Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


‘илософи€ периода  иевской –уси




-духовный опыт прин€ти€ христианства повли€л на развитие отечественной философии как книжной

-дл€ украинцев Уалександрийско-библейскойФ философии характерна ориентаци€ не на получение беспристрастной истины,а истины как правды

-нет системности изложение философских взгл€дов

-философи€ развиваетс€ вокруг обсуждени€ проблем человека(смысл жизни,этические вопросы) и человеческой истории (политики)

” сучасн≥й л≥тератур≥ найб≥льш поширеною Ї точка зору, зг≥дно з €кою початок ≥стор≥њ в≥тчизн€ноњ думки ведетьс€ з XЦXII ст., тобто пер≥оду формуванн€ могутньоњ держави Ч  ињвськоњ –ус≥. ƒв≥ важлив≥ обставини радикальним чином вплинули на своЇр≥дн≥сть цього процесу Ч проникненн€ христи€нства в культуру  ињвськоњ –ус≥, €ке прийшло на зм≥ну давньослов'€нському м≥фолог≥чному пантеону на чол≥ з ѕеруном та засвоЇнн€ грекоримськоњ ≥ в≥зант≥йськоњ ф≥лософськоњ думки. «агальна спр€мован≥сть ф≥лософськоњ думки в культур≥  ињвськоњ –ус≥ визначалась важливими ≥деолог≥чними та пол≥тичними завданн€ми побудови м≥цноњ централ≥зованоњ держави. ѕоширенн€ христи€нства, €ке пов'€зують з

розвитком письменност≥ й осв≥ченост≥ на –ус≥, позитивно вплинуло на п≥двищенн€ загального культурного р≥вн€ народу, залученн€ його культурних верств до надбань Ївропейськоњ, насамперед античноњ, ф≥лософськоњ та соц≥ально-пол≥тичноњ думки. –азом з тим сл≥д п≥дкреслити своЇр≥дн≥сть, ориг≥нальн≥сть в≥тчизн€ноњ ф≥лософськоњ думки того пер≥оду, €ка спираЇтьс€ на особливост≥ св≥тогл€дних позиц≥й, культури ≥ традиц≥й народу. ќстанню характеризуЇ певна Ђдуальн≥стьї, паралельне ≥снуванн€ Ђкнижноњї ≥ народноњ культур, що ведуть м≥ж собою ≥нтенсивний д≥алог.«авд€ки створенню перекладноњ л≥тератури, зокрема окремих б≥бл≥йних книг, текст≥в отц≥в церкви, уривк≥в текст≥в античних та елл≥н≥стичних автор≥в, в≥дбувавс€ творчий процес засвоЇнн€ важливих св≥тогл€дних ≥дей, формувалис€ п≥дходи до розум≥нн€ св≥ту, його п≥знанн€.—л≥д звернути увагу на значенн€ твор≥в с≥р≥йц€ ≤оана ƒамаск≥на дл€ розвитку в≥тчизн€ноњ ф≥лософ≥њ, його визначенн€ ф≥лософ≥њ, €ке обірунтовуЇ думку: ф≥лософ≥€ Ї любов'ю до мудрост≥, ≥стина ж мудрост≥ Ї Ѕог. ќтже, любов до Ѕога Ї ≥стинною ф≥лософ≥Їю.ѕров≥дне м≥сце за своњм св≥тогл€дним ≥ ф≥лософським значенн€мналежить твору кињвського митрополита ≤лар≥она Ђ—лово про «акон ≥ Ѕлагодатьї, написаного в пер≥од кн€з≥вства ярослава ћудрого, в≥домого своњми культурними ≥ просв≥тницькими починанн€ми. ÷ей тв≥р водночас Ї пам'€ткою красномовноњ культури, публ≥цистики, моральноњ пропов≥д≥. ¬≥н складаЇтьс€ з трьох частин, у €ких з≥ставл€ютьс€ «акон ≥ Ѕлагодать, описуЇтьс€ поширенн€ христи€нства на –ус≥ ≥ висловлюЇтьс€ под€ка кн€зю та його сину ярославу. ѕерша частина Ї своЇр≥дним Ђ‘≥лософсько-≥сторичним вступомї, що витлумачуЇ смисл св≥товоњ ≥стор≥њ.јнал≥з першого питанн€ ц≥Їњ теми неможливий без зверненн€ до л≥тописних джерел, зокрема знаменитоњ Ђѕов≥ст≥ минулих л≥тї ченц€  иЇво-ѕечерського монастир€ Ќестора, через €ку проходить ≥де€ Їдност≥ руських земель, засуджуЇтьс€ кн€з≥вська м≥жусобна боротьба, обірунтовуЇтьс€ необх≥дн≥сть згуртуванн€ вс≥х сил перед зовн≥шн≥ми ворогами. ÷≥каво в≥дзначити, що монах не т≥льки ретельно, з хронолог≥чною посл≥довн≥стю описуЇ под≥њ, €к≥ в≥дбувалис€ р≥к у р≥к, але й морал≥зуЇ з приводу злощасних под≥й, вбачаючи в них кару божу за людськ≥ гр≥хи.ƒл€ ф≥лософськоњ традиц≥њ  ињвськоњ –ус≥ характерною Ї етична спр€мован≥сть, €ка виразно звучить у Ђѕовчанн≥ї видатного державного д≥€ча ≥ мислител€ кн€з€ ¬олодимира ћономаха. ћономах даЇ своЇр≥дну

настанову володарю держави, суть €коњ пол€гаЇ в тому, що разом з отриманн€м влади зростаЇ м≥ра в≥дпов≥дальност≥, що моральний обов'€зок кн€з€ Ч завжди залишатись справедливим. ћ≥рою справедливост≥ Ї знанн€. ќтже, володар повинен вм≥ти все, бо ≥накше в≥н стане залежним в≥д ≥нших.

” твор≥ ћономаха виразно звучить принципово нова думка про св≥тську роль держави, роль загальногромадськоњ справи, незалежноњ в≥д церкви.” настанов≥ ћономаха досить ч≥тко вимальовуЇтьс€ думка про ≥ндив≥дуальну в≥дпов≥дальн≥сть особистост≥ перед сусп≥льством ≥ Ѕогом, стверджуЇтьс€

перевага добра над злом. Ќастанови ћономаха значною м≥рою звернен≥ до душ≥, морал≥ особи, €ка повинна мати страх божий у серц≥, пам'€тати про т€жк≥сть гр≥ха, творити добро ≥ справедлив≥сть.

«латоустом, що прославив себе красномовн≥стю, називали в  ињвськ≥й –ус≥  ирила “уровського (близько 1130Ч1182 рр.), Їпископа з “урова. …ого пропов≥д≥, звернен≥ до людини, характеризуютьс€ €скрав≥стю стилю ≥ мови,символ≥чн≥стю й ориг≥нальн≥стю думки. …ого знаменита притча про сл≥пого ≥ кульгавого розкриваЇ ≥дею Їдност≥ морально чистоњ душ≥ ≥ здорового людського т≥ла. —л≥пець ≥ кульгавий Ч це алегоричне тлумаченн€ людських вад душ≥ ≥ т≥ла, €к≥, об'Їднуючись, твор€ть зло. јле ц€ притча виходить

далеко за меж≥ морал≥ ≥ повед≥нки особистост≥, оск≥льки Їпископ кн€з≥вства “уровського ганьбить пол≥тику, що базуЇтьс€ на обман≥ ≥ злочин≥. «в≥дси випливаЇ пост≥йна, €к рефрен у п≥зн≥й в≥тчизн€н≥й ф≥лософськ≥й думц≥, ≥де€ боротьби добра ≥ зла, що визначають смисл людськоњ ≥стор≥њ.  ирило “уровський виступаЇ не т≥льки €к морал≥ст, а й €к хороший психолог, €кий вм≥Ї зачепити людей за живе, закликаючи приборкати людську гординю,зв≥льнитись в≥д вад, знайти душевний спок≥й.





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-02-12; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 1414 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

„то разум человека может постигнуть и во что он может поверить, того он способен достичь © Ќаполеон ’илл
==> читать все изречени€...

2283 - | 2094 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.011 с.