, як у стільці з простою конструкцією та вигнутими формами, який надається до серійного виробництва. *В творчості Германа Обріста (1862-1927), навпаки, помітна схильність до природних мотивів, як в декоративній скрині з металевим декором. Індивідуальну лінію Ар-нуво представляє шотландський дизайн Школи Глазго, особливо – її глави Ч.-Р.Макінтоша (1868-1928). Школа мистецтв при судноверфі міста була створена для забезпечення оформлення приміщень лайнерів, які там випускались. Дизайнери школи проектували весь комплекс інтер’єрів – від меблів до штор і посуду.

Ч.Макінтош був випускником школи, а згодом – її очільником. Від гнучких і хвилястих ліній він переходить до елементарних геометричних форм. Особливо яскраві рішення Ч.Макінтош демонструє в дизайні меблів. *Він розробив унікальний стиль, що відзначається підкреслено геометричними формами та вертикалізмом ліній, як в стільці з видовженою спинкою. В його стільцях спинки взагалі стають домінантою композиції за рахунок висоти і детальної проробки. В австрійському варіанті стилю - Сецессіоні – провідними митцями зарекомендували себе Йозеф-Марія Ольбрих (1867-1908), Коломон Мозер (1868-1919) та Йозеф Хофман (1870-1956). Маючи архітектурну освіту, вони зосередились на архітектурному підході до дизайну меблів, маючи за джерело натхнення як раціоналізм Ч.Р.Макінтоша так і історичні моделі, зокрема, стилю бідермеєр. *Так, секретер Й.Ольбриха демонструє спрощений варіант меблів бідермеєра, залишаючись сучасним за конструкцією та декором. *Трьохрядний екран Гофмана містить і традиційні мотиви (ліри у верхній частині виробу) так і сучасний позолочений узор.

Дуже своєрідний варіант стилю – Модернізмо – розвивається в Іспанії, в Барселоні. Унікальною творчою особистістю доби став архітектор і дизайнер Антоніо Гауді (1852-1926). Геніальний постановник феєричних архітектурних композицій представляв у своїй творчості кілька напрямків, серед яких виділяються фантастичний готичний раціоналізм та «органічна» архітектура де доведений до межі принцип наслідування природним формам. Споруджуючи житлові комплекси – Каса Кальве, Каса Міла, Каса Батло, Каса Гуель – для заможних барселонців, Гауді проектував орнаменти балконних балюстрад, дверні ручки і молотки й умеблювання приміщень. *Чудернацькі форми столів і стільців Каса Кальве, що нагадують елементи кістяка, відзначаються водночас ергономічністю, розраховані на зручне положення тіла і захоплюють раціоналізмом. *Неповторна трансформація рококо, доведеного до гротеску, міститься в підкреслено асиметричному туалетному столику для маєтку Гуеля. Вибагливість тут співіснує з комфортністю: навіть виступ внизу столика задуманий, щоб полегшити шнурування взуття. Єдність архітектури і декорації вражає в кімнатах будинку Батло. Площина стелі в них ніби розтопилась, розтікаючись із верхніх рівнів на стіни, панелі і двері, залишаючи зморшки і закрутки. Дверні і віконні рами Каса Батло, стільці, диванчики та шафки викликають бажання торкнутися, провести долонями по їх спинкам, підлокітникам і планкам. *Кутова шафа підпорядкована єдиному ритму і, нагадуючи про світ мінералів, ерозії, вимивання, разом з іншими предметами умеблювання відзначається ергономічністю.

Використання А.Гауді органічних форм вплинуло на багатьох сучасників, особливо якщо вони разом з ним працювали. Що стосується американської, угорської, російської, скандинавської шкіл меблів, то в них співіснують названі вище два провідних напрямки: природний та раціонально-геометричний. Поряд з цим тут спостерігається використання власних народних традицій (національний романтизм) як характерна риса Ар-нуво.

5. Кераміка. Нові пошуки демонструють французькі дизайнери. Наприкінці століття у Франції проводять експерименти з жаро відпорною поливою для отримання насиченого червоного кольору «полум’яний» та ефекту прозорості. Активним новатором-керамістом був Ернст Шапле (1835-1909). *Він поєднував нові ефекти від використання полум’яної глазурі з класичними формами, що можна помітити у вазі з декоративними ручками. А однодумці Шапле П.-АДальпейра і О.Делаерш поєднують нові якості поливи з орієнтацією на форми народного посуду.

В Німеччині також спостерігається зростання інтересу до керамічних виробів у новому стилі. На мануфактурі Грензаусен працює нове покоління дизайнерів, які прагнуть оновлення форм і декору. *Р. Рімершмід і П. Беренс виготовляли керамічні кружки і глеки для пива, вкриті поливою на солі з гармонійним стилізовано-рослинним орнаментом. *Герман Граділь (1859-1934) для Нюрнбергської мануфактури створив рибний обідній сервіз. Кожен предмет – вибагливої криволінійної форми і прикрашений натуралістичним зображенням риби. Беренс, Рімершмід і Ван де Вельде випускали столові сервізи з вибагливим лінійним орнаментом. Взагалі, керамісти Ар-нуво різних європейських країн демонструють швидше персональну авторську індивідуальність, а не приналежність національній школі.

*В багатьох осередках набуває популярності вишуканий фарфор з дуже тонким черепком і насиченими квітковими мотивами, як у виробах з Гааги. Італієць Чіні популяризує традиційні майолікові вироби. *Його тарілка поєднує загальні тони майоліки з характерним квітковим орнаментом Ар-нуво. Водночас, вражають лаконічною виразністю і розмаїттям барвних полив керамічні вироби, орієнтовані на народні традиції. Цікаву кераміку починають виробляти митці Скандинавії, поєднуючи індивідуальність з загальними тенденціями стилю. *Це глиняна ваза з оригінальним рішенням вінця у вигляді квітки з рисами живописності. *Вишуканий різьблений квітковий декор, що прикрашає вази, характерний для виробів фабрики Бінга і Гронделя в Швеції. В Америці також працюють над удосконаленням технологій і розвитком стилю. Бостонська фірма «Грубай фаянс» удосконалює випуск матових і напівматових глазурованих фарфорових виробів. *Прикладом може бути геометризованих обрисів ваза з яскравою зеленою поливою. Керамічна компанія Фулпера випускала керамічні лампи незвичної форми. *В них органічно поєднувались кераміка і скло, як в лампі --грибі зі вставками та зеленою античною поливою.

6. Скло. Кінець ХІХ століття – золотий час виробів зі скла, які набувають популярності у всіх країнах Європи та Америці. У Франції в цей час проводяться численні експерименти в галузі і поряд з використанням старих методів запроваджуються нові чи відроджені, такі як pate-de-verre. («Скляна паста» - напівпрозоре скло, що виготовлялось з порошкового скла, змішаного пігментами і випаленого в печі. Метод, відомий ще в Давньому Єгипті, відродили для виготовлення статуеток, декоративних панно і ваз). Французька промисловість випускає найрізноманітніші вироби – від ексклюзивних творів ручної роботи до великих партій литого художнього скла. Центром стає Нансі з двома мануфактурами - Галле і братів Даум.

Еміль Галле був видатним майстром скла Ар-нуво. Він створював рисунки для своїх творів, на які вплинула поезія і проза символістів, але ніколи їх не виготовляв і рідко оздоблював. В його роботах використовуються мотиви природи, застосовуються різноманітні техніки для досягнення витончених ефектів: різьблення і оправа, кислотне травлення, огранка тощо. Деякі його вироби виготовлялись серійно. *В його чаші у вигляді бабки використані різьблене і декоративне скло для ефекту повітряної легкості. *А в лампі «Мотиви грибів» помітне захоплення реалістичним зображенням природи.

Брати Огюст (1853-1909) та Антонін (1864-1930) Даум – конкуренти Галле – теж експериментують з виготовленням камей та інкрустацій, коли кольорове скло врізалось у виріб. *У співдружності з Мажорелем брати Даум створили металеву основу для декоративної лампи в реалістичному стилі «Інжир Варварства». *Вони також широко застосовували камеї на склі, як у характерній лампі з трояндами. *Високою технічною майстерністю позначена чаша братів Даум з метеликами і павутиною, де в декорі використані кислотне травлення, глибоке гравіювання та декоративне скло. *Ще один нансійський майстер кольорового скла Жак Грубер в розписах вікна будинку створює композицію з лілей та квітів гарбуза – дуже популярних мотивів. *Техніка литого матового скла використана в чаші яскравих кольорів А.Даммуза (1845-1926).

Майстри Богемії швидко підхоплюють новий стиль, розробляючи нові форми і техніку забарвлення платиною та глянцем. Великим успіхом користувались вироби Хофмана в стилі Сецессіон для компанії Лобмейєр. Його роботи відзначаються геометричними формами і чорними узорами на матовому склі з використанням бронзиту. *Прикладом може бути ваза з бронзиту – різновиду скла, що випускалось лише на цьому заводі - стриманої форми та матовим чорним декором. *Рідкісною витонченістю обрисів, стеблин, вусиків та листя позначені бокали у формі квітів роботи Карла Кепінга. *Натомість, бокали австрійця Отто Прутшера приваблюють вишуканим геометризмом форм з продуманими пропорціями видовжених ніжок і мінімальним геометричним декором.

Найвідомішим дизайнером скла Ар-нуво в Америці був Луїс Комфорт Тіффані (1848-1933). Він виготовляє вітражі з кольорового скла, мозаїки, лампи, декоративний посуд та інші вироби з дутого скла. Митець експериментує як з формою і поверхнею, так і декором виробів. *Одна з його ваз, наприклад, нагадує лебедину шию і, водночас, старовинні персидські флакони для парфумів, приваблюючи особливим матовим блиском поверхні. *Шедевром Тіффані вважається ваза для пуншу з трьома черпаками, створена в удосконаленій унікальній техніці Фавріль і експонована на Паризькій виставці 1900 року. *Про потяг до експериментів свідчить і ваза «Лава». *А його лампа з бабками на каймі абажура є прикладом елегантного використання природних мотивів у декорі.

Конкурент Тіффані у США Фредерік Кардер (1863-1963) став засновником Стьюбенського заводу скла, що теж спеціалізувався на випуску скла з блискучою поверхнею. *Взірцем його творчості може бути ваза для квітів з декором у техніці кислотного травлення, яка надає особливої ефектності поверхні виробу. Джон Лафарж, як і Тіффані, прагнув виготовляти кольорове скло на художній основі. *Таким якостями відзначається його віконне скло із зображенням лілій та півоній на тлі пейзажу. *Про впливи японського мистецтва свідчить виготовлена для Паризької виставки ширма з освинцьованого скла з асиметрично розташованими гронами винограду, гарбузами та квітами.

7. Вироби зі срібла і металу. Яскравим і найбільш уславленим прикладом стандартної модульної системи стилю Ар-нуво вважаються знамениті композиції Гектора Гімара для паризького метро. *В одному з трьох входів у метро скляний навіс для критих сходів опирається на чавунну конструкцію. Призначені для масового випуску, вони були водночас функціональними, міцними і мистецькими і досі прикрашають Париж. Як архітектор, він проектував металеві архітектурні деталі а також вази, жардиньєрки та деталі для балконів тощо..*Луї Мажорель створює з чавуна і бронзи ковану огорожу з воротами з елегантним рослинним декором. На його заводі в Нансі спеціалізуються на таких декорах, зокрема – підставках для ламп з квітковими мотивами.

Паризькі фірми Лалік і та Фуке випускають в новому стилі ювелірні прикраси, використовуючи техніку емалі та напівшляхетне каміння. *Уславленим виробом Лаліка вважається «Жінка-бабка» для оздоблення корсажу сукні. В таких виробах природа взагалі є основною темою. Поряд з цим у дизайні металевих виробів спостерігається використання фігурок людей як функціональних деталей чи цілих робіт. *Так, Рауль Ларш (1860-1912) уславився лампами з золоченої бронзи у вигляді танцівниці Лой Фуллер. Статуетки Фуллер, що виконує свій знаменитий танець з покривалом, були дуже популярні у всіх видах дизайну.

Водночас, під впливом раціоналістичних ідей Віоле ле Дюка, який вітав оголення залізних конструкцій в інтер’єрах споруд, бельгієць Віктор Орта використовує залізо як декоративний та конструктивний елемент як в зовнішньому так і внутрішньому оздобленні споруд. *Особливо виразно ці тенденції виявились в сходах будинку в Брюсселі, де використовуються криволінійні форми балюстради з ковкого чавуну. Таке використання металу з його можливостями створювати хвилеподібні ритми композицій одразу стає характерною рисою стилю в різних країнах.

В Бельгії також зазнають відродження традиції виготовлення ювелірного срібла – часто у поєднанні з різьбленням з слонової кістки. *Прикладом може бути чудовий канделябр Ф.Гусманда та Е.Ромбо, де вишукана жіноча постать охоплена чуттєвими обіймами металевих рослин. Найбільшого ефекту у поєднанні слонової кістки та срібла досяг Філіп Вольфер. Він створював чудові роботи у дусі символізму, де поєднуються рослинні, тваринні форми з фігурками людей. *Прикладом його творчості є шкатулка для дорогоцінностей з використанням різних технік та матеріалів:срібла, емалі, слонової кістки, опалів та перлин. *Цікаві роботи з електрогальванічної бронзи виконують Фернан Дюбуа та Ван де Вільде. *Це переважно свічники в абстрактно-криволінійному стилі.

Німецькі дизайнери теж захоплюються складним метаморфічним стилем, прикладом якого може бути настільна лампа Фридриха Кальдера. *В ній ніжка виростає з органічної форми основи і переходить у голову щуки. В Австрії, навпаки, домінують геометричні форми, цікаве поєднання матеріалів і складна обробка поверхні. *Чудовим зразком подібного підходу є кавовий сервіз Й.-М.Ольбриха з олова зі стриманими геометричними формами і таким же декором.

Й.Хофман також працював у спрощеному геометризованому стилі, що отримав місцеву назву «Квадрастиль». *В декоративному оформленні предметів чайного сервізу використані срібло, корали, шкіра та дерево, а прикрашена ручною чеканкою поверхня створює враження суворої чистоти. Такі ж тенденції переважають і в англійському сріблі, окрема, в творчості відомого дизайнера Арчібальда Нокса. *Його срібна сигаретниця прикрашена мотивами кельтського мистецтва та хвилеподібними «лініями Ар-нуво».

8. Тканини і шпалери. Перше місце в цій галузі теж займала Франція. Відомі центри в Ліллі, Ліоні, Мулузі починають випускати тканини у новому стилі. Для французьких тканин Ар-нуво характерні хвилеподібні узори з квітів, що повторюються. Відомі митці – Ежен Гайар, Жорж де Фер та інші створюють проекти для набивних тканин та вишивки. *Прикладом дизайну цих митців є тканини з витонченим рапортним орнаментом у делікатних відтінках. Дизайнери-графіки, такі як Альфонс Муха та Ежен Грассе створюючи декоративні тканини, просто переносили на тканину графічні образи. *Елегантна строгість ліній і барв відзначає дизайни Мухи, а типовим прикладом робіт Грассе є композиція «Свято весни» з танцюючими жіночими постатями для гобелена. Художник Поль Рансон, член групи Набі, на Паризькій виставці представив зразки розписів для декоративних тканин з насиченим кольором і чіткою композицією.

Певну єдність поглядів демонструють дизайнери Бельгії, Німеччини та Австрії, де випускають шаблони для розписів тканин і шпалер. Для творчості А. Ван де Вельде, Р.Рімершміда, К.Мозера та Й.Хофмана абстрактний природний чи геометричний орнамент. Ці митці займаються комерційним дизайном тканин, килимів та шпалер, що надавались для різних видів виробів і розписувались у кілька барв. *Справжньою оригінальністю самостійного напрямку позначений твір Ван де Вільде «Час ангела» з площинним рисунком і яскравими кольорами, створений під впливом Гогена. *Вишивка на декоративній тканині Г.Обриста «Удар бича» («Цикламен») з блискуче трансформованою енергією природного мотиву стала символом Ар-нуво. *Голандський дизайнер Крис Лебо в композиціях тканин для ширм звертається до техніки батику, поєднуючи в рисунку індонезійські мотиви з власним перетворенням природних джерел.

Активно розповсюджується Ар-нуво в дизайні тканин Північної та Східної Європи. Тут віддають перевагу сюжетним композиціям з власної історії, фольклору, міфам та легендам. *Норвезька художниця Фріда Хансен (1855-1921) створила гобелен «Чумацький шлях», де зірки зображені у вигляді неземних дів, а техніка ближча до народної килимарської, ніж для чисто гобеленової. *В місті Шерребек в Данії – відомому осередку текстилю - було виготовлено понад 100 варіантів гобелену Отто Екмана «П’ять лебедів» з талановитою декоративною інтерпретацією реального мотиву. *Угорський художник Ріппль Ронай, близький до групи Набі, створив відомий гобелен «Дама в червоній сукні» під впливом японського мистецтва.

Британські компанії займають провідне місце по виготовленню на експорт тканин і шпалер Ар-нуво з використанням вишукано стилізованих рослин. *Наприклад, в набивних сатинах, ситцях тощо ми бачимо традиційні мотиви будяків у вибагливих завитках Ар-нуво, або ж стилізовані тюльпани з вигнутими стеблинами. Вишивальниця Джессі Ньюбері працювала в традиціях європейської народної вишивки. *В її експериментальному комплекті з комірця та пояса поєднуються простий шов та аплікація. Шотландську Школу Глазго представляє творчість М.Мак Дональд, яка створила, зокрема, декоративні вишиті панелі для оздоблення інтер’єру з характерними для школи мотивами кіл, стилізованих яєць та фігур людей.

Російський варіант Ар-нуво – модерн – розвивається в контексті мистецьких пошуків тих країн, які обрали національно-романтичний варіант стилю. Предтечею російського модерну став неоруський стиль, аналогічний англійському відродженню мистецтв і ремесел, зверненню до народних традицій у «закопанському стилі» Польщі, скандинавським пошукам тощо. Звернення до власного фольклору, казок та билин в творчості російських митців, адекватне саме рухові «Мистецтв і ремесел», чому і розглядалось у попередньому розділі. Однак, в Росії розробляється і європейський варіант модерну. Особливо цікавими виявляються рішення російських архітекторів в оформленні міських особняків московської буржуазної еліти, побудованих архітектором Федором Шехтелем (1859-1926). Він, зокрема, також розвиває ідею домінанти парадних сходів в оформленні внутрішнього простору, як це робив В.Орта, але користувався не графічними, об’ємно-пластичними засобами. *Особливо відчутно це в сходах особняка Рябушинського в Москві.

Пізній модерн в Росії трансформується вбік неокласики і лаконізму, як це відбувалось в творах Ч.Макінтоша чи віденських майстернях. На початку ХХ століття пройшли дві виставки – перша з них «Архітектура й художні ремесла нового стилю» 1902 року в Москві, де експонувались робот Й.Ольбриха, Ч.Макінтоша, О.Полєнової та інших. Друга виставка – «Сучасне мистецтво – відбулась в Петербурзі в 1903 році і на ній експонувались роботи Є.Лансере, О.Бенуа, С.Головіна та інших представників «Мира искусства».

Питання і завдання

1. Назвіть джерела формально-стилістичних пошуків у формах і декорі дизайну Ар-нуво.

2. Яка особливість Ар-нуво вплинула на зміни у середовищі існування людини?

3. Визначте провідні риси декору стилю Ар-нуво в меблярстві доби.

4. Які провідні осередки виробництва скла ви знаєте?

5. Які зв’язки існують між дизайном та образотворчим мистецтвом доби?

6. Творчість яких митців Ар-нуво має найбільш комплексний характер?

Дизайн часів Раннього модернізму (Функціоналізм) (1900 – 1930) та Ар-деко (1910 – 1939)

1. Становлення раціональних засад в архітектурі та оформленні інтер’єрів пізнього модерну. Функціоналізм як риса раннього модерну

2. «Віденські майстерні» та «Веркбунд» в перші десятиліття 20 століття.

3. Російський конструктивізм.

4. Зародження Ар-деко в Парижі напередодні Першої світової війни.

5. Меблі Ар-деко.

6. Кераміка і скло між світовими війнами.

7. Вироби зі срібла і металу та текстиль.

8. Дизайн масової продукції.

1. Ранній модернізм (Конструктивізм) з’явився одночасно з Ар-нуво у Франції та Югендстилем в Німеччині. Передусім до цього напрямку належать чудові твори сучасного зовнішнього вигляду, що випускались у підприємствах, пов’язаних із Віденськими майстернями. Ця організація митців і ремісників на зразок ремісничої гільдії Ешлі була створена в 1903 році підприємцем Францем Верндорфером, архітектором-дизайнером Йозефом Хофманом (1870-1956) та художником-дизайнером Коломаном Мозером (1868-1918). Ще наприкінці 19 століття у Відні група митців – К.Мозер, Й.-М.Ольбрих, Г.Клімт, Й.Хофман, відділившись від Віденської Академії, утворили художній напрямок Віденський Сецессіон як варіант Ар-нуво. До них приєднується відомий архітектор і педагог Отто Вагнер 91841-1918) та Едуард Відмер (1882-1961) – обидва потім стали керівниками Віденських майстерень. Тому часто вважається, що стиль Віденських майстерень є австрійською версією цього стилю. Однак, розвиваючись під впливом творчості раціональної Школи Глазго і Ч.Р.Макінтоша, нове, часто новаторське мистецтво об’єднання мало серйозний вплив на світове мистецтво і через багато десятиліть після Ар-нуво.

Метою діяльності австрійських митців було застосування принципів високоякісного дизайну до найрізноманітніших предметів від загальної архітектурної концепції споруд, меблів і виробів з металу і до кераміки і тканин. Всі названі дизайнери по-новому сприймали прикладне мистецтво і їх вироби були корисні, гарні, зручні й декоративні. Для виробів цих дизайнерів характерні прямолінійність і чіткість геометричних форм та яскравий колір. У виробах використовуються також нові матеріали – гнута деревина, посріблений альпак тощо. Вироби Віденських майстерень з успіхом експонувались на міжнародних виставках, а відділення майстерень відкрились у Марієнбаді, Цюриху. Нью-Йорку, Берліні. І в наш час багато виробів віденських майстерень продовжують випускатись у модерністському стилі – як, до-речі, чайники чи тостери з металів, створені видатним дизайнером вікторіанської доби К.Дрессером.

2. Найзнаменитішим твором, пов’язаним з Віденськими майстернями, стала Вілла банкіра Стокле в Брюсселі, збудована під керівництвом Й.Хофмана в 195-1911 роках. Вілла стекле, яку оформляли Хофман, Клімат, Мозер, вражає простотою і розкішшю – символом витонченого Раннього модернізму. Поєднуючи строгість меблів Гофмана з позолотою розписів Клімат, вілла Стокле стала знаковим інтер’єром як Раннього модернізму так і Сецессіону в Європі.

В Німеччині існувалі художньо-ремісничі об’єднання в кількох містах. В них створювались дизайнерські вироби як модерністського спрямування, так і в дусі «Мистецтв і ремесел». В контексті Раннього модернізму найвагомішим фактом стало створення «Веркбунду» - Робітничого союзу. Ініціатором і одним з керівників союзу став промисловець Герман Мутезіус, а провідними митцями були німець П. Беренс, австрієць Й.Ольбрих та бельгієць А.Ван де Вельде. Творчість Беренса теж поєднує Ар-нуво з функціоналізмом. Як художній директор «ATG» митець створив неповторний стиль цієї електричної компанії – від знаменитого Турбінного заводу до канцприладдя, шрифту, логотипа, плакатів та каталогів. Він проектував електропобутові прибори – чайники, вентилятори, годинники, посуд.

Метою «Веркбунду» стало надання більшої шляхетності промисловості через мистецтво. Лозунг Мутезіуса – естетична якість як основа економічного процвітання та культурної модернізації. До «Веркбунду» приєднуються провідні дизайнери В.Гропіус, Р.Рімершмід Й.Хофман, а також відомі промисловці, вчені, педагоги, журналісти. Взагалі 20 століття, як вже зазначалось, формує космополітичні стосунки в середовищі практикуючих дизайнерів, обумовлені серед іншого стилістичними зацікавленнями. Митці «Веркбунду» проводять виставки архітектурних проектів, засновують у 1925 році фаховий журнал «Die Form». На одній з конференцій «Веркбунду» Мутезіус заявив про необхідність стандартизації в промисловості, вважаючи це вірним шляхом і для виробництва і для художника.

Помітним явищем європейського дизайну початку століття була і недовга діяльність (1913-19) створених художником і критиком Роджером Фраєм (1866-1934) майстерень Омега в Лондоні. Ці майстерні виготовляли кераміку, килими, меблі і текстиль в живописному декоративному стилі, мотиви і палітра якого певним чином нагадували імпресіонізм і були не британськими за стилем. В Чехії в 1910 -1925 роках існувало художнє товариство, що об’єднувало митців, які цікавились як Сецессіоном так і Кубізмом в пластичних мистецтвах. Чеські митці створювали речі сміливі та оригінальні, відомі сьогодні як чеський Кубізм. В Сполучених штатах теж працювали представники раннього модернізму, такі як керівник нью-йоркського відділення «Віденських майстерень» Д.Урбан та найвидатніший архітектор і дизайнер доби Ф.Л.Райт.

Меблі. Сьогодні меблі дизайнерів Віденських майстерень добре відомі і сьогодні. К.Мозер був фахівцем у створенні практичних стільців і крісел геометричних форм з лаконічною інкрустацією. Більша частина його виробів мала прямолінійну форму як нейтральне тло для декору з перламутру, олова, маркетрі. *Характерним зразком його дизайну є підставка для квітів з 5 відсіками з металу і дерева, прикрашена шаховим орнаментом. *Такі ж шахові мотиви прикрашають спинку його стільця, облицьованого фанерою рожевого дерева і з перламутровим орнаментом. Широким розмаїттям відзначаються меблі Й.Хофмана. Його приваблюють вироби темного ламінованого дерева з елементами гнутої деревини, через що за проектами митця працювала і фірма Тоне. *Чи не найвідомішою роботою Гофмана став стілець, спроектований для театру-кабаре «Fledermaus». Дуже характерним для цього автора є і крісло з регульованим сидінням, з округлими та квадратними декоративними елементами. Проектували для віденських майстерень і Й.Ольбрих, О.Вагнер – переважно меблі з гнутої деревини. *Класичним зразком робіт Вагнера є «віденський стілець» з дерева і металу чи табурет з алюмінію і берези і вставками чорного дерева.

В Америці ідеї віденських дизайнерів реалізує президент нью-йоркського філіалу Й.Урбан. Меблі філіалу свідчать про зацікавлення східним мистецтвом. Але більше наближені до Раннього модернізму роботи Ф.Л.Райта, що презентують міцні і виразні меблі. *Наприклад, дубовий консольний стілець з шкіряним оббиттям чи крісло з горіха - квадратне за формами, воно відрізняється органічністю конструкції. В Німеччині Р.Рімершмід проектує меблі для Дрезденських майстерень, розраховані на механічне виготовлення з ручною доробкою. *Такими є крісла з груші і берези: їх вигнуті спинки та підлокітники нагадують Югенстиль, але загалом вони містять риси раннього модернізму. Бруно Пауль (1874-1968) створив для Мюнхенських майстерень дубовий обідній стіл з 4 консольними стільцями. *Комплект відзначається простотою і прямолінійністю стилю, за виключенням невибагливих ромбовидних прикрас спинок стільців. *Дизайн чеського Кубізму наочно представляє дубовий консольний стілець П.Янека, де за основу взято трикутник, який визначає основу конструкції і художність форми.