Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


—усп≥льний лад




Ќаселенн€ ”крањни под≥л€лось на стани двор€нства, духовенства (вони зв≥льн€лись в≥д сплати податк≥в), м≥ського населенн€ ≥ сел€нства (вони були податковими станами).

ƒвор€нство. ”крањнське двор€нство низкою закон≥в було зр≥вн€не у правах ≥з рос≥йським, зокрема, у 1801 р. рос≥йський ур€д п≥дтвердив ∆алувану грамоту двор€нству 1785 р. ≥ надав права рос≥йського двор€нства украњнському двор€нству —лоб≥дськоњ ”крањни, а указ Уѕро ћалорос≥йськ≥ чини, що дають право на д≥йсне чи спадкове двор€нствоФ 1835 р. затвердив станов≥ прив≥лењ ≥ п≥льги дл€ козацькоњ старшини ≥ њњ нащадк≥в. Ѕ≥льш≥сть двор€нства Ћ≥вобережж€ становила украњнська козацька старшина. —тановище двор€н ѕравобережж€, до €ких належала украњнська ≥ польська шл€хта, ускладнилось п≥сл€ поразки польського повстанн€ 1830 р. Ц указ Уѕро розб≥р шл€хти у зах≥дних губерн≥€х ≥ про уклад цього роду людейФ 1831 р. визнавав за ними ус≥ права ≥ прив≥лењ, дарован≥ двор€нству –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ, €кщо вони доведуть своЇ двор€нське походженн€ на п≥дстав≥ документальних доказ≥в ≥ св≥дчень. ÷ей розб≥р тривав к≥лька рок≥в, ≥ спец≥альна ком≥с≥€ не визнала права на двор€нство багатьох козацьких старшин; а у 1835 р. такий же розб≥р було зд≥йснено серед татарських мурз. ¬ украњнському сусп≥льств≥ зростала к≥льк≥сть рос≥йських двор€н, головно у степових губерн≥€х ”крањни, внасл≥док роздач≥ царатом земл≥ в ”крањн≥ рос≥€нам, зокрема конф≥скован≥ на ѕравобережж≥ земл≥ у власник≥в за њх участь у польському повстанн≥ 1830 р. роздавались рос≥йським двор€нам. ѕроживаюче в ”крањн≥ рос≥йське двор€нство (пом≥щики ≥ чиновники) отримало у перш≥й половин≥ 19 ст. прив≥лейован≥ше становище щодо м≥сцевоњ шл€хти Ц наприклад, за указом 1810 р. рос≥йськ≥ двор€ни, €к≥ отримали орендн≥ маЇтки у губерн≥€х ѕравобережж€ у нагороду за Ув≥дм≥нну ≥ стараннуФ службу, зв≥льн€лись в≥д податк≥в; у 1841 р. рос≥йським орендаторам було продовжено терм≥н оренди на п≥льгових умовах; а з 1832 р. рос≥йськ≥ чиновники ¬олинськоњ ≥ ѕод≥льськоњ губерн≥й отримували, кр≥м платн≥, пенс≥ю за колишню в≥йськову чи цив≥льну службу.

”се двор€нство –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ, у т.ч. ”крањни, отримало у перш≥й половин≥ 19 ст. нов≥ прив≥лењ, вони стали монопольними власниками земл≥ Ц двор€ни ”крањни волод≥ли 70% земель, ≥ закон про майорати 1845 р. припинив небезпечний дл€ них процес дробленн€ земель, встановивши пор€док спадкуванн€ нерухомого майна (передус≥м земл≥) виключно старшим (з лат. major Ц б≥льший, старший) членом с≥м`њ чи родини. «акон 1827 р. дозволив двор€нам створювати фабрики, заводи ≥ рем≥снич≥ майстерн≥ у м≥стах (ран≥ше вони мали таке право лише у с≥льськ≥й м≥сцевост≥) ≥ без обмеженн€ к≥лькост≥ роб≥тник≥в на них; тож розширювалась сфера п≥дприЇмницькоњ д≥€льност≥ двор€н.

ƒуховенство, €к ≥ ран≥ше, под≥л€лось на чорне (чернече) ≥ б≥ле (св≥тське). ¬оно зв≥льн€лось в≥д особистих податк≥в ≥ повинностей, в≥йськових постоњв, т≥лесних покарань. ” перш≥й половин≥ 19 ст. було дозволено переходити у стан духовенства з ≥нших стан≥в та виходити з духовного сану, притому д≥ти колишн≥х св€щеник≥в отримували званн€ спадкових почесних громад€н.

ћ≥ське населенн€. ћ≥ста под≥л€лись на губернськ≥, пов≥тов≥, заштатн≥ (€к≥ не були адм≥н≥стративними центрами) ≥ м≥стечка. ”се м≥ське населенн€ под≥л€лось на власне м≥щан (м≥ських обивател≥в), купц≥в, цехових ≥ робочих людей. ¬насл≥док розвитку товарно-грошових в≥дносин ≥ кап≥тал≥стичного ладу у 1811-1858 рр. к≥льк≥сть м≥ського населенн€ ”крањни зросла у 2,5 рази. Ѕ≥льш≥сть у ньому становили власне м≥щани (м≥ськ≥ обивател≥), наприклад, у  иЇв≥ за рев≥з≥Їю 1823 р. вони становили 71,5% усього м≥ського населенн€. ћ≥щани сплачували б≥льшу частину податк≥в, €ким обкладалось м≥сто, зокрема, з 1816 р. вони почали сплачувати збори на буд≥вництво дор≥г, а також сплачували подушне, несли рекрутську та ≥нш≥ повинност≥. “а поступово обмеженн€ м≥щан у правах послабились Ц у 1832 р. њм було дозволено придбавати земельн≥ д≥л€нки у м≥стах дл€ зайн€тт€ торг≥влею ≥ виробничою (промисловою) д≥€льн≥стю, та отримали право переходити до купецтва ≥ д≥ставати г≥льд≥йське посв≥дченн€ за на€вност≥ в≥дпов≥дних кап≥тал≥в.

÷арський устр≥й зм≥цнював цеховий устр≥й м≥ст Ц на Ћ≥вобережж≥ в≥н регулювавс€ загально≥мперським законодавством, а на ѕравобережж≥ до 1840 р. Ц м≥сцевим правом; притому в ”крањн≥ продовжували д≥€ти цехов≥ звичањ, та у 1850 р. на основ≥ м≥сцевоњ практики орган≥зац≥њ цех≥в дл€ м≥ст ≥ м≥стечок був встановлений Їдиний пор€док регулюванн€ цехового устрою.

«росла к≥льк≥сть купц≥в у м≥стах, збер≥гавс€ г≥льд≥йський устр≥й купецтва Ц украњнськ≥ купц≥ здеб≥льшого входили до 3 г≥льд≥њ, а до прив≥лейованих 2-оњ ≥ особливо 1-оњ г≥льд≥й записувались, головно, рос≥йськ≥ купц≥. ƒо г≥льд≥й зараховувались також двор€ни, €к≥ займались торг≥влею ≥ волод≥ли п≥дприЇмствами.  упецтво поступово зв≥льн€лось в≥д р≥зних станових обмежень; зокрема, дл€ нього був встановлений дозв≥льний пор€док зм≥ни м≥сц€ проживанн€, ≥ при отриманн≥ такого дозволу купець до 1824 р. мав сплачувати державн≥ податки ≥ виконувати повинност≥ ≥ за попередн≥м, ≥ за новим м≥сцем проживанн€. ÷ей дозв≥льний пор€док був скасований у 1841 р., але не дл€ вс≥х купц≥в, а лише дл€ тих, €к≥ перењздили до ¬олинськоњ,  ињвськоњ ≥ ѕод≥льськоњ губерн≥й; а купц≥, €к≥ перењздили на ѕравобережж€ ≥ у причорноморськ≥ м≥ста, нав≥ть отримували р≥зн≥ п≥льги.

1832 р. було створено нову станову групу Ц почесн≥ громад€ни; це званн€ надавалось заможним купц€м, внасл≥док чого вони отримували де€к≥ додатков≥ п≥льги Ц зв≥льн€лись в≥д подушного податку, рекрутськоњ повинност≥, т≥лесних покарань, та мали право брати участь у виборах ≥ бути обраними на м≥ськ≥ громадськ≥ посади.  упц≥ в ”крањн≥ ≥ в –ос≥њ поступово перетворювались у кап≥тал≥ст≥в.

Ќа початку 19 ст. у м≥стах ”крањни з`€вл€Їтьс€ нова сусп≥льна група, €ка перебувала поза м≥ськими станами, - У робоч≥ люди Ф. ” них не було власного будинку ≥ пост≥йного м≥сц€ проживанн€, ≥ джерелом њх ≥снуванн€ була прац€ за наймом, тобто це були в≥льнонайман≥ роб≥тники, €к≥ у 1828 р. становили 25% загальноњ к≥лькост≥ роб≥тник≥в, а у 1861 р. - 75%. ” перш≥й половин≥ 19 ст. цей прошарок значно поповнювавс€ за рахунок державних сел€н Ц за законом у найман≥ роб≥тники зараховувались т≥ державн≥ сел€ни, €к≥ при переход≥ ≥з сел€нського стану не отримали згоди м≥щанського м≥ського товариства на включенн€ њх до м≥щанства м≥ста або не подали поручительства 6 благонад≥йних господар≥в ≥ не сплатили подушний податок; тож вони опин€лись серед мешканц≥в м≥ста, але поза њх становими групами ≥ орган≥зац≥€ми. ƒругим джерелом поповненн€ в≥льнонайманих роб≥тник≥в були випущен≥ на волю кр≥паки. ≤з по€вою найманоњ прац≥ в ”крањн≥ формуЇтьс€ надлишок робочоњ сили, њњ ринок. Ќайман≥ роб≥тники були довол≥ безправними, оск≥льки законодавство майже не врегульовувало њх правовий статус. ѕоза тим, по€ва ц≥Їњ позастановоњ групи у м≥ст≥ дезорган≥зуюче впливала на його становий устр≥й.

ѕом≥щицьк≥ сел€ни. ”казами 1800, 1804, 1808, 1828 рр. завершилось юридичне закр≥паченн€ ус≥х сел€н ”крањни. «а переписом-рев≥з≥Їю 1810 р. пом≥щицьк≥ сел€ни становили 60,5% ус≥х сел€н; вони вважались власн≥стю двор€н-пом≥щик≥в, €к≥ зд≥йснювали щодо них усю повноту адм≥н≥стративноњ, пол≥ц≥йноњ ≥ судовоњ влади, та розпор€джались самим сел€нином ≥ його господарством, пересел€ли њх у маЇтки в ≥нших м≥сцевост€х, продавали або обм≥нювали њх, регламентували њх с≥мейний побут. ќсновним обов`€зком пом≥щицьких кр≥пак≥в було в≥дбуванн€ панщини Ц у перш≥й чверт≥ 19 ст. на панщин≥ перебувало 99,3% кр≥посних сел€н Ћ≥вобережж€ ≥ степовоњ частини ”крањни та 97,4% сел€н ѕравобережж€. ” р≥зних м≥сцевост€х в≥др≥зн€лись розм≥ри панщини, та у ц≥лому внасл≥док урочноњ системи вони доходили до 6 дн≥в на тиждень, оск≥льки розм≥ри завдань-урок≥в були надто великими ≥ њх виконанн€ потребувало фактично затрати б≥льше часу в≥д юридично встановленоњ њх тривалост≥. Ќовизною було переведенн€ кр≥пак≥в на м≥с€чину Ц товаризуючи своЇ господарство, пом≥щики в≥дбирали у них землю, надаючи њм м≥с€чне утриманн€, внасл≥док чого не мали над≥льних земель на Ћ≥вобережж≥ 1/3 пом≥щицьких сел€н, а на ѕравобережж≥ - 1/6, а у 40-х рр. 19 ст. загальна к≥льк≥сть м≥с€чник≥в на ”крањн≥ становила до 25% ус≥х кр≥пак≥в. ѕоза тим, кр≥паки працювали у пом≥щицьких мануфактурах.  р≥паки €к п≥ддан≥ мали сплачувати податки також –ос≥йськ≥й держав≥.

ѕравобережн≥й ”крањн≥, де кр≥посницький гн≥т був найт€жчим, п≥д впливом сел€нського руху, очолюваного ”стимом  армелюком, з ≥н≥ц≥ативи ћалорос≥йського генерал-губернатора ƒ.Ѕ≥б≥кова у 1847-1848 рр. було проведено ≥нвентарну реформу з опису пом≥щицьких маЇтк≥в Ц на основ≥ ≥нвентарних опис≥в були складен≥ правила, €к≥ визначали розм≥ри земельного над≥лу кр≥пака ≥ встановлювали розм≥ри панщини та ≥нших повинностей залежно в≥д майнового стану сел€нського господарства. «а ≥нвентарними правилами над≥л надававс€ сел€нинов≥ у дов≥чне користуванн€, ≥ пом≥щик не м≥г його забрати чи зменшити. “а внасл≥док невдоволенн€ пом≥щик≥в у 1848 р. за розпор€дженн€м ћалорос≥йського генерал-губернатора кн€з€ ¬асильчикова були внесен≥ доповненн€ до ≥нвентарних правил, €к≥ ур≥зали поступки, надан≥ кр≥пакам першою реформою, зокрема сел€нам було надано право набувати у власн≥сть земл≥, будинки, крамниц≥ ≥ нерухоме майно лише з дозволу њхн≥х пом≥щик≥в; однак, збереглись де€к≥ обмеженн€ свавол≥ пом≥щик≥в, зокрема заборона њм здач≥ сел€н у рекрути чи засланн€ њх до —иб≥ру.

’оча юридичне становище кр≥пак≥в було однаковим, та розвиток товарно-грошових в≥дносин поглиблював њх розшаруванн€, внасл≥док чого сформувалась заможна верх≥вка с≥льськоњ буржуаз≥њ.

ƒержавн≥ сел€ни становили другу верству украњнського сел€нства, вони отримували земельн≥ над≥ли в≥д царськоњ влади, були феодально залежними в≥д держави ≥ не мали права без дозволу пол≥ц≥йноњ влади залишати своњ земл≥. Ќайб≥льше њх проживало на Ћ≥вобережж≥ Ц 50%, на ѕравобережж≥ Ц 13%, а на п≥вдн≥ ”крањни - 37%. ” друг≥й чверт≥ 19 ст. к≥льк≥сть державних сел€н в ”крањн≥ дос€гла 41% ус≥х сел€н. ќсновною формою њх експлуатац≥њ була податки держав≥, €к≥ вони сплачували €к п≥ддан≥ держави, та феодальн≥ повинност≥ (грошова рента ≥ натуральн≥ повинност≥), €к≥ вони несли €к феодально залежн≥ в≥д держави. Ќа ѕравобережж≥ њх часто переводили на господарське становище Ц вони здавались в оренду пом≥щику-посесору, €кий експлуатував њх, €к своњх кр≥пак≥в. “а розвиток кап≥тал≥стичних в≥дносин вплинув ≥ на становище державних сел€н. ” 1837-1841 рр. м≥н≥стром державних маЇтностей графом  исельовим було проведено реформу з управл≥нн€ ними Ц державн≥ сел€ни отримали право обирати с≥льськ≥ ≥ волосн≥ органи самовр€дуванн€ та с≥льськ≥ ≥ волосн≥ суди (розправи), але це було довол≥ обмежене самовр€дуванн€, оск≥льки воно залежало в≥д державних орган≥в Ц окружних начальник≥в у пов≥тах ≥ губернських палат державних маЇтностей, а очолювало цю систему м≥н≥стерство державних маЇтностей. –еформа управл≥нн€ державними сел€нами дещо полегшила њх економ≥чне становище Ц зб≥льшились њх земельн≥ над≥ли, а феодальний подушний податок був зам≥нений поземельним промисловим податком, та заборон€лось у подальшому в≥ддавати державн≥ земл≥ в оренду пом≥щикам.

«начно обт€жило становище державних сел€н утворенн€ в≥йськових поселень дл€ полегшенн€ царському ур€ду утриманн€ арм≥њ, €к≥ засновувались здеб≥льшого в ”крањн≥ Ц у 1817-1895 рр. у ’арк≥вськ≥й,  атеринославськ≥й ≥ ’ерсонськ≥й губерн≥€х було розм≥щено 16 кавалер≥йських ≥ 3 п≥хотних полк≥в у форм≥ в≥йськових поселень, а у 1819 р. на п≥вдн≥ ”крањни у в≥йськов≥ поселенн€ було перетворено 250 с≥л, де проживало близько 20 тис. сел€н. ¬≥йськов≥ поселенн€ ≥ њх поселенц≥ були передан≥ в управл≥нн€ в≥йськовим командирам. ¬≥йськов≥ поселенц≥ под≥л€лись на дов≥чних солдат д≥ючих частин ≥ господар≥в, €к≥ забезпечували в≥йськов≥ поселенн€ засобами ≥снуванн€ та виконували обов`€зки в≥йськовослужбовц≥в. ƒ≥тей солдат≥в з 7 р. зараховували до кантон≥ст≥в (новобранц≥в певного в≥йськового округу), з 12 р. Ц у резерв, а з 18 р. Ц у в≥йськов≥ частини, де вони перебували до 45 р., а оп≥сл€ переходили на нестройову в≥йськову службу. ¬≥йськов≥ поселенц≥ були водночас ≥ сел€нами, ≥ солдатами. —тановище в≥йськових поселенц≥в жорстко регламентувалось Ц у УрозписФ входили не лише в≥йськова муштра, с≥льськогосподарськ≥ роботи, а й сон ≥ народженн€ д≥тей; за найменшу провину њх жорстоко карали. ‘ормально вони працювали 3 дн≥ на казну ≥ 3 дн≥ на себе, а фактично працювали на казну увесь тиждень, оск≥льки урок Уна деньФ реально в≥дробл€вс€ 2-3 дн≥. ¬насл≥док сел€нських повстань царський ур€д у 1857 р. був змушений л≥кв≥дувати в≥йськових поселенц≥в, перев≥вши њх на становище державних сел€н.

” перш≥й половин≥ 19 ст. поширились антикр≥посницьк≥ виступи у форм≥ повстань, зокрема рух п≥д проводом ”. армелюка тривав майже 20 р., а також протести в≥йськових поселенц≥в, зокрема „ерн≥г≥вський полк повстанн€м у грудн≥ 1825 р. п≥дтримав декабрист≥в. –озвиток буржуазних виробничих в≥дносин супроводжувавс€ страйками роб≥тник≥в Ц вперше в ”крањн≥ застрайкували роб≥тники друкарн≥  иЇво-ѕечерськоњ лаври у 1805 р. ƒл€ приборкуванн€ непок≥рних украњнськ≥ пом≥щики отримали право засилати своњх сел€н до —иб≥ру без суду, а рос≥йськ≥ пом≥щики користувались цим правом ще з 18 ст.

ƒекабристський рух. ” березн≥ 1821 р. було створено ѕ≥вденне товариство декабрист≥в в ”крањн≥ (м.“ульчин ¬≥нницькоњ област≥), а у 1822 р. Ц ѕ≥вн≥чне товариство декабрист≥в у ѕетербурз≥. ѕ≥вденне товариство, очолене сином сиб≥рського генерал-губернатора полковником ѕ.ѕестелем, було за програмою радикальн≥шим за ѕ≥вн≥чне товариство, очолене внуком гетьмана ƒ.јпостола ћ.ћуравйовим-јпостолом.

ѕрограмний документ ѕ≥вденного товариства - У–уська правдаФ ѕ.ѕестел€, прийн€та у 1824 р., передбачала л≥кв≥дац≥ю кр≥пацтва, безплатне над≥ленн€ сел€н землею з державного фонду, л≥кв≥дац≥ю в≥йськових проселень, скороченн€ строку служби в арм≥њ, проголошувала знищенн€ стан≥в, р≥вн≥сть громад€н перед законом, свободу слова, друку ≥ в≥роспов≥данн€. У–уська правдаФ передбачала встановленн€ республ≥канського ладу в Їдин≥й дл€ ус≥х народ≥в централ≥зован≥й –ос≥йськ≥й держав≥; верховну законодавчу владу мало зд≥йснювати Ќародне в≥че, виконавчу Ц ƒержавна дума, нагл€д за виконанн€м закон≥в Ц ¬ерховний собор.

ѕрограмний документ ѕ≥вн≥чного товариства Ц  онституц≥€ ћ.ћуравйова, прийн€та у 1825 р., передбачала створенн€ конституц≥йноњ монарх≥њ, притому –ос≥€ мала перетворитись на федерац≥ю 15 держав з власними парламентами, у т.ч. до –ос≥йськоњ федерац≥њ мали входити на правах автоном≥њ „орноморська держава з центром у  иЇв≥ ≥ ”крањнська держава з центром у ’арков≥. ¬ерховна влада у федерац≥њ мала належати двопалатному Ќародному в≥че, €ке складалось з ¬ерховноњ думи (42 члени) ≥ ѕалати народних представник≥в (депутат в≥д 50 тис. жител≥в чолов≥чоњ стат≥). ¬становлювавс€ високий майновий виборчий ценз. ћенш демократично розв`€зувалось земельне питанн€ Ц сел€ни мали отримати лише по 2 дес€тини (трохи б≥льше 2 га) орноњ земл≥ на дв≥р, а переважна б≥льш≥сть земель залишалась у пом≥щик≥в.

1823 р. у Ќовоград-¬олинському (тепер ∆итомирськоњ област≥) брати Ѕорисови заснували “овариство об`Їднаних слов`€н, €ке вимагало скасуванн€ кр≥пацтва ≥ висунуло ≥дею добров≥льного об`Їднанн€ слов`€нських народ≥в у федеративну республ≥ку. ” вересн≥ 1825 р. воно ув≥йшло до складу ѕ≥вденного товариства.

ƒекабристський рух завершивс€ невдалим повстанн€м 14 грудн€ 1825 р. у ѕетербурз≥ та 29 грудн€ 1825 р. „ерн≥г≥вського полку на  ињвщин≥ Ц ѕестел€, ћуравйова-јпостола, –илЇЇва, Ѕестужева-–юм≥на ≥  аховського було страчено, а решту оф≥цер≥в засуджено до засланн€ на каторгу у —иб≥р.

 





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-09-20; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 456 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

—амообман может довести до саморазрушени€. © Ќеизвестно
==> читать все изречени€...

786 - | 640 -


© 2015-2023 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.012 с.