Ред.] Народні майстри та неординарні особистості Калинівщини. Художники

З давніх-давен населення, що проживало на території нинішнього Калинівського району славилось працелюбством. До найдавніших промислів краю відносились рибальство, мисливство, бджільництво, обробки вовни та волокна, деревообробні промисли та ремесла, гончарство, обробка шкіри, інші.

У кожному населеному пункті Калинівщини і нині проживають і творять народні майстри, умільці. Здавна на території сучасного Калинівського району розвивався гончарний промисел. Гущинці, Кам'яногірка, Янів, Павлівка, Майдан-Бобрик (нині Літинського району) складали так званий Янівський район гончарного промислу, який в колишній Подільській губернії посідав друге місце за кількістю осіб, зайнятих цією справою і за збутом виробів. На початку ХХ ст. в цих селах нараховувалось 255 гончарів. Нині майстри гончарної справи збереглись у трьох селах: Павлівці, Кам'яногірці та Гущинцях. Найбільше гончарів проживає у с. Гущинцях: Володимир Дишкант, Микола Трикіз. Юрій Завірюха, Іван Сидорук. Але найприємніше те, що в селі є й молоді гончарі: Леонід Коваль та Олександр Левчук, які продовжують справу своїх предків, не дають загинути народному промислу. Та й попит на горщики, глечики й макітри в селах все ще є, бо їжа приготована в такому посуді смачніша.

Не загинуло на Калинівщині таке давнє ремесло як стельмаство. Так в с. Кіровці проживає стельмах Михайло Станіславович Ходаківський. Виготовляє майстер вози — той древній вид транспорту, без якого ніяк не обійтися в селі.

Не вміє того лиш, за що не брався житель с. Хомутців Віталій Васильович Орел. Це бджоляр, фотограф, тесла.

Справжнім майстром «золоті руки» є житель с. Пикова Борис Васильович Киричук. Досить сказати, що меблі виготовлені його руками не відрізняються від фабричних. Кожен годинник в оселі майстра — в дерев'яному обрамленні неповторної краси. Багато гарних і красивих речей змайстрував Б. В. Киричук: шафи, буфети, ліжка, дивовижної конфігурації столи, підстави для квітів, тощо А коли комусь доведеться побувати в музеї Уладово — Люлинецької дослідно селекційної станції та захоплюватись його оформленням — знайте: то в основному робота його, Б. Киричука. А скільки вікон, дверей, інших столярних робіт виготовив він для односельчан!

З давніх-давен славилась ця земля вишивальницями. Дівчата змагались між собою в доборі узору, у загальній композиції елементів орнаменту, в майстерності вишивання. Одяг був свого роду характеристикою майстерності дівчини її працьовитості. Поганою нареченою вважалась та дівчина, що не оволоділа цією майстерністю змалку.

Для краю характерний у вишивці рослинний орнамент; кольори — чорний та червоний, інколи вишивальниці користувались і жовтим кольором. Нині вишивають дівчата і жінки у кожному селі і у м. Калинівці.

Схожі на музеї художньої вишивки оселі Н. О. Услової, Г. А. Захарченко — Фрусевич, А. В. Шафрановської (м. Калинівка), Г. С. Вдовиченко (с. Павлівка).

Вмілими вишивальницями є О. В. Чорна (м. Калинівка), Г. С. Лихогляд, Г. С. Кириченко (с. Сальник), Г. Г. Подковська, О. С. Рябцева (м. Калинівка), В. А. Пальчак (с. Голендри) та ще багато інших. художник, графік Микола Васильович Петрук родом з с. Лемешівка. На полотнах відтворює подільські пейзажі, в яких бездоганно поєднується глибоке знання природи з поетичним натхненням, любов'ю до рідної землі. Роботи М. В. Петрука експонувалися на районних виставках народної творчості, у містах Вінниці та Києві. Родом із с. Пикова художник Володимир Миколайович Атлантов, якого нагороджено двома орденами Червоної зірки: з села Нападівка молода художниця Людмила Іванівна Олейнікова, роботи якої експонувались не лише на Україні, а й за кордоном.

Полотна художниці є й у приватних колекціях багатьох міст України, за рубежем — у Польщі, Англії, Франції, Китаї.

Нині проживають у Калинівському районі і творять Ю. О. Коваль (с. Н. Гребля), В. М. Тимофєєв (м. Калинівка) та плеяда молодих художників: А. М. Цешківський, О. А. Новченкова, В. М. Зубков (м. Калинівка), інші.

Майстри, що творять прекрасні вироби з лози (здебільшого корзини, хлібниці, стільці, столи, ажурне обплетення дзеркал, тощо) Данило Володимирович та Володимир Панасович Ігрушеви проживають у с. Гищинцях.

Колісник справ майстрами та вмілими бондарями здавна славилось село Кам'яногірка, і нині житель цього села Володимир Васильович Беляков займається бондарною справою, знає секрети цього ремесла.

Багато інших майстрів проживає на Калинівщині.

Але відрадно те, що незважаючи на складні умови суспільно-господарської кризи, на Калинівщині розуміють необхідність відродити, зберегти й далі розвивати давні традиції своїх предків, не дати згаснути народним ремеслам, з тим, щоб зберегти духовні здобутки українського народу, його кращі традиційні цінності.

Так, на базі Калинівського районного центру зайнятості діють курси з художнього лозоплетіння та вишивання. Навчає безробітних громадян майстерності лозоплетіння молодий майстер Володимир Бочій. Допомогу у цьому надає Гущинецьке ВПТУ № 312 яке має ліцензію на підготовку таких спеціалістів. Майстерності художнього читання навчає жінок та дівчат калинівчанка Інна Волинець. Давно уже в інтер'єр закладів культури та освіти Калинівського району увійшли предмети декоративно-прикладного мистецтва, виготовлені руками місцевих майстрів, педагогів, бібліотекарів, клубних працівників. Деякі з цих закладів мають кімнати-світлиці, в яких зібрані предмети старовини і вироби сучасних майстрів.

Відділ у справах молоді і сім'ї Калинівської райдержадміністрації сприяє тому, щоб молоді люди — інваліди віком від 16 до 21 року навчались мистецтву вишивання. Калинівчанка Олена Бабій, інвалід дитинства, уже навіть отримала замовлення з Києво — Печерської лаври. Отож, не переводяться таланти в Калинівському районі.

Калинівщина гордиться по праву людьми, яких називають неординарними. Життєдайну, кришталево чисту воду дарував людям житель Цвіркових Леонід Іванович Цвірко, ветеран та інвалід Великої Вітчизняної війни. За своє життя він викопав понад 500 криниць. Його добре знають не лише в районі, а й за йог межами. І в м. Бердичеві, і у м. Вінниці, і в багатьох районах Вінницької областей п'ють люди джерельну воду з колодязів, викопаних його працьовитими руками. Старенький уже Л.І. Цвірко, у листопаді 1999 р. відзначатиме своє 80-річчя.

«Калинівським Маресьєвим» називають заслуженого механізатора Миколу Степановича шпеня. Багато років працював він у Калинівському колгоспі «Більшовик», нині дослідне господарство «Артеміда». Ще молодим під час жнив поранив ногу, рана виявилась підступною — довелось ампутувати ногу. Та М. С. Шпінь не уявляє свого життя без улюбленої роботи. У нього вистачало мужності повернутись на поле комбайнером. Нині Микола Степанович на заслуженому відпочинку.

В с. Хомутинцях проживає Юлія Всеволодівна Грош, завдяки подвижницькій діяльності якої створено музей С.Руданського в селі, на батьківщині поета-класика. Працювала Ю.В Грош завідуючою сільською бібліотекою, була головою місцевої жіночої ради, виховала четверо дітей і тридцять онуків була завідуючою музеєм С. Руданського, його мудрою хранителькою. В січні 1999 р. минає 40 років часу створення цього музею.

Ред.] Місто Калинівка

Детальніше у статті Калинівка (місто)

Калинівка — місто районного підпорядкування, розташоване на рівнині Подільського плато вздовж берегів притоки Південного Бугу річки Жердь. Місто розташоване на півдні району.

З 1938 р. Калинівка віднесена до категорії селищ міського типу. З 1969 р. населені пункти Варшиця, Вільхова і Шевченівка об'єднані з Калинівкою і стали її околицями. В 1979 р. Калинівці Президією Верховної Ради України надано статус міста районного підпорядкування.

Станом на 1.01.98 р. в Калинівці проживало 21 тис. чоловік (в районі — 66,4 тис.).