Політика «воєного комунізму».

О. Р. Лацис визнав, що «військовий комунізм» - це «перший досвід соціалістичного господарювання і перша історична модельсоціалізму в нашій країні», а, отже, і в світі. Цей досвід і ця модель, дозволивши Радянської влади вирішити доленосну завдання - захистити революцію і країну в ході громадянської війни - виявили потім свою неспроможність і вкинули Радянську Росію в таку кризу, з якого вдалося вибратися майже дивом - крутим поворотом до НЕПу. У результаті був причинено в життя комплекс заходів, які повинні були привести до розгрому сил контрреволюції, підняти економіку і створити благопріятниеусловія для переходу до соціалізму. Ці заходи торкнулися не тільки політику та економіку, але, фактично, всі сфери життя суспільства.

Таким чином, можна зробити висновок: Лютий дав народам Росії шанс мирного розвитку по шляху реформ. Подальший хід подій був порочне коло, в якому невирішеність глибинних проблем суспільства - питань про мир і, про землю робила неможливим розвитокнормального політичного процесу та збереження громадянського миру на основі компромісів між класами. Головний урок подій 1917 року для сучасної

Росії полягає, на мій погляд, у необхідності проведення давно назрілих реформ на основі компромісів і коаліцій, відмова від насильства в політиці.

Сутність політики

Перемоги Червоної Армії в радянській літературі традиційно пояснювалися мудрою політикою ленінської партії, високим моральним духом мас, свідомістю правоти своєї справи, революційним ентузіазмом, талантом полководців, що вийшли з народу, і іншими такого ж властивості аргументами, типовими для комуністичної фразеології. Але все ж, як видається, головну роль у перемозі більшовиків зіграли система «військового» або «облогового комунізму», перетворення Радянської республіки в свого роду військовий табір, мілітаризація всього життя суспільства.Раніше вважалося, що політика «воєнного комунізму» була вимушеною, продиктованою специфічної обстановкою громадянської війни. Однак якщо згадати зміст і сутність проведених більшовиками перетворень, це виглядає не зовсім так. Звичайно, велике значення мала сама ситуація в Радянській республіці, яка нагадувала становище обложеної фортеці, в якій вже почалися і голод, і мор. І все-таки військово-мобілізаційна і реквізиційних система періоду громадянської війни виросла на сплетенні безлічі факторів. Коли відсутня чітка програма дій, як було у більшовиків («спочатку візьмемо владу, а потім подивимося»), то конкретні кроки в тій чи іншій області багато в чому диктуються складається обстановкою, а з цього витягуються теоретичні та ідеологічні постулати, прив'язані до марксистської доктрини, але часто прямо протилежні тому, що задумувалося в теорії.Постачання Червоної Армії, чисельність якої на впродовж 1919 р. зросла з 1,7 до 4,4 млн людей, вимагало злагодженості та єдності дій різних органів. Виникає ціла система установ, в завдання яких входило підпорядкування всієї економіки потребам фронту.Спочатку всі вони створювалися в традиціях революційного часу на засадах колегіальності і широкого представництва різних органів і організацій. Однак поступово в них посилюється тенденція до персоніфікації, особистої відповідальності. Рада Оборони визначав головні напрями роботи ВРНГ, його главків і центрів, кожен з яких являв собою своєрідну державну монополію у відповідній галузі виробництва (Главметалл, Глав-текстиль, Главсахар і т. д.). До кінця 1919 р. було створено понад 40 таких главків та центрів. Главкізм був однією з характерних рис «військового комунізму». Поряд з цим СО призначав своїх комісарів, які мають надзвичайними повноваженнями.

Мілітаризація управління супроводжувалася пристосуванням організації праці до військової обстановці. Раніше завжди це проявилося в паливній промисловості, тобто в одному з найвужчих місць радянської економіки (постанова СО від 27 червня 1919 р.).До кінця року вся промисловість була оголошена на військовому положенні. Послідовно проводилися в життя заходи щодо здійсненнятрудової повинності і постачання робочою силою військових заводів. Для вирішення військово-оперативних завдань стали використовуватися трудові мобілізації серед населення (для заготівлі дров, військово-будівельні роботи і т. п.). Відбувалося посилення трудової дисципліни. В кінці 1919 р. РНК прийняв постанову про робочі дисциплінарних судах, де серед інших заходів впливу передбачалося відправлення в концентраційний табір.

Натуралізація економіки - ще одна ознака «воєнного комунізму».. Поставивши собі за мету ліквідацію ринку, товарно-грошових відносин, більшовики розуміли, що неможливо досягти цього негайно. Однак розвал фінансового господарства і знецінення грошей сприяли тому, що ця ідея стала швидко матеріалізуватися в Радянській республіці. Економіка починає працювати як би для єдиного котла і забезпечуватися із загального казана. Купівля і продаж відмирають. Вільна торгівля хлібом забороняється. Гроші начебто в ходу, але істотної ролі не грають. В кінці 1918 р. РНК спеціальним декретом поклав на Нарком-прод постачання населення товарами першої необхідності через державну та кооперативну мережу і зажадав 0т главків ВРНГ передачі Наркомпродові відповідної частини промислової продукції. Вся вироблена проекція, а також поповнювана шляхом конфіскацій, реквізицій, причому найчастіше без будь-яких викупів і платежів, розміщувалася на складах. Відпуск товарів здійснювався централізовано, зазвичай без оплати. Залізні дорогибули зобов'язані перевозити вантажі безкоштовно. Послідовність військово-комуністичних заходів включала скасування плати за міською, залізничний транспорт, паливо, фураж, продовольство, предмети широкого вжитку, медичні послуги, житло і т. д. Декрети, що вводять «комунізм» на всьому протязі його історії, слідували один за іншим. Одночасно йшла натуралізація винагороди за працю у вигляді пайків, натуральних виплат.

Політика НЕП

Нова́ економі́чна полі́тика (неп) — економічна політика, яка проводилася в Радянських республіках починаючи з 1921 року. Була прийнята весною 1921 року X з'їздом РКП(б), змінивши політику «воєнного комунізму», що проводилася в ході Громадянської війни. Нова економічна політика мала на меті відновлення народного господарства і подальший перехід до соціалізму. Головний зміст НЕП — заміна продрозкладки продподатком в селі, використання ринку і різних форм власності, залучення іноземного капіталу у форміконцесій, проведення грошової реформи (1922—1924), в результаті якої рубль став конвертованою валютою.

НЕП дозволив швидко відновити господарство, зруйноване Першою світовою і Громадянською війнами.

З другої половини 1920-х років почалися перші спроби згортання НЕПу. Ліквідовувалися синдикати в промисловості, з якої адміністративно витіснявся приватний капітал, створювалася жорстка централізована система управління економікою (господарські наркомати). Сталін і його оточення узяли курс на примусове вилучення хліба і насильницькуколективізацію села. Проводилися репресії проти управлінських кадрів (Шахтинська справа, процес Промпартії тощо). На початок 1930-х років НЕП був фактично згорнутий.

Передумови

 

До 1921 Радянська Росія лежала в руїнах. Від колишньої Російської імперії відійшли території Польщі, Фінляндії, Латвії, Естонії, Литви, Західної Білорусії, Карської області Вірменії і Бесарабії. За підрахунками фахівців, чисельність населення на територіях, що залишилися, ледве дотягувала до 135 млн. Втрати на цих територіях в результаті воєн, епідемій, еміграції, скорочення народжуваності склали з 1914 р. не менше 25 млн чоловік.

Під час військових дій особливо постраждали Донбас, Бакинський нафтовий район, Урал і Сибір, було зруйновано багато шахт і копальні. Із-за браку палива і сировини зупинялися заводи. Робітники були вимушені покидати міста і виїжджати в село. Загальний обсяг промислового виробництва скоротився в 5 разів. Устаткування давно не оновлювалося. Металургія виробляла стільки металу, скільки його виплавляли при Петрі I.Обсяг сільськогосподарського виробництва скоротився на 40% у зв'язку із знеціненням грошей і дефіцитом промислових товарів.Суспільство деградувало, його інтелектуальний потенціал значно ослаб. Велика частина інтелігенції була знищена або покинула країну.Таким чином, головне завдання внутрішньої політики РКП(б) і Радянської держави полягало у відновленні зруйнованого господарства, створенні матеріально-технічної і соціально-культурної основи для побудови соціалізму, обіцяного більшовиками народові.Селяни, обурені діями продзагонів, не лише відмовлялися здавати хліб, але і піднялися на озброєну боротьбу. Повстання охопили Тамбовщину, Україну, Дон, Кубань, Повожжя і Сибір. Селяни вимагали зміни аграрної політики, ліквідації диктату РКП(б), скликання Установчих зборів на основі загального рівного виборчого права. На придушення цих виступів були кинуті частини Червоної армії.Незадоволення перекинулося і на армію. 1 березня 1921 року моряки і червоноармійці Кронштадтського гарнізону під гаслом «За Ради без комуністів!» зажадали звільнення з в'язниць всіх представників соціалістичних партій, проведення перевиборів Рад і, як випливає з гасла, виключення з них всіх комуністів, надання свободи слова, зборів і союзів всім партіям, забезпечення свободи торгівлі, дозволу селянам вільно користуватися своєю землею і розпоряджатися продуктами свого господарства, тобто ліквідації продрозкладки. Переконавшись в неможливості домовитися з повсталими, власті здійснили штурм Кронштадта. Чергуючи артилерійський обстріл і дії піхоти, до 18 березня Кронштадт удалося узяти; частина повсталих загинула, останні пішли до Фінляндії або здалися.

З відозви Тимчасового революційного комітету м. Кронштадта:

Товариші і громадяни! Наша країна переживає важкий момент. Голод, холод, господарська розруха тримають нас в залізних лещатах ось вже три роки. Комуністична партія, правляча країною, відірвалася від мас і виявилася не в змозі вивести її із стану загальної розрухи. З тими протестами, які останнім часом відбувалися в Петрограді і Москві і які досить яскраво вказали на те, що партія втратила довіру робочих мас, вона не рахувалась. Не рахувалась і з тими вимогами, які пред'являлися робітниками. Вона вважає їх учасниками контрреволюції. Вона глибоко помиляється. Ці протести, ці вимоги — голос всього народу, всіх трудящих. Всі робітники, моряки і червоноармійці ясно зараз бачать, що лише загальними зусиллями, загальною волею трудящих можна дати країні хліб, дрова, вугілля, одягнути роззутих і роздягнених і вивести республіку з безвиході.

Повстання, що прокотилися країною, переконливо показували, що більшовики втрачають підтримку в суспільстві. Вже в 1920 році роздавалися заклики відмовитися від продрозкладки (зокрема, з боку Троцького)Політика військового комунізму вичерпала себе, проте Ленін, не зважаючи ні на що, упирався. Більш того — на рубежі 1920 і 1921 рр він рішуче наполягав на посиленні цієї політики — зокрема, будувалися плани повної відміни грошової системи

Лише навесні 1921 року стало очевидно, що загальне незадоволення низів, їх озброєний тиск може привести до скинення більшовиків. Тому Ленін зважився піти на поступку заради збереження влади.

 

Проголошеня НЕПу

Декретом ВЦВК від 23 березня 1921 року, прийнятим на підставі вирішень X з'їзду РКП(б), продрозкладка була скасована і замінена продподатком, який був приблизно удвічі нижчим. Настільки значне послаблення дало певну стимул-реакцію до розвитку виробництва утомленому від війни селянству.Ленін сам вказував, що поступки селянству були підпорядковані лише одній меті — боротьбі за владу: «Ми відкрито, чесно, без жодного обману, селянам заявляємо: для того, щоб утримати дорогу до соціалізму, ми вам, товариші селяни, зробимо цілий ряд поступок, але лише в таких-то межах і в такій-то мірі і, звичайно, самі судитимемо — яка це міра і які межі»(Повне Зібрання Творів, т. 42 з 192).Введення продподатку не стало одиничним заходом. X з'їзд проголосив Нову економічну політику. Її суть — допущення ринкових стосунків. НЕП розглядався як тимчасова політика, направлена на створення умов для соціалізму. Тимчасова, але не короткочасна. Сам Ленін підкреслював, що «НЕП — це серйозно і надовго!». Таким чином, він погоджувався з меншовиками в тому, що Росія на той момент не була готова до соціалізму, але для створення передумов соціалізму зовсім не вважав потрібним віддавати владу буржуазії.Головна політична мета НЕПу — зняти соціальну напруженість, укріпити соціальну базу радянської влади у вигляді союзу робітників і селян. Економічна мета — запобігти подальшому посилюванню розрухи, вийти з кризи і відновити господарство. Соціальна мета — забезпечити сприятливі умови для побудови соціалістичного суспільства, не чекаючи світової революції. Крім того, НЕП був націлений на відновлення нормальних зовнішньополітичних зв'язків, на подолання міжнародної ізоляції.

Висновок

Безперечним успіхом НЕПу було відновлення зруйнованої економіки, причому, якщо врахувати, що після революції Росія втратила багато висококваліфікованих кадрів (економістів, управлінців, виробничників), то успіх нової влади стає ще більшим, стаючи справжньою «перемогою над розрухою». В той же час, відсутність тих самих висококваліфікованих кадрів стала причиною прорахунків і помилок.

Значні темпи зростання економіки, проте, були досягнуті лише за рахунок повернення в буд довоєнних потужностей, адже Росія лише до 1926—1927 року досягла економічних показників довоєнних років. Потенціал для подальшого зростання економіки виявився украй низьким. Приватний сектор не допускався на «командні висоти в економіці», іноземні інвестиції не віталися, та і самі інвестори особливо не квапилися до Росії через нестабільность, що зберігається, і загрози націоналізації капіталів. Держава ж була нездібна лише зі своїх засобів виробляти довгострокові капіталомісткі інвестиції.

Також суперечливою була ситуація і в селі, де явно гнобилися «куркулі» — найбільш дбайливі і ефективні господарі. У них був відсутній стимул працювати краще. Змусити село збільшувати обсяг виробництва можна було лише переклавши її на колективний спосіб господарювання, що підкоряється централізованому плануванню.