Українська СРР в умовах нової економічної політики.

Утвердження тоталітарного режиму (1929 – 1939 рр.).

Год.).

План лекції.

1. Процес входження УСРР до складу СРСР. Голод у південних губерніях УСРР.

2. Неп в УСРР.

3. Індустріалізація. «Суцільна колективізація» сільського господарства.

4. Форма і зміст українізації.

5. Голодомор 1933 р.

6. Наслідки політичних репресій 1930-х рр.

У результаті вивчення й засвоєння теми курсант (студент) повинен:

показувати на карті зміни в адміністративно-територіальному устрої УРСР у 1921 – 1929 рр.;

характеризувати складові непу, процес стабілізації економічного й соціального життя в Україні; національну, релігійну та церковну політику в Україні, «коренізації» та її наслідки, особливості розвитку української культури;

визначати причини та наслідки вступу УСРР в СРСР; причини та особливості впровадження непу в Україні; «коренізації», її вплив на суспільство та українську культуру; причини та наслідки Голодомору 1932 – 1933 рр.;

пояснювати взаємозв’язок між економічними перетвореннями та структурними змінами в суспільстві, масовими репресіями;

характеризувати сутність форсованої індустріалізації та насильницької колективізації.

 

Ключові дати до теми:

1921–1923 рр. – голод в Україні.

1922 р. – входження УСРР до складу СРСР.

1923 р. – початок політики «українізації».

1925 р. – завершення відбудови промисловості, курс на індустріалізацію країни.

1928 р. – «Шахтинська справа».

1929 р. – рік «великого перелому», початок суцільної колективізації.

1932–1933 рр. – Голодомор в Україні.

1934 р. – перенесення столиці України з Харкова до Києва.

1929 р. – утворення ОУН.

15 березня 1935 р. – проголошення незалежності Карпатської України.

1937 – 1939 рр. – «Великий терор».

Словник історичних термінів і понять до теми:

 

«Воєнний комунізм» – здійснювані більшовиками в 1917–1921рр. соціально-економічні перетворення на підконтрольний ним території колишньої Російської імперії. Ця політика передбачала: проведення повної націоналізації всіх підприємств, мілітаризацію праці, жорсткий централізм, введення продрозверстки, скасування товарно-грошових відносин, натуралізацію в оплаті праці, урівнення в розподілі матеріальних благ.

Автокефальна церква – православна церква, яка має цілковиту самостійність у розв'язанні організаційних і культових питань.

Голодомор – масовий, навмисно зорганізований радянською владою голод, що призвів до багатомільйонних людських втрат у сільській місцевості на території Української СРР та Кубані, переважну більшість населення якої становили українці. Викликаний свідомими і цілеспрямованими заходами вищого керівництва Радянського Союзу і Української СРР на чолі зі Сталіним, розрахованими на придушення українського національно-визвольного руху і фізичного знищення частини українських селян.

Депортація – примусове, за наказом органів державної влади, виселення осіб чи груп населення, а інколи й народів, із місць постійного проживання.

Закон про п’ять колосків – репресивний радянський закон часів Голодомору, який передбачав за розкрадання колгоспного і кооперативного майна «розстріл із конфіскацією всього майна і з заміною за пом'якшуючих обставин позбавленням свободи на термін не нижче 10 років з конфіскацією всього майна». Амністія заборонялась. На літо 1933 р. за цим законом було засуджено 150000 осіб. Зокрема, засуджували дітей, які намагалися знайти хоч якусь їжу.

Індустріалізація – це комплекс заходів з прискореного розвитку промисловості у період другої половини 20-х до кінця 30-х років. Здійснювана, головним чином, за рахунок перекачування коштів із сільського господарства: спочатку завдяки «ножицям цін» на промислову і сільськогосподарську продукцію, а після проголошення курсу на форсування індустріалізації (1929 р.) — шляхом продрозкладки. Особливістю радянської індустріалізації був пріоритетний розвиток важкої промисловості та воєнно-промислового комплексу.

Колективізація – створення великих колективних господарств на основі селянських дворів. Передбачалося, що результатом колективізації стане ріст виробництва сільськогосподарської продукції на 150% і знищення приватного господарства на селі (буржуазного елементу).

Лисенківщина – політична кампанія (сер. 30-х – поч.60-х рр. ХХ ст.) з переслідування групи генетиків. Вона включала у себе заперечення науки генетики та тимчасову заборону генетичних досліджень в СРСР. Кампанія отримала назву від Т. Д. Лисенка, який став її символом. У переносному значенні лисенківщина – це будь яке адміністративне переслідування вчених за їх політично «некоректні» наукові погляди.

Неп – нова економічна політика.

Пацифікація – репресивна акція, проведена польською владою у вересні-жовтні 1930 р. за наказом Юзефа Пілсудського, із застосуванням поліції та армії проти українського цивільного населення Галичини. Пацифікація була проведена у відповідь на «саботажну акцію» ОУН і супроводжувалась масовими арештами, побиттям людей, закриттям і руйнуванням українських установ в Галичині. Наслідком акції стала подальша значна радикалізація українського руху опору на західноукраїнських землях.

Правозахисник – у широкому розумінні це кожна людина, яка сповідує філософію верховенства прав людини.

Радянізація – насильницьке насаджування на певній території норм економічного, суспільно-політичного, культурного життя, що було характерним для тоталітарного Радянського Союзу.

Розкуркулення – операція експропріації селянських господарств у 30-ті роки XX ст., складова частина примусової колективізації. Формально спрямована проти найзаможніших селян, так званих куркулів, на практиці вилилась у репресії проти значної кількості середняків, які в Україні складали дві третини селян.

Русинство – громадський рух на Закарпатті представники якого вважали жителів краю окремим слов’янським народом.

Русофільство – мовно-літературна і суспільно-політична течія серед українського населення Галичини, Буковини і Закарпаття у 1819 – 1930-х рр. Обстоювала національно-культурну, а пізніше — державно-політичну єдність з російським народом і Росією.

Самостійники – учасники, прибічники національного руху, руху за незалежність своєї держави.

Стаханівський рух – масовий робітничий рух за підвищення продуктивності праці, досягнення високих виробничих показників започаткований у 1935 р. на Донбасі.

Українізація – політичне просування і впровадження елементів української мови та української культури, в різних сферах суспільного життя. У 20–30-х рр. була складовим елементом загальносоюзної кампанії коренізації.

Форсована індустріалізація – створення великого машинного виробництва, передусім важкої промисловості (енергетики, металургії, машинобудування, нафтохімії та інших базових галузей) прискореними темпами. Форсована індустріалізація проводилася в СРСР в кін. 20 – поч. 30-х рр. з метою подолання економічної відсталості, здобуття техніко-економічної незалежності СРСР, створення економічної бази для побудови комунізму, забезпечення всебічної обороноздатності СРСР й перетворення його на наймогутнішу державу світу. Індустріалізація здійснювалась на основі не реальних планів екстенсивним шляхом: не за рахунок новітньої техніки і технологій, а за рахунок будівництва великої кількості підприємств, збільшення кількості працюючих.

 

Лекція 8.