Лекции.Орг


Поиск:




Сутність фінансів та їх функції




Тема3. ФІНАНСОВА ПОЛІТИКА ТА ФІНАНСОВИЙ

МЕХАНІЗМ................................................................ 47

3.1. Фінансова політика як складова економічної політики держави 47

3.2. Фінансовий механізм.................................................. 56

Практикум................................................................... 61

З


Зміст

Тема 4. ФІНАНСИ ПІДПРИЄМНИЦЬКИХ СТРУКТУР. 66

4.1. Фінанси підприємств як основа фінансової системи. Сутність та функції фінансів підприємств 66

4.2. Основи організації фінансів підприємств................... 72

4.3. Грошові фонди та фінансові ресурси підприємств... 77

4.4. Прибуток підприємства: його роль, формування, розподіл та використання в умовах сучасної

системи оподаткування.............................................. 80

Практикум.................................................................. 85

Тема 5. ДЕРЖАВНІ ФІНАНСИ............................................ 92

5.1. Сутність та склад державних фінансів...................... 92

5.2. Економічна суть та значення державних доходів. Методи мобілізації державних доходів 95

5.3. Економічна суть і класифікація державних

видатків....................................................................... 99

Практикум................................................................ 105

Тема 6. БЮДЖЕТ ТА БЮДЖЕТНА СИСТЕМА............ 112

6.1. Сутність, значення та функції бюджету................... 112

6.2. Бюджетний устрій і бюджетна система України... 118

6.3. Бюджетний процес.................................................... 125

Практикум................................................................ 131

Тема 7. ДОХОДИ І ВИДАТКИ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ 148

7.1. Державний бюджет України. Склад і структура

його доходів та видатків. Бюджетна класифікація 148

7.2. Склад і структура доходів Державного бюджету України 151

7.3. Склад і структура видатків Державного бюджету

України. Регулювання бюджетних видатків............ 157

Практикум................................................................ 163

Тема 8. ПОДАТКИ ТА ПОДАТКОВА СИСТЕМА........... 175

8.1. Економічна сутність і функції податків................... 175

8.2. Елементи податку, їх характеристика.................... 177

8.3. Податкова система і податкова політика держави 179

8.4. Класифікація податків.............................................. 184

8.5. Характеристика основних податків податкової

системи України........................................................ 186

Практикум................................................................ 192


Тема 9. ДЕРЖАВНИЙ КРЕДИТ I ДЕРЖАВНИЙ БОРГ... 197

9.1. Причини виникнення дефіциту бюджету та методи його фінансування 197

9.2. Державний кредит та державні запозичення,

їх класифікація........................................................... 205

9.3. Державний борг, його економічні наслідки.

Управління державним боргом................................. 215

Практикум................................................................ 221

Тема 10. МІСЦЕВІ ФІНАНСИ.......................................... 232

10.1. Місцеві фінанси, їх суть і значення в економіч­ному розвитку регіонів 232

10.2. Місцеві бюджети, їх доходи і видатки................... 236

Практикум................................................................ 246

Тема 11. ДЕРЖАВНІ ЦІЛЬОВІ ФОНДИ.......................... 256

11.1. Загальнодержавні фонди цільового призначення,

їх класифікація і характеристика............................ 256

11.2. Характеристика загальнодержавних позабюджет­них фондів, що створені в Україні 261

11.3. Недержавні фінансові фонди................................. 267

Практикум................................................................ 269

Тема 12. СТРАХУВАННЯ ТА СТРАХОВИЙ РИНОК..... 276

12.1. Сутність, принципи, види та роль страхування... 276

12.2. Страховий ринок..................................................... 279

12.3. Галузі страхування................................................. 283

12.4. Перестрахування і співстрахування....................... 285

12.5. Доходи та витрати страховика.............................. 288

Практикум................................................................ 291

Тема 13. ФІНАНСОВИЙ РИНОК..................................... 296

13.1. Сутність і функції фінансового ринку................... 296

13.2. Суб'єкти та об'єкти фінансового ринку.................. 300

13.3. Інструменти фінансового ринку............................ 305

13.4. Структура фінансового ринку................................ 311

13.5. Кредитний ринок та ринок цінних паперів. Види цінних паперів, їх класифікація та харак­теристика 315

Практикум................................................................ 318


Зміст

Тема 14. МІЖНАРОДНІ ФІНАНСИ.................................. 330

14.1. Економічна природа та система міжнародних фінансових відносин 330

14.2. Міжнародна фінансова політика, її типи

та інструменти......................................................... 333

14.3. Курси і крос-курси валют....................................... 337

14.4. Валютне регулювання............................................. 344

Практикум............................................................... 349

Додатки................................................................................. 357

Додаток А. Бюджетний календар.......................................... 357

Додаток Б. Структура доходів зведеного бюджету

Українив 1992—2003 рр......................................... 362

Додаток В. Структура видатків бюджету України

за1992—2002 рр..................................................... 364

Додаток Г. Система оподаткування в Україні..................... 366

Глосарій................................................................................. 367

Рекомендована література.................................................. 393

Відповіді на завдання практикумів................................... 398


ПЕРЕДМОВА

Перебудова економічної системи України, її переорієнтація на ринкові засади ставлять нові вимоги до підготовки високо-професійних фахівців, здатних дослідити економічні процеси, зрозуміти суть і тенденції розвитку фінансових відносин, роз­робити шляхи фінансової стабілізації в державі.

На сьогодні у підручниках з фінансів спостерігаються деякі розбіжності у тлумаченні предмета фінансів, фінансової сис­теми та її структури, класифікації фінансів на централізовані та децентралізовані, ролі та місця позабюджетних фондів, стра­хування, фінансів населення та ін. На основі результатів до­сліджень вітчизняної та зарубіжної спеціальної літератури та практичної діяльності автори цього навчального посібника ви­клали своє бачення дискусійних питань з урахуванням найно­віших тенденцій.

У представленому навчальному посібнику особлива увага приділяється вивченню теоретичних засад функціонування й розвитку фінансів, складових фінансової системи держави, форм і видів фінансових ресурсів, фінансового механізму, си­стеми управління державними фінансами в Україні. Розгля­даються бюджетна система та бюджетна політика, характери­зуються склад і структура доходів і видатків державного бю­джету. Розкриваються такі поняття, як місцеві фінанси, фінан-


Передмова

совий ринок, управління державним боргом, державні поза­бюджетні цільові фонди, їх роль у фінансовій системі.

Матеріал у навчальному посібнику викладений так, щоб зро­бити його зрозумілим та більш ефективним для сприйняття студентами. Для цього використано окремі методичні прийо­ми: найбільш важливі визначення в тексті виділені іншим шрифтом, ключові поняття й терміни винесені в окремий гло­сарій. Після кожного розділу наведено практикум, до складу якого входять плани семінарських занять, теми рефератів, тести, контрольні запитання та завдання, задачі, наприкінці посібника наводяться відповіді на завдання для контролю знань.

Курс "Фінанси" є обов'язковою дисципліною за навчальни­ми планами економічних вищих навчальних закладів еконо­мічних спеціальностей. Навчальний посібник написаний відпо­відно до нормативної програми курсу "Фінанси" і охоплює всі теми, передбачені галузевим стандартом вищої освіти підго­товки бакалавра 0501 "Економіка і підприємництво".

 


Тема 1

СУТНІСТЬ ФІНАНСІВ ТА ЇХ ФУНКЦІЇ

1.1. Фінанси в системі ринкових відносин. Соціально-економічна сутність фінансів

Фінанси є відносинами зі створення і перерозподілу суспіль­них благ та багатств, і в цьому розумінні тісно пов'язані з роз­витком держави і товарно-грошового обігу.

Матеріальною основою існування фінансів є гроші. Гроші виконують різні функції, основною з яких можна назвати функцію загального еквівалента — товару, який слугує вимір­ником цінності та вартості інших товарів, робіт і послуг. На відміну від них фінанси є відносинами, тобто інструментом накопичення і розподілу суспільного багатства, що здійснюєть­ся, зокрема, за допомогою грошових коштів. При цьому ос­новне їх призначення полягає у тому, щоб шляхом створення грошових доходів і фондів забезпечити потреби держави і суб'єктів господарювання у грошових коштах, а також конт­роль їх витрачання.

Основою виконання цього призначення є матеріальна пере­думова акумуляції і розподілу ресурсів, тобто матеріальним джерелом фінансів, є національний дохід (НД). Через два го­ловних компоненти національного доходу — фонди накопи­чення і фонди споживання — відбуваються акумуляція і роз­поділ ресурсів суспільства, вирівнювання пропорцій і тен­денцій економічного розвитку та контроль за правильністю названих заходів.


Тема 1

Розглядаючи сутність фінансів, можна виділити певні скла­дові цих відносин:

— відносини зі створення і використання централізованих фондів держави;

— відносини з розподілу і перерозподілу ресурсів (суспіль­них благ) шляхом використання державного бюджету, місце­вих бюджетів і позабюджетних фондів;

— відносини зі створення і перерозподілу фондів суб'єктів господарювання.

Виникнення і подальший розвиток фінансів і фінансових відносин нерозривно пов'язані з розвитком і становленням держави. Адже фінанси є відносинами з накопичення, розпо­ділу і перерозподілу національного багатства, причому пере­розподіл необхідний саме для здійснення функцій держави. Тому фінансові відносини починали розвиватися тоді, коли з'являлась необхідність частину воєнних контрибуцій або здо­бичі з полювання відкласти і передати тим, хто не брав участі в їх отриманні, або сплатити данину сильнішому племені. Надалі фінанси розвивалися шляхом встановлення верхівкою племені, общини, поселення і т. ін. тих чи інших натуральних повинностей, необхідних для існування цього суспільства.

Кожен новий тип виробництва викликає виникнення нової системи господарських відносин, тому зі встановленням ка­піталістичного господарства сформувалась товарно-грошова форма господарювання. Відповідно, формування доходів дер­жави починає здійснюватися у грошовій формі, а фінансові відносини стають більш різноманітними. Зокрема, усувається їх єдиний зв'язок зі скарбницею — відбувається відторгнення монарха від казни. Розвиваються й удосконалюються грошові відносини, деякі натуральні повинності та оброки замінюють­ся прогресивнішою формою оподаткування — грошовою. Удос­коналюються і розвиваються функції держави: крім утриман­ня двору і придворних господарств, а також армії і поліції, держава стає активним провідником економічних інтересів великих торговців і виробників, фінансуючи колоніальні за­гарбання і політику протекціонізму, виникає і набуває роз­витку контрольна функція фінансів.

Подальший розвиток фінансових відносин без перебільшен­ня пов'язаний із демократизацією суспільства. У більшості держав зміцнюється парламентська (представницька) влада, зароджується політика соціальної стабільності, яка передба­чає необхідність перерозподілу засобів на користь найбідніших


прошарків, установлення соціальних гарантій у вигляді допо­мог і пенсій, впровадження спеціальних державних програм із соціального захисту і підтримки. Особливо швидкі перетво­рення в цій галузі відбувались у XX ст. — сукупність різнома­нітних фінансових відносин у цей період складається у фінан­сову систему в тому вигляді, в якому вона, з певними зміна­ми, існує донині.

Таким чином, розвиток фінансів як історичної категорії можна обумовити такими факторами:

1) суспільний поділ праці та створення товарного виробниц­тва;

2) розвиток грошового господарства, чітке формування та використання основних функцій грошей;

3) поява самостійних, незалежних суб'єктів господарюван­ня, які здійснюють підприємницьку діяльність і створюють для виробництва необхідні грошові фонди;

4) виникнення та укріплення централізованої держави, яка забезпечує систему законодавчих та правових норм.

Сьогодні у країнах з розвинутою економікою фінанси трак­тують як категорію економічного життя, що випливає з об'єк­тивних процесів економіки, є невід'ємною частиною фінансо­вих відносин і використовується для зростання суспільного добробуту. Головною ознакою, що визначає сутність і форму функціонування фінансів, є рух грошових потоків, у якому відображаються фінансові відносини:

— обміну, зокрема у вигляді оплати рахунків за товари і послуги;

— розподілу та перерозподілу: у вигляді сплати податків, виплати дивідендів, отримання субсидій, надходження від розміщення акцій, отримання кредиту, надходження оплати за товари, роботи, послуги тощо.

Фінанси виражають грошові відносини, які виникають:

— між підприємствами у процесі придбання товарно-мате­ріальних цінностей та реалізації товарів і послуг;

— державою та підприємствами при сплаті ними податків;

— підприємством і громадянами при внесенні ними податків та добровільних платежів;

окремими ланками бюджетної системи (державний кре­дит, місцеві бюджети, державний бюджет та ін.);

підприємствами та банками у процесі розрахунків з по­стачальниками, отримання та повернення кредитів;

на самому підприємстві і в державних органах влади тощо.


Тема 1

За матеріальним змістом фінанси — це фонди грошових коштів цільового призначення, які у сукупності є фінансови­ми ресурсами країни. Матеріальними носіями фінансових відносин є фінансові ресурси.

Фінансові ресурси — це сукупність коштів, що перебува­ють у розпорядженні держави та суб'єктів господарювання. Вони характеризують фінансовий стан економіки і водночас є джерелом її розвитку, формуються за рахунок різних видів грошових доходів, надходжень, відрахувань, а використову­ються на розширене відтворення, матеріальне стимулювання, задоволення соціальних та інших потреб суспільства.

У ринковій економіці відбувається якісний і кількісний пе­рехід на новий рівень використання фінансів в економічній системі держави. Це здійснюється шляхом створення та ефек­тивного використання різноманітних факторів фінансових ре­сурсів на всіх рівнях діяльності держави, підприємства й окре­мого громадянина. За допомогою фінансів, фінансових ресурсів вирішуються економічні, соціальні завдання держави.

На рівні підприємств фінанси виражають свою сутність через формування фінансових ресурсів, їх ефективне викори­стання у процесі господарської діяльності з метою отримання прибутку та виконання фінансових зобов'язань перед бюдже­том та іншими суб'єктами господарювання. До фінансів насе­лення належать усі доходи та витрати окремих осіб або груп людей, зайнятих на підприємствах (заробітна плата та інші виплати), на ринку товарів та послуг (прибуток від реалізації товарів власного виробництва), на фінансовому ринку (диві­денди, відсоток від інвестицій), а також пенсії.

Як бачимо, фінанси — це складна багатогранна система, яка охоплює фінансову політику держави на макро- та мікро-рівнях. Таким чином, предметом фінансів є підприємницькі та управлінські процеси суб'єктів господарювання мікро- та макрорівнів, пов'язані з мобілізацією, розподілом і використан­ням фінансових ресурсів для отримання прибутку (доходу) та забезпечення економічного, соціального і політичного роз­витку держави.

Фінансова діяльність передбачає і відповідні правові відно­сини, тому що фінанси не існують поза юридичними відноси­нами. Оскільки фінанси обумовлені грошовими доходами, то закономірність руху доходів відбивається на фінансах. Дохо­ди класифікують за трьома стадіями руху:


Сутніст ь фінансів та їх функції __________________________________

— первинний розподіл (первинні доходи);

— перерозподіл (вторинні доходи);

— кінцеве використання (кінцеві прибутки).

Первинні доходи утворюються в результаті розподілу ви­ручки від реалізації товарів та послуг окремих підприємств і валового продукту на рівні держави. Кожен суб'єкт господа­рювання, продавши свою продукцію, розподіляє виручку відпо­відно до здійснених витрат (вартість поточних матеріальних витрат, заробітна плата, проценти за кредит та ін.). Частина виручки, яка залишається, становить прибуток. Необхідно зазначити, що до складу первинних доходів (виручки) в рин­ковій економіці входять непрямі податки, встановлені держа­вою, які після реалізації продукції спрямовуються в дохід державного бюджету.

Після первинного розподілу починаються процеси перероз­поділу та утворення вторинних доходів. Це передусім нараху­вання та перерахування різних податків (окрім непрямих), внесків до страхового, пенсійного фонду і т. ін.

Остання стадія розподілу (або перерозподілу) доходів — їх реалізація. Доходи, що реалізуються, називають кінцевими, їх витрачають на придбання товарів та послуг. Частина при­бутків може бути спрямована на заощадження в будь-якій формі (внески в банках, придбання цінних паперів та ін.).

Кінцева мета перерозподілу національного доходу полягає в розвитку продуктивних сил, укріпленні держави, забезпеченні високого рівня якості життя широких верств населення.

Сума первинних доходів теоретично має дорівнювати сумі кінцевих прибутків з урахуванням заощаджень.

Бюджетна система держави шляхом відповідного спряму­вання коштів забезпечує структурну перебудову економіки й соціальної сфери, впливає на вирівнювання економічного і соціального розвитку окремих регіонів на цій основі й підви­щення життєвого рівня народу.

Можна виділити два головних напрями фінансового впливу на процес суспільного розвитку:

1) фінансове забезпечення потреб розширеного відтворення;

2) фінансове регулювання та фінансове стимулювання еко­номічних і соціальних процесів.

Фінансове забезпечення — це поняття потреб фінансового відтворювального процесу за рахунок власних або залучених коштів. Фінансове забезпечення відтворювального процесу здійснюється у таких формах:


І


Тема 1

— бюджетне фінансування на безповоротних засадах;

— кредитування — надання коштів на принципах повер­нення платності, строковості забезпеченості;

— самофінансування — фінансування діяльності підприєм­ства за рахунок власних фінансових ресурсів;

— оренда (лізинг) — передача права користування майном суб'єкту підприємницької діяльності на платній основі та на визначений угодою термін;

— інвестування — процес вкладання грошей в об'єкти з розрахунком отримання додаткового доходу.

Фінансове регулювання та фінансове стимулювання еко­номічних і соціальних процесів здійснюються через систему оподаткування, встановлення рівня митних податків на імпорт­ні товари та сировину, норми амортизаційних відрахувань, орендну плату, дотації, субсидії, штрафи, фінансові пільги і санкції та ін.

Роль фінансів найвідчутніше виявляється при розв'язанні соціальних проблем. Для покриття потреб на соціальні цілі держава створює позабюджетні та благодійні фонди, а також фонди фінансових ресурсів на соціальні цілі у складі бюджетів.

Фінанси входять до складу соціально-економічних наук, наукові дослідження у сфері фінансів мають тривалу історію. Початком економічної науки, на думку багатьох, є книга Ада­ма Сміта "Дослідження про природу та чинники багатства народів", опублікована в 1776 р.

В останні роки фінансові теорії зазвичай розробляються економістами, які спеціалізуються у сфері фінансів. Напри­клад, у 1990 та 1997 pp. лауреатами Нобелівської премії з еко­номіки за видатний внесок у розвиток теорії фінансів були Террі Марковіц, Мертон Міллер, Вільям Шарпе, а також Ро­берт К. Мертон і Майрон Шоуіз.

Фінансова наука успішно виконує свою функцію тільки за умови використання певних методів пізнання.

Основні загальнонаукові методичні прийоми досліджен­ня фінансів ґрунтуються на аналізі та синтезі, індукції і де­дукції, аналогії, моделюванні та ін.


 

Сутність фінансів та їх функції

1.2. Функції фінансів

Призначення фінансів виявляється через їх функції. Тра­диційно виділяють дві функції фінансів — розподільчу і кон­трольну.

На наш погляд, спектр функцій значно ширший, і до назва­них можна додати функцію мобілізації фінансових ресурсів.

Розподільча функція фінансів полягає в тому, що за допо­могою фінансового механізму розподіляється та перерозподі­ляється вартість національного доходу між різними суб'єкта­ми господарювання та напрямами цільового використання.

Кожен вид фінансового розподілу обслуговується різними ланками фінансової системи: внутрішньогосподарський — фі­нансами підприємств, міжгалузевий та міжтериторіальний — державним бюджетом, цільовими державними фондами. Учас­никами (суб'єктами) фінансового розподілу можуть бути під­приємства, об'єднання, установи, держава, громадяни.

Розподільча функція охоплює дві стадії: первинний розподіл національного доходу (НД); вторинний розподіл (перерозподіл) НД.

Первинні доходи у свою чергу поділяють на дві групи:

— перша — заробітна плата робітників, службовців, дохо­ди селян, зайнятих у сфері матеріального виробництва;

— друга — прибуток підприємств сфери матеріального ви­робництва.

Слід зазначити, що первинний розподіл НД не утворює су­спільних грошових фондів для забезпечення економічних, со­ціальних і політичних функцій держави, здійснення соціаль­ного захисту населення. Такі суспільні державні грошові фон­ди створюють шляхом вторинного розподілу (перерозподілу) національного доходу. В результаті перерозподілу утворюють­ся вторинні доходи. Це доходи, одержані в галузях невироб­ничої (бюджетної) сфери: освіта, медичне обслуговування, наука, правоохоронна система, оборона та ін.

Схему розподільчої функції фінансів наведено на рис. 1.1.

Контрольна функція фінансів спрямована на вирішення таких основних завдань:

- пошук резервів збільшення доходів, прибутку, підвищен­ня рентабельності та платоспроможності;

своєчасне виконання фінансових зобов'язань перед суб'єк­тами господарювання, бюджетом, банками;


— мобілізація фінансових ресурсів у обсязі, необхідному для фінансування виробничого й соціального розвитку;

— збільшення власного капіталу;

— ефективні цільовий розподіл та використання фінансо­вих ресурсів.

Об'єктом фінансового контролю є фінансова діяльність під­приємницьких структур, бюджетних установ та організацій, що здійснюють фінансову діяльність. Предметом контролю є фінансові операції, пов'язані зі створенням і використанням фондів фінансових ресурсів.


Сутність фінансів та їх функції

фінансовий контроль ґрунтується на відповідних принци­пах:

— принципі достовірності фактичної інформації;

— принципі завчасного здійснення контролю з метою запо­бігання виникненню суттєвих відхилень фактичного фінансо­вого процесу від встановлених норм;

— принципі безперервності, регулярності й систематичності;

— принципі відповідальності, який передбачає відповідаль­ність контролюючих суб'єктів за ефективне функціонування системи фінансового контролю.

Об'єктами контрольної функції фінансів є фінансові показ­ники діяльності підприємств, організацій, установ. Розрізня­ють:

— загальнодержавний фінансовий контроль, який прово­диться органами державної влади та управління (податкові органи, казначейство, контрольно-ревізійні управління, міні­стерство фінансів та ін.);

— внутрішньогосподарський фінансовий контроль, який проводиться фінансовими службами підприємств та установ;

— незалежний фінансовий контроль, що здійснюється ауди­торськими фірмами.

Важливою ознакою фінансового контролю є його метод. Методами фінансового контролю є ревізія, тематична пере­вірка, обстеження, безперервне відстеження фінансової діяль­ності тощо.

На наш погляд, спектр функцій фінансів значно ширший, і до зазначених вище можна додати ще ряд функцій, які вико­нують фінанси.

Близькою до розподільчої функції є функція мобілізації фінансових ресурсів, яка полягає в тому, що за допомогою фінансового механізму суб'єкти діяльності залучають кошти з метою створення статутного капіталу, резервних фондів під­приємств, місцевих бюджетів, бюджету держави, позабюджет­них доходів, а також доходів населення.

Фінансові ресурси є джерелом розвитку підприємств, держа­ви і добробуту населення. Основу фінансових ресурсів станов­лять кошти, спрямовані в основні та оборотні засоби підпри­ємств, у бюджет держави і доходи населення. Фінансові ресур­си формуються за рахунок власних і залучених коштів.

Мобілізація фінансових ресурсів на підприємствах — це утворення грошових фондів для фінансового забезпечення операційної інвестиційної діяльності, виконання фінансових


Тема 1

зобов'язань перед державою та іншими суб'єктами господарю­вання. Фінансові ресурси складаються із внесків засновників у статутний капітал; прибутку від усіх видів діяльності (опе­раційна, фінансова інвестиційна діяльність та надзвичайні події); мобілізації ресурсів на фінансовому ринку (від емісії облігацій та інших видів цінних паперів, а також кредитних інвестицій); бюджетних субсидій; інших видів ресурсів.

У процесі формування фінансових ресурсів підприємств важливу роль відіграє визначення оптимальної структури їхніх джерел. Підвищення частки власних коштів впливає на фінан­сову сталість підприємств, і навпаки, висока частка залуче­них коштів ускладнює фінансову діяльність підприємств, під­вищує фінансовий ризик.

Щодо мобілізації фінансових ресурсів на рівні місцевих бюджетів і державного бюджету, то вони формуються на ос­нові податкових відрахувань та зборів, кредитних інвестицій, емісії цінних паперів, неподаткових надходжень, державного мита та ін.

Джерелом доходів населення в усіх фінансових сферах є заробітна плата, позики, компенсації, соціальні виплати та інші джерела фінансових ресурсів населення.

Мобілізація фондів фінансових ресурсів для задоволення потреб загальнодержавних, підприємницьких структур і по­треб населення здійснюється на основі відповідних норматив­них актів шляхом використання методів бюджетного фінансу­вання, самофінансування, кредитування тощо.

ПРАКТИКУМ

План семінарського заняття

1. Історія фінансів та фінансових відносин.

2. Фінанси у системі ринкових відносин, соціально-еконо­мічна сутність фінансів.

3. Функції фінансів.


Сутність фінансів та їх функції

Теми рефератів

1. Фінанси як історична категорія.

2. Соціально-економічна сутність і функції фінансів.

3. Фінанси України в умовах реформ.

Контрольні запитання та завдання

1. Охарактеризуйте передумови виникнення фінансів.

2. Розкрийте соціально-економічну сутність фінансів.

3. Дайте визначення терміна "фінанси".

4. Порівняйте два терміни: "гроші" і "фінанси". Чим вони відрізняються?

5. Чи всі грошові відносини є фінансовими? Поясніть свою відповідь.

6. Назвіть суб'єктів фінансових відносин.

7. Розкрийте сутність і принцип здійснення розподільчої функції фінансів.

8. Як реалізується контрольна функція фінансів?

Тести

1. Фінанси — це:

1) гроші;

2) економічні відносини, пов'язані з формуванням, розподі­лом та використанням фондів грошових коштів;

3) економічні відносини, пов'язані з виробництвом і реалі­зацією продукції;

4) грошові потоки.

2. Фінанси виконують функцію:

1) міри вартості;

2) розподільчу;

3) стимулюючу;

4) контрольну.

3. До сфери фінансових відносин належить:

1) виплата заробітної плати робітникам;

2) сплата податків підприємствами;


Тема 1

3) повернення боргу між друзями;

4) купівля продуктів у супермаркеті;

5) сплата внесків у фонд соціального страхування.

4. Для фінансових відносин характерним є рух коштів, а
саме:

1) поворотний та оплатний;

2) примусовий, обов'язковий, безповоротний та безоплатний;

3) безповоротний та оплатний.

5. Фінансові відносини охоплюють:

1) сферу матеріального виробництва;

2) невиробничу сферу;

3) як виробничу, так і невиробничу сфери.

6. Розподільча функція фінансів здійснюється з:

1) первинним розподілом ВВП та НД;

2) вторинним розподілом (перерозподілом) ВВП та НД;

3) розподілом та перерозподілом ВВП та НД через фінансо­ву систему;

4) контролем за розподілом ВВП до відповідних фондів.

7. Взаємозв'язок між грошовими та фінансовими відноси­
нами полягає в тому, що:

1) фінансові відносини є передумовою виникнення грошо­вих відносин;

2) всі грошові відносини є фінансовими;

3) всі фінансові відносини є грошовими.

8. Фінансові ресурси — це:

1) грошові фонди, які створюються у процесі розподілу, перерозподілу та використання ВВП за певний період;

2) економічні відносини, що складаються під час створен­ня та розподілу грошових доходів (накопичень) у держави та суб'єктів господарювання;

3) сукупність централізованих і децентралізованих фондів цільового призначення.

9. Чим відрізняються фінанси від грошей:

1) змістом;

2) функціями;

3) змістом і функціями?


Сутність фінансів та їх функції

10. Функції фінансів — це засіб прояву:

1) сутності фінансів;

2) суспільного призначення фінансів;

3) усі відповіді правильні;

11. Фінансові відносини виникають:

1) на стадії обміну;

2) на стадії виробництва;

3) усі відповіді правильні;

12. Наявність фінансових відносин у державі є:

1) суб'єктивним фактором;

2) об'єктивною необхідністю.

13. Яка основна передумова виникнення фінансів:

1) виникнення грошей;

2) суспільний поділ праці;

3) утворення держави, виникнення її потреби у фінансових ресурсах?

14. Спочатку термін financia означав:

1) систему грошових відносин між державою і населенням;

2) грошовий платіж;

3) фонд коштів;

4) податкові надходження в бюджет.

15. Суб'єктами фінансових відносин є:

1) валовий внутрішній продукт;

2) держава, підприємства, громадяни;

3) доходи, податки, збори.

Завдання 1

Розв'яжіть фінансову криптограму. Правильно відгадавши слова по горизонталі, ви визначите зашифроване слово у стов­пчику, що виділений.

1. Кризовий стан грошової системи, зумовлений диспропор­ційним розвитком суспільного виробництва, що виявляється в загальному і нерівномірному зростанні цін на товари та по­слуги.


Тема 1

2. Цінні папери, що свідчать про внесок у капітал акціо­нерного товариства і надають право власнику на одержання доходу.

3. Бюджетна дотація, що має цільовий характер.

4. Активи компанії за винятком її боргових зобов'язань.

5. Система форм та методів утворення, розподілу та вико­ристання фондів грошових коштів держави і підприємств.

6. Грошова допомога, що надається державою за рахунок коштів бюджету, а також спеціальних фондів юридичним осо­бам, місцевим державним органам, іншим особам.

7. Обов'язкові платежі юридичних і фізичних осіб, які над­ходять державі у встановлених законом розмірах і у визначе­ний термін.

Зашифроване слово означає економічні відносини, які по­в'язані з формуванням, розподілом і використанням централі­зованих і децентралізованих фондів грошових коштів з метою виконання функції та завдань держави і забезпечення умов розширеного відтворення.


Завдання 2

Знайдіть хибні твердження серед запропонованих.

1. Всі фінансові відносини є грошовими, але не всі грошові відносини є фінансовими.

2. Фінанси — це сукупність грошових відносин, що вини­кають у процесі створення валового внутрішнього продукту.

3. Фінанси виконують функцію загального еквівалента — товару, який слугує вимірником вартості інших товарів, робіт і послуг.

4. Історичний розвиток фінансів відбувається виключно в економічному напрямі й залежить лише від рівня економічно­го розвитку держави.

5. Централізовані та децентралізовані фонди грошових коштів утворюються на основі розподілу валового внутрішньо­го продукту та національного доходу.

6. Матеріальними носіями фінансових відносин є фінансові ресурси.

7. Розподільча функція фінансів здійснюється через фінан­сову систему при розподілі та перерозподілі валового внутріш­нього продукту та національного доходу.

8. Контрольна функція фінансів реалізується через конт­роль за розподілом валового внутрішнього продукту на цент­ралізовані фонди грошових коштів.

9. За рахунок податків держава утворює фонд грошових коштів, за допомогою якого розширює державний попит і спо­живання.

10. Фінанси відрізняються від грошей за змістом та функ­ціями, які вони здійснюють.

 


Тема 2

ФІНАНСОВА СИСТЕМА

2.1. Фінансова система України, її основні підсистеми та ланки

Фінансову систему розглядають за двома категоріями: за внутрішньою структурою та організаційною будовою.

За внутрішньою структурою — це сукупність відносно відокремлених та взаємопов'язаних підсистем і ланок, які відоб­ражають специфічні форми та методи фінансових відносин.

За організаційною будовою — це сукупність фінансових органів та інституцій, які управляють грошовими потоками в економіці та характеризують систему управління фінансами у країні.

У складі фінансової системи виділяють такі підсистеми (рис. 2.1):

1) централізовані фінанси, основу яких становлять держав­ні фінанси;

2) децентралізовані фінанси, що включають фінанси суб'єк­тів господарювання (підприємств) та фінанси населення;

3) фінансову інфраструктуру, що включає фінансовий ри­нок та систему органів управління фінансами.

Всі сфери фінансової системи поділяють на окремі ланки, що мають тісні багатосторонні взаємозв'язки. Кожна сфера та ланка фінансової системи посідає певне місце в регулюванні ринкових відносин, визначально впливає на процес відтворен­ня, має свої, властиві тільки їй, функції.



 


Тема 2

Централізовані фінанси — це підсистема фінансових відно­син щодо формування централізованих грошових фондів, які зосереджуються в інститутах державних органів влади для ви­конання державою своїх функцій, а саме: адміністративної, обо­ронної, соціально-економічної та правової. Це основна сфера перерозподілу ВВП та національного доходу. Рівень централі­зації частини національного доходу державою, з одного боку, має бути достатнім для забезпечення її певним обсягом фінансових ресурсів, а з іншого — достатнім для формування потужної фінан­сової бази підприємств для ефективного господарювання.

До цієї сфери належать: державний бюджет, місцеві бю­джети (фінанси місцевих органів влади), державні позабю­джетні цільові фонди, державний кредит, фінанси державних та муніципальних підприємств.

Головною ланкою централізованих фінансів є бюджетна система, яка організаційно залежить від форми державного устрою і, як правило, складається із державного та місцевих бюджетів.

Державний бюджет — це головний централізований фонд грошових коштів держави, головний інструмент перерозподі­лу національного доходу. Через державний бюджет перероз­поділяється до 40 % національного доходу країни.

Головними доходами державного бюджету є податки, які становлять від 70 до 90 % загальної суми доходів.

Основні податки: податок на доходи фізичних осіб, пода­ток на прибуток підприємств, податок на додану вартість, акцизний збір, мито.

Основні видатки державного бюджету: видатки, що пов'я­зані з політичними функціями держави (утримання армії, дер­жавного апарату управління та влади); видатки на соціальні потреби (освіта, наука, охорона здоров'я, соціальне страхування та забезпечення); видатки, що пов'язані з економічними функ­ціями держави (державні інвестиції в галузі економічної інфра­структури, субсидії приватному капіталу та державним корпо­раціям, видатки на зовнішньоекономічну діяльність та ін.).

Місцеві бюджети (місцеві фінанси) становлять фінансову базу місцевих органів влади та управління. Вони забезпечу­ють регіональні потреби у фінансових ресурсах та доходах, їх внутрішньотериторіальний перерозподіл. Місцеві бюджети мають повну самостійність, власні та закріплені дохідні дже­рела і право визначення напрямів їх використання. У місце­вих бюджетах більша частка видатків спрямовується на со-


фінансова система

ціальні потреби. Місцеві бюджети хронічно дефіцитні й отри­мують необхідні їм додаткові кошти у вигляді субсидій, суб-венцій, дотацій з державного бюджету, а також шляхом ви­пуску місцевих позик під певні державні зобов'язання — му­ніципальних облігацій.

Сукупність усіх видів бюджетів бюджетної системи стано­вить зведений бюджет. Зведений бюджет — це сукупність показників усіх бюджетів, що входять до складу бюджетної системи. Законодавчі органи влади не затверджують його, а використовують для аналізу, прогнозування, статистичних цілей, визначення засад державного регулювання економічно­го та соціального розвитку держави.

Державні позабюджетні цільові фонди мають цільове призначення. Вони використовуються для розширення обсягу соціальних послуг населенню, розвитку галузей інфраструк­тури, надання суспільної допомоги непрацездатним і малоза­безпеченим громадянам.

Позабюджетні державні цільові фонди, що діють нині в Україні, такі:

— Державний пенсійний фонд;

— Державний фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності;

— Державний фонд соціального страхування на випадок безробіття;

— Державний фонд соціального страхування від нещасних випадків.

У перспективі має бути створено Державний фонд медично­го страхування. Ліквідовано Державний фонд ліквідації на­слідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення; Державний інноваційний фонд; Державний до­рожній фонд.

Державний кредит є досить специфічною ланкою держав­них фінансів, він безпосередньо пов'язаний з бюджетним дефі­цитом, будучи джерелом його покриття. Це сукупність еконо­мічних відносин, що виникають між державою як позичаль­ником і кредиторами — фізичними або юридичними особами (приватними, фінансово-кредитними установами, корпорація­ми, іноземними урядами і міжнародними фінансовими органі­заціями) у процесі формування загальнодержавного фонду грошових ресурсів.

Фінанси підприємств та фінанси населення об'єднуються поняттям децентралізовані фінанси.


Тема 2

До децентралізованих належать фінанси підприємств та уста­нов недержавної форми власності. Фінанси підприємств та уста­нов є базовою ланкою всієї фінансової системи, оскільки саме тут утворюється значна частина ВВП та національного доходу, яка є об'єктом розподілу через фінансові відносини. Фінанси підприємств становлять систему грошових фондів, що утворю­ються та використовуються для фінансування виробничого про­цесу, забезпечення розширеного відтворення, матеріального стимулювання та соціального забезпечення робітників.

Залежно від виду діяльності фінанси підприємств поділя­ють на фінанси комерційних підприємств, некомерційних під­приємств, громадських організацій.

Залежно від галузевої спрямованості фінанси комерційних під­приємств можна поділити на фінанси промислових, транспорт­них, будівельних, сільськогосподарських та інших підприємств.

Залежно від форми власності фінанси підприємств поділя­ють на фінанси державних, муніципальних, колективних (ак­ціонерних, кооперативних, спільних, орендних), приватних підприємств.

Фінанси населення — це сукупність грошових фондів, які акумулюються у населення з таких джерел: доходів від трудо­вої діяльності; доходів від капіталу; доходів від рухомого і не­рухомого майна; доходів, отриманих у вигляді спадщини; до­ходів з інших джерел.

Фінансова інфраструктура — це сукупність інститутів та елементів, які створюють сприятливі умови для функціону­вання всієї фінансової системи. До них належать: система органів управління фінансами; нормативно-законодавча база; підготовка фахівців; інфраструктура фінансового ринку; спе­ціалізоване виробництво (цінних паперів, грошових банкнот, фінансової документації). Саме фінансова інфраструктура ство­рює сприятливі умови для гармонійного функціонування всієї фінансової системи та кожної її сфери зокрема.

Фінансовий ринок — це підсистема фінансової інфраструк­тури, специфічна сфера економічних відносин, де формуються і здійснюються відносини між учасниками фінансового ринку з приводу купівлі-продажу фінансових фондів. Головною переду­мовою існування фінансового ринку є розбіжність потреб у фінансових ресурсах того чи іншого суб'єкта ринкових відно­син із наявністю джерел задоволення таких потреб. Фінансо­вий ринок опосередковує рух фінансових ресурсів між підпри­ємствами, галузями, сферами економіки, населенням, держа-


Фінансова система

вою. Основна функція фінансового ринку — перетворення тим­часово вільних грошових коштів (нагромаджень, заощаджень) на позичковий капітал для інвестицій в економіку (рис. 2.2).

Важливою галуззю управлінської діяльності є управління фінансами, яке здійснює спеціальний апарат за допомогою особливих засобів і методів, у тому числі різних стимулів і санкцій. Управління фінансами здійснюється через наявну систему фінансових відносин. Воно зумовлене історичними, економічними та політичними умовами розвитку держави та підпорядковане фінансовій політиці держави.

В управлінні фінансами виділяють об'єкти і суб'єкти управ­ління. Як об'єкти виступають різні види фінансових відносин; суб'єктами є ті організаційні структури, які здійснюють управ­ління (фінансові відділи підприємств, фінансові державні орга-


Тема 2

ни, податкові адміністрації, страхові органи). Сукупність усіх організаційних структур, які здійснюють управління фінан­сами, утворює фінансовий апарат.

В управлінні фінансами виділяють кілька функціональних елементів: планування, стратегічне та оперативне управлін­ня, контроль.

Планування посідає важливе місце в системі управління фінансами. Під час планування суб'єкти господарювання оці­нюють стан своїх фінансів, виявляють можливість збільшен­ня фінансових ресурсів, напрями їх ефективного використан­ня. Об'єктом фінансового планування є фінансова діяльність держави та суб'єктів господарювання, а результатом — скла­дання фінансових планів.

Стратегічне управління — це загальне управління фінан­сами. Воно полягає у визначенні фінансових ресурсів через прогнозування на перспективу, встановленні обсягів фінансо­вих ресурсів на реалізацію цільових програм тощо. Стратегіч­не управління здійснюється вищими органами державної вла­ди та управління: Верховною Радою України, апаратом Пре­зидента України, Кабінетом Міністрів України. До сфери без­посередньо державного управління входять лише державні фінанси.

Оперативне управління фінансами становить комплекс заходів, які розробляються на основі оперативного аналізу фінансової ситуації, фінансового планування, контролю та регулювання, складання та виконання фінансових планів. Опе­ративне управління — це головна функція апарату фінансової системи: Міністерства фінансів України, фінансових управлінь (відділів), міністерств, відомств, місцевих рад, фінансових служб підприємств та організацій.

Загальне управління фінансами відповідно до Конституції України покладено на вищі органи державної влади — Вер­ховну Раду України, Президента, уряд (рис. 2.3).

У сфері управління фінансами до повноважень Верховної Ради України належать:

— затвердження Державного бюджету України та інших фінансових законів;

— контроль за виконанням державного бюджету, прийнят­тя рішення щодо звіту про його виконання;

— контроль за використанням позик, одержаних Україною;

— затвердження всіх рішень, що пов'язані з фінансовою політикою держави.

ЗО



Тема 2

У сфері управління фінансами до головних повноважень Кабінету Міністрів України належать:

— забезпечення умов проведення фінансової, цінової, інве­стиційної та податкової політики держави;

— розробка проекту закону про Державний бюджет України;

— забезпечення виконання затвердженого Верховною Ра­дою Державного бюджету України і подання звіту про його виконання;

— розробка та реалізація стратегічних напрямів єдиної дер­жавної фінансової політики.

Центральним спеціалізованим органом державної виконав­чої влади з управління фінансами є Міністерство фінансів України, яке входить до складу Кабінету Міністрів і втілює у життя фінансову політику держави.

Основні функції Міністерства фінансів такі:

— реалізація фінансової політики держави, забезпечення її втілення в життя;

— складання проекту та забезпечення виконання Держав­ного бюджету України;

— забезпечення стабільності державних фінансів, активно­го впливу їх на соціально-економічний розвиток країни;

— концентрація фінансових ресурсів на пріоритетних на­прямах соціально-економічного розвитку України та її регі­онів;

— аналіз показників розвитку економіки, впровадження заходів щодо її оздоровлення;

— аналіз підсумків виконання бюджетів усіх рівнів;

— удосконалення методів фінансово-бюджетного планування;

— підготовка інформаційних матеріалів вищим органам влади та управління про хід та підсумки виконання бюджету, пропозиції щодо збільшення доходів;

— здійснення заходів з розвитку фінансового ринку;

— планування доходів та видатків бюджету з експортно-імпортних операцій;

— здійснення фінансового контролю за раціональним та цільовим використанням бюджетних коштів.

Особливим підрозділом Міністерства фінансів України, що спеціально займається виконанням Державного бюджету Укра­їни, є Державне казначейство України. Воно було створене Указом Президента України від 27 квітня 1995 р. для забезпе­чення чіткого контролю за надходженням коштів до держав­ного бюджету та їх використанням.


Фіна нсова система ___________________________________________

функції Державного казначейства такі:

— організація та здійснення виконання державного бюдже­ту на основі принципу єдиного казначейського рахунку;

— здійснення керівництва підвідомчими територіальними органами;

— ведення зведених реєстрів розпорядників коштів держав­ного бюджету, державних позабюджетних фондів;

— здійснення управління доходами і видатками Державно­го бюджету;

— проведення операцій з наявними бюджетними коштами, включаючи іноземну валюту;

— організація та здійснення прогнозування й касове пла­нування коштів Державного бюджету;

— управління державним внутрішнім і зовнішнім боргом;

— організація обліку виконання державного бюджету, скла­дання звіту про стан виконання державного і зведеного бю­джетів;

— проведення контролю за надходженням і витрачанням коштів державних позабюджетних фондів.

За основу діяльності Державного казначейства покладено принцип єдиного рахунку державного бюджету в поєднанні з централізацією, через яку забезпечується щоденний аналіз державних коштів.

Казначейство проводить оплату рахунків установ, які утри­муються з державного бюджету, зі своїх рахунків. Забезпе­чується жорсткий контроль Казначейства за надходженням коштів до бюджету, їх цільовим і предметним використанням. Це цілком відповідає меті створення Казначейства — впрова­дження у життя єдиного казначейського рахунку в Національ­ному банку України і його регіональних управліннях, прове­дення через них усіх операцій розпорядників коштів держав­ного бюджету.

Таким чином, Міністерство фінансів України організовує виконання державного бюджету через Державне казначейство та його територіальні органи. Основним критерієм, на якому базується виконання бюджетів, є забезпечення надходжень податків до бюджетів усіх рівнів. Ця функція покладена на Державну податкову адміністрацію України (ДПАУ) з широ­кими правами та податкову міліцію, яка виведена з підпоряд­кування Міністерства внутрішніх справ України. Ці структу­ри підпорядковані Президенту України. ДПАУ була створена на підставі Указу Президента України від 22 серпня 1996 р.


2 Фінанси



Тема 2

на базі Головної податкової інспекції України. Вона є цент­ральним органом виконавчої влади, що забезпечує регіональ­не надходження коштів у державні фонди фінансових ресурсів.

Головним завданням ДПАУ є контроль за чітким виконан­ням законодавчих та нормативних актів за податками, пра­вильністю обрахування, повноти та своєчасності внесення в бюджет податків та інших платежів, встановлених законодав­ством України.

Функції Державної податкової адміністрації:

— проведення та організація роботи обласних, міських, районних податкових адміністрацій з контролю за виконан­ням законодавства з податків та інших платежів у бюджет юридичними та фізичними особами;

— розробка пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства;

— розробка й видання інструктивних, методичних вказівок про порядок утримання податків;

— розробка форм податкових розрахунків, декларацій та інших документів;

— проведення роз'яснювальної роботи серед населення, підприємств та організацій щодо порядку, строків і методів розрахунків податків та інших платежів до бюджету;

— проведення в міністерствах, відомствах, підприємствах, установах та організаціях усіх форм власності перевірки гро­шових надходжень, документів, бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, декларацій та інших документів щодо нарахуван­ня й оплати податків та інших платежів до бюджету;

— прийняття рішень про застосування фінансових санкцій та накладання адміністративних штрафів на порушників чин­ного законодавства.

У цілому Державна податкова адміністрація втілює в жит­тя податкову політику держави. Міністерство фінансів Украї­ни як орган державного управління проводить у життя фінан­сову політику держави, яка є сукупністю заходів з акумуляції фінансових ресурсів у державному бюджеті.



 


Фіна нсова система ___________________________________________

2.3. Фінансовий контроль

У країнах з ринковою економікою сфера державного фінан­сового контролю забезпечує реалізацію фінансової політики держави.

фактично фінансовий контроль є завершальною стадією управлінського процесу, що складається із трьох взаємопов'я­заних елементів: прогнозування, або планування, регулюван­ня та контролю. Оскільки фінансовий контроль — це складо­ва фінансових відносин, він відіграє специфічну роль індика­тора розподільчих відносин, дія якого втілюється у контроль­ній функції фінансів.

Формально об'єктом фінансового контролю є фінансові по­казники діяльності усіх суб'єктів економічних відносин: дохід, прибуток, собівартість, витрати обігу, рентабельність, подат­кові платежі. Водночас фактичним об'єктом фінансового кон­тролю є сукупний процес виробничо-господарської діяльності. Суб'єктами фінансового контролю є, з одного боку, як дер­жавні, так і недержавні контролюючі структури, а з іншого — підприємства всіх форм власності та фізичні особи.

Призначення фінансового контролю полягає, по-перше, у необхідності мобілізації фінансових ресурсів усіх сфер фінан­сової системи і, по-друге, у дотриманні порядку ведення об­ліку та звітності.

Фінансовий контроль — це специфічний вид діяльності, який здійснюється всіма ланками влади, а також недержав­ними структурами щодо забезпечення на базі законності відпо­відного рівня фінансової дисципліни, ефективного руху цент­ралізованих і децентралізованих фондів, а також пошуку шляхів удосконалення процесів розподілу та перерозподілу грошових коштів у країні.

Зміст фінансового контролю відображається у таких поло­женнях:

~ перевірка виконання фінансових обов'язків усіма суб'єк­тами економічних відносин перед відповідними ланками вла­ди згідно з економічним законодавством;

~ перевірка використання бюджетних коштів державними та муніципальними підприємствами;

~ перевірка надходжень податків і зборів у всі ланки бю­джетної системи;


Тема 2

— перевірка спектра фінансових операцій підприємств;

— виявлення та усунення наслідків фінансових порушень та зловживань;

— застосування форм відповідальності за порушення норм фінансового законодавства.

Правовою базою фінансового контролю є чинне законодав­ство, нормативні акти у сфері фінансів. Це насамперед Кон­ституція України, закони України "Про державну податкову службу в Україні", "Про аудиторську діяльність", "Про конт­рольно-ревізійну службу в Україні", "Про Рахункову палату" та інші нормативні документи.

Фінансовий контроль як економічну категорію можна по­ділити на види за певними критеріями (рис. 2.4).

Залежно від суб'єктів, що здійснюють фінансовий конт­роль, його поділяють:

— на державний;

— внутрішньогосподарський;

— аудиторський (незалежний);

— громадський.

Функції державного фінансового контролю розподіляють­ся між вищими органами влади разом з функціями управлін­ня фінансовою системою. Державний контроль включає загаль­нодержавний та відомчий контроль. На вищому рівні загаль­нодержавний фінансовий контроль здійснює Верховна Рада України. До її функцій входять розгляд та затвердження дер­жавного бюджету, контроль за його виконанням, обговорення та прийняття законодавчих актів у сфері фінансів. У складі Верховної Ради України створено комітети, які здійснюють парламентський контроль за використанням фінансових ре­сурсів держави.

Особливе місце у системі органів державного фінансового контролю посідає Рахункова палата Верховної Ради України. До її повноважень належать:

— контроль за виконанням державного бюджету та поза­бюджетних фондів;

— контроль органів місцевого самоврядування, підпри­ємств, банків, організацій щодо використання ними бюджет­них коштів;

— проведення комплексних ревізій та тематичних пере­вірок;

— внесення пропозицій щодо удосконалення бюджетного законодавства.


*



 


Тема 2

Важливим органом державного фінансового контролю з боку виконавчої влади є Контрольно-ревізійне управління Міністер­ства фінансів України (КРУ), яке керує діяльністю контрольно-ревізійних управлінь (відділів) на місцях.

Функції Державної контрольно-ревізійної служби (КРУ):

— перевірка виконання закону про бюджетні права як дер­жавними, так і місцевими органами влади й управління;

— контроль за додержанням фінансової дисципліни під­приємствами, установами, організаціями та контроль за ефек­тивним використанням ними бюджетних і власних коштів;

— контроль за виконанням державного бюджету органами управління всіх рівнів, бюджетними установами, підприєм­ствами й організаціями, що виконують зобов'язання перед бюджетом;

— перевірка роботи фінансових органів у виконанні бю­джетів;

— перевірка роботи системи банків у взаємовідносинах з бюджетом.

Внутрішньогосподарський фінансовий контроль на підприємствах здійснюється бухгалтеріями та фінансовими відділами. Значення обліку на підприємстві дуже велике, адже без точного та всебічного обліку не можна прийняти правиль­не управлінське рішення. Добре поставлений бухгалтерський облік дає змогу виробити ефективне рішення, контролювати його виконання.

Аудит — це нова форма фінансового контролю. Надання самостійності підприємствам та організаціям, приватизація їх, створення на їх основі акціонерних товариств, приватних підприємств зумовили необхідність створення органу, до обо­в'язків якого входило б проведення перевірок фінансово-гос­подарської діяльності підприємств усіх форм власності, забез­печення консультацій з фінансових питань. Таким органом контролю стала Палата аудиторів. Аудит — це перевірка пуб­лічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, повноти і відповідності чинному законо­давству.

Аудиторська діяльність включає організаційне та методич­не забезпечення аудиту, виконання аудиторських перевірок, надання послуг через експертизи, консультації з питань бух-


Фінансова система

галтерського обліку, звітності, оподаткування, аналізу фінан­сово-господарської діяльності. Аудиторську діяльність можуть виконувати як громадяни України, так і аудиторські фірми, об'єднання, які мають кваліфікаційний сертифікат і одержа­ли ліцензію.

Палата аудиторів не тільки атестує аудиторів і видає квалі­фікаційні сертифікати та ліцензії, а й розробляє стандарти і методичні рекомендації, веде облік аудиторів, їхніх фірм.

Вся діяльність аудиторів базується на комерційній основі.

Аудиторський висновок — це офіційний документ, засвід­чений підписом та печаткою аудитора чи аудиторської фірми, який складається за наслідками проведеного аудиту і містить висновок щодо достовірності звітності, повноти і відповідності її чинному законодавству та встановленим нормативам бух­галтерського обліку фінансово-господарської діяльності.

Громадський фінансовий контроль здійснюється представ­никами громадських організацій на засадах добровільності та безоплатності.

Важливим критерієм класифікації фінансового контролю є час проведення. На цій підставі виділяють такі види фінансо­вого контролю: попередній, поточний, наступний (рис. 2.4).

Особливістю попереднього фінансового контролю є те, що він здійснюється на етапі розробки та прийняття управлінсь­кого рішення з фінансових питань. Він пов'язаний із процеса­ми визначення оптимального обсягу централізованих і децен­тралізованих фінансових ресурсів у плановому періоді, а та­кож з їх ефективним розподілом та використанням. Вихідною інформаційною базою для цього контролю є фактичні дані виконання планових завдань минулих періодів. На рівні дер­жави попередній фінансовий контроль проводиться на стадії розробки та прийняття законодавчих і нормативних актів у сфері фінансів.

Поточний фінансовий контроль становить оперативний контроль за реалізацією фінансової діяльності, дотриманням планових показників, виконанням вимог фінансової дисцип­ліни тощо. Він здійснюється через аналіз, перевірки, обстежен­ня діяльності суб'єктів господарювання, його завдання — вчас­но реагувати на зміни умов фінансової діяльності

Наступний фінансовий контроль здійснюється на завер­шальній стадії виконання планового завдання. Його мета — контроль за фінансовими результатами, порівняння фактич­них і планових показників фінансової діяльності, оцінка ефек-


Тема 2

тивності проведеної роботи. Цей вид контролю є базою для попереднього контролю майбутнього періоду. Таким чином, спостерігається тісний взаємозв'язок між попереднім, поточ­ним та наступним фінансовим контролем.

Залежно від обов'язковості проведення розрізняють обов'яз­ковий та ініціативний фінансовий контроль.

Обов'язковий фінансовий контроль здійснюється згідно з вимогами нормативних актів і рішень відповідних органів державного контролю.

Ініціативний фінансовий контроль проводиться за влас­ним бажанням суб'єктів господарювання.

Основними методами фінансового контролю є перевірка, обстеження, аналіз, ревізія.

Ревізія становить найбільш глибоке та всебічне обстеження діяльності господарського суб'єкта для оцінки рівня його фінансової дисципліни. Ревізія є найпоширенішим методом фінансового контролю і здійснюється переважно всіма конт­ролюючими органами. Залежно від об'єкта ревізії поділяють на повні, часткові, тематичні, комплексні. Залежно від обсягу даних ревізії поділяють на суцільні та вибіркові.

ПРАКТИКУМ

План семінарського заняття

1. Фінансова система України, її основні підси





Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2016-11-12; Мы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 500 | Нарушение авторских прав


Поиск на сайте:

Лучшие изречения:

Человек, которым вам суждено стать – это только тот человек, которым вы сами решите стать. © Ральф Уолдо Эмерсон
==> читать все изречения...

619 - | 589 -


© 2015-2024 lektsii.org - Контакты - Последнее добавление

Ген: 0.012 с.