Завдання психолого-педагогічної діагностики порушень розвитку в дітей

Як уже вказувалося, психодиагностика порушеного розвитку повинна здійснюватися в три етапи:

· 1) скрининг-діагностика;

· 2) диференціальна діагностика;

· 3) поглиблене психолого-педагогічне вивчання ребенка з метою розробки индивидуально-коррекционной програми.

На кожному етапі є свої специфічні завдання й з кожним етапом зв'язане коло проблем, що характеризують стан сучасної психодиагностики.

 

Основними завданнями скрининг- діагностики є своєчасне виявлення дітей з різними відхиленнями й порушеннями психічного розвитку в популяції, у тому числі й в умовах масових освітніх установ, зразкове визначення спектра психолого-педагогічних проблем розвитку ребенка.

Крім того, скрининг-діагностика дозволяє вирішувати завдання, пов'язані з оцінкою якості навчання й виховання дітей в освітній установі: виявляти недоліки виховно-освітнього процесу в конкретній освітній установі, а також недоліки тієї або іншої програми навчання й виховання дітей.

Проблема організації й проведення скрининг-діагностики в цей час вирішується по-різному. На практиці зустрічається кілька варіантів. Наприклад, педагоги, зштовхнувшись у своїй роботі із труднощами в навчанні й вихованні ребенка, які викликані якимись його особливостями, звертаються із запитом до психолога освітньої установи дати оцінку цим особливостям і розробити відповідні рекомендації до роботи з таким ребенком.

В іншому випадку батьки звертаються із запитом до психолога: дати оцінку особливостей поводження або труднощів у вихованні ребенка й рекомендації із проведення виховно-освітніх заходів. Варто підкреслити, що таких обігів значно більше у відношенні дітей старшого дошкільного віку, тому що саме цей вік розглядається як "підготовчий" до школи, і батьки починають зауважувати, що в ребенка є ті або інші проблеми психологічного плану.

І, нарешті, виявлення дітей із проблемами в розвитку може здійснюватися за результатами спеціально організованого скрининг-обследования. За формою проведення скрининг-обстеження може бути індивідуальним або груповим. Цей підхід найбільше відповідає сучасним вимогам до виявлення дітей з порушеннями розвитку, але, на жаль, використовується нечасто.

Використовуваний при скрининге набір методик не завжди відповідає завданням скринингового дослідження, професійна підготовка педагогів-психологів звичайно буває недостатньої для кваліфікації порушення розвитку. Провідної сьогодні залишається скрининговая діагностика "по обігу", що не дає можливості забезпечити всебічне вивчення особливостей кожного ребенка й зробити психологічну й педагогічну допомогу тим дітям, які в ній бідують. Таким чином, існує ряд проблем, що характеризують сучасний стан скрининг-диагностики.

1. Незважаючи на велику кількість різних методик, застосовуваних при обстеженні дітей, існує явна недостатність науково обґрунтованого й апробованого діагностичного інструментарію для застосування в скрининг-обстеженнях. Особливо це стосується скрининговых обстежень дітей перших 3 років життя.

2. При розробці скрининг-діагностики дуже складної є розробка системи критеріїв, по яких можливе розмежування дітей раннього й дошкільного віку з нормальним темпом психічного розвитку й нужденних у психолого-педагогічній і медико-соціальній допомозі.

3. Важливою проблемою при проведенні скрининг-обстеження є емоційний стан і особистісні особливості випробуваних. Мотивація співробітництва, реакції на успіх і невдачу, самопочуття, негативний минулий досвід і т.д. істотно впливають на якість виконання завдань. Це створює істотні труднощі, оскільки обмеженість у часі при скрининг-дослідженні може не дати можливості одержати необхідну інформацію.

Диференціальна діагностика спрямована на визначення типу порушеного розвитку, саме по її результатах визначається напрямок навчання ребенка і його організаційні форми. Завдання диференціальної діагностики наступні:

· - розмежування ступеня й характеру порушень розумового, мовного й емоційного розвитку ребенка;

· - виявлення первинного й вторинного порушень і системний аналіз структури порушення;

· - оцінка особливостей порушень психічного розвитку при вадах зору, слуху, опорно-рухового апарата;

· - визначення й обґрунтування педагогічного прогнозу.

На підставі цих даних визначаються тип освітньої установи, програма навчання, організація коррекцинно-педагогічного процесу. Диференціальна діагностика здійснюється психолого-медико-педагогічною комісією. Група фахівців, що проводять діагностику, реалізує комплексний підхід до вивчення ребенка із проблемами в розвитку. Рішення за підсумками діагностики приймається колегіально. Робота будується по певній системі з урахуванням індивідуальних особливостей дитини (організація й зміст діяльності ПМПК докладно представлені в главі 8).

У цей час існує коло проблем, пов'язаних з диференціальною діагностикою порушеного розвитку.

Відомо, що подібні психологічні особливості спостерігаються в дітей з різними типами (категоріями) порушеного розвитку. Наприклад, недоліки мовного розвитку або знижена навченість характеризують практично всіх дітей з порушеннями розвитку. Специфічних особливостей, що визначають кожний тип порушеного розвитку, які й можуть служити критеріями диференціальної діагностики, відомо значно менше (В.И. Лубовский). Це зв'язано й із закономірностями аномального розвитку, і з тим, що в спеціальній психології на сьогоднішній день недостатньо наукових досліджень порівняльного характеру. Здійснення таких наукових розробок дозволило б істотно розширити можливості диференціальної діагностики.

Інша проблема пов'язана із практичною діяльністю ПМПК. Сьогодні не вирішені багато питань організаційного характеру, зокрема створення мережі постійно діючих діагностичних установ, питання кадрового забезпечення, ряд методологічних і термінологічних проблем.

Із числа методологічних проблем варто особливо виділити проблему розробки ефективних і надійних методик, що дозволяють виконувати якісно-кількісний аналіз результатів психодиагностического вивчення ребенка з метою диференціальної діагностики.

З термінологічних проблем найважливішої є проблема чіткого розмежування психолого-педагогічної й медичної термінології, визначення місця медичного й психолого-педагогічного діагнозу в діяльності ПМПК.

Поглиблене психолого-педагогічне вивчання дітей з порушенням розвитку ставить своєю метою розробку програм корекції на підставі результатів діагностики. Таке вивчення вимагає часу й проводиться в основному в освітньому, а іноді в консультативній установі. Конкретні завдання такого вивчення, як правило, різноманітні й специфічні для різних вікових етапів. Серед них можна виділити такі, як:

· - виявлення індивідуальних психолого-педагогічних особливостей ребенка;

· - розробка індивідуальних коррекционных програм розвитку й навчання;

· - визначення умов виховання ребенка, специфіка внутрісімейних відносин;

· - допомога в ситуаціях з утрудненнями в навчанні;

· - професійне консультування й професійна орієнтація підлітків;

· - рішення проблем соціально-емоційного плану.

При рішенні цих завдань істотну роль грає сполучення методів психологічної діагностики (експеримент, тести, проективні методики) зі спеціально організованим спостереженням і аналізом продуктів навчальної діяльності й творчості дітей і підлітків. Варто підкреслити, що дотепер більшість фахівців в області психодиагностики орієнтовані

в основному на оцінку рівня інтелектуального й мовного розвитку ребенка, на диференціацію порушень. Фахівці успішно констатують недорозвинення або відсутність тієї або іншої функції, але недостатньо орієнтовані на виявлення позитивного потенціалу, особливо позитивних особистісних особливостей, на основі яких можливе рішення пізнавальних, мовних, соціально-особистісних проблем ребенка. Але ефективність корекційно-педагогічного процесу визначається не тільки констатацією негативних факторів, але в першу чергу виявленням інтелектуального й особистісного потенціалу, на основі якого можлива побудова системи індивідуального психолого-педагогічного супроводу ребенка. Треба відзначити, що деякі з поставлених проблем тільки почали вивчатися, наприклад, питання професійної діагностики й професійного консультування підлітків з порушеннями розвитку.

Отже, найважливішими завданнями психолого-педагогічної діагностики порушеного розвитку є:

· - раннє виявлення порушень розвитку в дітей;

· - визначення причин і характеру порушень;

· - визначення оптимального педагогічного маршруту ребенка;

· - виявлення індивідуальних психологічних особливостей ребенка з порушеннями розвитку;

· - розробка індивідуальних програм розвитку й навчання.