Стародавнє населення України (2 год.).

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХЕРСОНСЬКА ДЕРЖАВНА МОРСЬКА АКАДЕМІЯ

КАФЕДРА ГУМАНІТАРНИХ ДИСЦИПЛІН

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

ДО САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

З ДИСЦИПЛІНИ

«ІСТОРІЯ ТА КУЛЬТУРА УКРАЇНИ»

ДЛЯ КУРСАНТІВ УСІХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ

(ДЕННА ФОРМА НАВЧАННЯ СКОРОЧЕНА ПРОГРАМА)

ХЕРСОН – 2016

Рекомендовано до друку

на засіданні кафедри гуманітарних дисциплін

Херсонської державної морської академії

(протокол № 1 від 5 вересня 2016 року)

Рецензенти: Г. В. Батенко – кандидат історичних наук, доцент.

Н. А. Кругла – кандидат історичних наук, доцент.

Методичні рекомендації до самостійної роботи курсантів з дисципліни «Історія та культура України» для курсантів усіх спеціальностей (денна форма навчання скорочена програма) / укладачі: О. П. Безлуцька,О. В. Сандурська – Херсон: ХДМА, 2016. – 249с.

Методичні рекомендації до самостійної роботи курсантів з курсу «Історія та культура України» розроблені на основі робочої програми та у відповідності до організації навчального процесу за кредитно-модульною системою та з урахуванням компетентнісного підходу. У методичці вміщено план-конспект лекцій, рекомендації щодо підготовки до семінарських занять, короткі конспекти практичних занять, підсумкову теку, критерії оцінювання знань курсантів, список рекомендованої літератури.

У додатках подано стислу хронологію розвитку історії України та її культури, глосарій.

Методичні рекомендації до самостійної роботи курсантів зорієнтовані на ефективне оволодіння учбовим матеріалом і підготовку до модульного контролю та іспиту.

Для курсантів денного відділення скороченої програми навчання усіх спеціальностей.

ЗМІСТ

ВСТУП.............................................................4

Розділ І.

ЗАГАЛЬНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ.........................................6

Розділ ІІ.

ПЛАН-КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ.........................................7

Розділ ІІІ.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ПІДГОТОВКИ

ДО СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ......................................43

Розділ ІV.

ПІДСУМКОВА ТЕКА.............................................122

Розділ V.

КРИТЕРІЇ ОЦІНОК ЗНАНЬ КУРСАНТІВ З ДИСЦИПЛІНИ

«ІСТОРІЯ ТА КУЛЬТУРА УКРАЇНИ»..............................135

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА.................................138

ВСТУП

Бути свідомим громадянином держави і не знати її історію – неможливо.

Немало проблем, які має розв’язати наше суспільство зараз та у найближчі роки, мають своє коріння у минулому: далекому чи недавньому. Попередні покоління накопичили колосальний історичний досвід, ігнорування якого вкрай небезпечне. Пізнання цього досвіду – одне з практичних завдань історичної науки.

Згідно з програмою Міністерства освіти і науки України з підготовки кваліфікованих фахівців у всіх галузях народного господарства у вищих навчальних закладах є обов'язковою для вивчення історія України.

Історія та культура України – це наука, яка займається вивченням минулого, спираючись на письмові та матеріальні свідчення минулих подій. Більшість науковців, які займаються вивченням історичних документів, погоджуються, що сучасний погляд на життя впливає на нашу інтерпретацію та бачення минулого.

Об’єктом історії та культури України як науки є реальна історія суспільного життя з давніх часів і до наших днів, яка мала місце на території України в її нинішніх державних кордонах.

Предметом вивчення вузівського курсу «Історії та культура України» є процес формування та розвитку українського народу, його діяльності в усіх сферах суспільного життя з давніх часів до сьогодення.

Мета курсу: створення цілісного уявлення про історичний розвиток українського народу на основі нової концепції історії України; розвиток національної самосвідомості майбутніх спеціалістів; виховання патріотичних і морально-етичних переконань спеціаліста, причетності до тисячолітньої історії українського народу.

Основна форма вивчення історії, особливо для студентів заочного навчання це самостійна робота з рекомендованою літературою та джерелами відповідно до програми курсу. Слід підкреслити, що самостійна робота в сучасних умовах є однією з провідних форм навчання. Набувши особливого значення після приєднання України до Болонської декларації, ця система базується на самостійній пізнавальній діяльності студентів. Вона стимулює проблемний, дискусійний характер навчання, підвищує творчу активність студентів у процесі оволодіння знаннями, як професійними, так і загальноосвітніми.

Самостійна робота з історичною науковою літературою та джерелами вимагає систематичності, наполегливості, кропіткого критичного осмислення не лише всього прочитаного, але й власної творчості. Її головна мета – навчитися індивідуально здобувати, оновлювати, поповнювати знання, а також плідно використовувати їх не лише під час навчання, але і в подальшій професійній діяльності.

Таким чином, курс «Історії та культури України» спрямований не лише на те, щоб дати студентам загальну історичну підготовку, але і на те, щоб підвищити їх загальну і політичну культуру, допомогти майбутнім спеціалістам зрозуміти швидкоплинні процеси сучасного політичного і суспільного життя, стати активними громадянами своєї країни.

Метою методички є надання допомоги курсантам в організації аудиторної і самостійної роботи та підвищенні її ефективності. Методичні рекомендації містять план-конспект лекцій, поради до кожного семінарського заняття, питання і завдання для самооцінки знань, підсумкову теку, критерії оцінювання знань курсантів, список рекомендованої літератури.

Розділ І

ЗАГАЛЬНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Для більш ефективного засвоєння дисципліни «Історія та культура України» слід дотримуватися наступних рекомендацій:

1. Вивчіть лекційні питання.

2. Уважно прочитайте теоретичні питання рекомендацій щодо підготовки до семінарських занять та за допомогою коротких методичних вказівок дати на них відповіді.

3. Ознайомтеся з практичним творчим завданням та за допомогою рекомендованої літератури виконайте його.

4. Оберіть одну з тем для есе або рефератів та презентацій (кожен курсант повинен виконати один есе або реферат та одну презентацію упродовж вивчення дисципліни).

5. За допомогою питань для самоперевірки та цільових навчальних завдань перевірте якість засвоєння Вами тем дисципліни.

6. Готуючись до модульної контрольної роботи (МКР) та іспиту ознайомтеся із завданнями поданими у розділі «Підсумкова тека». Конспект лекцій, відповіді на теоретичні питання семінарських занять та список рекомендованої літератури допоможуть Вам якісно підготуватися до МКР та іспиту.

7. У розділі 6 Ви можете ознайомитися з критеріями оцінювання Ваших знань з дисципліни «Історія та культура України».

8. Наприкінці методички вміщено список рекомендованої літератури.

Розділ ІІ

ПЛАН-КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

Лекція 1.

Стародавнє населення України (2 год.).

План лекції.

1. Поява та розселення людей на території України.

2. Поширення землеробства й скотарства на землях України.

3. Кочовики за раннього залізного віку.

4. Заснування античних міст-держав у Північному Причорномор’ї та Криму.

5. Перші писемні згадки про давніх слов’ян. Велике розселення слов’ян.

У результаті вивчення й засвоєння теми курсант (студент) повинен:

визначати період найдавнішого розвитку в історії України;

показувати на карті територію кочових народів (кіммерійців, скіфів, сарматів); грецькі міста-держави Північного Причорномор’я, розселення східних слов’ян;

встановлювати етнокультурні зв’язки скіфів та сарматів із слов’янами;

характеризувати передумови утворення держави у східних слов’ян;

порівнювати і оцінювати історико-лінгвістичні джерела про етнічну єдність південної групи східнослов’янських племен;

розуміти концепції історичного розвитку, методи історичного дослідження.

Ключові дати до теми:

1 млн. років тому – поява першої людини на території України.

1 млн. років тому – ХІ тис. до н.е. – палеоліт.

ХІ тис. до н. е. – VI тис. до н.е. – мезоліт.

VI—IV тис. до н.е. – неоліт.

IV–III тис. до н. е – існування Трипільської культури (цивілізації).

X–VII ст. до н. е – існування кіммерійців у Північному Причорномор'ї.

VIII–VI ст. до н. є. – велика грецька колонізація

VI—III ст. до н. є. – панування скіфів у Північному Причорномор'ї

III ст. до н. є – III ст. н. е. – панування сарматів у Північному Причорномор'ї.

II тис. до н. є. – виділення праслов'янських племен з індоєвропейської спільності.

270 рік – поява готів у степах України.

370 рік – поява гунів.

IV століття – Велике розселення слов’ян.

VI ст. – Антське царство.

602 р. – остання згадка в письмових джерелах про антів.

Словник історичних термінів і понять до теми:

Агора – народні збори давніх греків, а також назва площі, на якій вони проходили.

Акінак – короткий меч довжиною 40 – 60см., зброя давніх персів і скіфів.

Акрополь – укріплена частина давньогрецького міста; так зване верхнє місто, фортеця.

Анімізм – віра в існування в тілі людини її двійника – душі, від якої залежить її життя, фізіологічний і психологічний стан.

Антропогенез – 1) процес еволюційного формування людини;

2) розділ антропології, що вивчає походження людини.

Археологічна культура — сукупність археологічних пам'яток певної території і часу, що мають місцеві своєрідні особливості. Археологічна культура отримує назву за місцем першої знахідки або за певними визначальними ознаками, наприклад, за формою кераміки, обрядом поховання тощо. Дає змогу встановити рівень розвитку виробничих сил, культури, побуту того чи іншого народу або племені.

Варвари – назва, яку стародавні греки і римляни давали сусіднім з ними народам і племенам, усім чужинцям.

Волхви – серед народів Стародавнього Сходу “мудрі” люди, які володіли знаннями таємних сил природи, спілкувалися з богами і мали надприродні можливості.

Енеоліт (V — початок II тис. до н. е.) – ланка від кам’яного віку до віку металів, коли з’являються речі з міді – першого металу, опанованого людиною, але провідна роль у виготовленні знарядь праці належала каменю.

Ера – у перекладі з латинської мови – початковий момент літочислення.

Ієрогліфи – малюнкові писемні знаки (писали на папірусі, стінах храмів, саркофагах тощо).

Історичне джерело – це пам’ятки минулого, все те, що несе на собі залишки життя і діяльності людей, дає можливість відтворити історичні події (пам’ятки матеріальної культури, мови, писемності, звичаїв, обрядів тощо).

Колонізація — заселення незайманих земель або захоплення чужих територій із подальшим їхнім заселенням.

Магія – сукупність релігійних уявлень та обрядів, пов’язаних з вірою у надприродну силу, здатну чудодійно впливати на хід подій у житті людей.

Матріархат – соціальна організація первісного суспільства в період від верхнього палеоліту (40 – 35 тис. років тому) до розвиненого неоліту (12 – 6 тис. років тому), початковий етап розвитку організації.

Мезоліт (XI—VI тис. до н. є.) — середня кам'яна доба. Назва походить від грецьких слів mesos — середній, lithos — камінь.

Неоліт (VI — IV тис. до н. є.) — нова кам'яна доба. Назва походить від грецьких слів neos — новий та lithos — камінь.

Неолітична революція – процес переходу від традиційного привласнюючого господарства (мисливство, збиральництво, рибна ловля) до господарства виробничого (землеробство, скотарство). Хронологічні рамки неолітичної революції на терені України – VІ – ІІІ тис. до н.е.

Палеоліт (1 млн. pp. тому — XI тис. до н. є.) — найдавніший та найдовший період в історії людства. Назва походить від грецьких слів palaios — стародавній та lithos — камінь. Отже, палеоліт — це стародавня кам'яна доба.

Патріархат — епоха в розвитку первіснообщинного ладу. Для патріархату характерна керівна роль чоловіка в родинному, господарському та громадському житті. Існування патріархату збігалося з мідним, бронзовим, раннім залізним віком.

Первіснообщинний лад — перша в історії суспільно-економічна формація, що ґрунтувалася на колективній власності окремих общин на засоби виробництва та зрівняльному розподілі. Імовірно, виник близько двох мільйонів років тому, існував в окремих районах до V—VI тис. до н. є. Первіснообщинний лад поділяють на два періоди. Протягом першого періоду людина поступово виділилася з тваринного світу, створила найпростіші кам'яні знаряддя праці. Форма суспільно-економічних відносин — первісне людське стадо. Другий період — період родового ладу — був часом утвердження системи виробничих відносин первісного суспільства. Період поділяють на матріархат і патріархат.

Плем’я – форма об’єднання людей у великий колектив для вирішення виробничих та військових проблем на основі спільності мови та території проживання.

Політеїзм – віра в існування багатьох богів.

Ранній залізний вік – один із періодів розвитку людства за археологічною періодизацією. Відзначається розселенням індоєвропейців, технологічним переламом у виготовленні знарядь праці і зброї, виникненням перших державних утворень, періодом існування найяскравіших кочових утворень. На території України ця доба припадає на І тис. до н.е. – початок І тис. н.е. і хронологічно відповідає кіммерійському, скіфському та сарматському добам історії.

Релігія – духовний феномен, що постає як форма самовизначення людини у світі, виражає її віру в надприродне Начало – джерело буття всього існуючого, є засобом спілкування з ним, входження в його світ, причетності до нього.

Табу – ритуальна заборона на певну дію у первісному суспільстві.

Фетишизм – віра в здатність предметів та кісток тварин допомагати людині в житті та діяльності.

Цивілізація – будь-яка форма існування живих істот, наділених розумом; історичні типи культур, локалізованих у часі та просторі; рівень суспільного розвитку і матеріальної культури, досягнутий даним суспільством.

Язичництво – термін, який було введено богословами монотеїстичних релігій. Слугує для позначення релігійних вірувань, обрядів і свят, які було вироблено протягом віків до появи монотеїзму. До язичницьких вірувань відносять магію, фетишизм, анімізм, тотемізм тощо.

Лекція 2.