ФП у воспі, ВОЛЗ

У ВОСПІ, ВОЛЗ використовується два методи передачі і прийому: 1) модуляція інтенсивності і безпосередній прийом; 2) модуляція по амплітуді, частоті або фазі (АМ, ЧМ, ФМ і їх комбінації) та когерентне детектування. Спрощені структурні схеми, що відповідають цим методам прийому, наведено на рис.6.14а,б. Метод модуляції інтенсивності і безпосередній прийом є основними при побудові сучасних ВОСПІ. Випромінювання ЛД або СД частоти ν_с модулюється по інтенсивності інформаційним сигналом із частотою , а на приймальній стороні ФП генерує фотострум , що пропорційний миттєвому значенню прийнятої потужності (рис.6.14а). Тут ФП є енергетичним детектором.

У майбутніх ВОСПІ, ВОЛЗ основним методом прийому стане когерентне детектування оптичного випромінювання з кутовими методами модуляції (ЧМ, ФМ і ін.) з їхніми відомими перевагами. Цей метод ілюструє рис.6.14б. Тут за допомогою напівпрозорого дзеркала на світлочутливій поверхні НП ФП поєднуються електричні поля сигналу із частотою і місцевого генератора (гетеродина) із частотою . Оскільки ФП є квадратичним детектором, а оптична потужність пропорційна квадрату модуля сумарного електричного поля, то народжуваний фотострум є пропорційним величині оптичної потужності Р. Отже, при когерентному прийомі ФП діє як змішувач, що створює вихідний електричний сигнал на проміжній частоті (гетеродинування). Переваги когерентного прийому: 1) модуляція може здійснюватися по одному з параметрів – амплітуді , частоті або фазі одномодового несучого коливання;

2) значення фотоструму на проміжній частоті може бути набагато більшим, ніж при прямому детектуванні за рахунок вибору потужності гетеродина .

Рисунок 6.14 – Методи прийому у ВОСПІ: а) безпосередній прийом; б) когерентне детектування.

6.6 ПРИЙМАЛЬНІ ОПТОЕЛЕКТРОННІ МОДУЛІ (ПрОМ)

ПрОМ – це устрій, який поєднує в єдиній конструкції ФП, попередній електронний підсилювач, устрій вводу випромінювання і екранований корпус, який усуває зовнішні перешкоди. Основними функціональними елементами ПрОМ є:

1) ФП, що перетворює оптичний сигнал в електричну форму;

2) каскад електричних підсилювачів, що підсилюють сигнал і перетворюють його у форму, яка придатна до обробки;

3) демодулятор, що відтворює первісну форму сигналу.

На рис.6.17 наведені функціональні елементи аналогового (а) і цифрового (б) ПрОМ.

Аналогові ПрОМ приймають аналоговий оптичний сигнал і на виході також формують аналоговий електричний сигнал. Аналогові приймачі мають забезпечити високу лінійность перетворення і підсилення сигналу при мінімумі внесених шумів, у протилежному випадку зростають спотворення сигналу. На протяжних лініях з великою кількістю приймально-передавальних вузлів спотворення і шуми накопичуються, що знижує ефективність аналогових багаторетрансляційних ліній зв'язку. При цифровій обробці не потрібна дуже точна ретрансляція імпульсів.

Рисунок 6.15 – Функціональні елементи ПрОМ: а) аналоговий; б) цифровий.

 

Цифровий приймач повинен включати вузол прийняття рішення або розпізнавальний дискримінатор, що має встановлені пороги на прийняття сигналів 0 і 1, який усуває шуми і відновлює необхідну амплітуду сигналу. Вірне виділення корисного сигналу може відбуватися при великому рівні шумів підсилення.

Електронні елементи цифрового ПрОМ (рис.6.15б). Вихідний електричний сигнал від ФП підсилюється каскадом електронних підсилювачів та, можливо, певним чином обробляється. Основні функції, які виконує ПрОМ на цьому етапі – підсилення, корекція, фільтрація, дискримінація, синронізація,забезпечення роботи таймера.

Електронне попереднє і подальше підсилення. Типове значення оптичного сигналу на вході ФП складає 1-10 мкВт, а іноді і менше. Якщо такий сигнал обробляється p-i-n ФД з струмовою чутливістю від 0,6 до 0,8 А/Вт, а вихідний струм складає декілька мкА, то необхідне подальше підсилення, яке Може включати одну або декілька стадій. Підсилювач на першій стадії називається попереднім підсилювачем. Його особливістю є низький рівень внесених шумів. Далі йде підсилювач потужності.

Вирівнювання. Прийом і підсилення сигналу може трохи змінювати оброблюваний сигнал. Наприклад, каскад електронних підсилювачів, що приймає широкосмуговий аналоговий сигнал, може мати різний коефіцієнт підсилення для високих і низьких частот. Щоб відновити правильне співвідношення амплітуд у низьких і високих областях спектра частот додають ланцюг вирівнювання сигналу.

Фільтрація дозволяє збільшити відношення сигнал/шум за допомогою вибіркового (у певних діапазонах частот) придушення шуму. Часто, таким чином, можна придушити високочастотні складові шуму, свідомо знаючи, що корисний сигнал не поширюється в цій області спектра.

Дискримінація. Якщо попередні три задачі рівною мірою могли ставитися перед ПрОМ як при обробці аналогового сигналу, так і цифрового, то задача дискримінації ставиться тільки для обробки цифрових сигналів. Через наявність дисперсії при поширенні світла по ОВ фронти імпульсів можуть втратити первісну прямокутну форму. Для подолання наслідків призначений ланцюг прийняття рішення або дискримінатор, що має поріг спрацьовування. Якщо амплітуда поступаючого на дискримінатор сигналу менша за поріг, то приймається рішення про те, що на виході сигналу немає (0), якщо ж він перевершує поріг, то приймається рішення, що на виході є сигнал певної амплітуди (1). Головним недоліком такої регенерації цифрового сигналу є можливість порушення тривалості імпульсів. Чим меншою є амплітуда поступаючого на дискримінатор сигналу, тим коротшими можуть бути імпульси, які відповідають одиничному сигналу на виході дискримінатора. Низьке значення порога також не бажане, оскільки виникає ймовірність помилкового прийняття шуму в якості корисного сигналу. Для збереження тривалості імпульсів на виході дискримінатора, необхідно, щоб дискримінатор одержував інформацію про частоту, з якою повинні надходити імпульси.

Робота таймера. Основна функція таймера – це придушення ресинхронизації сигналу. Стандартний цифровий сигнал генерується на характерній частоті, наприклад, f = 10^-6 Гц (1 раз у мікросекунду). При передачі і ретрансляції сигналу випадкові часові помилки можуть накопичуватися і досягти порядку тривалості самого імпульсу. В результаті приймач може інтерпретувати прийнятий помилковий біт як інформаційний або “втратити” біт. Такі випадкові часові помилки одержали назву джитер (jitter, тремтіння). Їхня поява характерна при синхронному режимі передачі. Зменшити джитер можна, якщо підвищити вимоги до стандарту частоти генератора імпульсів. Однак, якщо приймач має свій власний таймер, то при тривалому прийомі будуть проскакувати помилки внаслідок наявності джитера. Подальше зменшення помилок через джитер досягається в більш сучасній технології магістральних оптичних мереж, заснованих на так званій синхронній цифровій ієрархії SDH. В SDH при передачі в бітовому потоці поряд з корисною інформацією присутні спеціальні синхроімпульси, по яких настроюється (під частоту передавача) таймер приймача. У складній мережі SDH існує один незалежний провідний таймер (master clock), на який рівняються пристрої мережі.

Інтегральний приймальний модуль. Приймальний пристрій, який виконують у вигляді інтегральної схеми детектор-підсилювач (integrated detector preamplifier: IDP), звичайно містить p-i-n ФД або ЛФД, передпідсилювач і один або кілька каскадів для додаткового підсилення і узгодження. Дуже важливо, що інтегральне виконання знижує можливість проникнення електричних перешкод, які можуть наводити струми на елементах вхідного каскаду неінтегральної конструкції. Шум, що вносить діод і вхідні каскади підсилювача, може маскувати слабкий сигнал. Останній необхідно ретельно захищати від перешкод, оскільки він, поширюючись від джерела випромінювання, проходить через вхідний з'єднувач, кілька лінійних з'єднувачів і мережні розподільні пристрої, а також крізь волокно довжиною кілька кілометрів, перш ніж потрапити на чутливий ФД і малошумлячий попередній підсилювач. Типовий монолітний кремнієвий детектор-підсилювач IDP має Вольтовий відгук 30 мВ/мкВт і час наростання 35 нс. Такий час наростання відповідає ширині смуги пропускання (на рівні –3дБ) у 10МГц.

Гібридний приймальний модуль забезпечує ті ж самі функції, що і монолітний IDP. Ці модулі містять ФД і підсилювач, виготовлені окремо й потім з’єднані усередині загального корпуса. Типовий гібридний приймальний пристрій містить p-i-n ФД або ЛФД, з'єднаний із підсилювачем на польовому транзисторі (кремнієвому або арсенід-галієвому із затвором Шоткі). Використовуються товстоплівкові схемні елементи і керамічні підкладинки. Активні та пасивні компоненти розміщуються на двосторонній друкованій платі. Оптичний сигнал на ФД може надходити через з'єднувач або гнучкий ВОК, приєднаний до модуля.

Особливості цифрових ПрОМ. При цифровому прийомі сигналів досить, щоб приймач міг лише розрізняти сигнали “ 0” і “1”, а точне відтворення форм їхніх імпульсів не обов'язково. Тому цифровий приймач, як блок регенерації, повинен містити вузол прийняття рішення (дискримінатор), що має встановлені пороги для розрізнення сигналів “0” і “1” і, що отже може розпізнавати, який сигнал прийшов “0” чи “1”, вбирає шуми і відновлює необхідну амплітуду сигналу. Звичайно, у цифрових системах зв'язку, задовільне виділення сигналу може відбуватися при великому рівні шумів.

 

Розрізняють синхронний і асинхронний режими прийому-передачі цифрового сигналу. При синхронному режимі бітовий потік між приймачем і передавачем носить беззупинний характер. При асинхронному режимі дані передаються у виді організованих бітовихпослідовностей - пакетів. У проміжках між пакетами сигналів немає.

При синхронному режимі прийому - передачі таймер приймача виділяє в прихожій бітовій послідовності спеціальні сигнали - син-хроімпульси, на підставі яких ФП регулярно підстроює свій ритм прийому для задовільної ідентифікації усіх бітів.

 

При асинхронному режимі прийому - передачі ФП має свій незалежний таймер. Приймаючи початкові біти пакета (преамбулу), таймер приймача набудовує вузол прийняття рішення так, щоб визна-чення прихожого біта виконувалося на його середині. Електричний сигнал, що видає вузол прийняття рішення, йде на частоті таймера.

 

Тому що всі таймери мають погрішність і вона різна в різних таймерів, то через неї в міру прийняття наступних бітів пакета, мо-мент визначення прихожого біта може повільно зміщуватися в одну зі сторін, щодо середини прихожого біта. Для вірної ідентифікації всіх бітів пакета важливо, щоб зсув за час прийняття пакета не перевищу-вав 0,5 тривалості біта. Це явище обмежує максимальну тривалість пакета. Причому чим менше погрішність таймерів, тим більш довжина пакета може використовуватися для передачі.

Частота появи помилок. У цифрових системах, коли інформація передається бітами, мірою якості прийнятого сигналу є імовірність некоректного прийому“0” і “1”, що називається частотою появи помилок (BER). Вона визначається як відношення кількості неправильно прийнятих бітів до повного числа прийнятих бітів. У цифрових системах, застосовуємих для телекомунікацій, частота появи помилок не повинна перевищувати величину 10^-9. В обчислювальних мережах вимоги до BER більш високі і ця величина не повинна перевищувати 10 ^-12. Частота появи помилок залежить від швидкості передачі - чим менше швидкість передачі, тим менше BER.

 

Чутливість цифрового ПрОМ - це мінімальна потужність вхідного сигналу, при якої BER не виходить за рамки максимально припустимого значення, встановленого для даного додатка. Для нормальної роботи потужність вхідного оптичного сигналу повинна бути не менш чутливості ПРОМ. Чутливість цифрових ФП прийнято вимірювати в дБм, або мВт.

Насичення ПрОМ. При великих вхідних оптичних сигналах можуть з’явитися “хвости” фотоструму, що залишаються і тоді, коли на ФП вже не подається сигнал. В такому разі нульовий сигнал на вході, слідуючий безпосередньо за одиницей, може бути невірно впізнаний, що призводить до зростання помилок. Насиченням цифрового ПРОМ називається максимальна вхідна потужність, вище якої значення в BER починає перевершувати максимально припустиму величину для даного пристрою. Діапазон значень потужності ПрОМ від чутливості («знизу») до насичення («зверху») називається його динамічним діапазоном (ДД).