Включення інформаційних продуктів до складу національних інформаційних ресурсів фіксується шляхом обов’язкового внесення їх реквізитів до Національного електронного реєстру інформаційних ресурсів України. Після чого вони вважаються складовими частинами Національних інформаційних ресурсів.
В інформаційному законодавстві України визначено склад правового режиму інформаційних ресурсів. До нього відносяться норми, які визначають порядок документування інформації, право власності на окремі документи і окремі масиви документів, категорії інформації з точки зору доступу до неї, порядок правової охорони та захисту інформації.
Питання 3.
Готуючись до третього питання,увагу звертають на регламентацію порядку обробки інформаційних ресурсів різних видів.
Громадяни, органи державної влади та місцевого самоврядування, організації та об’єднання громадян мають рівні права на доступ до інформаційних ресурсів, що входять до Національних інформаційних ресурсів, крім таких, що містять інформацію, віднесену законом до інформації з обмеженим доступом.
Доступ до інформаційних продуктів, що входять до складу Національних інформаційних ресурсів, які створені за рахунок коштів власника, визначають тією формою, яку власник кожного з таких інформаційних продуктів визнає найбільш прийнятною для себе і яка не суперечить чинному законодавству.
Сьогодні найбільш розповсюдженими територіальними інформаційними ресурсами є регіональні ресурси в інформаційних системах держави та інформаційних системах органів місцевого самоврядування.
Особливий вид інформаційних ресурсів складають ресурси, які спрямовані на вирішення загальнодержавних завдань, наприклад, ресурси правової інформації. У 1990 році в Україні, на основі великої кількості нормативних документів, почалось формування загальнодержавної системи нормативних актів. За цей час була проведена велика робота по формуванню автоматизованих систем наукового та довідкового характеру по правовій інформації, був прийнятий Закон “Про Національну програму інформатизації”.
Технічну основу загальнодержавної системи нормативних актів забезпечують такі інформаційно-аналітичні системи, як “Верховна Рада”, “Вибори”, “Ліга - Закон”.
Запитання до семінару (2 год):
1. Визначити поняття «Інформаційні ресурси».
2. Визначити поняття «Національні інформаційні ресурси».
3. Охарактеризувати особливості правового режиму інформаційних ресурсів.
4. Пояснити, як здійснюється правове регулювання відносин щодо окремих видів інформаційних ресурсів.
5. Як класифікуються інформаційні ресурси?
Завдання для самостійного вивчення (2 год):
1. Ознайомитися з лекційними матеріалами, рекомендованою літературою і методичними матеріалами з цієї теми у вигляді планшетів, слайдів та ін. матеріалів, які представлені в навчально-методичних кабінетах.
Укладач: Хахановський В. Г. – доктор юридичних наук, доцент, професор кафедри інформаційних технологій НАВС.
МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
НаціональнА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ
Кафедра інформаційних технологій
ЗАТВЕРДЖУЮ
Начальник кафедри
полковник міліції Кудінов В. А.
____.________ 20__
ПЛАН-КОНСПЕКТ ПРОВЕДЕННЯ
СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ
Тема № 3. Джерела інформаційного права та інформаційне законодавство України
З навчальної дисципліни: «Інформаційне право»
Категорія слухачів: студенти магістратури
Навчальна мета: поглибити знання про джерела інформаційного права; структуру інформаційного законодавства України; про бзові закони у сфері інформації та інформатизації, а також закони, що регулюють певні види інформаційних відносин.
Виховна мета: поглиблення ціннісних орієнтирів правознавців сучасного рівня; привиття відповідальності за прийняття відповідних юридичних рішень, напрямів та форм реалізації одержаних результатів; виховання поваги до дотримання законності.
Розвивальна мета: розвиток у студентів юридичного мислення стосовно застосування методів інформаційного права у регулюванні суспільних відносин.
Навчальний час: 2 години.
Навчальне обладнання, ТЗН: персональний комп’ютер (ноутбук, нетбук), мультимедійний проектор.
Наочні засоби: спеціальна презентація за темою лекції.
Міжпредметні та міждисциплінарні зв’язки:
забезпечуючі дисципліни: інформатика, конституційне право, цивільне право, адміністративне право, кримінальне право та процес;
забезпечувані дисципліни: галузі права.
Навчальні питання:
1. Становлення інформаційного законодавства України.
2. Структура інформаційного законодавства України.
3. Джерела інформаційного права.
4. Базові закони у сфері інформації та інформатизації. Закони, що врегульовують певні види інформаційних відносин (видове законодавство).
Література:
1. Конституція України // Урядовий кур’єр, № 129-130 від 13.07.96 р. - К., 1996.
2.. Про інформацію: Закон України від 02 жовтня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 48. Ст. 651.
3. Про мови в Українській РСР: Закон України від 28 жовтня 1989 року № 8312-ХІ
4. Про авторське право і суміжні права: Закон України від 23 грудня 1993 року № 3792-ХІІ.
5. Про державну таємницю: Закон України від 21 січня 1994 року № 3855-ХІІ
6. Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах: Закон України від 31 травня 2005 року № 2594-IV.
7. Про обов’язковий примірник документів: Закон України від 9 квітня 1999 року № 595-XIV.
8. Про Національну програму інформатизації: Закон України від 4 лютого 1998 року № 74/98-ВР.
9. Про Концепцію Національної програми інформатизації: Закон України від 4 лютого 1998 року № 75/98-ВР.
10. Про державну статистику: Закон України від 17 вересня 1992 року № 2614-ХІІ.
11. Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні: Закон України від 16 листопада 1992 року № 2782-ХІІ.
12. Про телебачення і радіомовлення: Закон України від 21 грудня 1993 року № 3759-ХІІ.
13. Про інформаційні агентства: Закон України від 28 лютого 1995 року № 74/95-ВР.
14. Про видавничу справу: Закон України від 5 червня 1997 року № 318/97-ВР.
15. Про захист прав споживачів: Закон України від 15 грудня 1993 року № 3682-XII.
16. Про науково-технічну інформацію: Закон України від 25 червня 1993 року № 3322-ХІІ.
17. Правове регулювання інформаційної діяльності в Україні (станом на 1 січня 2001 р.): Збірник нормативних актів/ Держ. Ком. інформаційної політики та радіомовлення України. - К.: Юрінком Інтер, 2001.
18. Україна: інформація і свобода слова: Збірник законодавчих актів, нормативних документів та статей фахівців. - К.: Молодь, 1997.
19. Бачило И.Л., Лопатин В.Н., Федотов М.А. Информационное право: Учебник. – СПб.: Из-во “Юридический центр Пресс”, 2001. – 789 с.
20. Бачило И.Л. Глобальная информатизация и право // Проблемы информатизации. - 1999. - № 3. - С. 10-19.
21. Європа на шляху до інформаційного суспільства // Матеріали Європейської Комісії 1994-1995 р. р. – К.: Держкомзв’язку та інформатизації України, 2000. – С. 3.
22. Калюжний Р.А., Хахановський В.Г., Цимбалюк В.С. Структура науки і навчальної дисципліни “Інформаційне право” // “Правова інформатика”, № 1 / 2003. – К.: НДЦПІ АПН України, 2003. – с. 22-25.
23. Копылов В.А. Информационное право: Учебник. - 2-е изд., перераб. и доп. - M.: Юристь, 2002.
24. Кохановська О.В. Правове регулювання у сфері інформаційних відносин - К.:НАВСУ, 2001.
25. Основи інформаційного права України: Навч. посіб. / В.С. Цимбалюк, В.Д. Гавловський, В.В. Грищенко та ін.; За ред. М.Я. Швеця, Р.А. Калюжного та П.В. Мельника – К.: Знання, 2004. – 274 с.
26. Хахановський В.Г., Мартиненко І.В. Смаглюк В.М., Інформаційне право та правова інформатика: навчальна програма (спеціальність 7.060101 – правознавство). - К.: НАВСУ, 2004.
27. Хахановський В.Г., Мартиненко І.В. Смаглюк В.М., Інформаційне право та правова інформатика: навчально-методичний комплекс (спеціальність 7.060101 – правознавство для студентів Юридичного факультету).- К.: НАВСУ, 2004.
28. Шеннон К. Работа по теории информации и кибернетике. – М.: Из-во иностранной литературы, 1963. – 829 с.
Питання 1.
Готуючись до цього питання, слід звернути увагу на те, що після визначення державного суверенітету поряд з іншими галузями законодавства в Україні створюється законодавство у сфері регулювання суспільних інформаційних відносин.
Сьогодні національне право має значний масив нормативних актів, які регулюють суспільні інформаційні відносини в Україні. Кількісний склад цього масиву складається з більш ніж 300 законів України, стільки ж постанов Верховної Ради України, біля 400 указів та 100 розпоряджень Президента України, біля 1200 постанов та 200 розпоряджень Кабінету Міністрів України, більш ніж 1100 відомчих нормативних актів. За роки незалежності сформовано фактично нове законодавство у сфері інформації та інформатизації.
Аналіз чинного законодавства України щодо регулювання суспільних інформаційних правовідносин дозволяє виділити два рівні нормативних актів: загально-правові та спеціально-правові.
Спеціально-правові у свою чергу можна розділити на дві категорії: системоутворюючі загальні норми публічно-правового регулювання інформаційних відносин (інформаційне право) в Україні − Закон України “Про інформацію”; системоутворюючі окремих інституцій інформаційного права.
У системі загальноправових норм умовно виділяють також комплекс публічно-правових норм, що регулюють інформаційні відносини у сфері інформатизації, включаючи технічні засоби комунікації. (закони: “Про телекомунікації”; “Про телебачення і радіомовлення”; “Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах”; “Про систему суспільного телебачення і радіомовлення України”; “Про Національну програму інформатизації“).
Зазначені та інші проблеми сформували практичну потребу визначення методології систематизації права, розроблення її концепції, доктрини, що відповідали б потребам практики.
Питання 2.
Готуючись до другого питання, слід звернути увагу на те, що структура інформаційного законодавства України може бути представлена такою сукупністю інформаційних правових норм і актів інформаційного законодавства:
- інформаційно-правові норми міжнародних актів;
- інформаційно-правові норми Конституції України;
- нормативні правові акти галузі інформаційного законодавства;
- інформаційно-правові норми у складі інших галузей законодавства.
Розширена структура інформаційного законодавства відображає як його реальний стан, так і міркування щодо розвитку цього законодавства у напрямку поступового переходу до кодифікованого акту в інформаційній сфері - Інформаційному кодексу України.
Питання 3.
Підготовку до третього питання необхідно почати з розгляду того факту, що під джерелами інформаційного права є норми інформаційного законодавства, які регулюють відносини в інформаційній сфері.
За рівнем прийняття нормативних правових актів інформаційного законодавства України і їх дії у просторі можна виділити:
- державні акти;
- акти суб’єктів держави;
- акти органів місцевого самоврядування.
Державний рівень джерел інформаційного права представляється інформаційно-правовими нормами Конституції України, законами України, указами і розпорядженнями Президента України, постановами Уряду України, нормативними правовими актами міністерств і відомств.
Джерела інформаційного права на рівні суб’єктів держави - це закони та інші нормативні правові акти вищих органів державної влади і нормативні правові акти органів виконавчої влади України.
Джерела інформаційного права на рівні органів місцевого самоврядування представляються нормативними правовими актами цих органів, які приймаються в порядку застосування норм державного рівня і рівня суб’єктів держави.
Можна констатувати певні успіхи на шляху формування законодавства у сфері інформації та інформатизації суспільства. Проте слід відмітити, що певні аспекти цієї діяльності залишилися неврегульованими на законодавчому рівні.
Слід відзначити й необхідність розробки цілісної системи інформаційного законодавства - Інформаційного кодексу України.
Питання 4.
При розгляді цього питання студентам треба згадати, що інформаційне законодавство України поділяється на два види: базове, тобто таке, в якому виписані основні засади інформаційних відносин в Україні, та видове – те, що врегульовує окремі види інформаційних відносин.
До базового законодавства віднесені концептуальні закони, закони, що регулюють окремі аспекти відносин і характерні для всіх видів інформації; інформаційні закони.
До видового законодавства відносяться закони, що регулюють певного виду інформаційні відносини (у науково-технічній сфері, у засобах масової інформації, в бібліотечній справі, музейній тощо).
Закон України від 28 жовтня 1989 року № 8312-ХІ "Про мови в Українській РСР" забезпечує українській мові статус державної з метою сприяння всебічному розвиткові духовних творчих сил українського народу, гарантування його суверенної національно-державної майбутності.
Закон України від 2 жовтня 1999 року № 2657-ХІІ "Про інформацію" визначає основні принципи інформаційних відносин, закріплює право громадян України на інформацію, закладає правові засади інформаційної діяльності, визначає види, джерела інформації та режим доступу до неї, визначає права учасників інформаційних відносин та правові форми міжнародного співробітництва в галузі інформації.
Закон України від 23 грудня 1993 року № 3792-ХІІ "Про авторське право і суміжні права" спрямований на охорону особистих немайнових прав і майнових прав авторів та їх правонаступників, пов’язаних із створенням та використанням творів науки, літератури і мистецтва.
Закон України від 21 січня 1994 року № 3855-ХІІ "Про державну таємницю" регулює суспільні відносини, пов’язані з віднесенням інформації до державної таємниці, засекречуванням, розсекречуванням її матеріальних носіїв та охороною державної таємниці з метою захисту національної безпеки України.
Закон України “Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах” від 31 травня 2005 року № 2594-IV регулює відносини у сфері захисту інформації в інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних системах.
Закон України від 9 квітня 1999 року № 595-XIV "Про обов'язковий примірник документів" визначає загальні принципи державної політики у сфері поповнення національного інформаційного фонду України обов’язковим примірником документів, врегульовує інформаційні відносини, пов’язані з функціонуванням системи обов’язкового примірника документів.
Закон України від 4 лютого 1998 року № 74/98-ВР "Про Національну програму інформатизації" визначає загальні засади формування, виконання та коригування Національної програми інформатизації.
Закон України від 4 лютого 1998 року № 75/98-ВР "Про Концепцію Національної програми інформатизації" закріплює принципи державної політики у сфері інформатизації, визначає основні завдання, напрями, порядок формування та виконання основних етапів програми.
Закон України від 17 вересня 1992 року № 2614-ХІІ "Про державну статистику" регулює правові відносини в галузі державної статистики, визначає права і функції органів державної статистики.
Закон України від 16 листопада 1992 року № 2782-ХІІ "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" створює правові основи діяльності друкованих засобів масової інформації (преси) в Україні, встановлює державні гарантії їх свободи.
Закон України від 21 грудня 1993 року № 3759-ХІІ "Про телебачення і радіомовлення" регулює діяльність телерадіоорганізацій на території України, визначає правові, економічні, соціальні, організаційні умови їх функціонування, спрямовані на реалізацію свободи слова, прав громадян на отримання повної, достовірної та оперативної інформації, на відкрите і вільне обговорення суспільних питань.
Закон України від 28 лютого 1995 року № 74/95-ВР "Про інформаційні агентства" закріплює правові основи діяльності в Україні інформаційних агентств та їх міжнародного співробітництва.
Закон України від 5 червня 1997 року № 318/97-ВР "Про видавничу справу" визначає загальні засади видавничої справи.
Закон України від 15 грудня 1993 року N 3682-XII “Про захист прав споживачів“ регулює відносини між споживачами товарів (робіт, послуг) і виготівниками, виконавцями, продавцями, встановлює права споживачів та визначає механізм реалізації державного захисту їх прав.
Закон України від 25 червня 1993 року № 3322-ХІІ "Про науково-технічну інформацію" визначає основи державної політики в галузі науково-технічної інформації, порядок її формування і реалізації в інтересах науково-технічного, економічного і соціального прогресу країни.
Запитання до семінару (2 год):
1. Пояснити, що є джерелами інформаційного права.
2. Етапи становлення інформаційного законодавства України.
3. Що являє собою структура інформаційного законодавства України?
4. Проаналізувати проблеми та перспективи інформаційного законодавства України.
Завдання для самостійного вивчення (2 год):
1. Ознайомитися з лекційними матеріалами, рекомендованою літературою і методичними матеріалами з цієї теми у вигляді планшетів, слайдів та ін. матеріалів, які представлені в навчально-методичних кабінетах.
Укладач: Хахановський В. Г. – доктор юридичних наук, доцент, професор кафедри інформаційних технологій НАВС.
