Психодіагностика. Основні категорії.

Діагностика розпізнання чого-небудь, наприклад, хвороби у медицині, відхилення від норми у дефектології, тощо.

Сучасна психологічна діагностика визначається як психологічна дисципліна, що розробляє методи виявлення і вивчення індивідуально – психологічних і індивідуально – психофізіологічних особливостей людини.

Теоретичні основи психодіагностики задаються відповідними галузями психологічної науки (загальна, диференціальна, вікова, педагогічна тощо). До методичних засобів психодіагностики відносяться конкретні прийоми вивчення індивідуально-психологічних особливостей, засоби опрацювання і інтерпретації отриманих результатів.

В компетенцію психодіагностики входять конструювання та апробація методик, розробка вимог, яким вони повинні відповідати, засобів правил проведення обстеження, а також опрацювання та інтерпретації результатів, обговорення можливостей та обмежень тих чи інших методів.

Психодіагностика передбачає, що отримані за її допомогою результати будуть співвідноситись або порівнюватися між собою. У зв’язку із цим, можна говорити про два типи діагнозу.

1. По-перше, це діагноз на основі констатації присутності або відсутності будь - якої ознаки. У такому випадку отримані при діагностуванні результати про індивідуальні особливості психіки досліджуємого співвідносяться, наприклад, із нормою або іншим критерієм.

2. По-друге, це діагноз, що дозволяє знайти місце людини, або групи, яку досліджують за вираженням тих чи інших якостей.

 

4. Завдання психодіагностики:

- Комплексне дослідження психічних процесів у дітей з особливими потребами, об’єктивних закономірностей їх розвитку;

- розробка методів виявлення та вивчення аномалій розвитку;

- розробка принципів і методів корекційної роботи;

- організація та розвиток мережі спеціальних закладів для дітей з особливими потребами;

- встановлення мети, завдань, змісту та методів навчально-виховного процесу в спецзакладах;

- розробка рекомендацій із сімейного виховання дітей з особливими потребами;

- підвищення ефективності соціалізації дітей з особливими потребами;

- проведення профілактичних заходів щодо попередження аномалій розвитку.

-

5. Види діагностичного дослідження:

1. Визначення здібностей (дозволяють провести відносні виміри рівня розвитку психічних властивостей (пам’яті, уяви, уваги, мислення), які визначають успіх діяльності.

2. Тести успішності дають можливість визначити ступінь готовності до певної діяльності, тому що заміряють рівень засвоєння знань і навичок, необхідних для тієї чи іншої діяльності.

3. Проективні тести скеровані на встановлення наявності певних психічних властивостей у даної людини.

Вимоги до діагностичного дослідження:

1.Стандартизованість випробування (багаторазова перевірка на великій кількості досліджуємих);

2. Тест повинен давати всім досліджуємим однакові можливості для проявлення наявних у них психологічних особливостей.

3. Інтерпретація результатів (тести роблять зріз того, що відбувається у даний момент, тому не можна на основі тесту будувати прогнози, передбачати міру успішності тощо).

Лекція 2.

Медичне обстеження в системі комплексного обстеження дитини з порушенням розвитку.

План

1 Медичне обстеження в системі комплексного обстеження дитини з порушенням розвитку. Анамнез. Обстеження дитини до року життя.

 

2 Методологічні принципи психолого – педагогічної діагностики порушень розвитку у дітей.

 

3 Етапи впровадження діагностичного обстеження при порушеному розвитку (скрининг-диагностика; дифференциальная диагностика; поглиблене психолого-педагогичне обстеження дітей з метою розрбки індивидуально-корекційної програми).