Лекции.Орг
 

Категории:


Нейроглия (или проще глия, глиальные клетки): Структурная и функциональная единица нервной ткани и он состоит из тела...


Архитектурное бюро: Доминантами формообразования служат здесь в равной мере как контекст...


Объективные признаки состава административного правонарушения: являются общественные отношения, урегулированные нормами права и охраняемые...

Рух « Мистецтва та ремесла» (1880 – 1920). 1 страница



1. Економічно-естетичне підґрунтя появи руху «Мистецтв і ремесел».

2. Провідні дизайнери руху та професійні об’єднання.

3. Функціональність і декор меблів «Мистецтв і ремесел».

4. Форма і мотиви декору кераміки і скла.

5. Вироби зі срібла і металу.

6. Розмаїття мотивів і технік у вишивці, тканинах і шпалерах.

7. Російський варіант «Мистецтв і ремесел»: національний романтизм.

 

1. Рух «Мистецтва та ремесла зародився в Англії у другій половині ХІХ століття як спротив Вікторіанському стилю, шаблону та копіюванню історизму і як спроба ліквідувати бар’єр між художниками, дизайнерами та ремісниками. Причиною виникнення руху слід також вважати реакцію на індустріалізацію ХІХ століття, оскільки масове виробництво призводило до погіршення зовнішнього вигляду і якості товарів. Але розвивалась боротьба не лише стилів. А й поглядів на працю, мистецтво, суспільство. Ініціаторами руху стали відомі письменники, архітектори, художники від О.В.Пьюджіна (1812-52) і Джона Раскіна (1819-1900) до У.Морріса (1834-96), який очолив рух «Мистецтва і ремесла».

О.Пюджін одним з перших висловив думку про те, що занепад естетичних стандартів пов’язаний з моральним станом суспільства і був переконаний, що засобами дизайну можна реформувати суспільство. Він, як вже згадувалось, був послідовним прихильником готики як втілення християнських моральних цінностей і звернувся до цього стилю для реалізації таких реформ суспільної моралі. Його ідеї втілені у прославленому проекті нових споруд парламенту, та інші твори підтримав Уільям Морріс. Він розпочинає творчу діяльність як молодший представник англійського прерафаелізму, який в його особі долучається до декоративного мистецтва. Його творчість в галузі прикладних мистецтв синтезує витончений декоративізм з захопленням медієвізмом. В 1861 році митець і його друзі засновують компанію «Морріс, Маршалл, Фолкнер & Ко.» з метою проектування і випуску разом з вітражами на релігійну тематику ремісничі художні вироби. В ній працюють провідні прерафаеліти: Філіп Уебб (1831-1914), Едвард Берн-Джонс (1833-98), Форд Медок Браун (1821-93) та інші. Фірма займалась дизайном інтер’єрів і випускала меблі, вітражі, кахлі, килими, оббиття, шпалери тощо. Пізніше він керував нею один і зробив найбільш знаменитою фірмою в Європі. Мануфактура проіснувала до 1940 року. У. Морріс запрошує молодих дизайнерів, зокрема талановитого майстра по металу Уільяма Бенсона (1854-1924). Подібну ж фірму «Century Guild», в яку входили меблярі та текстильники (для неї працювали К.Войсі, Анрі Ван де Вельде), заснував у 1882 році Артур Макмурдо (1861-1942). Для обох фірм працював як дизайнер кахлів Уільям де Морган.

«Мистецтва і ремесла» - художній напрямок в мистецтві, ініціатором якого виступив У.Морріс, був популярний в останній чверті ХІХ – початку ХХ століття і митці, які до нього належали, виступали за повернення до простоти і функціоналізму в дизайні, досягнення найвищої якості і майстерності.

2.Особистість У.Морріса, його публікації, лекції та практична діяльність вплинули на все молодше покоління митців. Він мав чіткі політичні переконання: брав участь у створенні Соціалістичної ліги 1884 року і написав соціальну утопію «Вісті нізвідки». Серед всіх його починань найбільш вдалим вважається ваидавничо-типографська діяльність: видання Келмскот-Пресс розпочинають відродження в Європі ілюстрованої книги..

Письменники та асоціація типографів відіграли значну роль у поширенні ідей руху. Підприємства. Подібні до Келмскот-Пресс, створюються в Британії, Німеччині, США. Удосконалюється мистецтво набору, переплету, друку, що обумовлює прорив у книжковому дизайні.

В 1884 році архітектори, дизайнери, художники і виробники створюють Гільдію ремісників, яка стає першою міжгалузевою організацією. Створене у 1887 році виставкове Товариство мистецтв і ремесел дає назву всьому рухові «Мистецтва і ремесла». Рух пропагує прості, лаконічні форми, зручні для обробки матеріали та узори з мотивами природи. Покоління митців «Мистецтв і ремесел» було одержиме процесом творення декоративного мистецтва; навіть складні декори зрозумілі і засновані на місцевих традиціях. Іноді їх вироби здаються грубуватими, але сповненими творчої індивідуальності. *Простота і чистота робіт майстрів руху «Мистецтв і ремесел» утворюють стильову єдність: набивні взористі тканини Моріса, Кераміка Мартіна Бразерса і Уільяма Моргана та свічником Уільяма Бенсона. Всі митці прагнули гармонійно об’єднати форму, функціональність та декор.

Ставлення представників руху до звичайних виробів домашнього вжитку для середнього класу було як до предметів, достойних художнього оздоблення. Підтримуються роботи, виконані жінками-аматорами, оскільки жінка вважається основним споживачем і оформлювачем домашнього вогнища. Протест йшов проти суті існуючого в прикладному мистецтві порядку речей і проти пануючого еклектичного стилю. Митці руху вважали, що мистецтво і ремесло можуть змінити і виправити життя людини, що пояснювалось прихильністю багатьох до соціалістичних ідей. Машинне виробництво повинно використовуватись, лише там, де необхідно. Ручному виробництву віддавалась перевага і тому, що ці речі – більш естетичні і тому, що воно забезпечувало роботою ремісників. З іншого боку, твори фірми У.Морріса та інших митців руху ручної роботи були настільки дорогими, що придбати їх могли лише представники фінансової еліти.

З’являється ціла низка об’єднань в Європі та Америці, які сприяли навчанню та замовленням. Прихильники руху були переконані, що традиціям можна і необхідно навчити, вивчаючи історичні і зарубіжні стилі, відроджуючи шляхом експериментів забуті техніки. Представники «Мистецтв і ремесел» відчували себе, за їх словами, природно «у минулому, сучасному та майбутньому» . Важливим джерелом творчості для У.Морріса та інших стало середньовіччя з його багатою оповідною традицією. Дизайнери в своїх роботах використовують також зразки японського мистецтва, Естетичного напрямку, ренесансу, Індії та Близького Сходу. У багатьох декорах використовується мотив рослин: дизайнери руху вважали, що натуралістичні ритми узорів рослин і квітів надають декору чистоту. Паралельно зі стилем Ар-нуво, в роботах митців «Мистецтв і ремесел» велику роль відіграє символізм. В їх творчості часто присутні мотиви серця, вітрильника тощо.

Рух «Мистецтв і ремесел» наприкінці 1880-х поширюється в США. Там після Громадянської війни починається промислова експансія, централізація і урбанізація, індустріальні товариства виникають у багатьох містах. До 1900 року промисловість зросла втроє. Для ремісників рух став альтернативою урбанізації та втрати індивідуальності. Художні промисли концентруються по узбережжю від Бостона до Філадельфії, навколо Чикаго, в Каліфорнії. «Мистецтва і ремесла» Європі і США використовують дизайн для поліпшення умов роботи на фабриках, оживають сільські і народні промисли. Це зближує художній рух з боротьбою за національне визволення в Норвегії, Фінляндії, Ірландії, Угорщині. «Мистецтва і ремесла вплинули на відродження національних стилів прикладного мистецтва в Польщі, Росії, Україні.

«Мистецтва і ремесла» зробили значний внесок у дизайн всього світу. Художні школи і технічні коледжі, такі як Центральна школа мистецтв і ремесел у Лондоні, зміцнювали рух. Його митці вплинули на викладання мистецтва, ремесла і дизайну багатьох країн. Ідеї «Мистецтв і ремесел» пережили Ар-нуво, Баухаус, Модернізм і Сучасність.

3. Меблі. Визначення «хороші міські меблі» У.Морріса 1882 року висловлює характер руху, концентруючи увагу на оздобленні побуту середнього класу, а не правлячої чи культурної еліти. Рух «Мистецтва й ремесла орієнтується на домашній затишок. Готичний стиль Ф. Вебба та інших представників Естетичного напрямку не призначений для повсякденного життя. Новий підхід базується на простих лініях, ясній конструкції та народних традиціях. У.Морріс вважає, що меблі повинні бути зроблені з добротних дощок, а не з тростинок, конструкція повинна бути міцною і добре триматись на опорах. Дизайн великих столів зі «стяжками», подібно до фермерських ясел має декоративний і практичний сенс. Могутній ефект товстих дубових чи горіхових дощок відповідає смакам представників руху. Оздоблення іноді обмежується видовбуванням різьби самим теслею. Суворі вертикалі і горизонталі меблів відповідають простій практичності архітектури цього нарямку.

*Ернст Банслі в оформленні бібліотеки садиби Роудматон використовує дуб і камінь, що об’єднує краєвид і меблі, а сад спроектовано так, ніби він є частиною дому. Стільці У.Морріса та Д.Г.Росетті мають структуру, деталі, вертикальну спинку по зразкам середньовічних рукописів. Своєрідне відгалуження започатковує Чарльз Рені Макінтош (1868-1928), чия творчість бере початок в «Мистецтвах й ремеслах», *Стіл та стільці для бібліотеки Школи мистецтв у Глазго в силуеті та фарбованих пюпітрах підпорядковані архітектурній специфіці. Засвоюються і поновлюються у прямолінійних формах силуети скринь і бюро 17-18 століть. Ч.Р.Макінтош – засновник функціонального підходу у дизайні свого часу, що помітно в столі для карт з виразно спрощеними формами декору.

Радикальні погляди англійських дизайнерів відбились у творчості віденських та американських меблярів. Домінує простота, основою стилю є адаптація, «простота і пишність методу У.Морріса». Водночас сам митець і колеги часто використовують пишно розписані меблі для власного користування. *Е.Войсі зробив для Келмскотта вишуканий секретер. З часом меблі руху набувають витонченої досконалості у поєднанні простоти і вибагливості. *Наприклад, бюро Ричарда Бломсфільда захоплює ефектом контрастного, напруженого співставлення геометричного узору передньої частини і чітких прямих обрисів з обточеними передніми ніжками. *Ще один приклад краси елегантних пропорцій демонструє бюро Бенсона для фірми «Ліберті», *Такий підхід приходить на зміну певній незграбності дизайну попереднього десятиліття, на зразок стола червоного дерева для вітальні У.Летабі, розміри і пропорції якого наслідують середньовічні прототипи. З часом дизайнери вивчають середньовічні зразки по селах для створення нових дизайнів. *Прикладом трансформації сільських меблів можуть бути кухонна шафа з фарбованого дуба Е.Джімсона та стільці зі спинкою у формі драбини Ч.Макінтоша. Багато новацій вносять дизайнери М.Байї Скотт (1865-1945) та Ч.Ешбі (1863-1942) разом із фірмою «Джон Бродвуд & сини».

В 1890-х роках митці Центральної Європи об’єднались проти застою і сформували два погляди на «Мистецтва і ремесла». Бельгієць Анрі Ван де Вельде (1863-1957) знаходився під впливом теорії У.Морріса про єдність мистецтв. Він вірив, що мистецтво може виправити суспільство і робив ставку на індивідуальність. *Для свого будинку він в 1890-і розробив дизайн меблів, у тому числі – ритмічно організований стілець. На межі століть молоді митці Петер Бернс (1868-1940) та Йозеф Марія Ольбрих (1867-1908)) випускають прості меблі на основі британських дизайнів. В цей час в Росії, Угорщині, Польщі, Ірландії виникають осередки народних промислів, організовані багатими філантропами. Ці осередки зближують ремісників з митцями - прикладниками. Удосконалюється майстерність і виготовляються меблі у стилі «Мистецтв і ремесел». Зразки меблів мають вибагливий розпис та різьблення в народному та релігійному дусі.

Існував і протилежний погляд. Німецькі майстерні обстоювали дизайн для машинного виробництва. *Ріхард Рімершмід (1868-1957) створює елегантні вироби з використанням пресованих листів для серійного виробництва і шпону, як, наприклад шафа для білизни. Американські меблярі поєднують дуже популярні дизайнерські ідеї англійців з власними традиціями. *Густав Стіклі (1858-1942) проектує «стілець Моріса» 1091 року для його фірми, з регульованою спинкою та інші меблі на основі вертикальних ліній та конструктивного дизайну, який виявляє структуру деревини. Він також засновує журнал «Ремісник», де виступає за національний варіант «Мистецтв і ремесел» і публікуються зразки. *Дамський письмовий столик має 2 ніжки Макмурдо» з кульками на кінцях та мідні ручки. В цей час починає працювати і майбутній видатний дизайнер модернізму Френк Лойд Райт (1867-1959), який стає провідним митцем «школи прерій» у Каліфорнії. *Його дубовий стілець з високою спинкою надихається як сільськими британськими виробами так і простотою японських творів. *Ті ж тенденції характеризують творчість братів Грін, які оформили їдальню в маєтку в Пасадені.

4. Кераміка. Виробництво кераміки ускладнюється і дорожчає, зростає конкуренція, через що підприємства створюють спеціальні відділи дизайнерів. Відкриваються і невеликі майстерні. Брати Мартін виробляли посуд та дрібну пластику з кам’яної маси з ліпкою, надрізами, на зразок вази з вузликовим декором. У. де Морган, як згадувалось, експериментує з поливами та ілюструванням, що використовувалась ще в 15 столітті в Італії та в іспано-мавританській кераміці та блискучі кольори його декорів, які ми бачимо в тарелі з «персидським узором», набувають популярності. Подружжя Альберт та Луіза Пауелл розписують вироби абстрактно-рослинними мотивами рапортного характеру. У Франції керамісти також експериментують з поверхнею виробів, орієнтуючись на Японію. Прикладом ефектного використання полив можуть бути прості за формою вироби Ежена Ліона. Цікаво, що в Японії теж створюються колонії ремісників по типу англійських. *С.Хамада в такій колонії в Машіко виготовляє вироби на зразок вази з поливою «теммоку».

Скло. Протягом всього 19століття попит на скло для дому залишається високим, що обумовлює зростання виробництва. В Англії продовжується випуск важкого свинцевого різьбленого скла, попри складність процесу і значний відсоток відходів. Водночас, копіюються форми і декор венеційських ренесансних виробів. *Ф. Вебб створив низку дизайнів келихів та чарок для пиття. Це – чудовий келих для червоного вина з ніжкою у венеційському стилі з використанням гарячої техніки. Для компанії Морріса він розробив різні за призначенням, прості за формою та виразні келишки. *Особливо вражають оманливо прості проекти Вебба 1860-х років.

Фірма Гаррі Пауелла (1864-1927) також розробляє стиль, запозичений з елегантних зразків венеційського скла. Фірма Пауелла мала великий вплив на дизайнерів скла і в 20 столітті. Дизайнер цікавився і кольоровим і смугастим опаловим склом, а також користувався гравіюванням і золоченням, хоча «Мистецтва і ремесла» не приймали різьбленого скла. *Яскравим прикладом творчого підходу руху може бути вишукана скляна ваза фірми «Джеймс Пауелл та сини», де Г.Пауелл використав металеві включення в кольорове скло, а дизайнер по металу У.Бенсон розробив для неї підставку. *Р. Рімершмід виконував сервізи на замовлення, максимально використовуючи ефект прозорості матеріалу.

5. Срібло та метал. На першому етапі розвитку руху «Мистецтв і ремесел» виготовлялись переважно вироби з недорогих металів – міді та латуні. Провідні дизайнери – Пірсон, Вільямс та інші – об’єднались у Гільдії ремісників Ч.Р. Ешбі. *Пірсону належить комплект декоративних мідних тарелів 1892 року з кованими рельєфними мотивами гротескних риб та птахів, що стимулювало напрямок розвитку заводу художніх металів у Корнуоллі. У 1890 році гільдія Ешбі експериментує з техніками Ренесансу. Формовка з «втраченим воском», коли спочатку виготовляється воскова модель, яка втілюється у сріблі дає добрі результати при виготовленні ніжок посуду та ювелірній справі. З середини 1890-х Ч.Ешбі та гільдія Ремісників виготовляють велику кількість глеків. Чашок та іншого посуду з кованого листового срібла з дуже популярними ручками, скрученими з 1, 2 чи 3-х ниток срібного дроту. *Стриманий посуд Ешбі виготовлявся вручну. Ніжка кубка та кришка декоровані гравіюванням та пірсінгом з мотивом наперстянки. * Високими якостями позначені такі вироби Ч.Ешбі як ніж для масла чи срібне оплетення скляної карафки з елегантною ручкою та манжетою.

Інші дизайнери проектують для машинного виробництва К.Войсі виготовляє прості за дизайном речі з металу, такі як пенал і чорнильниця. Дизайни У.Бенсона втілювались в латуні та міді. *Чудовими пропорціями відрізняється його комплект «Десять предметів» 1894 року. Е.Джімсон відкриває кузню, де виготовляють чудові свічники з латуні з мотивами дубового листя. Ці митці та їх вироби вплинули на дизайнерів металу з інших країн. Ефектне використання простих геометричних форм та гнучких ліній можна побачити в дизайнах срібла Олівера Бейкера (1858-1939), виконаних для фірми Ліберті. *Наприклад, срібна ваза з емаллю кельтському стилі. Ті ж риси спостерігаються в срібному глеку А.Нокса для цієї ж фірми. *Привертають увагу і вироби церковного призначення з стриманою переробкою середньовічних мотивів, такі як вівтарний хрест зі срібла, бурштину та емалі А.Фішера: сміливе поєднання сакрального символу з вишуканим декоративним мотивом дерева, що його охоплює.

6. Тканини та шпалери. Значний внесок у розвиток вишивки зробив У.Морріс, який проектує рисунки, що відрізняються від ординарних узорів хрестиком по канві. Митець надихався пізнім середньовіччям і замість модних анілінових барвників пропонує традиційне індиго та природні червоні барвники типу марени. *Прекрасний зразок – килим «Хамерсміт» в улюбленій гамі з поєднанням природного та геометричного орнаменту. Для вишивання в «Мистецтвах і ремеслах» застосовують тонку вовняну пряжу по сукну, льон і джут - іноді в суміші з шовком. *Популярністю у митців користується аплікація, використана у вишуканому панно Г.Бланта з мотивом птахів та квітучого дерева.. Захоплює багата уява митців руху у перетворенні простих квіткових мотивів. *Г.Стіклі створює серветку на стіл «Китайське дерево» нейтральних тонів. А У.Морріс проектує графічно чітку вишивку для наволочки «Квітковий горщик у червоно-чорних кольорах.

Поряд зі зверненням до гнучких криволінійних мотивів митці «Мистецтв і ремесел» розвивають і композиційні рішення, основані на прямокутно-геометричних структурах, та поєднують ці два варіанти – особливо у шпалерах та набивних тканинах. У.Морріс спроектував чудові шпалери, де решітка поєднується з гілками шипшини та птахами. Строгою лінійною структурою позначені і узори М.Байлі Скотта, такі як «Квіти англійського саду». Водночас, дуже популярним мотивом для митців руху було дерево життя, квітуче дерево. Цей образ квітне як в тканинах, так і в шпалерах. Цей мотив міг бути детально опрацьованим або ж зведеним до примітивної графіки. У вишивках також часто звертались до ландшафтних мотивів, що можна побачити у вишитому килимку з вітрильником.

7. В Росії як прояв загальної тенденції, посилюється інтерес до старовинних ремесел, фольклору, етнографії. Значну роль у процесі вивчення національних традицій народного мистецтва та їх перетворення в сучасному декоративному мистецтві відіграли митці та меценати-аматори, що сприяли створенню художньо-ремісничих осередків. Серед них виділяються підмосковне Абрамцево та Талашкіно на Смоленщині. Власник Абрамцево С.Мамонтов створює в своїй садибі своєрідне творче об’єднання, до складу якого входили провідні тогочасні митці: І.Рєпін, В.Полєнов, М.Нестеров, В.Сєров, К.Коровін та багато інших. В Абрамцево були побудовані гончарна та столярна майстерні, які поставили завдання відродити мистецтво старовинної кераміки та різьби по дереву. Для цих майстерень виконували багато ескізів О.Полєнова, яка цікавилась різьбленням та М.Врубель, феєричний природній дар кольору якого виявився в його керамічних роботах. Разом з майстром-керамістом П.Вауліним Врубель удосконалив техніку «відновлюваного випалювання» і брав участь у виготовленні багатьох речей вже московської майстерні «Абрамцево».

Ті ж тенденції і риси притаманні і художньому осередку Талашкіно княгині М.Тенішевої. В садибі також бували і працювали М.Врубель, І.Рєпін, К.Коровін, М.Реріх, С.Малютін. в художніх майстернях Талашкіно – різьблення, кераміки, столярній та вишивальній – виготовляли велику кількість виробів від мебльових гарнітурів до іграшок, для продажу яких у Москві відкрили крамницю «Родник». Тут існувало два напрямки: суто народний, коли вироби виконували народні майстри та професійний дизайн митців, які звертались у творчості до давнього декоративного мистецтва та археології. Багато творів керамічної та столярної майстерень – декоративна керамічна плитка, декоративні панно і вази, посуд і крісла, музичні інструменти тощо – створювали М.Врубель, С.Малютін, Е.Прахова, В.Васнєцов, М.Тенішева, М.Реріх. Ці роботи, опираючись на національні традиції, належать до професійного дизайну «Мистецтві ремесел».

Комерційно вигідний «казковий стиль» використовувався дуже широко. Його найхарактернішим представником слід вважати Сергія Васильовича Малютіна – блискучого майстра казкової стилізації. Виконані за його зразками меблі, кахлі, килими, рами дзеркал буквально насичені казковими мотивами. З його ім’ям також пов’язують виникнення матрьошки. На Всесвітній виставці в Парижі в 1900 році іграшка завоювала золоту медаль. С.Малютін виявив себе і як чудовий ілюстратор дитячих книг. Взагалі, в російському декоративному мистецтві ініціаторами стильового оновлення виступали живописці і графіки, на відміну від Західної Європи, де дизайнерськими пошуками часто займались архітектори.

Питання і завдання.

1. Визначте спільність та відмінності Естетичного напрямку та руху «Мистецтва і ремесла».

2. Назвіть провідних митців у європейському дизайні доби.

3. Які зміни відбуваються в уподобаннях споживачів?

4. Охарактеризуйте орнаментальні пошуки дизайнерів «Мистецтв і ремесел».

5. В чому полягає роль художніх майстерень в Абрамцево і Талашкіно у розповсюдженні в Росії ідей руху «Мистецтв і ремесел»?

 

«Ар-нуво» (стиль модерн) (1880 – 1920)

1. Пошуки нових виражальних засобів і стилістичних форм як ознака переходу до стадії мистецтва новітнього часу.

2. Орнамент Ар-нуво: провідні тенденції.

3. Національні варіанти реалізації провідних ідей стилю Ар-нуво.

4. Меблі Ар-нуво: національні варіанти рішень.

5. Кераміка: нові форми і декор.

6. Скло Ар-нуво: нові виражальні засоби і розширення сфери призначення.

7. Вироби зі срібла і металу в Європі та Америці.

8. Тканини і шпалери Ар-нуво.

 

1. В історії європейського мистецтва останні десятиліття 19 століття виділені в окрему добу «fin de siecle» - «кінець століття», а в Росії зазначений період назвали «срібним віком». І за ці 30 – 40 років в світі сформувався, досяг розвитку і завершився в образотворчому мистецтві стиль, який отримав цілу низку визначень в різних країнах. В Англії він називався «Модерн-стиль», в Італії – «Ліберті, в Німеччині – «Югенд-стиль», В Австрії – «Сецессіон», в Польщі – «Сецесія», в Росії – «Модерн», в Америці – «Тіффані». Але сьогодні в історії мистецтва і зокрема – в дизайні найчастіше використовується його французький варіант – «Ар-нуво». Цей стиль став першим в історії архітектури, образотворчого мистецтва та дизайну стилем, свідомо створеним вольовим зусиллям багатьох митців, спроектованим як єдиний для всіх елементів навколишнього середовища.

Ар-нуво – декоративний стиль, розповсюджений в Європі з 1880-х приблизно до 1910 років, в основі якого лежали гнучкі, хвилеподібні закруглені лінії, асиметрія і природні форми

Активному розповсюдженню нового стилю сприяли періодичні фахові видання, кількість яких різко зростає. Найбільш відомими журналами, присвяченими декоративному мистецтву, були англійська «Студія», французькі «Мистецтво модерну», «Мистецтво і декорація», «Декоративне мистецтво», німецькі «Югенд», «Вер Сакрум» та інші. Ще один шлях – відкриття спеціалізованих магазинів: «Ліберті» в Лондоні, «Сучасний дім» та Галерея «Ар-нуво» у Парижі, торгові комплекси Л.К.Тіффані як в Європі так і в Америці. Дизайнери з Нансі Е.Галле та Луї Мажорель відкривають власні крамниці в багатьох містах Європи. Дуже велику роль відіграє виставкова діяльність митців модерну. Одну лиш Всесвітню виставку в Парижі відвідало понад 51 мільйон людей, а крім неї Ар-нуво було представлене на виставках в Чикаго (1893), Турині (1902), Сен-Луї (1904) та Мілані (1906). Музеї також починають колекціонувати і виставляти твори Ар-нуво. Все це дозволяло дизайнерам вивчати знахідки своїх колег з інших країн.

2. Попри розмаїття назв мова йде саме про єдиний європейський та американський рух, єдність художніх прийомів, єдність філософії. Цей стиль вплинув не лише на мистецтво, а й на повсякденне життя, манеру вбиратися, поведінку в суспільстві означеної доби. Характерно, що і в мистецтві і в побутовій культурі «Ар-нуво» проявляється в контрастах. З одного боку – дендізм, меланхолія, іронія. А з іншого – ідеал здоров’я, відкритість: саме в 1896 році відроджуються Олімпійські ігри. В основних стилістичних рисах стиль Ар-нуво також має два напрямки: в основі це криволінійний дизайн, негеометричні вигини, синусоїди, рослинні мотиви та асиметрія. Водночас, в Шотландії та в Німеччині переважають геометричні форми, строгі силуети, прямолінійність. Однак найхарактерніша риса Ар-нуво – відмова від історичних стилів, що дало підстави вважати його першим міжнародним модерністським стилем Новітнього часу. Своєї кульмінації Ар-нуво досягає на Всесвітній виставці в Парижі в 1900 році, а потім поступово занепадає, вичерпуючи себе в роки Першої світової війни.

Джерелом натхнення для творців нового стилю служило багато художніх явищ різних часів і народів і в більшості твори Ар-нуво дуже еклектичні. Прагнення до створення національного сучасного дизайну означало, що в рамках національного контексту певним історичним джерелам надавалось особливого значення. Наприклад, у Франції використання витіюватих асиметричних форм та чуттєвих образів рококо служило об’єднуючою ланкою між Ар-нуво і періодом розквіту ремісничої майстерності та екстравагантності. В цей час, як зазначалось, в багатьох країнах вважали, що народне мистецтво і культура містять справжні цінності, що мають стати основою нового стилю. Така прихильність допомагала створювати досконалий художній інтер’єр, що було керівним принципом Ар-нуво. Слід також мати на увазі, що великий вплив на формування стилістичних особливостей Ар-нуво мали представники не лише «Мистецтв і ремесел», а й Естетичного руху з іх ідеями «мистецтва для мистецтва». Разом з французьким символізмом все це надало пошукам антиматеріалістичного характеру. Як писав О.Узанн в журналі «Студія» у 1897 році, «нове мистецтво прагнуло відобразити вічні страждання тіла, змученого душею».

Важливим джерелом натхнення – ще вагомішим, ніж у попередні десятиліття – стало неєвропейське мистецтво: Японії, Північної Африки, Близького Сходу, з його новим оригінальним естетичним баченням. Особливо японська гравюра з її чіткими обрисами площинних зображень, енергійними лініями, асиметрією композиції, відсутністю перспективи обумовила характерні риси нового стилю. Геометрична простота японських архітектурних форм надихала розвиток нового стилю в Глазго та Відні. Таким впливам сприяє розвиток колоніального підприємництва, яке ознайомило Європу з творами Індонезії, Конго тощо.

3. Художники, архітектори, декоратори зазначеного періоду ведуть активну формоутворюючу діяльність, пошук нових, виразних «формул», характерних форм стилю, а саме – напівабстрактних лінійних і кольорових композицій. Процес пошуків відобразився і у теоретичній роботі, великій кількості статей, написаних митцями, зокрема – У.Моррісом, А.ван де Вельде, Германом Мутезіусом. Завдяки спільним зусиллям Ар-нуво набуває візуальної єдності форм, що засновуються на спільності пластичної мови. Формоутворення доби базується на природних формах і процесах. Це форми рослин (флореальні), тварин (зооморфні), колючі, костисті (остеоморфні), морські хвилі тощо. Предмети та їх фрагменти, фігури перетворюються на пластичні метафори, символи. Майстри Ар-нуво «одушевляють» видимий світ.

Орнамент не просто заповнює поверхні, а певною мірою підпорядковує собі форми предметів (творів). Іншими словами, речі ніби «народжуються» з орнаментів і пластика рисунка має окрім символіки і стилізації ще і конструктивний смисл, концентруючись на пружній лінії. Ці пружні лінії, що в сконцентрованому вигляді виявились у знаменитому мотиві Генрі Обріста «Удар бичем» («Цикламен»), домінують скрізь – у формах меблів і контурах металевих огорож, ажурних плетінках на скляних виробах і текстильному орнаменті, в книжкових ілюстраціях і силуетах суконь. За недовгий час існування стиль Ар-нуво охопив всі галузі предметно-художнього світу, став живою, рухливою орнаментально-графічною матерією. Найчастіше стилізуються рослини – болотні квіти з лататим листям і гнучкими довгими стеблинами, водорості, ліани. В творах Ар-нуво колихається трава, струмує вода, розвівається волосся і тканини.

У Бельгії, Франції, Італії, Росії, Іспанії, Англії, США в графічному орнаменті та об’ємних мотивах переважали криволінійні контури, гнучкі напружені лінії. В Німеччині в роботах Р.Ріммершмідта та П.Беренса ці криволінійні абриси починають геометризуватись до рівня формальної композиції і надалі в Німеччині та Шотландії домінує прямолінійний варіант стилю. Найбільше геометризм виявляється у «четвірки з Глазго» - Ч.-Р.Макінтоша, сестер Макдональд та Герберта Макнейра, а також – митців Відня на чолі з Йозефом Гофманом. Однак, попри різницю у регіональних варіантах, не кажучи вже про індивідуальність талановитих дизайнерів, Ар-нуво у 1890-х – 1900-х роках розквітає як єдиний стиль.

4. Меблі. Важливим центром виготовлення меблів Ар-нуво у Франції став традиційний центр декоративного мистецтва Нансі. Відкриття в 1901 році «Нансійської школи» надає гармонійної єдності всім місцевим художнім групам. Мебльові компанії під керівництвом Еміля Галле (1846-1904) та Луї Мажореля (1859-1926) виготовляють видатні за художністю меблі. Для обох дизайнерів основою дизайну стали природні мотиви при використанні традиційних методів. Як і більшість митців Ар-нуво, Е.Галле підтримує думку про слідування принципам природного росту як джерелу краси. Свою ідею він сформулював як «синтез логіки та квінтесенції життя». З точки зору структури і стилізації провідним мотивом для митця були квіти і комахи, особливо – бабки.





Дата добавления: 2015-09-20; просмотров: 1539 | Нарушение авторских прав


Рекомендуемый контект:


Похожая информация:

Поиск на сайте:


© 2015-2019 lektsii.org - Контакты - Последнее добавление

Ген: 0.008 с.