Основні становлення теорії Ф.Перлза

Ф.Перлз розробляв гештальт терапію, спираючись на практику, східну філософію, теорію поля та теорію гештальт психології. Концептуально гештальт терапія близька гуманістичній та екзистенціальної психології.

Гештальт підхід розташований на перетині:

· психоаналізу (Фрейд, Ференчі, Гроддек, Ранк, Адлер, Юнг, Райх, Хорні);

· гештальт теорії (фон Еренфельц, Вертгаймер, Коффка, Келер, Ґолдштє, Льовін, Зейгарник);

· психо-тілесних видів терапії райхіанского тлумачення;

· психодрами Моренно;

· напрямів, що працюють з уявою і сновидіннями, у тому числі фантазіями;

· феноменологічного та екзистенціального підходів (К’єркегор, Бретано, Ґуссерль, Хайдеґґер, Шелер, Ясперс, Бубер, Тілліх, Бінсванґер, Мінковський, Марсель, Сартр, Мерло-Понті);

· східній філософії дзен-буддизму.

Гештальт терапія фокусує увагу людини на усвідомленні процесів що протікають в «тут і тепер», в кожен момент сьогодення; гештальт терапія розвиває усвідомленість, відповідальность та відновлює здатніст до переживання своїх емоцій і відчуттів, поки дуже часто цензурованих західною культурою. Вона розвиває цілісний образ людини в п'яти сферах її життя: фізичній, емоційній, інтелектуальній, соціальній та духовній.

1-фізична. Включає всі аспекти матеріального та фізичного життя людини (матеріальне благополуччя, фізичне здоров'я, сексуальна зрілість).

2-емоційна. Сфера емоційних переживань, відчуття (любов, радість, смуток, захоплення.) здатність до їх виразу та розуміння.

3-раціональна. Здібності до раціонального мислення, планування, аналізу, здібності до творчості, уміння передбачати та створювати себе, навколишній світ.

4-соціальна. Відносини з іншими людьми, (друзями, колегами, близькими) культурне оточення, весь комплекс соціальних відносин людини.

5-духовна. Місце та знання людини про саму себе, навколишній космос. Знання законів життя, духовні цінності та сенси, на які опирається людина.

Значний вплив на гештальт терапію зробила доктрина буддиста. Обидва підкреслюють важливість осмисленого життя в сьогоденні. У обох, усвідомлення є основним засобом, сприяючим зміні. Перлз стверджував, що наш ворог, не несвідоме, а свідомий розум. Будда також указував, що саме свідомий розум схильний до пристрастей і чіпляється за помилкову ідею відособленого «Я».

Гештальт підхід сприяє встановленню справжнього контакту між людьми, розвитку творчого пристосування кожної унікальної людини до навколишнього середовища, простіше кажучи, до її власного життя, а також усвідомлення тих внутрішніх механізмів, які дуже часто штовхають нас на повторення стереотипів в поведінці. Він виявляє наші процеси блокування або зриви в циклі задоволення наших потреб, знімає маски з уникнень, страхів, заборон та ілюзій.

Гештальт підхід прагне не просто до пояснення причин наших труднощів, а до дослідження нових шляхів їх вирішення. Не просто відповідає на питання «Чому це у мене так відбувається?», а вважає за краще мобілізуючу зміну питання: «Як я можу це змінити?»

Відомий гештальт терапевт Серж Ґінґер в своїй книзі «Гештальт – терапія контакту» описує гештальт підхід таким чином: «Важливе не те, що з мене зробили, а те, що я сам роблю з тим, що з мене зробили».

Звичайно ж, гештальт не заперечує ні вантажу спадковості, ні досвіду отриманого в ранньому дитинстві, як втім, не зменшує значення культурного тиску соціального оточення. Проте, гештальт підхід націлює, швидше, на пошуки внутрішньої гармонії свого глобального буття в світі з метою виявлення та зміцнення свого власного простору свободи, розвитку свого власного оригінального стилю життя.

Гештальт заохочує людину плисти вперед, тримаючись свого власного потоку, а не виснажуватися, прагнучи подолати його: виявляти глибинні течії усередині самої себе, використовувати змінні вітри свого оточення, усвідомлювати, хто вона є насправді, щоб пройти саме по тій дорозі, яку обрала вона сама.

Я (не) люблю гештальт:

· за ясність, розуміння;

· за безглуздя слів і важливість дії;

· за ухвалення своєї самоти;

· за очевидність простих речей;

· за те, що все проходить і ніщо не гарантоване навіки;

· за те, що тепер приймаю себе всього;

· за те, що я зовсім не думаю про те, що думають про мене інші, не катастрофа те, що вони зовсім про мене не думають;

· за те, що бачу та чую тепер більше, ніж треба для звичайного спілкування;

· за те, що навколо виявляється дуже багато хороших людей;

· за те, що любов і тепло інших людей мені як раніше потрібні, вже із цього приводу себе не обдуриш;

· за те, що світ став не так красивий, як в моїй уяві, але парадоксально прекрасний;

· за розуміння того, що мало того, що цей світ не такий, як мені б хотілося, так це він ще не зміниться, а отже;

· за все, що я в цьому житті недоотримаю - відповідати буду я, а деколи так не хочеться нести відповідальність за власне життя.

Як вже згадувалося в розділі про історію гештальт терапії, теорія її була запозичена Ф. Перлзом з філософських і психологічних напрямів, що розвивалися у той час. У її основу були покладені наступні положення:

· Природа людини. Необхідність визнати наші первинні умови існування, а також «приливи» і «відливи» природних імпульсів.

· Поле «організм-середовище». Суттю цього поля «організм-середовище» є цілісність. Це не просто Світ, а світ, який створює людина.

· Саморегуляція. З поняття поля «організм-середовище» слідує, що організм «людини-тварини» здатний до саморегуляції. І контакт між організмом та навколишнім середовищем – «первинна проста реальність».

· Контакт і межа контакту. Сюди можна віднести ті різноманітні способи, якими фізіологічні механізми діють на те, що не фізіологічне (навколишнє середовище), тобто стають психологічними в процесі контакту. Контакт на думку гештальтистів завжди припускає наявність зовнішнього об'єкту. Будь-який контакт – це творче пристосування організму до навколишнього середовища, за допомогою якого він встановлює свою відмінність, асимілюючи її, тим самим підтримує її відмінність.

· Творче пристосування – процес взаємодії потреб організму з можливостями навколишнього середовища. Творчість тут необхідна для ухвалення нових рішень, створення нових конфігурацій, виходячи з тих засобів, які в даний момент надаються навколишнім середовищем.

· Домінантність гештальта. Фігуру, що виділяється з фону (навколишнього середовища), що залишається з ним зв'язаною, ми називаємо Гештальтом. Мета гештальт терапії - супроводжувати та відновлювати нашу здатність управляти фігурами, будувати фігури в адекватному зв'язку з фоном.

· Усвідомлення. «Awareness» – негайне усвідомлення, така форма усвідомлення, яка є одночасно і руховою, і сенсорною, тобто інтегруюча сукупність всіх показників поля. Терапевт допомагає людині відновити безперервність усвідомлення від хвилини до хвилини.

· Побудова - руйнування гештальтів («цикл контакту») процес постійний. Вгамувавши голод, людина починає задовольняти свої потреби в безпеці, здоров'ї, любові, кар'єрному зростанні, тощо. Особа, що знаходиться в скрутному положенні, втратила здібність до побудови та руйнування гештальтів. Як приклад можна привести стереотипи, нав'язані нам соціальним середовищем, сім'єю, культурою, «так повинно бути».

Цикл контакту складається з 4-х фаз: передконтакту, контакту, фінального контакту, контакту посту. На стадії передконтакту з'ясовуються потреби людини, тобто основна фігура, з якою працюватиме клієнт (найбільш актуальна потреба організму, суть ситуації). При контакті людина, використовуючи виникле збудження (оскільки актуальна ситуація несе в собі багато енергії), може звернутися до навколишнього середовища для отримання можливості задовольнити свої потреби, тобто експериментує. На цій стадії відбувається свідомий вибір «мені це підходить», «ні, це не мій шлях». При фінальному контакті відбувається ухвалення людиною нової вибраної фігури, тобто людина та вибраний об'єкт стають на якусь мить нероздільними. На стадії контакту посту відбувається асиміляція отриманого нового досвіду. Актуальна фігура втрачає свою енергію і стає неактуальною.

Основні принципи гештальт-терапії, які визначають ефективність терапевтичної роботи:

· «Тут і тепер». Найбільш значущим є те, що відбувається тут і тепер.

· «Усвідомлення відносин терапевт-клієнт». У відносинах з терапевтом клієнт поводиться так, як він поводиться в звичайному житті, взаємодіє так само, як і з іншими людьми.

· «Розподіл відповідальності на зміни». Дуже важливо, коли клієнт усвідомлює, що він сам «господар» своїх проблем, лише він може їх подолати.

· «Баланс фрустрації та підтримки». І, хоча терапевт створює для клієнта максимально безпечну ситуацію та надає йому постійно підтримку, достатню для прояву нових форм поведінки, він також «чинить перешкоди» (фруструє клієнта) при спробах діяти «старим» способом, що «вижив себе».

· «Робота з опорами» тобто механізмами переривання людиною контакту або механізм уникнення контакту з травмуючими ситуаціями.

· «Робота з функціями «self». Поняття «self» ввів П. Гудмен, визначивши його «як безперервний процес творчої адаптації людини до свого внутрішнього середовища та навколишнього світу». Під «self» розуміється не просто «буття» людини, а його «буття в світі», яке змінюється залежно від виникаючих ситуацій, тобто індивідуальний спосіб прояву у контакті з навколишнім середовищем, який «є силою контакту, що діє, з сьогоденням, в якому відбувається наше творче пристосування» (Д. Латнер). «Self» має три функції id, ego, personality.

Функція id пов'язана з внутрішніми життєво важливими потребами людини, особливо, з їх тілесними проявами. Порушення цієї функції призводить до психозу, коли людина не відчуває холоду, оскільки порушені його відчуття – «датчики», за допомогою яких він отримує інформацію про навколишнє середовище.

Функція ego - активна функція вибору або свідомої відмови. Порушення цієї функції виявляється у виникненні механізмів захисту або опору, що призводить до неправильного вибору в різних ситуаціях. Невроз є наслідком порушення функції ego.

Функція personality - уявлення суб'єкта про самого себе, його власний образ. Порушення функції особи також приводить до неврозу.

 

Розділ 2