Тема 1. Міжнародний туризм як економічний
Та соціокультурний феномен
План
1.1 Сутність міжнародного туризму
1.2 Міжнародний туризм як чинник економічного розвитку
1.3 Соціокультурне значення міжнародного туризму
1.4 Прояви негативного впливу міжнародного туризму (Слайд 1)
Рекомендована література (Слайд 2)
Сутність міжнародного туризму
У сучасних умовах туризм являє собою одну з найбільш розвинених галузей світового господарства, а також одну з найдинамічніших форм міжнародної торгівлі послугами. Поняття «туризм» почало формуватися з початком масового переміщення значної кількості людей з метою змістовного проведення дозвілля.
На сьогодні вже можемо говорити про туризм як про суспільне явище, пов’язане з добровільною тимчасовою зміною місця перебування, ритму і середовища життя, а також безпосереднім контактом із середовищем (природним, культурним чи суспільним). Це суспільне явище настільки багатогранне, що дати йому єдине точне та повне визначення практично неможливо.
У сучасній науковій літературі можемо знайти багато визначень поняття «туризм», що суттєво відрізняються одне від одного насамперед тому, що їх автори розглядають туризм із різних аспектів (Слайд 3):
· як особливу форму пересування людей за визначеним маршрутом з метою відвідання конкретного об’єкта або задоволення своїх інтересів і повернення на постійне місце проживання;
· як форму розвитку особистості, яка реалізується через соціальноіуманітарні функції (виховну, навчальну, оздоровчу та спортивну);
· як форму організації відпочинку, проведення дозвілля;
· як галузь господарства, пов’язану з обслуговуванням людей, що тимчасово перебувають поза межами постійного місця проживання;
· як сегмент ринку, в якому сходяться підприємства таких галузей господарства, як транспорт, харчування, готельне господарство, культура, торгівля тощо;
· як явище, що виходить за межі традиційних уявлень, які асоціюються виключно з відпочинком.
(Слайд 4) Розглядаючи формування міжнародного визначення поняття, варто зазначити, що в Манільській декларації з світового туризму (1980 р.) поняття «туризм» визначається як діяльність, що має важливе значення в житті народів в зв’язку з безпосереднім впливом на соціальну, культурну, освітню та економічну сфери життя держав і їхніх міжнародних відносин.
В Гаазькій декларації (1989 р.) вказано, що «туризм став явищем, яке увійшло в наші дні в повсякденне життя сотень мільйонів людей:
· включає всі вільні переміщення людей від їх місця проживання і роботи, а також сферу послуг, створену для задоволення потреб, що виникають в результаті цих переміщень;
· представляє собою вид діяльності, що має найважливіше значення для життя людей і сучасних суспільств, перетворившись на важливу форму використання вільного часу окремих осіб та основний засіб міжособистісних зв’язків і політичних, економічних і культурних контактів, що стали необхідними в результаті інтернаціоналізації всіх секторів життя націй;
· повинно бути турботою кожного. Він є одночасно наслідком і вирішальним фактором якості життя в сучасному суспільстві. Тому парламентам та урядам слід приділяти все більш активну увагу туризму з метою забезпечення його гармонійного розвитку відповідно до забезпеченням інших основних потреб та видів діяльності суспільства».
(Слайд 5) Туризм, за визначенням Міжнародної академії туризму (Монте-Карло, Монако), представляє загальне поняття для всіх форм тимчасового виїзду людей з місця постійного проживання в оздоровчих цілях та (або) для задоволення пізнавальних інтересів у вільний час або в професійно-ділових цілях без занять оплачуваною діяльністю в місці тимчасового перебування.
На сьогодні найбільш поширеним поняттям «міжнародного туризму», що вживається у правових системах різних країн світу, є визначення, сформульоване в 1993 р. Статистичної комісією ООН для цілей статистики туризму (Концепція визначення і класифікації для статистики туризму), а також Рекомендації по статистиці туризму Всесвітньої туристської організації. Згідно з даними документами, міжнародний туризм являє собою діяльність осіб, які подорожують і здійснюють перебування в місцях, що розташовані за межами їх звичайного середовища, протягом періоду, що не перевищує одного року поспіль, з метою відпочинку, з діловими та іншими цілями.
Слід зазначити, що в тексті Закону України «Про туризм» до 2003 р. не існувало поняття «міжнародний туризм». Замість цього, крім внутрішнього туризму, виділялися дві категорії: «іноземний туризм» і «закордонний туризм».
Під іноземним туризмом малося на увазі організацію прийому та обслуговування іноземних туристів в Україні, а під закордонним – організацію туристичних поїздок за межі України.
Є такі підходи до класифікації форм міжнародного туризму (Слайд 6):
По-перше, міжнародний туризм є в’їзний і виїзний. У Законі «Про туризм» зазначається, що:
в’їзний туризм – подорожі в межах України осіб, які постійно не проживають на її території;
виїзний туризм – подорожі громадян України та осіб, які постійно проживають на території Україні, в іншу країну.
По-друге, міжнародний туризм буває активний і пасивний. В’їзд іноземних туристів до країни являється активним туризмом. Він служить фактором ввозу валюти в дану країну чи регіон. Виїзд громадян даної країни чи регіону в інші держави являється пасивним туризмом. Він пов’язаний з вивозом валюти з даної країни чи регіону.
По-третє. в основі класифікації лежить поділ туристичних зовнішньоторгових операцій. Форми бувають: імпортні й експортні.
Туристичний імпорт – це ввіз в країну вражень, що супроводжується одночасним вивозом туристом валюти з даної країни. Це пасивний туризм.
Туристичний експорт – це вивіз із країни туристичних вражень, що супроводжується одночасним ввозом туристом валюти в дану країну. Це активний туризм.
(Слайд 7) По-четверте, в основі класифікації лежить мета поїздки. Міжнародний туризм поділяється на рекреаційний, пізнавальний, науковий і діловий.
По п’яте, міжнародний туризм залежить від способу організації туризму і буває організований та самодіяльний.
По-шосте, в основі класифікації лежить тривалість подорожей. Міжнародний туризм буває короткочасний (до 3-х діб) і довготривалий (більше 3-х діб).
По-сьоме, класифікація залежить від віку туристів. Міжнародний туризм поділяється на дитячий, молодіжний та зрілий туризм.
По-восьме, класифікація залежить від інтенсивності подорожей. Міжнародний туризм буває постійним та сезонним. Останнім часом у практиці міжнародного туризму швидкими темпами розвиваються нові різновиди туризму, такі як парадорес, таймшер, гедоністичний та танатуризм тощо.
(Слайд 8) Парадори – це готелі класу люкс не тільки з обслуговування та обстановці, але і за місцем розташування. Знаходяться вони в місцях, які мають історичну, художню або культурну цінність. Будинки готелів розташовані по всій Іспанії. Сьогодні їх налічується 93 готелю. До унікальності їх розташування приєднується гастрономічний вишукування, який знайомить з традиційною кухнею тих регіонів, в яких вони знаходяться.
Таймшер – форма володіння власністю у вигляді апартаментів в рамках комплексу апартготеля або право на безстрокове ексклюзивне використання апартаментів на основі розподілу часу на термін кратний тижню в кожному календарному році.
Гедоністичний туризм – вид подорожей, який забезпечує радість від фізичного та естетичного задоволення вищим благом і умовою щастя у житті.
Танатуризм (чорний туризм) – це вид подорожей, який об’єднує туристів, охочих відправитися до місць катастроф, великих аварій.
Туризм у всіх його формах є діяльністю, розвиток якої залежить від низки чинників: матеріальних ресурсів; обсягу вільного часу; віку, статі, стану здоров’я, рівня духовного розвитку, особистих смаків людей; використання певних засобів пересування та ін.
(Слайд 9) Суб’єктом туризму є турист, який задовольняє свої рекреаційні потреби та характеризується певними рисами, властивостями і станами (фізіологічними, психологічними, екологічними, економічними, соціальними тощо).
Масштаби економіки туризму залежать від кількості людей, які мають однакові потреби і бажання – здійснити туристичну подорож. Збільшення кількості людей, які відвідують країну, тобто суб’єктів туризму, сприяє збільшенню виробництва туристичних товарів і послуг, створенню нових робочих місць.
У 1963 р. Римська конференція ООН з міжнародних подорожей і туризму запропонувала членам Міжнародного союзу офіційних туристичних організацій (МСОТО) дійти згоди у трактуванні терміна «відвідувач», який повинен характеризувати будь-яку особу, що відвідує країну.
Згідно з визначенням Всесвітньої туристичної організації (ЮНВТО), відвідувач – це особа, яка здійснює подорож у будь-яке місце, що знаходиться поза межами звичного середовища перебування, на термін не більше 12 місяців поспіль, без заняття оплачуваною діяльністю з джерел відвідуваної країни з будь-якою метою.
(Слайд 10) Відповідно до цього визначення, всіх відвідувачів можна поділити на дві категорії:
1) відвідувачі-туристи, які здійснюють не менш ніж одну ночівлю в колективних або індивідуальних засобах розміщення відвідуваної країні з будь-якою метою, крім заняття оплачуваною діяльністю. Туристами також вважають екіпажі літаків і суден, які прибувають у країну та користуються засобами розміщення країни перебування;
2) відвідувачі-екскурсанти, які не здійснюють ночівлі в країні перебування. До них відносять: пасажирів круїзних суден, які ночують на борту незалежно від тривалості зупинки; одноденних відвідувачів; екіпажі, як залишаються в країні на один день для відпочинку, але не ночують; власників і пасажирів яхт (якщо вони ночують на яхті).
Виокремлюють три головні ознаки, які дають змогу об’єднати туристів та екскурсантів у категорію відвідувачів і водночас відрізнити від інших осіб, що подорожують (Слайд 11):
1) виїзд за межі звичайного середовища, при цьому виключаються з категорії туристів особи, які щодня здійснюють поїздки через кордон;
2) тривалість перебування, що дозволяє відрізнити туристів-екскурсантів від резидентів чи емігрантів.
3) мета поїздки.
При цьому з числа туристів і екскурсантів виключаються:
· емігранти, їх утриманці та особи, що супроводжують їх;
· прикордонники;
· дипломати, консульські працівники та військовослужбовці, включаючи домашню прислугу, утриманців, що супроводжують їх і приєдналися до них;
· біженці і кочівники;
· транзитні мандрівники.
