Колективізація – політика КПРС, яка полягала в переході від роздроблених селянських господарств до великих колективних господарств (колгоспів), причому в ході цього переходу відбувалося відчуження безпосередніх виробників як від засобів виробництва, так і від кінцевого продукту їхньої праці.
Насамкінець, слід зазначити, що використання відведеного на самостійну роботу часу є справою творчою. Добре, коли студент у процесі роботи виробляє власний стиль, взявши в його основу наукову організацію праці. Економії часу також сприяють знання студентами основ комп’ютерної грамотності, бібліографії, система забезпечення обов’язковою літературою, вміння працювати з нею.
ЗМ 1. ДАВНЯ ІСТОРІЯ УКРАЇНИ
Вступ. ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ І МЕТА КУРСУ. НАУКОВА ПЕРІОДИЗАЦІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ. ІСТОРІОГРАФІЯ
План лекції:
1.Курс “Історія України”, його мета і завдання.
2.Методологічні засади курсу “Історія України”.
3.Джерела та історіографія історії України. Наукова періодизація історії України.
Питання для самостійної роботи:
1.Джерела та історіографія історії України.
2.Наукова періодизація історії України.
Методичні вказівки і рекомендації:
Готуючи відповідь на перше питання, студенти повинні звернути увагу, що джерелами з історії України є матеріальні носії історичної інформації, що безпосередньо відображають той чи інший бік діяльності людей (речові, етнографічні, лінгвістичні, усні, писемні).
Одне з чільних місць серед історичних джерел належить літописам. Окрему групу джерел з давньої історії України складають юридичні пам’ятки: договори Русі з Візантією, “Руська Правда” та ін.
Слід зазначити, що вивчення історичного минулого нашого народу ґрунтується на ознайомленні з працями провідних вітчизняних науковців, що складають величезний доробок української історіографічної традиції. Серед них – комплексні дослідження з історії України М. Грушевського, Д. Дорошенка, Д. Яворницького, В. Сарбея, В. Смолія, Ю. Зайцева, Б. Лановика та ін.
Зусиллями вітчизняних істориків і науковців засновано низку періодичних видань – „Український історичний журнал” (1957 р.), “Київська старовина” (1992 р.), “Пам’ять століть” (1997 р.).
Відповідь на друге питання пов‘язана з усвідомленням того факту, що вивчення курсу історії України повинно ґрунтуватися на дотриманні наукової періодизації вітчизняного історичного поступу.
В сучасній історичній науці виокремлюють кілька етапів в історії України:
І. Праісторичний період (до ІХ ст. н.е.).
ІІ. Княжа доба (ІХ ст. – 1349 р.).
ІІІ. Литовсько-польська доба (початок XIV ст. – 1648 р.).
IV. Доба козацько-гетьманської держави (1648 р. – кінець XVIII ст.).
V. Українські землі у складі Російської та Австро-Угорської імперій (ХІХ – початок ХХ ст.).
VI. Українська революція 1917-1920 рр.
VII. Україна в 20-30-х роках ХХ ст.
VIII. Україна в роки Другої світової війни (1939–1945 рр.).
ІХ. Україна в 1945-1991 рр.
Х. Розбудова Української держави (з 1991р.).
Література:
1. Брайчевський М.Ю. Вступ до історичної науки. – К., 1995.
2. Грушевський М.С. Звичайна схема “русской” історії і справа раціонального укладу східнього слов’янства // Пам’ятки України. – 1991. - № 3.
3. Кремень В., Табачник Д., Ткаченко В. Україна: альтернативи поступу. – К., 1996.
4. Кремень В., Ткаченко В. Україна: шлях до себе. Проблема суспільної трансформації. – К., 1998.
5. Реєнт О. Сучасна історична наука в Україні: шляхи поступу // Український історичний журнал (далі – УІЖ). – 1999. – № 3-4.
6. Тойнби А. Постижение истории. – М., 1991.
7. Ясперс К. Смысл и назначение истории. – М., 1991.
Тема 1. ФОРМУВАННЯ І РОЗВИТОК ПЕРВІСНООБЩИННОГО ЛАДУ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ. ЕТНІЧНИЙ РОЗВИТОК СЛОВ’ЯНСЬКИХ ПЛЕМЕН
План лекції:
1. Українські землі в первісну епоху.
2. Неолітична революція та її значення. Трипільська культура.
3. Кочові племена на території України. Античні міста-поліси Північного Причорномор’я.
4. Формування класового суспільства у східних слов’ян. Перші державні утворення на території України.
