Реформаторська діяльність князів у зміцненні Київської Русі

1.Реформи Ольги.

· Упорядкувала збір данини:встановила устави(порядок збору данини)та погости(місця для збору данини(полюддя))

· Податки розділені на власне князівські та держанві

1.Реформи Володимира Великого.

Однією з найголовніших проблем, які довелося розв’язувати князю Володимирові, була консолідація давньоруських (українських) земель. За умов становлення Київської держави влада великого (київського) князя ще була не настільки сильною, щоб контролювати місцевих керівників. Тому вожді й князі – місцева знать – були фактично необмеженими правителями: привласнювали данину та неохоче виконували накази київського князя. До того ж слабкі політичні та економічні зв’язки, географічна віддаленість від Києва та бездоріжжя сприяли послабленню центральної влади.

Володимир рішуче розпочав реформи державного устрою:

· Щоб приборкати місцеву знать, яка прагнула бути незалежною, у кінці 80-хрр. Володимир послав дванадцять своїх синів і вірних дружинників до різних міст Київської Русі,

· Першим з українських князів Володимир почав карбувати срібні й золоті монети на зразок візантійських (до цього на Русі ходили срібні злитки певної форми – гривні). На монетах були зображені образи Христа й князя Володимира та його монограма – знак «тризуб».

· Для посилення своєї влади та влади бояр і знатних дружинників він удосконалив і доповнив попередній кодекс – «Закон Руський». Особливо князь дбав про «Статут земляний», у якому йшлося про вироблення закону, що врегулював правові відносини в тогочасному суспільстві.

· Велику увагу приділив будівництву столиці Русі – Києву, щоб наочно довести силу великокнязівської влади. У місті збудували фортецю, високі земляні вали – зовнішню лінію оборони – названі в народі «змійовими валами».

· За час свого правління Володимир Великий розширив кордони Київської Русі:, повернув захоплені ним давні міста Перемишль, Белз, Волинь, Холм і наклав на поляків данину;у 982 і 984 рр. відновив владу Києва над землями радимичів і в’ятичів;здійснив успішний похід проти волзьких болгар

· Одним з головних напрямків зовнішньої політики Володимира був захист південних кордонів держави від печенігів, що кочували на той час між Дунаєм та Уралом. Для цього побудували «гради» на берегах річок.

· Для утворення сильної, єдиної держави потрібна була державна релігія. 988 рік вважається початком запровадження християнської релігії. Частина населення Русі чинила опір нововведенням і деякий час лишалася відданою вірі своїх батьків і дідів. Тому християнство на Русі запроваджували примусово..Щоб закріпити нову релігію, князь наказав будувати церкви й ставити їх на тих місцях, де раніше стояли ідоли (язичницькі боги).

· Головною причиною прийняття візантійського різновиду християнства в Київській Русі стало те, що ця релігійна практика освячувала княжу владу й усебічно відстоювала княжу владу й усебічно відстоювала її авторитет (на відміну від римської, яка в середньовіччі боронила зверхність духовної влади над світською).

З прийняттям християнства Володимир перетворився на могутнього державо творця, який мав рівноправні зв’язки з багатьма країнами Європи. Своїх дітей Володимир одружив з членами родин західноєвропейських володарів: старший син Святополк одружився з дочкою польського князя Болеслава Хороброго, Ярослав – з дочкою короля Швеції Олафа Інгігердою –Іриною, дочка Премислава була одружена з угорським королем Ладиславом Лисим, друга – з чеським королем Болеславим Рудим, третя – Марія-Доброніга - з Казиміром Обновителем, королем Польщі. Шлюб Володимира з Анною зв’язав його не лише з візантійськими, а також з німецькими цісерями.

2. Реформи Ярослава Мудрого

Ярослав Мудрий, син Володимира проводив активну зовнішню і внутрішню політику, Часи князювання Ярослава Мудрого вважають періодом найбільшого піднесення Київської держави; із цим князем пов’язують розквіт культури, писемності й наукових знань.

· У налагодженні зовнішніх зв’язків з різними країнами Ярослав віддавав перевагу дипломатичним методам.

· Зростанню політичної та економічної могутності Київської Русі сприяло укладання шлюбів з монархічними династіями Європи. Сам Ярослав був одружений з Інгігердою – дочкою шведського короля; його донька Єлизавета одружилася з Гарольдом Сміливим, норвезьким королевичем; Анна - з французьким королем Генріхом І; Анастасія – з угорським королем Андрієм. Династичні шлюби Ярославових синів зміцнили союзи Руської держави з німецькими князівствами. Тому не дивно, що історики часто називають Ярослава «тестем Європи».

· За Ярослава Мудрого почалося велике будівництво в Києві. Частину міста обнесли високими валами (Ярославові вали) з трьома брамами (Лядські, Львівські та Золоті ворота). Головний в’їзд у місто, як у Константинополі, з яким змагався Київ, мав назву «Золоті ворота».

· За тогочасним звичаєм на честь князя в мітсі зведено монастирі св.Георгія та Ірини Головним храмом Давньоруської держави за часі Ярослава Мудрого був Софійський собор, який на сьогодні є найвизначнішою пам’яткою візантійського мистецтва в Україні. Так поступово виникло «місто Ярослава», яке за площею в кілька разів перевищувало «місто Володимира»

· За часів Ярослава Мудрого розвивалася культура Київської Русі, а саме, монументальний живопис. Софійські фрески й мозаїки не мають рівних серед подібних робіт періоду раннього середньовіччя.Серед багатьох фрескових композицій, що збереглися в Київській Софії, найбільшу цінність становить зображення сім’ї Ярослава Мудрого, музикантів.

· За часів Ярослава Мудрого на Русі з’явилася перекладна література. Побачили сівт руські переклади античних творів Есхіла, Софокла, Сократа, Платона, Піфагора. Справжньою подією стали оригінальний переклад Біблії Книги створювали писці та переписувачі, які здебільшого були священиками та ченцями. Ярослав Мудрий заснував у Києві першу бібліотеку, одну з найбільших у Європі,

· Ярослав Мудрий багато уваги приділяв освіті. Перші школи, які в Київській Русі з’явилися з прийняттям християнства, створювалися при церквах і монастирях.Дітей навчали письма, читання, церковного співу та етики.

· На добу Ярослава Мудрого припадає створення рукописного зведення законів Київської Русі – «Руської правди». За часів Ярославичів цей збірник, змінений та доповнений, отримав назву «Правда Ярославичів».Урегульовувала тогочасні відносини;Зміцнювала князівську владу;Розв’язувала питання власності;Установлювала відповідальність за злочин