Теоретичні основи та практична реалізація персонального податкового менеджменту.

персональнмй податковий менеджмент - системи практичних заходів з оптимізації цілеспрямованого впливу на оподаткування суб’єктів (фізичних осіб, сімей, домогосподарств) з метою максимізації ефектів, досягнення встановлених індивідуальних і суспільних пріоритетів і цілей у змінному ринковому середовищі шляхом ефективного використання наявних фінансових ресурсів.

Розгляд домогосподарства як економічної одиниці, набуття статусу самостійного та повноправного учасника фінансових відносин є доволі новим явищем для вітчизняної економіки. Домогосподарствв - це повноправний та самостійний суб’єкт економічних відносин, що складається з однієї або більше осіб, має певні джерела надходження коштів та використовує їх на власний розсуд членів даного утворення.

Домогосподарство, на відміну від сім’ї в класичному її розумінні,може:

- складатись і з однієї особи, що має власні доходи та мешкає окремо;

- об’єднувати людей, які не пов’язані родинними стосунками. Наявність у домогосподарств руху грошових коштів, що формують певні грошові потоки, участь у створенні національного доходу країни через використання ресурсів, одержання доходів та їх розподіл на споживання та заощадження свідчать про залучення домогосподарств до сфери фінансових відносин.

Первинні доходи домогосподарств спочатку коригуються в бік зменшення за рахунок того, що загальні доходи зменшуються на суму податків на доходи і власність та соціальних зборів, а потім у бік збільшення за рахунок соціальних виплат. Вторинний розподіл доходів домогосподарств зумовлюється наявністю двох зустрічних потоків поточних трансфертів: відрахуваннями у фонди соціального страхування та виплатами пенсій і допомог домогосподарствам із цих фондів.

Управлінські процеси у сфері фінансів домогосподарств у першу чергу направлені на регулюванням потоків грошових доходів з метою максимального забезпечення потреб та інтересів домогосподарства.

Оподаткування доходів домогосподарств або фізичних осіб можна аналізувати з кількох позицій як:

-процес, що передбачає: встановлення ставок оподаткування та

нормативно-правових меж, безпосередньо процедур стягнення обов’язкових

-платежів на користь держави та механізмів контролю ча дотриманням повноти відображення об’єктів оподаткування в обліку, достовірності нарахування та своєчасності сплати;

-явище встановлення та стягнення платежів індивідів для трансферту фінансових ресурсів з приватного сектора в державний;

-засіб фінансової політики для впливу на розподіл ресурсів, розподіл багатства та суспільний вибір;

- інструмент фіскальної політики, що здійснюється з метою фінансування суспільних, урядових потреб;

-відносини, які виникають між державою і фізичними особами щодо примусового відчуження частини доходів з метою поповнення бюджету, необхідних для покриття державних і суспільних видатків.

Метою оподаткування доходів фізичних осіб є поліпшення становища та достатку громадян, врівноваження соціального добробуту.

Практичною реалізацію технологій оподаткування доходів фізичних осіб є обмін податків на суспільні блага і трансфертні платежі, який є і протилежним, і взаємозалежним, оскільки виступає фінансовими потоками прямої та зворотної дії, в процесі кругообігу яких здійснюється формування, розподіл і використання фондів грошових коштів.

Суб'єктами оподаткування є безпосередні учасники процесів справляння податків - держава, контролюючі органи, платник та носій податку.

Оподаткування доходів фізичних осіб здійснюється з дотриманням критеріїв фіскальної ефективності та соціальної справедливості. Принцип фіскальної ефективності передбачає дієвість обраних механізмів фіску з метою реалізації фіскальних інтересів держави як суспільного інституту для задоволення індивідуальних і суспільних потреб, що оцінюється з точки зору: виконання державного бюджету та впливу на соціально-економічне становище в державі, пропорційної взаємозалежності норми оподаткування і величини податкових надходжень до бюджету,. впливу зменшення номінальних доходів при сплаті податків на реальний дохід податкоплатників, залежності між нормою оподаткування у суспільстві та обсягом отриманих суспільних благ.

Реалізація принципу соціальної справедливості неможлива без регулювання економічно обгрунтованого прожиткового мінімуму доходів громадян та рівня мінімальної заробітної плати. Без чіткої прив’язки їх до економічно обгрунтованої вартісної величини споживчого кошику проблема наповнення бюджету починає автоматично вирішуватись за рахунок інфляційно-податкового вилучення у малозабезпечених верств дедалі зростаючої частки найнеобхіднішого для життя продукту, чим порушуються їх соціально-економічні права.

 

1.Взаємозв`язок рівня оподаткування і прибутковості суб`єктів господарювання. Загальна характеристика основних доктрин оподаткування. Податкова система і умови її побудови. Часові лаги змін у податковому законодавстві. Налог – это плата обществу за выполнение государством функций. Источником уплаты налогов является добавленная стоимость созданная в процессе производства. Результат производства – прибыль. Экономическая эффективность производства характеризуется степенью его прибыльности или рентабельности. Существует прямая зависимость между экономическим эффектом и уровнем налогообложения. Чем выше уровень налогооблож., тем большая часть доходов пройдет на уплату налогов и меньшая часть прибыли останется в распоряжении предприятия. Такое действие имеют только прямые налоги, плательщиками которых являются предприятия.С другой стороны, цена рабочей силы определяется набором жизненно необходимых благ. Для обеспечения существования работника при увеличении налогов на его зп предприятие вынуждено будет повысить и саму зп. Это приведет к увеличению производственных затрат, прибыль сократится, предприятия будут уменьшать расходы путем сокращения производства. Как правило, при повышении налогов с физ лиц имеет место обе ситуации одновременно.Аналогично действуют и непрямые налоги, т.к. конечным их плательщиком является население. Такая зависимость между экономической эффективностью производства, объемами производства и уровнем налоогблож. дает возможность государству регулировать производство через свою налоговую систему. Основными мировыми доктринами налогообложения являются Доктрина Адама Смита, Доктрина Хейг-Саймонс, Доктрина срывания корпоративной маски и доктрина экономической сущности.-

-Д.А.Смита справедливость – одинаковые налоговые обязательства у лиц с одинаковыми доходами и налоговые обязательства в пропорциях к доходу; определенность – для плательщика налогов не должно быть неопределенности, сомнений в выявлении и расчете подлежащих к уплате налогов; удобство и простота – плательщики налогов могут выбрать наиболее приемлемую ученую политику и систему налогообложения; эффективность.

- Д. Хейг-Саймонс – базой налогообложения может быть или доход или потребление.

-Д. «срывания корпоративной маски» акционер компании несет ответственность за ее деятельность, если фактически руководит эой деятельностью. Поскольку крупные акционеры в большинстве случаев имею возможность направлять действие компании их действия должен быть проверен налоговыми органами в случае подозрения, что они имеют исключительно налоговую направленность.

-Д. экономической сущности поскольку бизнес функционирует не ради налогов, а ради прибыли, любые операции налогоплат. Должны иметь цель получения дополнительной прибыли.

Налоговая система – совокупность налогов, сборов и платежей, которые законодательно закреплены в государстве, принципов, форм и методов их исполнения, изменения или отмены, действий, которые обеспечивают их уплату, контроль и ответственность за нарушение налогового законодательства.

Условия построения: - Необходимо уклонятся от негативного влияния налогооблож. На производство. Нарушение этого условия приведет к сокращению средств, с которых уплачиваются налоги. – Необходимо учитывать влияние налогов на потребление. Сокращение потребления негативно влияет на производство и сокращает объем поступлений налогов.

- Должен проводиться научный анализ возможностей перекладывания налогов. Непредвиденные переложения налогов ведут к неравномерному распределению налогового бремени.

2. Визначення податкової політики держави, її сутність у широкому і вузькому плані, цілі, стратегічні напрямки та вектори макроекономічної ефективності. Дискреційна фіскальна політика.

Податкова політика — діяльність держави у сфері встановлення, правового регламентування та організації справляння податків і податкових платежів у централізовані фонди грошових ресурсів держави.

Податкову політику розглядають у широкому і вузькому планах.

У широкому плані вона охоплює питання формування державних доходів за рахунок постійних (податків) і тимчасових (позик) джерел.

Оскільки кожна держава не може встановлювати надто високий рівень оподаткування, бо цьому протидіє суспільство, то вона змушена використовувати державні позики для покриття державних видатків. Однозначно оцінювати політику широкого використання позик неможливо. Все залежить від конкретної ситуації. Головне при цьому полягає в тому, що позики треба повертати, а повертати їх можна тільки за рахунок додаткових надходжень тих же податків. Отже, державні позики - це не що інше, як відкладені на майбутнє податки.

У вузькому плані податкова політика охоплює діяльність держави лише у сфері оподаткування – встановлення видів податків, зборів та інших обов'язкових платежів, їх платників, об'єктів, ставок (нормативів) оподаткування, податкових пільг, строків та механізму стягнення податків та їх зарахування до бюджету чи до державних цільових фондів.

Податкова політика має бути спрямована на вирішення поставлених перед суспільством завдань, серед яких виділяють довгострокові і короткострокові. Перед керівництвом розвинутих країн стоять такі довгострокові цілі: економічне зростання, максимальний рівень зайнятості і благополуччя населення. Короткостроковими цілями стосовно податкової політики можуть бути поповнення державного бюджету, його збалансованість на певному рівні щодо внутрішнього валового продукту, стимулювання інвестиційної діяльності.

Напрями проведення податкової політики концентруються на основі виваженого, науково обгрунтованого підходу, найтісніше пов'язаного з особливостями сучасного перехідного стану економічного розвитку.

Першочерговим слід вважати максимізацію функції соціального добробуту шляхом створення таких умов фінансово-господарської діяльності, які б стали каталізатором довгострокового зростання національного виробництва з одночасним збереженням помірних темпів інфляції та поступового покращання стану платіжного балансу. По суті, на противагу іншим, в основі нашої концепції лежить стратегія органічного поєднання невіддільних одне від одного завдань: зростання добробуту громадян та стійкого інноваційного зростання економіки.

Надзвичайно важливою умовою ефективності податкової політики є її стабільність і передбачуваність, що, з одного боку, викликає в усіх суб'єктів господарювання стабільний інтерес до перспективної фінансової політики, а з іншого — забезпечує високий рівень роботи податкової служби на основі нормативно-правових актів із питань оподаткування, які розробляються, та освоєння механізмів стягнення того чи іншого податку.

Проблема формування ефективної податкової політики — одна з найактуальніших у період становлення в Україні ринкових відносин та інтегрування української економіки у міжнародний ринок. її розв'язання має здійснюватися шляхом вивчення, аналізу і творчого осмислення як наявної в країні законодавчої бази, так і здобутого у світі досвіду у сфері оподаткування, у напрямі запровадження такої податкової політики, яка б гарантувала або хоча б не гальмувала розвиток економіки.

Векторами макроекономічної ефективності податкової політики є:

— можливість податкової політики збільшити джерела доходів бюджету;

— здатність податкової політики визначати прийнятну податкову базу;

— спрямованість політики податків на мінімізацію витрат на їх сплату.

Дискреционаая фискальная политика – сознательное манипулирование налогами и гос.расходами с целью изменения реальных объемов нац производства и занятости, контроля за инф. и ускор эк роста.