Бюджет та бюджетна система

6.1. Сутність, значення та функції бюджету

Для виконання своїх функцій держава повинна мати до­статні грошові фонди. Ці фонди вона формує шляхом перероз­поділу валового внутрішнього продукту. Найважливішим за­собом, через який держава здійснює розподіл і перерозподіл внутрішнього продукту, є державний бюджет. Через бюджет держави відтворюється вся багатогранна її діяльність і забез­печується виконання її функцій.

Бюджет є вирішальною і провідною ланкою фінансової си­стеми, важливим економічним важелем держави, через який провадяться розподіл і перерозподіл більшої частини ВВП та національного доходу. Бюджет не тільки виконує розподільчі функції, а й бере активну участь у створенні фінансових ре­сурсів держави, завдяки яким забезпечується її існування, виконання нею своїх політичних, економічних та соціальних функцій.

Бюджет як особлива і специфічна форма фінансових відно­син історично виникає і діє там, де існує держава з товарно-грошовими відносинами певного рівня. Специфіка бюджетних відносин полягає в тому, що вони є частиною фінансових відно­син держави з підприємствами і населенням та, по-перше, виникають у розподільчому процесі, учасником якого є дер' жава в особі відповідних органів влади; по-друге, пов'язані ³

ЕюД *^{ет та} бюджетна система

нормуванням і використанням централізованого фонду грошо­вих коштів, що використовуються для забезпечення загально­державних потреб.

Метою бюджету є визначення та обґрунтування обсягу коштів, необхідних на бюджетний рік для виконання держав­них завдань.

Фінансовий вплив державного бюджету на економіку має як кількісний, так і якісний аспекти¹. Кількісний аспект визначається питанням надання чи ненадання коштів, кіль­кості їх; якісний аспект визначається у встановленні про­порцій розподілу ВВП і застосуванні різних інструментів цього розподілу. Співвідношення обсягу бюджету і ВВП — важлива економічна проблема, зумовлена особливостями функціонування моделі економіки кожної конкретної дер­жави.

Світовий досвід переконує, що з розвитком ринкових відно­син роль держави в розподільчих процесах має зростати. Є три основні моделі перерозподілу ВВП через бюджет:

— американська, коли через бюджет перерозподіляється від ЗО до 35 % ВВП;

— західноєвропейська, коли через бюджет перерозподі­ляється від 40 до 50 % ВВП;

— скандинавська, коли через бюджет перерозподіляється від 60 до 65 % ВВП.

У більшості розвинутих країн світу через бюджет перероз­поділяється від 30 до 50 % ВВП. Тому необхідно знайти вива­жені форми й методи цього перерозподілу, що в умовах Украї­ни є одним із найважливіших завдань.

Як економічна категорія бюджет — це сукупність економіч­них відносин з приводу формування, розподілу та використан­ня централізованого фонду грошових коштів держави.

Держава планує бюджет, його доходи і видатки. Форми і методи бюджетної роботи та бюджетного планування, струк­тура доходів і видатків бюджету кожної держави визначають­ся економічним ладом суспільства, природою і функціями Держави. Джерела надходжень коштів до бюджету, їх спряму-^вання і використання у процесі розширеного відтворення ви­бачаються системою економічних відносин, характером су­цільних відносин, які становлять матеріальну основу фінан-

¹ Булгакова СО. та ін. Фінанси: Навч. посіб. — К.: КНТЕУ, 1999.

Тема б

сів. Бюджет як фінансовий план відіграє координуючу роль сто­совно інших фінансових планів.

Бюджет об'єднує основні фінансові категорії (податки, дер. жавні видатки, державний кредит) у їх дії, через бюджет здійснюються постійна мобілізація ресурсів та їх витрачання.

Економічна роль бюджету як самостійної категорії поля­гає в тому, що:

— він є економічною формою перерозподільчих відносин, що пов'язані з акумуляцією частини національного доходу _в розпорядженні держави та використання її на задоволення загальнодержавних потреб суспільства;

— за допомогою бюджету відбувається перерозподіл націо­нального доходу між сферами суспільної діяльності, регіона­ми країни і галузями економіки;

— пропорції бюджетного розподілу і перерозподілу вартості визначаються потребами розширеного відтворення в цілому і тими завданнями, що стоять перед суспільством на кожному історичному етапі його розвитку;

— сфера бюджетних відносин і бюджетного розподілу зай­має центральне місце у складі державних фінансів, що зумов­лено роллю бюджету порівняно з іншими ланками, бо, з одно­го боку, він є планом утворення і використання фінансових ресурсів для забезпечення функцій держави, а з іншого — бюджет є формою утворення і використання централізованого (в межах держави або регіону) фонду грошових коштів, необ­хідних для забезпечення їх функціонування.

Державний бюджет є основним фінансовим планом дер­жави на рік, який має силу закону. Він затверджується зако­нодавчими органами влади. За матеріальним змістом держав­ний бюджет є централізованим фондом грошових коштів дер­жави, а за соціально-економічною суттю — це основний засіб розподілу та перерозподілу ВВП і національного доходу.

На формування і використання бюджету впливає низка факторів, які можна поділити на політичні, економічні та соціальні².

Політичні фактори відображають політичну ситуацію в країні, яка може істотно вплинути на формування бюджету та використання бюджетних коштів. До них належать адмініст-

² Финансы: Учебник / Под ред. СИ. Лушина, В.А. Слепова. — М-^: Изд-во РЭА, 2000.

бюд*?!

та бюджетна система

 

^

ятивна та регіональна структури управління державою, ви­конання нею регулюючої, оборонної та правозахисної функцій

рясави, політична стабільність у суспільстві.

Економічні фактори пов'язані з макроекономічними про­цесами, що відбуваються в державі. До них належать обсяги вироблених ВВП та національного доходу, економічне зрос­тання чи спад виробництва, рівень розвитку економіки краї­ни, продуктивність суспільної праці, пріоритетні напрями виконання державою економічних і соціальних завдань, рівень інфляції та рівень безробіття в країні, модель податкової по­літики, рівень НТП, масштаби структурних зрушень в еконо­мічних та галузевих пропорціях розвитку, методи господарю­вання на підприємствах усіх форм власності.

Соціальні фактори формування та використання бюджету зумовлені соціальними та демографічними обставинами. Зо­крема це соціальний захист та соціальне забезпечення насе­лення, обсяг фінансових коштів, що спрямовуються на освіту та охорону здоров'я, обсяг реальних доходів населення, розмір мінімальної заробітної плати та споживчого кошика, природ­ний приріст (скорочення) населення та міграційний приріст (скорочення) населення.

Державний бюджет виконує такі функції.

1. Розподільчу, завдяки якій здійснюються розподіл та перерозподіл ВВП і національного доходу. Важливе значення має частка ВВП, що перерозподіляється державою через бю­джет. У різних країнах і в різні часи вона змінюється залежно від характеру і спрямованості панівної економічної доктрини.

Кейнсіанська теорія вважає за необхідне посилення дер­жавного втручання в економіку, стимулюючи таким чином зростання частини ВВП, що перерозподіляється державою. Державні фінанси та бюджет вона розглядає як важливий інструмент державного регулювання економіки та соціальної сфери.

Неоконсервативна стратегія, пов'язана з неокласичним ^Напрямом економічної думки, вважає за необхідне обмеження Державного втручання в економіку та соціальну сферу, поси­лення ринкового механізму та конкуренції, стимулювання ^ВиРобництва та його ефективності. Як наслідок — скорочення ^обсягів перерозподілу ВВП та національного доходу через ^ДЖетну систему, зниження розмірів соціальних витрат.

Частка ВВП, яка перерозподіляється через бюджет у різних Геїнах становить (%): США — 35; Великобританія — 41;

Тема б

Японія — 32; Франція — 50; Канада — 45; Швеція — 65. £ Україні, за даними 2003 p., через бюджет перерозподіляється 28,5 % ВВП.

Динаміка частки ВВП країн із розвинутою ринковою еко­номікою, що перерозподіляється через державний бюджет, мала загальну тенденцію її зростання до кінця 70-х років. Від початку 80-х років обмежується державне втручання в еконо­міку і, як наслідок, скорочується частка ВВП, що перерозпо­діляється державою. Структурна перебудова економіки під впливом НТР поставила нові фінансові завдання.

2. Регулюючу функцію, за допомогою якої створюється матеріально-технічна база для функціонування держави через формування централізованого фонду фінансових ресурсів, що дає їй можливість виконувати свої функції.

А. Бюджет у сучасних умовах використовується державою для впливу на різні напрями економічної політики:

— сприяння процесу нагромадження капіталу;

— прискорення темпів економічного зростання;

— розвиток перспективних галузей господарства;

— регулювання темпів оновлення основного капіталу;

— багатосторонній регулюючий вплив на процес реалізації сукупного суспільного продукту шляхом розширення або зву­ження державного споживання, тобто купівлі товарів і послуг;

— сприяння процесу розширеного відтворення, структурній перебудові економіки, прискоренню НТР;

— поліпшення можливостей функціонування і розвитку ринку, формування ефективної структури виробництва, сти­мулювання розвитку НДДКР, пріоритетних галузей економі­ки, науково-виробничої й соціальної інфраструктури та поліп­шення організації господарських зв'язків;

— державний бюджет є каталізатором розвитку НТП в умо­вах гострої конкуренції на світовому ринку: державна фінан­сова підтримка фундаментальної науки та розвитку науко-містких виробництв;

— державний бюджет активно використовується для досяг­нення результатів довгострокового характеру — зростання конкурентоспроможності національної економіки, прискорен­ня НТП, посилення науково-технічного потенціалу країни.

Необхідність швидкого оновлення основного капіталу в кра­їнах з розвинутою ринковою економікою на початку 80-х років вимагала значних інвестицій як у нові, так і в традиційні галузі економіки. В цих умовах уряди розвинутих держав відмови'

Кюд *^{ет та} бюджетна система

_лИся від кейнсіанської стратеги державного регулювання еко­номіки і перейшли до неоконсервативно'!, яка ґрунтуєть­ся на зниженні норми оподаткування з метою заохочування приватної ініціативи та інвестицій. Тому прямим наслідком такої політики є відповідне зниження державних видатків. Монетарні методи стимулювання інфляції створили також більш сприятливі умови не тільки для приватного підприєм­ництва, а й для оздоровлення державних фінансів.

Б. За допомогою бюджету держава впливає на процес відтворення робочої сили. Вдосконалення та ускладнення технологій виробництва, розвиток НТР зумовили необхідність зростання державних витрат на середню та вищу освіту, про­фесійну підготовку та перепідготовку кадрів. "Інвестиції в людину" сьогодні розглядають як одну з форм капіталовкла­день, що приносить прибуток, і фінансуються значною мірою за рахунок держави.

В. Бюджет фінансово забезпечує соціальну політику дер­жави. Значні кошти спрямовують на фінансування систем соціального страхування та соціального забезпечення (пенсії за віком, інвалідам, при втраті годувальника, втраті праце­здатності, допомога по безробіттю), а також на освіту, науку, охорону здоров'я.

3. Контрольну функцію. Бюджет є важливим економіч­ним важелем держави, через який забезпечується контроль за формуванням і використанням централізованого фонду гро­шових ресурсів, за станом виробництва в цілому в країні. Контрольна функція дає можливість знайти недоліки в управ­лінні фінансами, своєчасно і повно оцінити фінансові ресурси, які надходять у розпорядження держави, проаналізувати, як фактично складаються пропорції розподілу бюджетних коштів, наскільки ефективно вони використовуються. Основу конт­рольної функції становить рух бюджетних коштів, що відоб­ражається у відповідних показниках бюджетних надходжень ^та витрат.

 

Тема 6

Таблиця 6.1. Основні показники Державного бюджету Украї­ни за період 1996—2003 pp., млрд грн

 

Показники
1. Доходи бюджету	23,91	21,66	21,10	23,89	33,43	41,99	45,39	55,0
2. Видатки бюджету	28,53	27,41	24,48	25,13	33,43	41,99	49,57	56,0
3. Дефіцит бюджету	4,6	5,75	3,38	1,24			4,18	1,0

6.2. Бюджетний устрій і бюджетна система України

Бюджетний устрій — це організація і принципи побудови бюджетної системи, її структура і взаємозв'язок між бюдже­тами, які він об'єднує, у процесі забезпечення виконання єдиної загальнодержавної фінансово-бюджетної політики.

Бюджетний устрій країни визначається її державним устро­єм. В унітарних державах, тобто у країнах з єдиним населен­ням та культурою, бюджетна система має дві ланки: держав­ний бюджет і численні місцеві бюджети. У федеративних дер­жавах бюджетні системи складаються з трьох ланок: держав­ного бюджету (федерального бюджету або бюджету централь­ного уряду), бюджетів членів федерації (наприклад, штати у Сполучених Штатах Америки, землі (ланди) у Федеративної Республіці Німеччині, провінції у Канаді, кантони у Швей­царії і т. ін.) та місцевих бюджетів.

В основу бюджетного устрою покладено:

— визначення видів бюджетів;

— установлення принципів побудови бюджетної системи;

— розмежування доходів і видатків між ланками бюджет­ної системи;

— організацію взаємовідносин між бюджетами різних рівнів.
Бюджетний устрій України визначається закріпленим У

Конституції України державним ладом України та її адмініст­ративно-територіальним поділом. Україна — унітарна держа' ва, яка поділена на 25 адміністративно-територіальних оди­ниць (Автономну Республіку Крим і 24 області країни).

бюджет та бюджетна система

Бюджетна система — це сукупність усіх бюджетів, які формуються і діють на території певної країні згідно з її бю­джетним устроєм.

В основу формування бюджетної системи України покладе­но Конституцію України та Бюджетний кодекс України, прий­нятий у червні 2001 р. Верховною Радою України.

Відповідно до Бюджетного кодексу України (ст. 1) бюджет­на система України — це сукупність усіх бюджетів, побудо­вана з урахуванням економічних відносин, державного та ад­міністративно-територіальних устроїв і врегульована норма­ми права³.

Вона складається (ст. 5) з таких ланок (рис. 6.1):

1) Державний бюджет України;

2) місцеві бюджети.

Тема 6

До місцевих бюджетів належать бюджет Автономної Рес­публіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах і бюджети місцевого самоврядування.

Бюджети місцевого самоврядування — це бюджети тери­торіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань⁴.

Бюджетний кодекс започаткував дію відносно самостійних 686 місцевих бюджетів, які мають прямі, рівноправні відно­сини з державним бюджетом, у тому числі:

— бюджет Автономної Республіки Крим;

— 24 обласні бюджети;

— бюджети міст Києва та Севастополя;

— 171 бюджет міст обласного підпорядкування;

— 488 бюджетів районів;

— а також до складу бюджетної системи включаються по­над 12 тисяч бюджетів місцевого самоврядування.

Усі бюджети України — від державного до сільського — в сукупності становлять зведений бюджет України.

Зведений бюджет — це сукупність показників усіх бю­джетів, що використовуються для аналізу і прогнозування еко­номічного та соціального розвитку держави. Законодавчими органами влади він не затверджується.

Доходи та видатки місцевих бюджетів входять до складу зведеного бюджету і не входять до складу Державного бюдже­ту України.

Динаміка показників зведеного бюджету України за останні роки представлена у табл. 6.2.

Побудова бюджетної системи ґрунтується на принципах єдності, збалансованості, самостійності, повноти, обґрунтова­ності, ефективності, субсидіарності, цільового використання бюджетних коштів, справедливості та неупередженості, пуб­лічності та прозорості й відповідальності учасників бюджет­ного процесу⁵.

Принцип єдності бюджетної системи України полягає в тому, що в країні діють єдина правова база, єдина грошова система, єдине регулювання бюджетних відносин, єдина бю-

⁴ Бюджетний кодекс України: Ухвалений Верховною Радою Укра" їни 22 березня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2001. -~ № 37—38.

⁶ Там само.

6юД*^{ет та} бюджетна система

Таблиця 6.2. Зведений бюджет України, млрд грн*

 

Показники
Доходи бюджету	20,7	30,2	28,1	28,9	32,9	49,1	54,9	61,95	75,2
У % ДО ВВП	38,0	37,0	30,1	28,2	25,2	28,9	26,9	27,4	28,5
Видатки бюджету	24,3	34,8	34,3	31,2	34,8	48,1	55,5	60,3	75,65
У % до ВВП	44,6	41,9	36,7	30,4	26,7	28,3	27,2	26,7	28,7
Дефіцит (профіцит) бюджету	3,6	4,0	6,2	2,3	1,9	-1,0	0,6	-1,6	0,5
У % до ВВП	6,6	4,9	6,6	2,2	1,5	-0,6	0,3	-0,7	0,2

* За даними Держказначейства.

джетна класифікація, єдиний порядок виконання бюджетів та ведення бухгалтерського обліку і звітності.

Цілісність і єдність країни, закріплені в Конституції, да­ють можливість покласти цей принцип в основу фінансово-економічної політики держави для виконання нею своїх функ­цій шляхом забезпечення її фінансовими ресурсами.

Принцип збалансованості передбачає, що повноваження на здійснення видатків бюджету мають відповідати обсягу надходжень до бюджету на відповідний період.

Принцип самостійності полягає в тому, що всі бюджети ^країни є самостійними. Держава коштами державного бю­джету не несе відповідальності за бюджетні зобов'язання ниж-честоящих органів влади — Автономної Республіки Крим і органів місцевого самоврядування. Відповідно і нижчестоящі °ргани влади коштами відповідних бюджетів не несуть відпо-^віДальності за бюджетні зобов'язання одне перед одним, а та­кож за бюджетні зобов'язання держави. Самостійність бю­джетів забезпечується закріпленням за ними певних дохідних Джерел, правом відповідних органів державної влади, влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самовряду-^Вання на визначення напрямів використання коштів згідно із законодавством, а також правом Верховної Ради Автономної

 

Тема б

Республіки Крим і відповідних місцевих рад самостійно і ц_е. залежно одне від одного розглядати і затверджувати відповідні бюджети.

Принцип повноти полягає у включенні до складу бюджетів усіх надходжень і видатків, що здійснюються відповідно д₀ нормативно-правових актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим і органів місцевого само­врядування.

Принцип обґрунтованості забезпечує формування бюдже­ту на реалістичних макропоказниках економічного і соціаль­ного розвитку держави та розрахунках надходжень до бюдже­ту і витрат з бюджету, що здійснюються відповідно до затвер­джених методик і правил.

Макропоказники економічного і соціального розвитку дер­жави затверджуються Кабінетом Міністрів України і є орієн­тиром при складанні проекту бюджету. До них належать:

— валовий внутрішній продукт (ВВП) номінальний, млрд грн;

— ВВП реальний, темп зростання, %;

— індекс споживчих цін, %;

— індекс цін виробників, %;

— прибуток підприємств, млрд грн;

— надходження до бюджету від приватизації, млрд грн;

— темпи приросту монетарної бази до початку року, %;

— темпи приросту грошової бази до початку року, %;

— фонд оплати праці робітників, службовців, військових, працівників малих підприємств та галузі сільського господар­ства, млрд грн;

— експорт та імпорт товарів і послуг, млн дол. США;

— курс національної грошової одиниці до іноземних валют.
Принцип ефективності зумовлює те, що при складанні та

виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути до досягнення запланованих цілей при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів і досягнення макси­мального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.

Принцип субсидіарності означає, що розподіл видів до­ходів між державним бюджетом і місцевими бюджетами має ґрунтуватися на максимально можливому наближенні надан­ня суспільних послуг до їх безпосереднього споживача. Тобто місцевим органам влади делеговані повноваження держави утримувати за рахунок коштів відповідних бюджетів заклади

сшаж ет та бюджетна система _____________________________ ^^^^

світи і соціальної допомоги для сиріт та інвалідів, лікарняні та культурно-видовищні заклади.

Принцип цільового використання бюджетних коштів полягає в тому, що бюджетні кошти використовують тільки _на ті цілі, що визначені бюджетними призначеннями. Такий ПІДХІД дає змогу контролювати рух бюджетних коштів у про­цесі виконання бюджету та встановити відповідальність учас­ників бюджетного процесу за нецільове та неефективне вико­ристання бюджетних коштів.

Принцип справедливості та неупередженості означає, що бюджетна система будується на засадах справедливості та не­упередженості розподілу суспільного багатства між громадя­нами і територіальними громадами. Цей принцип забезпечує рівні можливості доступу до бюджетних та соціальних послуг, що надаються державою в кожній адміністративно-територі­альній одиниці країни на відносно однаковому рівні.

Принцип публічності та прозорості зумовлює те, що Державний бюджет України і місцеві бюджети затверджують­ся, а рішення щодо звіту про їх виконання приймаються відпо­відно Верховною Радою України, Верховною Радою Автоном­ної Республіки Крим і відповідними місцевими радами. Бю­джетним кодексом передбачається, що інформація про бюджет повинна бути оприлюднена у засобах масової інформації на всіх стадіях бюджетного процесу.

Принцип відповідальності учасників бюджетного проце­су встановлює те, що кожен учасник бюджетного процесу несе відповідальність за свої дії або бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу. За кожним учасником бюджетного про­цесу Бюджетним кодексом закріплено його повноваження, ^введено поняття бюджетного правопорушення та встановлено відповідальність.

Розмежування доходів і видатків між бюджетами різних Рівнів є важливим елементом бюджетного устрою. Воно почи­нається з розмежування видатків, яке ґрунтується на розме­жуванні функцій держави між різними рівнями влади: з цен­трального бюджету фінансуються видатки загальнодержавно-^Го характеру, з відповідних місцевих бюджетів — видатки Регіонального значення. При цьому може застосовуватись два ^ПіДходи: розподіл за територіальною ознакою і розподіл, ви­ходячи з відомчого підпорядкування.

Розмежування доходів є похідним відносно розмежування ^иДатків і може проводитись на основі двох методів. Перший —

Тема 6

закріплення доходів за кожним бюджетом у повній сумі або за твердо фіксованими нормативами в умовах автономності коле­ного бюджету. Другий метод полягає у встановленні системи бюджетного регулювання в умовах єдності бюджету, тобто у проведенні відрахувань до бюджетів нижчих рівнів, виходячи з їхніх потреб. При цьому всі доходи місцевих бюджетів по­діляють на закріплені і регулюючі.

Доходи місцевих бюджетів складаються з таких елементів:

Закріплені доходи Власні джерела доходів

Регулюючі доходи J

Дотації вирівнювання

Субвенції І Додаткові джерела

Субсидії

Кредитні ресурси J

Закріплені доходи — це кошти, які повністю надходять до відповідних бюджетів.

Регулюючі доходи — це кошти, які поділяються за норма­тивами від загальнодержавних податків бюджетам нижчих рівнів для збалансування їх видатків. Нормативи передбача­ються у відсотках.

Дотації вирівнювання, субвенції — виділяються у твердій сумі бюджетам нижчих рівнів при затвердженні державного бюджету, якщо закріплені та регулюючі доходи не покрива­ють видатки місцевих бюджетів (головним чином обласних).

Кредитні ресурси — це кошти, залучені шляхом держав­них та місцевих позик під певні державні зобов'язання — облігації.

Організація взаємовідносин між бюджетами передбачає виділення їх напрямів, видів та форм. За напрямами взаємо­відносини між бюджетами поділяють на вертикальні — між бю­джетами різних рівнів, і горизонтальні — між бюджетами одно­го рівня (в Україні тільки вертикальні).

Види взаємовідносин: регламентовані законодавчими та інструктивними документами; договірні — на підставі угоди.

Форми взаємовідносин: бюджетне субсидіювання, вилучен­ня коштів, взаємні розрахунки, бюджетні позички. Субсидію­вання — це виділення коштів з бюджетів вищого рівня бюдже­там нижчого рівня: субвенції, дотації. Вилучення коштів — Д^е передання коштів із бюджетів нижчого рівня до бюджетів ви­щого рівня. Взаємні розрахунки — передання коштів із одного бюджету до іншого у зв'язку з перерозподілом між ними до­ходів чи видатків після затвердження бюджету. Бюджетні

БЮА*£І

та бюджетна система

озички — це запозичення коштів у зв язку з виникненням

«мчасового касового розриву (незбігання у часі фінансування

датків і надходження доходів). Можуть надаватись або з

₍-_юд5_Кету вищого рівня, або установами банківської системи.

Шині в Україні позички можна отримати тільки в банках.)

6.3. Бюджетний процес

Бюджетний процес — це регламентований законом поря­док складання, розгляду та затвердження бюджетів, їх вико­нання і контролю за їх виконанням, затвердження звітів про виконання бюджетів, що входять до бюджетної системи Укра­їни. Бюджетний процес від початку складання проекту бю­джету і до затвердження звіту про виконання бюджету прохо­дить під контролем Верховної Ради України і місцевих органів влади. Повний цикл бюджетного процесу в Україні триває понад два роки.

Етапи бюджетного процесу:

— складання проекту бюджету;

— розгляд проекту бюджету;

— затвердження бюджету;

— виконання бюджету;

— складання, розгляд і затвердження звіту про виконання бюджету.

Складовою бюджетного процесу є бюджетне регулювання — перерозподіл фінансових ресурсів між бюджетами різних Рівнів. Регулювання бюджетів упорядковує суспільні відноси­ни при мобілізації у бюджет коштів і при їх розподілі й пере­розподілі між ланками бюджетної системи, при фінансуванні ^видатків за рахунок одержаних доходів та всього процесу ви­конання бюджету.

Складанню проектів бюджету передує розробка основних Програмних макроекономічних показників економічного і ^с°Ціального розвитку України на плановий рік, зокрема щодо °бсягу валового внутрішнього продукту, індексів споживчих і °птових цін, офіційного обмінного курсу гривні, що прогно-³Ується у середньому зарік і на кінець року, рівня безробіття, ^° прогнозується.

Бюджетне планування охоплює складання проекту бю­джету, його розгляд та затвердження. Процедура бюджетного

Тема 6

планування — це послідовність заходів і дій зі складання розгляду і затвердження проекту бюджету, яка визначається Бюджетним кодексом. В Україні на державному рівні вона включає такі етапи та стадії:

1. Складання проекту бюджету:

— направлення Президентом Верховній Раді бюджетного послання;

— збирання інформації для розроблення пропозицій проек­ту Державного бюджету України;

— розробка пропозицій щодо проекту Державного бюджету України;

— розробка Верховною Радою бюджетної резолюції, у якій визначаються основні напрями бюджетної політики на наступ­ний рік;

— розробка бюджетних запитів головними розпорядника­ми коштів та подання інформації до Міністерства фінансів;

— аналіз бюджетних запитів і розробка Міністерством фінан­сів проекту Державного бюджету України (узгодженого з міні­стерствами, відомствами) і подання його в Кабінет Міністрів;

— розгляд проекту бюджету в Кабінеті Міністрів України, прийняття постанови про його схвалення і подання його до Верховної Ради України разом з відповідними матеріалами:

 

• пояснювальною запискою до проекту бюджету, в якій міститься інформація про економічне становище держави, основні програмні макроекономічні показники економічного і соціального розвитку України на наступний бюджетний пері­од, оцінка надходження доходів та інших коштів, обґрунту­вання особливостей міжбюджетних взаємовідносин, інформа­ція про обсяги державного боргу та ін.;

• прогнозними показниками зведеного бюджету;

• переліком пільг з податків, зборів, обов'язкових платежів;

• показниками видатків, необхідних для завершення про­грам, врахованих у проекті Державного бюджету України на наступні за умов реалізації їх протягом більш ніж одного бю­джетного періоду;

• зведенням та структурою фінансових зобов'язань за дер­жавним боргом;

• доповіддю про хід виконання Державного бюджету Укра­їни в поточному бюджетному періоді;

• роз'ясненням головних розпорядників коштів до проек­ту Державного бюджету України (направляються до Комітету з питань бюджету Верховної Ради);

сшдж ет та бюджетна система __________________________________

• іншими матеріалами, які визначаються Кабінетом Міні­стрів України.

2. Розгляд проекту закону про Державний бюджет України:

— представлення проекту закону про Державний бю­джет України Верховній Раді України: доповідь міністра фінансів на пленарному засіданні Верховної Ради та співдо­повідь голови Комітету з питань бюджету про відповідність проекту закону про Державний бюджет України вимогам Бюджетного кодексу, Основним напрямам бюджетної політи­ки на наступний бюджетний період. За результатами обгово­рення Верховна Рада може відхилити проект закону про Дер­жавний бюджет України, якщо він не відповідає чинному за­конодавству. Повторне представлення проекту закону про Державний бюджет України з обґрунтуванням внесених змін проводиться у тижневий строк;

— підготовка Верховною Радою України проекту закону про Державний бюджет України до першого читання: роз­гляд проекту бюджету народними депутатами України, а та­кож у комітетах, депутатських фракціях і групах Верховної Ради, формування комітетами Верховної Ради своїх пропозицій до проекту Державного бюджету України;

— розгляд Комітетом Верховної Ради з питань бюджету разом з уповноваженими Кабінету Міністрів пропозицій до проекту Державного бюджету України і підготовка Висновків і пропозицій до нього, а також таблиць суб'єктів законодавчої ініціативи, які пропонується підтримати або відхилити, та розповсюдження їх серед народних депутатів не пізніше ніж за два дні до розгляду проекту Державного бюджету України У першому читанні;

— розгляд проекту закону про Державний бюджет Укра­їни у першому читанні: доповідь Голови Комітету з питань бюджету відносно Висновків і пропозицій до проекту Держав­ного бюджету України, обговорення та прийняття рішення Щодо них. Схвалені Верховною Радою України Висновки і пропозиції до проекту державного бюджету набувають статусу бюджетних висновків Верховної Ради України;

прийняття проекту закону про Державний бюджет ^країни України у першому читанні;