Тема 1. Категорійно-понятійний апарат з безпеки життєдіяльності, таксономія небезпек. Ризик як кількісна оцінка небезпек.

Затверджено

на засіданні кафедри

управління персоналом і економіки праці

Протокол № 3 від 09.11. 2012 р.

 

Усі цитати, цифровий

та фактичний матеріал,

бібліографічні відомості

перевірені, написання

сторінок відповідає

стандартам.

Зауваження рецензентів

ураховані

_________________

/підпис укладачів/

 

 

Одеса ОНЕУ 2012

 

Конспект лекцій до самостійної роботи з курсу ”Безпека життєдіяльності для студентів І курсу денної форми навчання всіх спеціальностей. (Уклад. Т.В. Сочинська, Т.Д. Вдовіна. – Одеса: ОНЕУ, ротапринт, 2012 р. – 80с.)

 

 

Укладачі: Т.В. Сочинська, канд. мед. наук, доцент

Т.Д. Вдовіна, ст. викладач

 

 

Рецензенти: Н.О. Никітіна к.м.н.доцент каф. пропедевтики і педіатрії ОНМедУ /зовнішній рецензент/

Т.І. Богданова, канд. екон. наук, доцент

Т.В. Перепельчук, ст. викладач

 

 

Коректор: А.О.Ковальова

 

ЗМІСТ

 

1. Тема1. Категорійно-понятійний апарат з безпеки життєдіяльності,

таксономія небезпек. Ризик як кількісна оцінка

небезпек____________________________________________________ 6

2. Тема 2. Природні загрози та характер їхніх проявів і дії на людей тварин, рослин, обєкти економіки________________________________________ 14

3. Тема 3. Техногенні небезпеки та їхні наслідки_____________________ 20

4. Тема 4. Соціально – політичні небезпеки, їхні види та характеристики. Соціальні та психологічні фактори ризику. Поведінкові реакції населення у НС____________________________________________________________32

5. Тема 5. Застосування ризик орієнтованого підходу для побудови імовірнісних структурно-логічних моделей виникнення та розвитку НС _41

6. Тема 6. Менеджмент безпеки, правове забезпечення та організаційно-функціональна структура захисту населення та АТО у НС.____________ 49

7. Тема 7. Управління силами та засобами ОГ під час НС_____________ 58

8. Тема 8. Надання першої медичної допомоги ураженим у НС.________ 67

6. Додаток 1 ___________________________________________________ 75

7.Додаток 2___________________________________________________ 77

8. Література __________________________________________________ 80

 

ВСТУП

 

Безпека життєдіяльності (БЖД), як наука вивчає проблеми безпечного перебування людини в оточуючому середовищі (довкіллі) та спрямована на вирішення основної проблеми сучасного суспільства України – збереження здоров’я населення.

Зміни, що відбуваються в нашій країні в умовах ринкової економіки, загострюють проблеми безпеки життєдіяльності людини.

Актуальність вивчення дисципліни ще більше зростає у зв’язку з існуванням аксіоми про потенційну небезпеку діяльності: в жодному виді діяльності неможливо досягнути абсолютної безпеки, будь-яка діяльність потенційно небезпечна.

Завданням „Безпеки життєдіяльності” є розробка методів прогнозування, вивчення та ідентифікації шкідливих факторів, їх впливу на людину і довкілля.

БЖД забезпечує загальну освіту в галузі безпеки формує понятійно – категорійні теоретичні та методологічні знання, необхідні студенту для опанування у подальшому інших дисциплін, які вивчають конкретні небезпеки та питання захисту людини. Основою забезпечення безпеки людини у всіх сферах життєдіяльності з урахуванням новітніх технологій, соціально-політичних процесів, які відбуваються у суспільстві є ризик - орієнтований підхід (РОП) до оцінки всіх небезпек.

При вивченні даної дисципліни майбутній фахівець оволодіває знаннями з філософії безпеки екосоціосистеми, визначення існуючих проблем безпеки, реалізації заходів щодо своєчасного їх усунення.

БЖД вчить основам захисту як особистості, так і всього колективу, суспільства, взагалі - держави.

Знання БЖД – є основою успішного існування людства, збереження здоров’я населення, а саме, залогом успішного розвитку держави, всіх членів суспільства.

Перелік використаних скорочень.

АВНВ – аналіз видів і наслідків відмовлень

АВНКВ – аналіз видів, наслідків і критичності відмовлень

ЗІЗ – засоби індивідуального засоби

ЗКЗ – засоби колективного захисту

ЗМХЗ – зона можливого хімічного забруднення

ІВ – іонізуюче випромінювання

ЛЗР – легкозаймисті речовини

Л-Т-С – людина – техніка - середовище

НС –надзвичайні ситуації

НХР – небезпечні хімічні речовини

ПАН – попередній аналіз небезпек

ПЗХЗ – прогнозована зона хімічного забруднення

ПР – проникна радіація

РЗ – радіоактивне забруднення

РНО – радіаційно- небезпечний об’єкт

РР – радіоактивні речовини

ХНО – хімічно- небезпечний об’єкт

 

 

Тема 1. КАТЕГОРІЙНО-ПОНЯТІЙНИЙ АПАРАТ З БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ, ТАКСОНОМІЯ НЕБЕЗПЕК. РИЗИК ЯК КІЛЬКІСНА ОЦІНКА НЕБЕЗПЕК.

План.

1. Предмет та завдання БЖД

2. Аксіоми БЖД та основні категорії.

3. Таксономія, ідентифікація та квантифікація небезпек. Види небезпек.

Класифікація надзвичайних ситуацій за причинами походження.

4. Ризик як кількісна оцінка небезпеки. Види ризику.

Концепція допустимого ризику.

1. Предмет та завдання БЖД

Безпека життєдіяльності (БЖД)- це галузь знання та науково-практична діяльність, спрямована на формування безпеки і попередження небезпеки шляхом вивчення загальних закономірностей виникнення небезпек, їх властивостей, наслідків їх впливу на організм людини, основ захисту здоров'я та життя людини і середовища її існування від небезпек.

Пріоритетним завданням проголошеної в Україні стра­тегії гарантування безпеки людини, суспільства та держави є запобігання виникненню надзвичайних си­туацій (НС) і забезпечення стійкості території, адмі­ністративно територіальних одиниць (АТО) та об'єктів економіки (ОЕ), якщо вони трапляються.

Виконання цього завдання вимагає вирішення наступних задач:

- засвоєння сутності та теоретичних основ безпеки життєдіяльності,

комплексної оцінки техногенної та природної безпеки, що грунтується на ризик - орієнтованому підході (РОП) аналізу надскладної системи «людина – техніка – середовище», управланні і оцінки ризику виникнення НС;

- опанування знаннями, вміннями та навичками вирішення професійних

завдань з обов’язковим урахуванням галузевих вимог щодо забезпечення безпеки персоналу в НС;

- формування мотивації щодо посилення особистої відповідальності за

запеспечення гарантованого рівня безпеки функціонування об’єктів

галузі;

- оволодіння сукупністю загальнокультурних та професійних компетенцій з

питань безпеки життєдіяльності для вирішення професійних завдань;

- визначення правильності та послідовності дій захисту населення в умовах

НС та катастроф;

- виявлення різних видів ушкоджень людини при травмах, ураженнях та

отруєннях;

- засвоєння принципів та послідовності надання першої медичної допомоги у повсякденних умовах та в умовах НС.

2. Аксіоми БЖД та основні категорії.

Аналіз реальних ситуацій, подій і чинників вже сьогодні дозволяє сформувати ряд аксіом науки про БЖД в техносфереи:

Аксіома 1. Техногенні небезпеки існують, якщо повсякденні потоки речовини, енергії і інформації в техносфері перевищують порогові значення. Порогові або гранично допустимі значення небезпек встановлюються з умови збереження функціональної і структурної цілісності людини і природного середовища.

Аксіома 2. Джерелами техногенних небезпек є елементи техносфери. Небезпеки виникають за наявності дефектів і інших несправностей в технічних системах.

Аксіома 3. Техногенні небезпеки діють в просторі і в часі. Травмоопастные дії діють, як правило, короткочасно і спонтанно в обмеженому просторі. Вони виникають при аваріях, катастрофах, вибухах.

Аксіома 4. Техногенні небезпеки впливають негативно на людину, природне середовище і елементи техносфери одночасно. Людина і техносфера, що оточує його, знаходячись в безперервному матеріальному, енергетичному і інформаційному обміні, утворюють постійно діючу просторову систему "Людина - техносфера". Одночасно існує і система "Техносфера - природне середовище".

Аксіома 5. Техногенні небезпеки погіршують здоров'я людей, призводить до травм.

Аксіома 6. Захист від техногенних небезпек досягається вдосконаленням джерел небезпек, застосуванням захисних заходів. Треба застосовувати захисні заходи: захисну техніку, організаційні заходи та ін.

Аксіома 7. Компетентність людей у світі небезпек і способах захисту від них -необходимое умова досягнення безпеки життєдіяльності.

ДСТУ 2293-99 визначає термін "безпека" як стан захищеності особи та суспільства від ризику зазнати шкоди.

Людина, як особистість, має цінність не тільки, як робоча сила, яку необхідно охороняти в процесі предметної діяльності. Сукупність всіх функцій, які виконує людина утворює таке поняття як діяльність. Діяльністю займаються всі вікові категорії суспільства. Тому безпека життєдіяльності має пряме відношення та безпосередній стосунок до всіх

вікових категорій населення країни.

Загальна культура людини тісно пов’язана з культурою безпеки, яка реалізує захисну функцію людства. Безпека людини – є базовим чинником «сталого розвитку людства», що визначений у Концепції ООН (Sustainable Human Development). Метою цієї концепції є створення умов для збалансованого безпечного існування кожної окремої людини сучасності і наступних поколінь. Економіка, стабільність природи, державних кордонів, суспільні цінності розглядаються як засоби досягнення цієї мети.

В безпечній життєді­яльності людини виділяють наступні принципи: організаційні, орієнтуючі, тех­нічні, управлінські.

Організаційні принципи - спрямовані на реалізацію положень нау­кової організації праці для забезпечення максимально можливої безпеки людини Обов'язкове відокремлення небезпечної сфери діяльності – ноксосфери

(гр. ноксос - небезпека) від більш менш безпечної, де людина знаходить­ся у відносній безпеці - гомосфера (гр. гомо - людина).

Орієнтуючі принципи - спрямовані на пошук, втілення рішень, які є методологічною та інформаційною основою безпеки людини в її діяльності, вони відображають певні властивості об'єкта з яким взаємодіє людина і базуються на системності,зниженні ризику небезпеки, інформованості, нормуванні праці.

Управлінські принципи - встановлюють взаємозв'язки між окре­мими стадіями процесу полягають урозробці та впровадженні систем управління безпекою на наукових основах.

Технічні пинципибезпеки повинні автоматично забезпечувати безпеку людині в будь-якому стані системи «Людина – Машина», незалежно від дій працівника.

Небезпека - це негативна властивість матерії, яка виявляється в здатності завдавати збитку певним елементам Всесвіту, потенційне джерело шкоди. Якщо йдеться про небезпеку людини, то це явища, процеси, об'єкти, властивості, здатні за певних умов завдавати шкоди здоров'ю чи життю людини, або системам життєзабезпечення.

3. Таксономія, ідентифікація та квантифікація небезпек. Види небезпек.

Класифікація надзвичайних ситуацій за причинами походження.

Небезпекає складним параметром, який має багато ознак. Щоб краще зрозуміти природу небезпек та протистояти їм, необхідно їх систематизувати - чим і займається таксономія - наука про систематизацію та класифікацію складних явищ, понять, що відіграють важливу роль в організації наукового знання у галузі безпеки життєдіяльності.

Для розпiзнавання небезпек з вказанням їх кiлькiсних характеристик та координат у просторi та часi використовується – ідентифiкацiя небезпек.

Оцінку ступеня (рівня) небезпеки надають кількісні характеристики небезпеки – квантифікація небезпек.

Небезпека, яка реалізувалась визначається як – надзвичайна ситуація. Надзвичайними є ситуації, які створюють умови, що неможливі для життя людей, загрожують їх безпеці, можуть спричиняти загибель великої кількості населення, руйнацію матеріальних цінностей та навколишнього середовища. Найбільш загрозливими для людей є НС, які виникають раптово, непередбачено.

Розрізняються НС мирного та воєнного часу. НС мирного часу поділяються наступним чином (Рис.1).

У сучасних умовах урбанізації та розвитку промисловості, застосування у різних технологіях шкідливих та небезпечних речовин, накопичення їх у великих кількостях - така класифікація досить умовна, тому що НС природного походження теж можуть спричинити аварію на виробництві, наприклад нафтобазі, хімічному комбінаті, гідроспорудах з усіма витікаючи ми наслідками.

НС мають різні масштаби за кількістю жертв, кількістю людей, що стали хворими, яким завдано моральної шкоди, за розмірами економічних збитків, площею території, на якій вони розвивались.

Рівні НС:

- загальнодержавний

- регіональний

- місцевий

- об’єктовий.

 

Рис.1 Приклад класифікації небезпек.

НС загальнодержавного рівня – це ситуація, яка розвивається на території двох та більше областей або загрожує транскордонним перенесенням, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріали і технічні ресурси, що перевищують можливості окремої області.

До регіонального рівня відносяться НС, які виникають на території двох та більше адміністративних районів або загрожують перенесенням на територію суміжної області України, а для їх ліквідації необхідні ресурси, що перевищують можливості районів.

НС місцевого рівня – це ситуація, яка виникає на об’єкті, загрожує поширенням ситуації на сусідні населені пункти, а для її ліквідації необхідні ресурси, які перевищують можливості небезпечного об’єкта.

НС об’єктового рівня – це така ситуація, яка не підпадає під зазначені вище визначення, тобто така, що розгортається на території об’єкта або на самому об’єкті і наслідки якої не виходять за межі об’єкта.

НС мають наслідки негативного впливу. Основними є: травмування, загибель та захворювання людей, руйнування будівель та споруд, радіоактивне забруднення, хімічне зараження, затоплення території, лісові пожежі тощо.

Крім того, на людей можуть діяти психотравмуючі обставини, що призводять до порушення психічної діяльності.

Вони характеризуються непередбаченою серйозною та безпосередньою загрозою для суспільного здоров’я. Аналіз НС показує, що 90% від них припадає на 4 види: повені, тайфуни, землетруси та засухи.

На сучасному етапі існування людства проблема безпечної життєдіяльності стала однією з основних проблем світового співтовариства, тому Організація Об’єднаних Націй визначила лейтмотивом своєї діяльності на найближчі 50 років перехід від безпеки держав до безпеки особи. Тривалий час безпека розумілася лише як захист територій від зовнішньої і внутрішньої політики, як глобальна безпека від загрози ядерного самознищення людства. Базовий зміст сучасної системи державного управління в передових країнах світу становлять проблеми життя людини – безпека власного існування, стабільність життєзабезпечення, впевненість у завтрашньому дні, прагнення уникнути несправедливості.

Концептуально безпека людини зумовлюється такими чинниками:

- станом навколишнього середовища (довкілля, побут, транспорт, виробництво, соціальні відносини);

- державними системами підтримки безпеки людини (охорона здоров’я, пожежна охорона, цивільна оборона, органи правопорядку, охорона праці);

- індивідуальною захищеністю особи (психофізіологічний стан, знання та вміння, індивідуальні засоби захисту).

Саме ці складові визначають або підвищення, або зниження безпеки людства і окремої соціальної групи чи особи зокрема.

Під вражаючими факторами розуміють такі чинники життєвого середовища, які за певних умов завдають шкоди як людям, так і системам життєзабезпечення людей, призводять до матеріальних збитків. За своїм походженням вражаючі фактори можуть бути фізичні, в тому числі енергетичні (ударна повітряна чи водна хвиля, електромагнітне, акустичне, іонізуюче випромінювання, об’єкти, що рухаються з великою швидкістю або мають високу температуру тощо), хімічні (хімічні елементи, речовини та сполуки, що негативно впливають на організм людей, фауну та флору, викликають корозію, призводять до руйнації об’єктів життєвого середовища), біологічні (тварини, рослини, мікроорганізми), соціальні (збуджений натовп людей) та психофізіологічні. Залежно від наслідків впливу конкретних вражаючих факторів на організм людини вони в деяких випадках (наприклад, в охороні праці) поділяються на шкідливі та небезпечні.

4. Ризик як кількісна оцінка небезпеки. Види ризику.

Ризик – це кількісна характеристика оцінки ступеню небезпеки. Чинники ризику поділяються на слідуючі групи: природні, техногенні,

військові, соціально – економічні, політичні, терористичні.

Природній ризик - пов'язаний з ймовірністю проявлення багатьох несприятливих природних явищ.

Техногенний ризик виникає у зв’язку з аваріями на АЕС, танкерах, небезпечних хімічних виробництвах.

У виробничих умовах розрізняють індивідуальний і колективний ризик.

Індивідуальний ризик характеризує реалізацію небезпеки відповідного виду діяльності для окремого індивідууму.

Колективний ризик – це травмування чи загибель двох ао більше людей від впливу небезпечних та шкідливих виробничих чинників.

Нескінченно малий («нульовий») ризик свідчить про відсутність реальної небезпеки в системі, і навпаки, чим вищий ризик, тим вища реальність впливу небезпеки.

Контрольні запитання:

1. Визначити предмет та завдання БЖД.

2. Аксіоми БЖД.

3. Дати характеристику основних категорій БЖД.

4. Обґрунтувати категорії ОГ за рівнем загрози техногенного, природного і терористичного характеру та ступенем їхньої захищеності.

5. Визначити потенційно-небезпечні об'єкти і території. Об'єкти підвищеної небезпеки та класи їхньої небезпечності.