Джерела господарського (підприємницького) права.

Джерела права (форми права) – способи виразу існування юридичних норм.

Види джерел права:

1. юридична доктрина – наукові правові ідеї, принципи, теорії, що концептуально сформовані та містяться в працях та усних промовах учених-юристів, офіційно визнані у вигляді загальнообов'язкових положень (норм) для здійснення юридичної практики;

2. нормативно-правовий акт – спеціально прийнятий компетентними органами законодавчої та виконавчої влади правотворчий документ, за посередництвом якого до системи господарського права вводяться господарсько-правові норми та який містить самі ці норми: Конституція та інші закони України, Господарський кодекс постанови Верховної Ради України, укази Президента України, локальні нормативні акти, декрети й постанови Кабінету Міністрів України, відомчі нормативні акти, інші нормативні акти;

3. правовий звичай – правила поведінки, що історично склалися й отримали офіційне визнання та забезпечення державним примусом;

4. нормативний договір – згода двох чи декількох суб'єктів, що встановлюють права та обов'язки як загальні правила поведінки на майбутній (невизначений) час для невизначеного кола суб'єктів:

o внутрішньодержавні договори (типові договори, типові статути, "формуляри", установчі договори про здійснення господарських товариств, статути господарських товариств і та ін.);

o міждержавні (міжнародні) нормативні договори (угоди, конвенції, пакти та ін.);

5. юридичний прецедент – рішення в конкретній справі суду чи адміністративного органу, яке відтворило норму для вирішення майбутніх аналогічних справ

 

Види та правовий статус суб'єктів підприємницької діяльності Суб'єкти підприємництва. Відповідно до ст. 2 Закону України "Про

підприємництво" суб'єктами підприємницької діяльності (підприємцями)

можуть бути:

громадяни України, інших держав, не обмежені законом у правоздатності

або дієздатності; юридичні особи всіх форм власності, встановлених Законом України "Про власність".

Не допускається заняття підприємницькою діяльністю таких категорій

громадян: військовослужбовців, службових осіб органів прокуратури, суду,

державної безпеки, внутрішніх справ, арбітражного суду, державного

нотаріату, а також органів державної влади і управління, які покликані

здійснювати контроль за діяльністю підприємств. Законом України "Про

державну службу" від 16 грудня 1993 р. та ст. 5 Закону України "Про

боротьбу з корупцією" від 5 жовтня 1995 р. державним службовцям або

іншим особам, уповноваженим на виконання функцій держави, заборонено

займатися підприємницькою діяльністю безпосередньо, через посередників

або підставних осіб, входити самостійно, через представника або

підставних осіб до складу правління чи інших виконавчих органів підприємств, кредитно-фінансових установ, господарських товариств тощо, організацій, спілок, об'єднань кооперативів, що здійснюють підприємницьку діяльність.

6 Суб'єкти підприємницької діяльності без створення юридичної особи суб’єктами підприємницької діяльності можуть бути не тільки юридичні, а й фізичні особи — громадяни України, а також громадяни інших держав, не обмежені законом у правоздатності або дієздатності.

Фізична особа, яка має намір провадити підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, подає до органу державної реєстрації реєстраційну картку за встановленим зразком, яка є одночасно заявою про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності, та ряд інших документів, передбачених нормативними актами України.

Суб’єкт підприємницької діяльності без створення юридичної особи має право відкрити рахунок у будь-якому банку України та інших державах за згодою цих банків у порядку, встановленому НБУ. Підставою для відкриття рахунка є свідоцтво про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності та копія документа, що підтверджує взяття його на облік у державному податковому органі.

Фінансування. Власний капітал приватного підприємця формується виключно за рахунок його приватного майна. Основним джерелом його збільшення є внутрішнє фінансування, зокрема невикористаний для споживання прибуток. Кредитні рамки приватного підприємця обмежуються величиною приватного майна, яке він може надати як кредитне забезпечення.

Відповідальність і банкрутство. Приватний підприємець відповідає за боргами суб’єкта господарювання, власником якого він є, всім своїм майном, окрім майна, на яке згідно з цивільним процесуальним законодавством не може бути звернено стягнення. Одночасно з прийняттям заяви про порушення справи щодо банкрутства підприємця господарський суд приймає рішення про накладення арешту на його майно, яке включається до складу ліквідаційної маси у разі оголошення підприємця банкрутом. Загальна вартість майна громадянина-підприємця, яка може бути виключена зі складу ліквідаційної маси, не може перевищувати 2 тис. грн. Приватне майно підприємця підлягає реалізації судовим виконавцем на основі виконавчого листа про звернення стягнення на майно та постанови суду про визнання боржника банкрутом. У разі необхідності суд може призначити сліквідатора. Кошти, отримані від реалізації майна, вносяться на депозитний рахунок відповідної нотаріальної контори. За заявою кредиторів господарський суд може визнати недійсними угоди підприємця, пов’язані з відчуженням його майна заінтересованим особам протягом року до порушення справи про банкрутство. У разі визнання громадянина-підприємця банкрутом за заявою кредитора протягом п’яти років після завершення розрахунків з кредиторами (у разі недостатності коштів) підприємець не звільняється від подальшого виконання вимог кредиторів.

 

7. Правова регламентація заборон для громадян щодо можливостей зайняття підприємницькою діяльністю. Iснують обмеж 2 рiвнiв. 1р -забороняеться займатися дiяльнiстю всiм особам указаним в законодавствi: дiяльнiсть пов’язана з обiгом наркотичних засобiв, психотропних речовин, виготовленням та реалiзацiею вiйськовоi зброi та боеприпасiв до неi, вибухових речовин, видобуванням бурштину. 2 р- здiйснюеться зi спецiальнлго дозволу держави (лiцензii):пошук та експлуатацiя родовищ корисних копалин; виготовлення та реалiзацiя медикаментiв та хiмiчних речовин; виготовлення пива та вина, тютюнових виробiв; медична, ветеринарна, юридична практика; виготовлення ц п, грошових знакiв та знакiв поштовоi оплати; аудиторська, страхова дiяльнiсть; обробка поштовоi кореспонденцii; використання радiочастот; виготовлення печаток i штампiв тощо. Лiцензii видаються Каб Мiном Укр або уповноваженим ним органом у строк не бiльше 30 днiв з дня одержаання заяви. Вiдмова у видачi лiцензii видаеться у той же строк у письмовiй формi. Спори про вiдмову видати дозвiл (лiцензiю) розглядае суд або арбiтражний суд.