Після Любецького з'їзду князівські міжусобиці набули кривавого й масштабного характеру. Лише за часів Володимира Мономаха та його сина Мстислава вдавалося утримувати мир і внутрішній спокій на Київській землі. Та після смерті Мстислава (1132 рік) держава швидко розділилася на півтора десятка земель і князівств. 1132 року літописець писав: «Роздерлася вся Руська земля». В умовах феодального розпаду Київської Русі виділилися найбільші земські князівства:
• Київське, Чернігівське, Переяславське, Галицьке, Волинське, які стали основою формування Української держави;
• Володимиро-Суздальське, Новгородське, Псковське, Смоленське, Рязанське – основа Московської держави;
• Полоцьке, Мінське, Турівське – основа Білоруської держави.
Православ'я – один з трьох напрямків християнства. Остаточно сформувалося в 1054 p., коли християнство поділилося на візантійську та римо-католицьку церкви. Набуло поширення в Київській Русі. Не має єдиного світового центру.
Регент – тимчасовий правитель монархічної держави, який призначається в разі відсутності, хвороби, неповноліття й т. ін. монарха.
«Руська Правда» – перший звіт законів Давньоруської держави, створений за князювання Ярослава Мудрого.
Смерди – селяни у Київській Русі, які належали до селянської общини й отримували від князя землю, сплачуючи йому данину.
Статут Володимира Мономаха – закони київського князя Володимира Мономаха, уміщені в «Руській правді». Мав 69 статей. Містив норми цивільного, кримінального та судового права.
Фреска – розпис по свіжій вапняній штукатурці водяними фарбами.
Хрещення Русі – запровадження в Київській Русі християнства. Відбулося за князювання Володимира Святославича близько 988 р. Введення християнства сприяло підвищенню авторитету держави на міжнародній арені, збагаченню культури.
Християнство – одна з світових релігій. Виникло в І ст. н. е. в східних провінціях Римської імперії. Має три основні напрямки: православ'я, католицизм, протестантизм. Основа – віра в Ісуса Христа – рятівника світу.
Челядь – раби, полонені, які знаходилися під владою хазяїна, зовсім безправні особи.
Шапка Мономаха – один із символів влади московських князів, а пізніше російських царів. За легендою, її подарував візантійський імператор Костянтин своєму онукові, київському князю Володимирові Мономаху. Проте шапка східного походження, виготовлена в XIV ст., це золотий філігранний гострокінцевий головний убір, увінчаний хрестом, оторочений хутром. Зберігається в Москві.
Тривалий час шапку Мономаха використовували як аргумент для претензій московських володарів на спадщину Київської Русі.
Шлях «із варяг у греки» – система річкових шляхів у Київській Русі, що зв'язували Чорне море з Балтійським. Цим шляхом йшли торговельні каравани.
Ярлик – письмовий указ, грамота хана Золотої Орди. Дозвіл руським князям правити тими чи іншими землями.
Лекція 3
Литовсько-польський період в історії України (XIV ст. – перша половина XVII ст.).
(2 год.)
План лекції.
1. Боротьба Польщі, Угорщини та Литви за Галицько-Волинську спадщину.
2. Українські землі у складі Великого князівства Литовського та інших держав.
3. Виникнення українського козацтва.
4. Українські землі у складі Речі Посполитої (друга половина XVІ ст. – перша половина XVII ст.).
У результаті вивчення й засвоєння теми курсант (студент) повинен:
характеризувати політичне становище українських земель у складі Великого князівства Литовського до і після Кревської унії;
аналізувати передумови польсько-литовської інтеграції; причинно-наслідкові умови що привели до утворення Речі Посполитої і включення українських земель у складі Польщі;
обґрунтовувати причини включення українських земель до складу Литовської держави;
складати політичні портрети правителів Великого князівства Литовського;
аналізувати причини, що привели до утворення українського козацтва;
визначати особливості суспільно-політичного життя українських земель у складі Великого князівства Литовського та Речі Посполитої; причини та наслідки Кревської, Люблінської та Берестейської уній;
визначати наслідки «доби героїчних походів козацтва» перших десятиліть XVII ст., козацьких повстань 1620 – 1630-х рр.
пояснювати особливості перебування українських земель у складі інших держав;
описувати явища і пам’ятки культури цього періоду.
Ключові дати до теми:
1362 р. – битва на р. Сині Води.
1385 р. – укладення Кревської унії.
40-і роки XV ст. – утворення Кримського ханства.
1478 р. – визнання Кримським ханством васальної залежності від Османської імперії.
1489 р. – перша згадка про українських козаків у писемних джерелах.
1514 р. – битва під Оршею.
1556 – 1561 рр. – створення Пересопницького Євангелія.
1556 р. – заснування князем Д. Вишневецьким на о. Мала Хортиця першої відомої Січі.
1586 р. – утворення першої братської школи у Львові.
1618 р. – похід козаків під проводом П. Конашевича-Сагайдачного на Москву.
1621 р. – Хотинська битва.
1625 р. – Куруківська угода.
1632 р. – утворення Києво-Могилянської колегії.
1566 р. – другий Литовський статут.
1569 р. – Люблінська унія між Литвою та Польщею. Утворення федеративної польсько-литовської держави – Речі Посполитої. Перехід під владу Польщі Київського, Волинського i Брацлавського воєводств, а також Підляшшя.
1572 р. – універсал польського короля Сигізмунда II Августа про утворення найманого козацького формування – початок реєстрового козацького війська.
1572 р. – видання у Львові друкарнею Івана Федорова першої друкованої в українських землях книги «Апостол».
1588 р. – Третій Литовський статут.
1591–1593 рр. – козацько-селянське повстання пiд проводом К. Косинського.
1594–1596 рр. – козацько-селянське повстання пiд проводом С. Наливайка.
1596 р. – Берестейська унія.
1616 р. – похід запорозьких козаків на чолі з П. Сагайдачним на Кафу, визволення невільників.
1621 р. – битва польсько-козацького війська з турецьким під Хотином.
1637 – 1638 рр. – повстання під проводом Павла Павлюка, Якова Острянина, Дмитра Гуні.
Словник історичних термінів і понять до теми:
Братство – релігійно-громадська організація міського населення при православних (згодом і греко-католицьких) парафіях в Україні та Білорусі.
Греко-католицька церква – християнське об’єднання, створене Берестейською унією в 1569 р.
Запорізька Січ – військово-суспільний і духовний центр українського козацтва.
Козак – термін тюркського походження, що означає вільну людину, шукача пригод, бурлаку; водночас уживався на означення охоронця кордонів, вправного вояка тощо.
Клейноди – дорогоцінні знаки старшинської влади.
Козацька Старшина – військовий та адміністративний керівний орган Запорізької Січі, реєстрового козацтва, Гетьманщини, а також Слобідської України.
Кріпацтво – система суспільно-економічних, політичних та правових відносин у феодальному суспільстві.
Литовські статути – це правовий кодекс Великого князівства Литовського, який увібрав у себе основні положення державного, цивільного, кримінального й процесуального права.
Магдебурзьке право – закони, що надавали містам часткове самоврядування. Виникло в XIII ст. в м. Магдебург (Німеччина). У XIII–XVIII ст. було поширене в Україні. Києву магдебурзьке право надано 1494–1497 pp. Закони встановлювали порядок виборів до органів самоврядування, суду, купецьких об'єднань. Право регулювало питання торгівлі, визначало міру покарання за злочини. У Києві проіснувало до 1834 р.
Панщина – відробіткова рента, одна з форм земельної ренти при феодальному способі виробництва. Зміст визначається зобов'язанням селянина працювати якийсь час зі своїм інвентарем в господарстві феодала.
Реєстрове козацтво – частина українського козацтва, яка перебувала на державній військовій службі і була записана в окремий список – реєстр.
Річ Посполита – феодально-кріпосницька об'єднана литовсько-польська держава, яка існувала з часу Люблінської унії (1659 р.) до 1795 р. До Речі Посполитої входили і загарбані українські землі: Східна Галичина, Західне Поділля, Волинь, Брацлавщина та Київщина, де панував жорстокий феодальний, національний та релігійний гніт.
Українська шляхта – вищий суспільно-політичний, привілейований, провідний соціальний стан, аристократія в Давній Русі-Україні, Галицько-Волинський державі, Великому Князівстві Литовському, Речі Посполитій, Козацькій державі та інших державних утвореннях на теренах України.
Фільварок (від польського folwark, що походить від німецького Vorwerk) – хутір, ферма. У XIV ст. – першій половині XIX ст. в Польщі, Литві, Білорусі, на території Правобережної України – комплекс земельних угідь, на яких феодал вів власне господарство, використовуючи працю кріпаків.
Лекція 4.
