Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


„астота диханн€ в д≥тей р≥зних в≥кових груп




 

¬≥к

 

Ќовонароджен≥

¬≥д 1 до 2 рок≥в

¬≥д 2 до 6 рок≥в

¬≥д 6 до 10 рок≥в

¬≥д 10 до 16 рок≥в

¬≥д 16 до 18 рок≥в

 

 

„астота диханн€ (к≥льк≥сть вдих≥в за 1 хв)

 

«ќ

20Ч25

19Ч21

17Ч19

16Ч18


ѕ≥д задишкою розум≥ють зм≥ну частоти, глибини, ритму диханн€, пору≠шенн€ сп≥вв≥дношенн€ фаз вдиху й видиху, €ке зазвичай супроводжуЇтьс€ суб'Їктивним в≥дчутт€м нестач≥ пов≥тр€. «адишка може супроводжуватис€ р≥зким прискоренн€м диханн€ (тах≥пное) ≥ його впов≥льненн€м (брадипное) аж до повноњ зупинки диханн€ (апное).


 

«алежно в≥д того, €ка фаза диханн€ стаЇ ускладненою, розр≥зн€ють ≥нсп≥ра-торну задишку (про€вл€Їтьс€ ускладненим вдихом ≥ трапл€Їтьс€, наприклад, при звуженн≥ трахењ та головних (великих) бронх≥в); експ≥раторну (ускладне≠ний видих при спазм≥ часткових (др≥бних) бронх≥в ≥ скупченн≥ в њхньому про≠св≥т≥ в'€зкого секрету) та зм≥шану задишку.

ядуха Ч раптовий напад сильноњ задишки; унасл≥док порушенн€ д≥€льнос≠т≥ дихального центру виникають патолог≥чн≥ типи €духи: диханн€  уссмаул€, „ейнаЧ—токса, Ѕ≥ота (мал. 56).

ƒуже впов≥льнене й глибоке дихан≠н€ ("велике диханн€") називають ди≠ханн€м  уссмаул€. —упроводжуЇтьс€ звучним шумним вдихом ≥ посиленим видихом, п≥сл€ €кого настаЇ пауза. “аке диханн€ Ї характерним дл€ азоте-м≥чноњ урем≥њ та д≥абетичноњ коми.

«м≥ну ритму диханн€ спостер≥гають при диханн≥ „ейнаЧ—токса, дл€ €кого властиве хвилепод≥бне зб≥льшенн€ ≥ зменшенн€ ампл≥туди диханн€ з на€в≠н≥стю пауз м≥ж хвил€ми (тривал≥стю 40Ч50 с). ѕ≥сл€ паузи настають нечас≠т≥ дихальн≥ рухи, спочатку поверхнев≥, а пот≥м глибш≥ й част≥ш≥. ѕот≥м ди≠хальн≥ рухи знову стають поверхневими ≥ не частинними, що призводить до новоњ паузи. “аке диханн€ зазвичай не залежить в≥д легеневого захворюванн€ ≥ маЇ погане прогностичне значенн€, бо вказуЇ на т€жке захворюванн€ мозку, розлад мозкового кровооб≥гу.

ƒиханн€ Ѕ≥ота характеризуЇтьс€

р≥вном≥рним за глибиною диханн€м ≥з пер≥одичним виникненн€м тривалих пауз (в≥д к≥лькох секунд до п≥вхвилини). “ак≥ типи диханн€ часто спостер≥га≠ють у пац≥Їнта, що в стан≥ агон≥њ. ¬они Ї показником пог≥ршенн€ стану пац≥Їн≠та. ” раз≥ по€ви патолог≥чного диханн€ медична сестра маЇ негайно пов≥доми≠ти л≥кар€.

ƒогл€д за пац≥Їнтами з €духою передбачаЇ пост≥йний контроль за частотою, ритмом та глибиною диханн€.

 ашель Ч це складний рефлекторно-захисний акт, п≥д час €кого орган≥зм зв≥льн€Їтьс€ в≥д залишк≥в, що утворилис€ внасл≥док патолог≥чного процесу в леген€х (слиз, гн≥й, кров), ≥ сторонн≥х часточок (пил, њжа тощо), €к≥ потрапили туди ≥з зовн≥шнього середовища.

318


 

¬иникаЇ внасл≥док подразненн€ слизовоњ оболонки гортан≥, трахењ, бронх≥в та при ураженн≥ плеври.  ашель може бути пост≥йним, пер≥одичним, нападо-под≥бним. ¬иникаЇ зазвичай при захворюванн€х орган≥в диханн€, але може виникнути ≥ при застоњ кров≥ в малому кол≥ кровооб≥гу (при вадах серц€). ≤нод≥ кашель буваЇ центрального походженн€.

–озр≥зн€ють кашель сухий ≥ вологий (з вид≥ленн€м мокротинн€). Ќапри≠клад, при бронх≥альн≥й астм≥ мокротинн€ буваЇ слизисте, безбарвне, в'€зке, при бронхопневмон≥њ Ч слизисто-гн≥йне, при прорив≥ абсцесу леген≥ в просв≥т бронха або при бронхоектазах Ч гн≥йне.

 ровохарканн€ Ч це вид≥ленн€ з дихальних шл€х≥в кров≥ або мокротинн€ ≥з кров'ю при кашл≥. ¬ид≥ленн€ кров≥ може бути незначним, у вигл€д≥ прожи≠лок. «начне ж вид≥ленн€ кров≥ спостер≥гають при легенев≥й кровотеч≥, що Ї загрозою дл€ житт€ хворого, смерть €кого може настати прот€гом к≥лькох хвилин.

≤снуЇ дек≥лька причин виникненн€ кровохарканн€ Ч бронх≥т, бронхоекта-тична хвороба, абсцес, рак ≥ туберкульоз легень, пневмон≥€, стеноз м≥трально го отвору, тромбоз легеневоњ артер≥њ, первинна легенева г≥пертенз≥€, набр€к, травма легень тощо.

Ѕ≥ль у грудн≥й кл≥тц≥ пов'€заний ≥з багатьма причинами. ¬иникаЇ внасл≥≠док розвитку патолог≥чного процесу безпосередньо в грудн≥й ст≥нц≥, плевр≥, серц≥ та аорт≥, нарешт≥, внасл≥док ≥ррад≥ац≥њ болю при захворюванн€х орган≥в черевноњ порожнини. ѕри захворюванн€х орган≥в диханн€ виникненн€ болю в грудн≥й кл≥тц≥ залежить в≥д подразненн€ плеври. ѕлевральний б≥ль буваЇ ко≠лючим, може бути дуже сильним, гострим. ¬≥н посилюЇтьс€ при глибокому диханн≥, кашл≥ ≥ в положенн≥ хворого лежачи на здоровому боц≥. ѕри такому положенн≥ дихальн≥ рухи кл≥тки част≥шають, унасл≥док чого посилюЇтьс€ тер≠т€ запалених жорстких плевральних листк≥в.

√остра дихальна, або легенева, недостатн≥сть Ч це неспроможн≥сть ле≠гень перетворювати венозну кров на артер≥альну. ѕричини дихальноњ недо≠статност≥ р≥зн≥. ¬они можуть бути пов'€зан≥ з ураженн€м центральноњ нервовоњ системи (кома, зумовлена отруЇнн€м чадним газом, ≥нтоксикац≥€ми, набр€≠ком мозку), порушенн€м бронх≥альноњ прох≥дност≥ (на€вн≥сть сторонн≥х т≥л, утепленн€, бронхоспазм), ураженн€м легеневоњ тканини (запаленн€ легень, емф≥зема, пневмосклероз тощо).

Ќа початку гостроњ дихальноњ недостатност≥ у хворого виникають в≥дчутт€ нестач≥ пов≥тр€, неспок≥й, ейфор≥€. ѕри огл€д≥ привертаЇ увагу пришвидшене диханн€, участь допом≥жних м'€з≥в у диханн≥; надал≥ шк≥ра син≥Ї, укриваЇть≠с€ холодним липким потом. —постер≥гають порушенн€ св≥домост≥, кому.

Ќабр€ки Ї одним ≥з головних про€в≥в серцевоњ недостатност≥. ѕ≥двищенн€ тиску у венах та кап≥л€рах, спов≥льненн€ теч≥њ кров≥ в них та п≥двищенн€ про≠никност≥ кап≥л€р≥в слугують причиною посиленоњ теч≥њ кров≥ в тканини. «а≠тримка натр≥ю та води в нирках, а також зниженн€ вм≥сту б≥лка в кров≥ вна≠сл≥док порушенн€ функц≥њ нирок та печ≥нки зумовлюють розвиток набр€к≥в.


 

«д≥йснюючи догл€д за пац≥Їнтами ≥з хрон≥чною недостатн≥стю кровооб≥гу, сл≥д пам'€тати, що серцев≥ набр€ки на початкових стад≥€х захворюванн€ мо≠жуть бути прихованими. ” таких випадках затримка р≥дини в орган≥зм≥ про≠€вл€Їтьс€ в зб≥льшенн≥ маси т≥ла та зменшенн≥ вид≥ленн€ сеч≥. ƒуже важливо пац≥Їнтам ≥з хрон≥чною недостатн≥стю кровооб≥гу щоденно визначати к≥ль≠к≥сть вид≥леноњ за добу сеч≥ (добовий д≥урез), пор≥внюючи його з к≥льк≥стю ви≠питоњ та введеноњ парентерально р≥дини (водний баланс).

ƒобовий д≥урез маЇ складати не менше €к 70Ч80 % в≥д ус≥Їњ отриманоњ пац≥≠Їнтом за добу р≥дини. –озрахунок добового д≥урезу визначають за формулою:

 ≥льк≥сть вид≥леноњ сеч≥ х 0,8 (80 %) =  ≥льк≥сть сеч≥, €ка маЇ вид≥литис€ в норм≥.

■■':

якщо пац≥Їнт прот€гом доби вид≥л€Ї сеч≥ набагато менше, н≥ж розраховано (у норм≥) + або 5Ч10 % (в≥д'Їмний д≥урез), то це означаЇ, що частина р≥дини затримуЇтьс€ в орган≥зм≥, зб≥льшуютьс€ набр€ки ≥ накопичуЇтьс€ р≥дина в по≠рожнинах (вод€нка порожнин).

якщо пац≥Їнт прот€гом доби вид≥л€Ї сеч≥ б≥льше, н≥ж розраховано, то це позитивний д≥урез (спостер≥гають п≥д час прийманн€ сечог≥нних препарат≥в).

—тан водного балансу орган≥зму можна контролювати також шл€хом визна≠ченн€ маси т≥ла пац≥Їнта.

ѕри п≥двищенн≥ температури т≥ла понад 37∞ — втрата води через леген≥ та шл€хом випаровуванн€ з поверхн≥ шк≥ри на кожен градус становить приблиз≠но 200 мл за добу.

Ќа початкових стад≥€х серцевоњ недостатност≥ розвиток набр€к≥в прихова≠ний. ѕро њх по€ву в цей пер≥од св≥дчать зб≥льшенн€ маси т≥ла, зменшенн€ д≥у≠резу (утворенн€ та вид≥ленн€ сеч≥), переважанн€ н≥чного д≥урезу над денним (н≥ктур≥€). Ќабр€ки з'€вл€ютьс€ на нижн≥х к≥нц≥вках наприк≥нц≥ дн€, а до ранку вони зникають. «годом н≥чного в≥дпочинку стаЇ недостатньо дл€ зник≠ненн€ набр€к≥в. ¬они з'€вл€ютьс€ в п≥дшк≥рному прошарку гом≥лок, стегон, с≥дниць, живота, грудей. якщо пац≥Їнт перебуваЇ в положенн≥ сид€чи, набр€≠кають ноги, €кщо лежачи на спин≥ Ч набр€ки з'€вл€ютьс€ в д≥л€нц≥ криж≥в, с≥дниць, нижньоњ поверхн≥ стегон, у положенн≥ лежачи на одному боц≥ Ч в≥д≠пов≥дно перем≥щуютьс€ й набр€ки.

—л≥д знати, що шк≥ра над набр€ком стаЇ гладенькою, блискучою, темпера≠тура њњ й чутлив≥сть знижуютьс€, тому внасл≥док необережного застосуванн€ гр≥лки може з'€витис€ оп≥к. “ак само легко виникають ≥ пролежн≥. ∆ивленн€ набр€клоњ шк≥ри недостатнЇ, оп≥рн≥сть щодо ≥нфекц≥њ знижена, тому оп≥ки й пролежн≥ погано л≥куютьс€ й легко нагноюютьс€. ”водити л≥ки в набр€клий п≥дшк≥рний прошарок не рекомендують, бо вони погано всмоктуютьс€, з м≥сц€ проколу шк≥ри ≥н'Їкц≥йною голкою вид≥л€тиметьс€ набр€кова р≥дина й через нього може проникнути ≥нфекц≥€.

—постереженн€ за д≥урезом пац≥Їнта з ураженн€м серцево-судинноњ систе≠ми необх≥дно вести пост≥йно, з першого дн€ госп≥тал≥зац≥њ ≥ до виписуванн€ ≥з стац≥онару.


 

ƒан≥ про к≥льк≥сть ужитоњ р≥дини та вид≥леноњ сеч≥ занос€ть до температур≠ного листка або до листка обл≥ку водного балансу.

“реба знати, що добова к≥льк≥сть сеч≥ в здоровоњ людини становить у серед≠ньому 1200Ч1800 мл. «меншенн€ вид≥ленн€ сеч≥ за в≥дсутност≥ захворювань нирок, проносу, посиленого потовид≥ленн€ св≥дчить про серцеву недостатн≥сть. ѕро це необх≥дно пов≥домити л≥кар€.

” здоровоњ людини прот€гом дн€ нирки вид≥л€ють сеч≥ б≥льше вдень, н≥ж уноч≥. ѕри ослабленн≥ скоротливоњ д≥€льност≥ серц€ к≥льк≥сть сеч≥, €ка вид≥≠л€Їтьс€ вноч≥, може переважати к≥льк≥сть, що вид≥л€Їтьс€ вдень. ÷е зумовле≠но тим, що п≥д час сну навантаженн€ на м≥окард зменшуЇтьс€ ≥ його д≥€льн≥сть пол≥пшуЇтьс€.

јртер≥альний тиск Ч це сила кров≥, з €кою вона д≥Ї на ст≥нки судин. Ќа його р≥вень впливають величина та швидк≥сть серцевого викиду кров≥, частота й ритм серцевих скорочень, перифер≥йний оп≥р ст≥нок артер≥ол.

¬изначають артер≥альний тиск за допомогою аускультативного методу  ороткова. ƒл€ цього використовують спец≥альний апарат Ч тонометр (ртутний, пружинний, електронний). ƒл€ визначенн€ артер≥ального тиску треба пра≠вильно п≥д≥брати розм≥р подушки в манжетц≥, адже неправильно п≥д≥браний може дати неправильн≥ результати. ƒовжина подушки маЇ в≥дпов≥дати довжи≠н≥ обхвату руки (мал. 57). якщо необх≥дного розм≥ру манжетки нема, то най≠краще використати довшу подушку, н≥ж коротшу.

јртер≥альний тиск, €кий виникаЇ в артер≥€х п≥д час максимального п≥дви≠щенн€ пульсовоњ хвил≥ п≥сл€ систоли шлуночк≥в, називають систол≥чним. “иск, €кий п≥дтримуЇтьс€ в артер≥€х п≥д час д≥астоли внасл≥док зниженн€ њх тонусу, називають д≥астол≥чним. –≥зниц€ м≥ж систол≥чним ≥ д≥астол≥чним тиском становить пульсовий тиск. ѕоказники артер≥ального тиску в норм≥ Ч у межах в≥д 21,3/9 до 18,3/12 кѕа (в≥д 100/60 до 140/90 мм рт. ст.; табл. 31).

“аблиц€ 31. «наченн€ артер≥ального тиску в д≥тей р≥зних в≥кових груп

 

¬≥к “иск, ммрт. ст.
д≥астол≥чний систол≥чний
Ќовонароджений (до 1 року) 50Ч56 65Ч91
¬≥д 2 до 5 рок≥в 55Ч56 90Ч95
¬≥д 6 до 12 рок≥в 57Ч66 96Ч107
¬≥д 13 до 15 рок≥в 63Ч67 109Ч114
¬≥д 16 до 18 рок≥в 66Ч70 112 - 121

 

ƒосл≥дженн€ артер≥ального пульсу

јртер≥альний пульс Ч це пер≥одичн≥ коливанн€ ст≥нок артер≥й, зумовлен≥ викидом кров≥ ≥з серц€ в артер≥альну систему ≥ зм≥ною в н≥й тиску прот€гом систоли та д≥астоли.


 

 

 

 

« д≥агностичною метою пульс визначають на р≥зних артер≥€х Ч на сонн≥й обережно, щоб запоб≥гти р≥зкому рефлекторному зменшенню частоти серце≠вих скорочень (мал. 58).

Ќайчаст≥ше його досл≥джують на променевих артер≥€х (одночасно на обох руках). ¬≥дчувши пульс одночасно на прав≥й ≥ л≥в≥й променевих артер≥€х, по≠р≥внюють величини пульсових хвиль на обох руках, €к≥ в норм≥ мають бути однаковими. ¬еличина пульсу на прав≥й ≥ л≥в≥й променевих артер≥€х Ї р≥зною при аномал≥€х розвитку, звуженн≥ або здавленн≥ в≥дпов≥дноњ променевоњ, пле≠човоњ або п≥дключичноњ артер≥њ, а також при однаковому наповненн≥ пульсу, тому дал≥ досл≥дженн€ продовжують на одн≥й руц≥. якщо Ї р≥зниц€ в наповнен≠н≥ пульсу, ≥нш≥ його властивост≥ визначають на т≥й променев≥й артер≥њ, де пуль≠сов≥ хвил≥ ч≥тк≥ш≥.

–итм пульсу оц≥нюють за регул€рн≥стю пульсових хвиль, €к≥ виникають одна за одною. якщо пульсов≥ хвил≥ з'€вл€ютьс€ через однаков≥ пром≥жки часу, це св≥дчить про правильний ритм (ритм≥чний пульс). ј при р≥зних ≥нтер≠валах м≥ж пульсовими хвил€ми ритм пульсу неправильний (неритм≥чний пульс).

„астота пульсу Ч це к≥льк≥сть пульсових хвиль за 1 хв. ѕри правильному пульс≥ п≥драхунок його частоти провод€ть за «ќ с ≥ одержану цифру помножу≠ють на 2. ѕри неправильному Ч п≥драховують частоту пульсу за 1 хв. “реба знати, що в здорових ос≥б частота пульсу коливаЇтьс€ в межах в≥д 60 до 90 за 1 хв.


 

 

«б≥льшенн€ частоти серцевих скорочень понад 90 за 1 хв (тах≥кард≥€) в≥дм≥чають при р≥зних ф≥з≥олог≥чних та патолог≥чних станах, в≥дпов≥дно виникаЇ ж зб≥льшенн€ частоти пульсу, €кий називаЇтьс€ прискореним. ѕри зменшенн≥ чистоти серцевих скорочень менше 60 за 1 хв (брадикард≥€) пульс стаЇ впов≥льненим

Ќапруженн€ пульсу визначають за силою, що застосовують при натисненн≥ жа ст≥нку артер≥њ дл€ припиненн€ њњ пульсац≥њ. «≥ ступен€ напруженн€ пульсу можна приблизно у€вити величину максимального тиску: чим в≥н б≥льший, тим пульс напружен≥ше (твердий пульс), ≥ чим менший Ч тим пульс менш наружений (м'€кий пульс).


 

Ќаповненн€ пульсу визначають за к≥льк≥стю артер≥альноњ кров≥, що даЇ л≥вий шлуночок за одну систолу, а також за допомогою р≥зниц≥ м≥ж ≥ максимальним та м≥н≥мальним розт€гненн€м ст≥нки артер≥й. “ак, спочатку визначаю проксимально розм≥щеним пальцем на ст≥нку артер≥њ так, щоб дистальний розм≥щений палець зм≥г визначити характер артер≥њ, коли вона не наповнилась кров'ю. ѕот≥м натискати припин€ють ≥ отримують пальпаторне в≥дчутт€в момент максимального наповненн€ артер≥њ кров'ю. «а ступенем наповненн€ визначають повнийпустий пульс.

¬еличина пульсу. ¬еличина пульсового поштовху об'ЇднуЇ наповненн€ та напруженн€ пульсу. «алежить в≥д ступен€ розширенн€ артер≥њ п≥д час п≥дн≥манн€ й в≥д њњ спаданн€ в момент д≥астоли. ÷е, у свою чергу, залежить в≥д наповзай пульсу, величини коливанн€ артер≥ального тиску п≥д час систоли ≥ д≥асг:^зе *■■ еластичност≥ судини. ѕри зб≥льшенн≥ ударного об'Їму кров≥, при значному наливанн≥ тиску в артер≥њ, а також при зниженн≥ тонусу ст≥нки артер≥њ вен." пульсовоњ хвил≥ зростаЇ. “акий пульс називаЇтьс€ великим.

Ќа сф≥гмограм≥ великий пульс характеризуЇтьс€ високою ампл≥тудою ≥ вих≥дними коливань, тому його ще називають високим. «меншенн€ ударного обТЇму ампл≥туда коливанн€ тиску п≥д час систоли та д≥астоли, п≥двищенн€ | ст≥нки артер≥њ призвод€ть до зменшенн€ величини пульсових хвиль | пульс). ≤нод≥ при шоку, гостр≥й серцев≥й недостатност≥, значн≥й крововтрата наличина пульсових хвиль така незначна, що њњ ледве можна визначити, тон опод≥бний пульс. „астоту пульсу визначають щодн€ й результати занос€ть до температурного листка у вигл€д≥ крапок.  рапки з'Їднують м≥ж собою червоним ол≥вцем, утворюючи граф≥чне зображенн€ кривоњ частоти пульсу (табл. 32).

“аблиц€ 32. „астота пульсу в д≥тей р≥зних в≥кових груп

¬≥к 1 „астота пульсу (за 1 хв)
Ќовонароджений (до 1 року) 140Ч170
¬≥д 1 до 2 рок≥в 80Ч160
¬≥д 2 до 6 рок≥в 80Ч130
¬≥д 6 до 14 рок≥в 70Ч110
¬≥д 14 до 18 рок≥в 60Ч100

¬им≥рюванн€ температури т≥ла

Ћюдин≥, €к ≥ вс≥м теплокровним, притаманна пост≥йна температура т≥ла що, не залежить в≥д температури навколишнього середовища. ÷е забезпечуЇтьс€ шл€хом складних процес≥в терморегул€ц≥њ, що зумовлен≥ р≥вновагою м≥ж теплоутворенн€ та теплов≥ддач≥. “еплоутворенн€ Ї загалом результатом х≥м≥чних процес≥в. ѕри цьому джерелом утворенн€ тепла Ї процеси окисленн€

 


 

потових залоз (при цьому утворюЇтьс€ так звана гус€ча шк≥ра), внасл≥док чого зменшуЇтьс€ в≥ддача тепла шл€хом його випром≥нюванн€ та випаровуванн€. ” такий спос≥б орган≥зм захищаЇ себе в≥д переохолодженн€.

ƒл€ вим≥рюванн€ температури т≥ла найчаст≥ше застосовують термометр "“ермотест". ÷е пол≥мерна пластинка, вкрита емульс≥Їю з р≥дких кристал≥в. ƒл€ вим≥рюванн€ температури т≥ла пластинку накладають на будь-€ку части≠ну т≥ла. ѕри температур≥ 36Ч37 ∞— на пластинц≥ зеленим кольором висв≥тлю≠Їтьс€ л≥тера "є' ("]ћогта"), а при температур≥ б≥льше 37 ∞— Ч "√" ("√е№г≥а" Ч гар€чка) (мал. 61, а). Ѕ≥льш досконал≥ термометри можуть подавати ≥ндикац≥ю в цифровому позначенн≥ (мал. 61, б).


 

«азвичай температуру т≥ла ви≠м≥рюють дв≥ч≥ на добу Ч м≥ж 7:00 та 9:00, м≥ж 17:00 та 19:00. ≤нколи (дл€ ви€вленн€ прихованого рев≠матизму, туберкульозу тощо) тем≠пературу т≥ла вим≥рюють через кожн≥ 2Ч4 год. Ќайчаст≥ше њњ ви≠м≥рюють у пахвов≥й €мц≥. Ќа прак≠тиц≥ це найзручн≥ше м≥сце, однак даЇ не дуже точн≥ результати, €к при вим≥рюванн≥ в порожнинах. ¬им≥рюванн€ температури т≥ла в ротов≥й порожнин≥ Ї дуже точним, незалежно в≥д температури навко≠лишнього середовища, вологост≥ шк≥ри тощо.  ожен пац≥Їнт пови≠нен мати ≥ндив≥дуальний термо≠метр. –тутний резервуар термоме≠тра сл≥д тримати п≥д €зиком. “акож точними Ї результати ≥ при вим≥≠рюванн≥ температури т≥ла в пр€м≥й кишц≥. ѕоказане дл€ маленьких д≥тей, надто виснажених та знеси≠лених хворих (у них термометр у пахвов≥й €мц≥ м'€к≥ тканини охо≠плюють нещ≥льно, тому результати такого вим≥рюванн€ Ї неточними); протипоказане Ч при затримц≥ ви≠порожнень (закреп), пронос≥, запа≠ленн≥ пр€моњ кишки (проктит), ге≠мороњ, що кровоточить, псих≥чних захворюванн€х та псих≥чному збу≠дженн≥ пац≥Їнта. ” раз≥ закрепу пе≠ред вим≥рюванн€м температури т≥ла сл≥д поставити очисну кл≥зму. ¬им≥рюванн€ температури т≥ла у п≥хв≥ широко застосовують у г≥неколог≥чн≥й практиц≥ дл€ ви€вленн€ порушень менструального циклу. ÷ей метод даЇ дуже точн≥ результати. ” кожноњ пац≥≠Їнтки маЇ бути ≥ндив≥дуальний термометр.

«аслуговуЇ на увагу сп≥вв≥дношенн€ температури т≥ла ≥ частоти пульсу (табл. 33). «азвичай при п≥двищенн≥ температури т≥ла на 1 ∞— частота пульсу прискорюЇтьс€ на 8Ч10 пульсових коливань за 1 хв (правило Ћ≥бермейстера) у дорослих, у д≥тей Ч на 15Ч20.


 

“аблиц€ 33. —п≥вв≥дношенн€ температури т≥ла та частоти пульсу

“емпература, ∞—

36,5 37,0 37,5 38,0

ѕульс, за ≤хв

“емпература, ∞—

72 78 84 90

38,5 39,0 39,5 40,0

ѕульс, за ≤хв

96 102 108

“емпература, ∞—

38,5 39,0 39,5 40,0

ѕульс,. ≤хв

120 126 132 138

” медицин≥ використовують вим≥рюванн€ температури:

1) т≥ла;

2) пов≥тр€ в прим≥щенн€х ≥ зовн≥шнього;

3) пов≥тр€, води й пару в р≥зних приладах;

4) води та ≥нших речовин, €к≥ використовують дл€ л≥кувальних процедур.

“емпературу т≥ла вим≥рюють максимальним термо≠метром (мал. 62, а). ќтримав таку назву тому, що м≥сце переходу кап≥л€рноњ трубочки у резервуар дл€ ртут≥ звужене ≥ трохи скривлене, що ускладнюЇ рух стовпчи≠ка ртут≥ в цьому кол≥н≥. “ому при нагр≥ванн≥ ртуть по≠в≥льно дос€гаЇ в≥дпов≥дного р≥вн€, а при припиненн≥ нагр≥ванн€ стовпчик ртут≥ по соб≥ не опускаЇтьс€, по≠казуЇ максимальну цифру, до €коњ д≥йшов. ƒл€ вим≥≠рюванн€ температури шк≥ри використовують термо≠метр дл€ шк≥ри (мал. 62, б). –езервуаром дл€ ртут≥ тут слугуЇ скривлена сп≥ральна трубка, €ка розм≥щена в площин≥, що перпендикул€рна до шкали. ѕри вим≥рю≠ванн≥ температури цю трубку кладуть на шк≥ру по вс≥й нижн≥й поверхн≥.

¬ ”крањн≥ прийн€то використовувати термометри з≥ шкалою ÷ельс≥€ (∞—), у багатьох крањнах св≥ту Ч з≥ шкалою –еомюра (∞ ), а в јнгл≥њ Ч з≥ шкалою ‘арен-гейта (“) (табл. 34).

ћал. 62. ¬иди тер≠мометр≥в:

а Ч максимальний; б Ч дл€ шк≥ри

“аблиц€ 34. ѕерерахуванн€ показник≥в температури т≥ла

Ўкала ѕоказник
÷ельс≥€, ∞—           4L
–еомюра, ∞≈ 28,8 29,6 30,4 31,2   32,8
‘аренгейта, “ 96,8 98,6 100,4 Loz,2   105,8

 

ƒл€ обл≥ку спостереженн€ за хворими ус≥ показники ф≥ксують у темпера≠турному листку (мал. 63).

ƒогл€д за пац≥Їнтом у стан≥ гар€чки

√ар€чка Ч патолог≥чний процес, що характеризуЇтьс€ порушенн€м проце≠с≥в терморегул€ц≥њ та п≥двищенн€м температури т≥ла. —причинюЇ так≥ патоло≠г≥чн≥ €вища в орган≥зм≥:

1. —ерцево-судинна система Ч прискоренн€ пульсу (правило Ћ≥бермейсте-ра), п≥двищенн€ артер≥ального тиску на початку гар€чки та його пад≥нн€ в њњ останн≥й стад≥њ (аж до розвитку колапсу).

2. —истема орган≥в диханн€ Ч прискорене та поверхневе диханн€, пог≥р≠шенн€ легеневоњ вентил€ц≥њ.

3. —истема травленн€ Ч зменшенн€ секрец≥њ слини (€зик сухий, обкладе≠ний), зниженн€ апетиту, кислотност≥ шлункового соку, секрец≥њ р≥зних трав≠них залоз. ÷е призводить до розвитку ендогенного отруЇнн€ орган≥зму (у киш≠ках виникають р≥зн≥ бродильн≥ процеси та процеси гнитт€).

4. ≈ндокринна система Ч активац≥€ системи "г≥поф≥з Ч наднирков≥ зало≠зи", викид глюкокортикоњдних гормон≥в, що гальмують процеси запаленн€, стимул€ц≥€ секрец≥њ щитопод≥бноњ залози, що зумовлюЇ п≥двищенн€ основного обм≥ну.

5. ÷ентральна нервова система Ч гальмуванн€ функц≥њ кори великого моз≠ку, безсонн€, в≥дчутт€ розбитост≥, втоми, головний б≥ль, можуть спостер≥гати≠с€ непритомн≥сть, маренн€, галюцинац≥њ.

6. ѕ≥двищенн€ основного обм≥ну за рахунок посиленн€ окисленн€ вуглево≠д≥в, а згодом Ч жир≥в, особливо, коли резерви вуглевод≥в уже вичерпан≥. ÷е може призвести до њх недоокисленн€ та накопиченн€ в кров≥ отруйних кетоно≠вих т≥л.

7. ѕорушенн€ б≥лкового обм≥ну за рахунок зб≥льшеного розпаду б≥лк≥в, на≠копиченн€ отруйних продукт≥в розкладу б≥лк≥в, наприклад сечовини.

8. «м≥ни водно-електрол≥тного балансу. —тад≥њ гар€чки:

1)1 стад≥€ Ч зб≥льшуЇтьс€ д≥урез унасл≥док п≥двищенн€ артер≥ального тис≠ку та припливу кров≥ до внутр≥шн≥х орган≥в, зокрема, нирок;

2) II стад≥€ Ч унасл≥док подразненн€ надниркових залоз та п≥двищенн€ продукц≥њ м≥нералокортикоњдного гормону альдостерону в тканинах затриму≠Їтьс€ натр≥й, виникають набр€ки, д≥урез зменшуЇтьс€;

3) III стад≥€ Ч зб≥льшуЇтьс€ вид≥ленн€ хлорид≥в, вода зникаЇ ≥з тканин, по≠силюЇтьс€ вид≥ленн€ сеч≥ та поту.

«алежно в≥д ступен€ п≥двищенн€ температури т≥ла розр≥зн€ють таку температуру т≥ла: 1) субфебрильна Ч в≥д 37 ∞— до 38 ∞—; 2) фебрильна Ч в≥д 38 ∞— до 39 ∞—; 3) висока Ч в≥д 39 ∞— до 40 ∞—; 4) надвисока Ч в≥д 40 ∞— до 41 ∞—; 5) г≥пер-п≥ретична Ч понад 41 ∞— (мал. 64, 65).

«а тривал≥стю розр≥зн€ють так≥ види гар€чки:


 


 

1. Ўвидкоминуча Ч триваЇ де≠к≥лька годин; трапл€Їтьс€ при грип≥,

__ респ≥раторних в≥русних ≥нфекц≥€х.

2. √остра Ч триваЇ до 2 тиж.; ха≠рактерна дл€ гострого бронх≥ту, пнев-

Ч мон≥њ.

3. ѕ≥дгостра Ч триваЇ 15Ч45 дн≥в; характерна дл€ ревматизму в

-- стад≥њ загостренн€, хрон≥чного бронх≥-

“у.

4. ’рон≥чна Ч триваЇ понад 45 дн≥в; характерна дл€ туберкульозу, хрон≥чного тонзил≥ту, сепсису.

«а характером температурноњ кривоњ розр≥зн€ють так≥ типи гар€ч≠ки:

0 1. √ар€чка пост≥йна, або стала, Ч

р≥вень температури зазвичай високий,

„ал 64 ¬иди гар€чки залежно в≥д р≥зниц€ м≥ж ранковою та веч≥рньою Ђтпен€ п≥двищенн€ температури т≥ла температурою т≥ла коливаЇтьс€ в ме≠жах 0,5Ч1 ∞—, характерна дл€ крупоз- ■с≥ пневмон≥њ, черевного та висипного тифу, ревматизму (мал. 66, а).

9 √ар€чка послаблювальна, рем≥тивна - р≥зниц€ м≥ж ранковою та веч≥р≠н≥ температурою коливаЇтьс€ в межах 1-2 ∞—, а ≥нод≥ й б≥льше; уранц≥ темне- Ђ-ура т≥ла падаЇ нижче 38 ∞—, але не знижуЇтьс€ до нормального р≥вн€. ’арак- —рна дл€ гно€чкових захворювань, вогнищевого запаленн€ легень (мал. 66, б). \3 √ар€чка перем≥жна, ≥нтерм≥тивна - спостер≥гають пер≥одично, при≠возно через р≥вн≥ пром≥жки часу (в≥д 1 до 3 д≥б); у б≥льшост≥ випадк≥в р≥зке ■знищенн€ температури т≥ла (част≥ше у друг≥й половин≥ дн€, ≥нод≥ вноч≥) на Д€ш≥ька годин ≥з подальшим њњ зниженн€м до нормального р≥вн€. ’арактерна

жже мал€р≥њ (мал. 66, в).

4 √ар€чка виснажлива, гектична - це тривала гар€чка з добовими коли-шнн€ми температури, що доход€ть до 4-5 ∞— з п≥двищенн€м температури —≥ до 40-41 ∞— ввечер≥ та вноч≥, та ранковим њњ пад≥нн€м до субфебрильних Ђю нормальних величин. ÷≥ коливанн€ температури спричинюють надто т€ж-шй стан хворого. —постер≥гаЇтьс€ при сепсис≥, гно€чкових захворюванн€х, ≈гтивному туберкульоз≥ з розпадом легеневоњ тканини (мал. 66, г).

5 √ар€чка поворотна - чергуванн€ к≥лькаденних гар€чкових пер≥од≥в ≥з без-I иишчковими (пер≥оди ап≥рекс≥њ). ’арактерна дл€ поворотного тифу (мал. 66, •).

6 √ар€чка зворотна, збочена, або ≥нвертована, - под≥бна до гар€чки гек-тж-ноњ але максимум температури спостер≥гають вранц≥, а ввечер≥ вона падаЇ

т нормальних або субфебрильних величин. ’арактерна дл€ сепсису, т€жких форм туберкульозу (мал. 66, д).


«ам≥на нат≥льноњ та пост≥льноњ б≥лизни ћал. 65. ƒе€к≥ прийоми допомоги пац≥Їнтам ≥з високою температурою т≥ла

7. √ар€чка хвилепод≥бна, або ундул€ц≥йна, Ч спостер≥гають поступове п≥д≠вищенн€ температури т≥ла прот€гом певного терм≥ну з подальшим њњ л≥тичним пад≥нн€м та б≥льш-менш тривалим безгар€чковим пер≥одом. ’арактерна дл€ л≥мфогранульоматозу, бруцельозу (мал. 66, Ї).

8. √ар€чка нерегул€рна, атипова Ч непевна тривал≥сть ≥з неправильними та р≥зноман≥тними добовими коливанн€ми температури т≥ла у вигл€д≥ пост≥й≠ноњ, послаблювальноњ, перем≥жноњ, поворотноњ та ≥нших гар€чок та њх р≥зних поЇднань. ’арактерна дл€ багатьох захворювань, наприклад, дл€ ревматичноњ гар€чки, хрон≥чного бронх≥ту, холециститу (мал. 66, Ї).

ѕам'€тайте!

Х ∆иттЇв≥ показники подають ≥нформац≥ю про те, €к функц≥онуЇ орган≥зм людини. ƒуже важливо акуратно вим≥рювати й записувати ц≥ показники.

Х јктивн≥сть ≥ емоц≥њ можуть зм≥нити частоту пульсу, частоту диханн€ й ар≠тер≥альний тиск.

Х “очн≥шого визначенн€ частоти диханн€ можна дос€гти, коли пац≥Їнт не здогадуЇтьс€ про проведенн€ п≥драхунку.

Х јртер≥альний тиск у кожноњ людини р≥зний ≥ день у день може дещо зм≥ню≠ватис€.

„инники, що впливають на частоту пульсу: емоц≥њ, ф≥зичн≥ вправи, б≥ль, гар€чка, втрата кров≥, сон, де€к≥ л≥карськ≥ засоби, депрес≥€.


 


 

„инники, що впливають на частоту диханн€: ф≥зичн≥ вправи, б≥ль, гар€ч≠ка, втрата кров≥, сон, де€к≥ л≥карськ≥ засоби, депрес≥€.

„инники, що впливають на величину артер≥ального тиску: д≥Їта, маса т≥ла, ф≥зичн≥ вправи, кур≥нн€, спадков≥сть, в≥к, стрес, алкоголь.





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-02-12; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 3893 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

„то разум человека может постигнуть и во что он может поверить, того он способен достичь © Ќаполеон ’илл
==> читать все изречени€...

1485 - | 1366 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.094 с.