Посягання на життя державного чи громадського діяча (ст. 112 КК).

Основним безпосереднім об'єктом злочину, передбаченого ст. 112 КК, є національна безпека у політичній сфері (у сфері здійснення вищої державної влади, яка забезпечує її нормальне функціонування, та у сфері діяльності політичних партій). Крім того, цей злочин має обов'язковий додатковий об'єкт - життя особи.

Специфічною ознакою злочину є потерпілий. Ним може бути тільки державний чи громадський діяч, обраний (призначений) на посаду у встановленому Конституцією і законами України порядку. Перелік осіб, які можуть бути потерпілими, міститься у ст. 112 КК і є вичерпним. Тому посягання на життя інших вищих посадових осіб України за мотивами їх державної діяльності не тягне відповідальності за ст. 112 КК і за відповідних обставин кваліфікується за п. 8 ч. 2 ст. 115 КК або за іншою відповідною нормою Особливої частини КК. Не може кваліфікуватися за ст. 112 КК і посягання на життя осіб, які є членами сім'ї відповідного державного діяча або які тимчасово виконують обов'язки, скажімо, генерального прокурора України, голови Національного банку України, міністра тощо.

Правильна кваліфікація дій винного за ст. 112 КК потребує також точного встановлення часових меж, в яких та чи інша особа виконує повноваження державного чи громадського діяча.

Умисне вбивство або замах на вбивство державного чи громадського діяча за наявності відповідних підстав належить кваліфікувати тільки за статтею 112 КК. Разом з тим, коли умисне вбивство зазначених осіб чи замах на нього вчинені за інших обтяжуючих обставин, передбачених ч. 2 ст. 115 КК, дії винної особи додатково кваліфікуються і за відповідними пунктами цієї статті (п. 12 постанови

Пленуму ВСУ № 2 від 7 лютого 2003 року "Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи").

З об'єктивної сторони злочин полягає у посяганні на життя - вбивстві або замаху (як закінченому, так і незакінченому) на вбивство державного чи громадського діяча, що можуть проявитися у діях (здійснення пострілу, вкладення радіоактивної речовини в кабінеті тощо) або у бездіяльності (наприклад, невчинення необхідної медичної процедури). Злочин є закінченим з моменту здійснення замаху, незалежно від настання фактичних наслідків (шкода здоров'ю державного діяча може бути не заподіяна зовсім).

Суб'єктом злочину, передбаченого ст. 112 КК, є осудна особа, якій на момент вчинення злочину виповнилося 14 років.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом: особа усвідомлює, що вона посягає на життя державного чи громадського діяча, і бажає спричинити його смерть.

Мотивами вчинення цього злочину можуть бути тільки такі: бажання не допустити чи припинити державну чи громадську діяльність певної особи, змінити її характер, або помста за таку діяльність. У будь-якому разі для кваліфікації злочину за ст. 112 КК достатньо, щоб ініціатор посягання на життя державного чи громадського діяча (організатор, підбурювач чи хоча б один із виконавців, коли їх двоє і більше) керувався вказаними вище мотивами. Інші співучасники можуть діяти з корисливим мотивом, із бажання допомогти ініціатору тощо. В окремих випадках це може мати значення для кваліфікації їхніх дій. Посягання на життя державного діяча не кваліфікується за ст. 112 КК, коли воно вчинене для зведення особистих рахунків або його мотивами є ревнощі, намагання уникнути відповідальності, хуліганський мотив тощо.

Якщо винний, бажаючи вбити потерпілого, вказаного у диспозиції ст. 112 КК, у зв'язку з його державною чи громадською діяльністю, помилився і позбавив життя іншу людину (скажімо, схожу за зовнішнім виглядом), його діяння слід кваліфікувати за правилами фактичної помилки: за статтями 15 і 112 КК як замах на злочин, котрий він намагався вчинити, та за відповідною частиною ст. 115 КК.

Певні труднощі може викликати кваліфікація посягання на життя державного чи громадського діяча, коли цей злочин вчиняється на замовлення. У ситуації, коли безпосередній виконавець злочину не знає, кого саме і за яких первинних мотивів замовника він убиває, його дії не можуть кваліфікуватися за ст. 112 КК. Оскільки безпосередній виконавець не усвідомлював справжнього значення вчинюваних ним дій, але його наміром охоплювалось те, що він вчинює вбивство на замовлення, він має нести відповідальність за п. 11 ст. 115 КК. Вчинення такого вбивства не тільки на замовлення, а й із корисливих мотивів вимагає додаткової кваліфікації дій виконавця за п. 6 ст. 115 КК. Коли безпосередній виконавець злочину усвідомлює, що вбиває державного чи громадського діяча у зв'язку з його державною чи громадською діяльністю, його дії треба кваліфікувати за ст. 112 КК, а дії замовника - як організацію чи підбурювання до вчинення цього злочину за статтями 27 і 112 КК. Додаткової кваліфікації за п. 11 ст. 115 КК у такому випадку не потрібно, оскільки посягання на життя державного чи громадського діяча охоплює будь-які об'єктивні ознаки умисного вбивства за обставин, які обтяжують покарання, крім вбивства з корисливих мотивів.

У випадку, коли винний вчинив посягання на життя державного чи громадського діяча і водночас вбивство інших людей шляхом вибуху чи інших загальнонебезпечних дій, відповідальність настає за сукупністю злочинів, передбачених статтями 112 і 113 КК або п.п. 1, 5 ч. 2 ст. 115 КК. В усіх інших випадках, коли умисне вбивство або замах на вбивство державного чи громадського діяча вчинені за обтяжуючих обставин, передбачених ч. 2 ст. 115, дії винної особи кваліфікуються за ст. 112 КК і додатково за відповідними пунктами цієї статті.