Організація Об’єднаних Націй (United Nations Organization) організована в 1945 р. для укріплення конструктивного міжнародного співробітництва, а також залагодження конфліктів між країнами. Серед питань, якими займається ООН є: дотримання прав людини, захист навколишнього середовища, боротьба з голодом і епідеміями, а також ряд інших важливих, загальнолюдських проблем.
Генеральна асамблея – це один з найважливіших керівних органів ООН, який має найширші повноваження. В його склад входять всі держави-члени ООН.
Рада Безпеки ООН убезпечує міжнародний мир і безпеку. У склад Ради Безпеки ООН входять 15 країн-учасниць. Всі рішення Ради приймаються одноголосно і є обов’язковими до виконання.
Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) (англ. World Health Organization (WHO)) – спеціалізована установа Організації Об'єднаних Націй. У 1945 р. на Конференції у м. Сан-Франциско було ухвалене рішення щодо створення міжнародної організації з питань охорони здоров'я. У 1946 р. Міжнародна конференція охорони здоров'я, яка проходила у Нью-Йорку, схвалила Статут Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ). День набуття чинності Статуту ВООЗ – 7 квітня 1948 р. – вважається Днем заснування цієї організації і щорічно відзначається як Всесвітній день здоров'я. До складу ВООЗ входить 193 країни.
Штаб-квартира розташована у Женеві (Швейцарія). Всесвітня асамблея охорони здоров'я (ВАОЗ) - вищий керівний орган ВООЗ.
Україна – член ВООЗ з 1948 р. З 1950 по 1991 рр. – період неактивного членства, а з 1992 р. Україна поновила своє членство у цій організації.
Головною метою ВООЗ є сприяння забезпеченню охорони здоров'я населення усіх країн світу. Текст Статуту ВООЗ можна коротко сформулювати як «Право на здоров'я». ВООЗ координує міжнародне співробітництво з метою розвитку й удосконалення систем охорони здоров'я, викорінення інфекційних захворювань, впровадження загальної імунізації, боротьби з поширенням СНІДу, координації фармацевтичної діяльності країн-членів тощо.
Функції ВООЗ поділяються на дві категорії: нормативна діяльність (здійснюється переважно штаб-квартирою) та технічне співробітництво (здійснюється регіональними та країновими бюро).
Дитячий Фонд ООН (ЮНІСЕФ) в Україні відкрив своє представництво у Києві у 1997 р. З того часу агентство, що опікується дітьми, працює над покращенням життя дітей та сімей на всій території України.
Стратегічні результати, що мають бути досягнуті до кінця 2010 р., включають створення системи моніторингу прав дітей, яка впливає на політику на національному та місцевому рівнях. Стратегії, стандарти, норми, а також бюджети повинні розроблятися та прийматися у найкращих інтересах дітей. Уся молодь повинна мати можливість захищати себе від інфікування ВІЛ/СНІДом. Крім того, найбільш уразливі та маргінальні діти, молодь і жінки повинні мати покращене та стале захисне середовище. ЮНІСЕФ має в Україні чотири програми.
Програма Адвокація, інформаційна та соціальна політика зосереджується на питаннях дотримання прав дитини і перетворення їх на пріоритетний напрямок для держави і суспільства. Програма передбачає створення багаторівневої системи моніторингу дотримання прав дитини для збору та аналізу різноманітних даних з метою впливу на державну політику.
Стратегічною метою Програми ВІЛ/СНІД – діти і молодь є привернення уваги програм і стратегій профілактики ВІЛ/СНІДу, а також сприяння розвитку потенціалу уряду та громадянського суспільства України щодо призупинення та спрямування поширення в зворотному напрямку епідемії ВІЛ серед дітей. ЮНІСЕФ докладає зусилля для розширення доступу молоді до інформації, відповідних навичок і послуг з тим, щоб зменшити їхню вразливість до ВІЛ. Діти та молоді люди, які живуть з ВІЛ/СНІДом, повинні мати доступ до більш якісного догляду і відчувати менше дискримінації у своєму житті.
Програма Здоров’я і розвиток дитини має на меті зменшення рівня дитячої та материнської смертності шляхом створення лікарень, дружніх до дитини, покращення родинних практик догляду за дитиною, підтримка грудного вигодовування, усунення захворювань, спричинених дефіцитом йоду. Особлива увага повинна бути спрямована на дітей з сільських місцевостей та найбідніших громад.
Пріоритетами Програми З ахисту дитини є забезпечення захисту дітей від домашнього та інституційного насильства і жорстокого поводження; трансформація системи державної допомоги з акцентом на родинний догляд і піклування; створення механізмів національної політики у підтримку найбільш уразливих дітей, включаючи ВІЛ-інфікованих дітей; розвиток системи відновлювального правосуддя у справах неповнолітніх.
Організація Північноатлантичного договору або Північноатлантичний Альянс – НАТО (N orth A tlantic T reaty O rganisation) – міжнародна політично-військова організація, створена 4 квітня1949 р. Головним принципом організації є система колективної оборони, тобто спільних організованих дій всіх її членів у відповідь на атаку з боку зовнішньої сторони.
НАТО - це міжурядова організація, у якій усі держави-члени повною мірою зберігають суверенність і незалежність. На сучасному етапі зусилля Альянсу спрямовані, передусім, на підтримку міжнародного миру й безпеки, протидію новим викликам і загрозам, гарантування стабільності й добробуту її країн-членів.
Головним принципом діяльності Організації є загальне визнання суверенними державами необхідності співпрацювати на основі неподільності безпеки його членів. Альянс дає можливість досягти індивідуальних власних цілей в питаннях національної безпеки через колективні зусилля.
Діяльність НАТО зосереджена на таких основних напрямках:
- здійснення миротворчих операцій з метою врегулювання конфліктів та забезпечення пост-конфліктного будівництва;
- боротьба з міжнародним тероризмом, розповсюдженням зброї масового знищення, нелегальним обігом наркотичних речовин, торгівлею людьми, незаконним відмиванням грошей;
- впровадження міжнародних освітніх та наукових програм;
- надання гуманітарної допомоги країнам, постраждалим від стихійних лих та техногенних катастроф;
- сприяння демократичному розвитку країн, забезпеченню дотримання основоположних прав людини, боротьбі з корупцією, ефективному функціонуванню механізмів державного управління.
Співробітництво України з НАТО здійснюється в рамках програми Партнерство заради миру у сфері планування та реагування на надзвичайні ситуації цивільного характеру. Однією з найпомітніших ініціатив НАТО в цивільній сфері є відкриття у червні 1998 р. Євроатлантичного центру координації реагування на катастрофи. Завдяки діяльності цього Центру оперативну допомогу міжнародного співтовариства змогли отримати жертви повеней в Україні на Закарпатті в 1998 та 2001 рр. Не менш важливим елементом цивільної діяльності НАТО є її наукова програма “Безпека через науку”, яка почала реалізовуватись на початку 2004 р. Серед програм в Україні є проекти розробки унікального генератора рентгенівського випромінювання на основі зворотного комптонівського розсіювання, створення легкого та прозорого особового захисного обладнання, створення мобільного заводу для утилізації та переробки ракетного палива. В рамках Ініціативи з навколишнього середовища та безпеки Україна є учасником проекту з моніторингу в режимі реального часу стану річок Прут та Дністер, на яких встановлено 4 автоматичних станції стану якості та кількості води.
Контрольні запитання
1. Основні законодавчі та нормативні акти, що регламентують безпеку життєдіяльності?
2. Система правового захисту та нагляду за дотриманням правової безпеки?
3. Відповідальність за порушення законодавства.
4. Законодавчі акти міжнародного права.
5. Міжнародні організації, які займаються питаннями безпеки та здоров’я людини
Рекомендована література
1. Бакка М.Т., Мельничук А.С., Сівко В.І. Охорона і безпека життєдіяльності людини: Конспект лекцій. – Житомир: Льонок, 1995.
2. Желібо Є.П., Заверуха Н.М., Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності: Навч. посіб. / За ред. Є.П. Желібо. 4-е вид. – К.: Каравела, 2005. – 344 с.
