Післямова

Сцену, в якій Роланд перемагає у бою свого вчителя Корта й вирушає на гульки до менш вишуканої частини Ґілеаду, було написано навесні 1970 року. А ту, де наступного ранку в борделі з’являється Роландів батько, — влітку 1996-го. І хоча між двома подіями в романному світі минає лише шість годин, у житті автора спливло двадцять шість років. І все ж момент настав, і я опинився у ситуації, коли довелося конфронтувати з самим собою. З одного боку хвойдиного ліжка стояв борода­тий безробітний школяр з довгим чорним волоссям, а з друго­го — автор популярних романів («Найвідоміший у Америці майстер писати різний непотріб», як мене любовно охрестили легіони захоплених критиків).

Про це протистояння я згадую лише тому, що воно підсумо­вує, наскільки важлива для мене Темна Вежа. Я написав достатньо романів та оповідань, щоб заповнити цілу сонячну систему уяви, проте історія Роланда — це мій Юпітер, порівня­но з яким усі інші планети блякнуть (принаймні на мій погляд). Це місце, де панує дивна атмосфера, царство викривленого ландшафту й ошалілої гравітації. Я сказав, порівняно з Вежею все інше блякне? Ні, це ще м’яко сказано. Я потроху починаю розуміти, що світ (чи світи) Роланда насправді містить у собі всі витвори моєї уяви. У Серединному світі є місце для Рендала Флеґґа, Ральфа Робертса, мандрівників з «Очей дракона», на­віть для отця Калагена, священика з «Жереба Салема», що ви­їхав з Нової Англії автобусом компанії «Ґрейхаунд», а в резуль­таті оселився на межі страхітливої частини Серединного світу, яка називалася Край ґрому. Скидається на те, що всі вони зрештою оселяються в світі Вежі. А чом би й ні? Серединний світ було створено першим: решти світів не існувало ще на­віть у проекті, а цей уже слався перед Роландовими блакит­ними очима снайпера.

З цією книгою я надто забарився — і багато читачів, хто зна­ходить утіху в пригодах Роланда, потерпали від нетерплячки. Хочу вибачитися за це. Причину затримки найліпше вислови­ла Сюзанна, коли готувалася загадати Блейнові першу в їхньо­му змаганні загадку: «Починати завжди важко». Ця думка у пов­ній злагоді з моєю власною.

Я знав, що «Чаклун та сфера» має висвітлювати дні юності Роланда, його перше кохання, і саме цього я до смерті боявся. Саспенс — це доволі просто (принаймні, для мене), а кохан­ня — складно. Я зволікав як міг, бив байдики, відкладав, і кни­га не писалася.

Нарешті я почав: працював у номерах мотелів на своєму Ma­cintosh PowerBook, поки перетинав усю країну, їдучи із Коло­радо до Мейна по закінченні роботи над міні-серіалом за мо­тивами «Сяйва». Коли я вів машину на північ, долаючи пустельні милі західної Небраски (за іронією долі, саме там, коли я по­вертався з Колорадо, народився задум оповідання «Діти куку­рудзи»), мені спало на думку, що як не почну зараз, то взагалі ніколи не напишу цю книгу.

«Але я вже підзабув, що таке романтичне кохання, — сказав я собі. — Я знаю, що таке шлюб, кохання зрілої людини, проте в сорок вісім не дивно, що ти забув, яка вона — палка при­страсть сімнадцятирічного».

«Я тобі допоможу», — прозвучала в моїй голові відповідь. Я не знав, чий то був голос, що промовив до мене того дня не­подалік від Тетфорда, штат Небраска, проте зараз я вже в курсі, бо зазирнув у вічі тій людині — стоячи перед нею по інший бік ліжка в країні, яка в усіх деталях існує в моїй уяві. Кохання Роланда до Сюзен Дельґадо (і її любов до нього) — це історія, яку розповів мені хлопчисько, що почав писати «Темну Вежу». І якщо вона правдива, то лише завдяки йому. А якщо брехлива, списуйте все на труднощі перекладу.

Також я дуже вдячний своєму другові Чаку Верілу, котрий редагував цю книгу і в усьому мене підтримував, поки вона писалася. Його заохочення й допомога були просто безцінни­ми, так само, як і підтримка Блейн Костер, яка випустила всі ці ковбойські романи в м’якій обкладинці.

Але найбільше я маю подякувати своїй дружині, яка всіма силами підтримувала мене в цьому шаленстві й допомогла в ро­боті, сама про це не здогадуючись. Якось, у важкі часи, вона подарувала мені кумедну гумову фігурку, яка мене розсмішила. Це Рокет Дж. Білка, у синьому шоломі пілота, з широко роз­ставленими лапами. Я поставив цю фігурку на рукопис, коли той усе більшав (і більшав... і більшав), сподіваючись, що лю­бов, якою вона променилася, якимось чином підживить працю. Напевно, це спрацювало, принаймні, частково — адже книгу написано. Я не знаю, добра вона чи погана — приблизно на чо­тирьохсотій сторінці я втратив відчуття перспективи, — але вона є, і це саме по собі диво. Я вже починаю потроху вірити в те, що доживу, щоб довести весь цикл до завершення. (Постукаймо по дереву.)

Гадаю, своєї черги бути написаними чекають ще три романи. У двох з них місцем дії буде Серединний світ, а один буде ціл­ковито зав’язаним на нашому — в ньому я розповім про пустир на розі Другої й Сорок шостої і троянду, що на ньому росте. А троянда, скажу я вам, під великою загрозою.

Наприкінці Роландів ка-тет потрапить до сутінкового краю, що зветься Краєм Грому... і до того, що знаходиться за ним. Мож­ливо, до Вежі дійдуть не всі, але я вірю, що ті, хто врешті-решт її побачать, триматимуться і будуть непохитними.

Стівен Кінг

Ловел, штат Мен, 27 жовтня 1996 р.

КІНГ Стівен Чаклун та сфера. Темна вежа IV

Головний редактор С. С. Скляр Відповідальний за випуск К. В. Шаповалова Редактор Р. Є. Хворостяна Художній редактор М. В. Бондаренко Технічний редакторі. Г. Верьовкін Коректор Т. М. Вакуленко

Підписано до друку 18.12.2008. Формат 84х 108/32. Друк офсетний. Гарнітура «Newton». Ум. друк. арк. 41,16. Наклад 10000 пр. Зам. № 8-1171.

К41 Чаклун та сфера. Темна вежа IV [Текст]: пер. з англ. О. Любенко. — Харків: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2009. — 784 с.

ISBN 978-966-14-0159-3 (укр.).

ISBN 978-0-451-21087-6 (англ.).

Герой циклу «Темна вежа» — останній стрілець Роланд зі своїми послі­довниками потрапляє з одного світу в інший. Саме в цій книзі він розповідає їм давню історію свого палкого й зворушливого кохання до Сюзен Дельґадо і пов'язаних із ним пригод. Шокуючі події, захопливий сюжет, несподівано жахливі зустрічі на шляху до мети не дозволяють читачеві відірватися від книги до останньої сторінки і збуджують непереборне прагнення дочекати­ся наступних книжок циклу.

ББК 84.7СПО