З метою забезпечення зайнятості випускників вищих та професійно-технічних навчальних закладів освіти Державним бюджетом України на 2012 рік передбачено виділення коштів у сумі 25 млн. гривень на реалізацію положень Закону України „Про забезпечення молоді, яка отримала вищу або професійно-технічну освіту, першим робочим місцем з наданням дотації роботодавцю”.
Ухвалене рішення надає можливість не лише суттєво поліпшити працевлаштування випускників, а й задіяти механізм стимулювання розвитку пріоритетних галузей економіки, що відчувають нестачу робочої сили.
Розмір щомісячної дотації роботодавцеві рівний фактичним витратам на основну і додаткову заробітну плату прийнятої молоді (але не перевищує середньої заробітної плати за всіма видами економічної діяльності, що склалася у відповідному регіоні за попередній місяць) та сумі сплачених внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Сучасна науково-технічна революція вимагає максимального використання людських здібностей, знань, ентузіазму. Ключовою, центральною фігурою ринкової економіки є підприємець. Діяльність підприємця залежить від рівня його освіти, попереднього досвіду, здобутих навичок, гнучкості характеру, здатності до ризику, незалежної вдачі, віку, сімейного стану та стилю життя тощо. Однак наявність у людини вищевказаних психологічних якостей є ще недостатньою умовою, щоб досягти успіху та безпеки в підприємництві.
Як зазначають С. Ф. Покропивний і В. М. Колот, справжній і відчутний підприємницький успіх прийде до людини, котра: вірить у себе, свою підприємницьку ідею; схильна до сумлінної праці; готова до самопожертви; об'єктивно здатна приймати обґрунтовані рішення; не ставиться з підозрою до людей, здатна на повагу і дружбу; сприймає чужі думки і пропозиції; не уникає виваженої аналітичної роботи; відчуває необхідність постійно вчитись і поповнювати свої знання; має особливе тяжіння до творчої праці та ініціювання нових ідей і проектів; поважає себе; здатна спиратись на власні сили.
На діяльність підприємця можна дивитися з двох сторін - суспільної і індивідуальної.
Із суспільного боку діяльність підприємця є надзвичайно корисною і позитивною, бо зводиться до вивчення потреб суспільства і до їх задоволення.
З індивідуального боку, діяльність підприємця направлена на отримання максимального прибутку.
Досягається це в результаті того, що підприємець зацікавлений продавати свою продукцію за максимально високими цінами, ресурси на ринку придбати за нижчою ціною, робітникові заплатити за працю якнайменшу зарплату, мінімально витрачати кошти на природоохоронні заходи та соціальний захист працівників.
Підприємець в установленому законом порядку є відповідальним за порушення обов'язкових соціальних норм у сфері праці. Відповідальність - це правове та етичне ставлення підприємців до суспільства (до господарських суб'єктів, до споживачів, працівників тощо), яке характеризується виконанням правових норм (правил). Відповідальність підприємця зводиться до того, що він відповідає:
• за зобов'язаннями, зумовленими цією діяльністю, усім своїм майном, за винятком того, на яке відповідно до законодавчих актів не може бути звернене стягнення;
• охорону навколишнього середовища;
• додержання заходів безпеки, охорони праці, виробничої гігієни та санітарії;
• заподіяну шкоду і збитки.
Господарський кодекс України у статті 69 передбачає, що всі питання щодо поліпшення умов праці, життя і здоров'я, гарантії обов'язкового медичного страхування працівників підприємства та їхніх сімей, а також інші питання соціального розвитку вирішує трудовий колектив за участі власника або уповноваженого ним органу відповідно до законодавства, установчих документів підприємства, колективного договору.
До індикаторів, які характеризують відповідальність роботодавців перед працівниками, належать: чисельність працівників, зарплата яких нижча від прожиткового мінімуму, заборгованість із виплати зарплати, частка зарплати у структурі собівартості, вартість наданих соціальних послуг на одного працівника, темпи скорочення персоналу, тривалість робочого тижня, витрати сім'ї працівника на харчування.
Наприклад, індикатором соціальної відповідальності роботодавців перед працівниками є частка зарплати у структурі собівартості. Порівняно з розвинутими країнами ціна на робочу силу занижена в кілька разів (у структурі витрат виробництва витрати на оплату праці в середньому становлять близько 10-15%, тоді як у провідних країнах із розвинутою ринковою економікою - 20-70%).
У сучасній ринковій економіці заробітна плата - це ціна, за якою найманий працівник продає свою працю.
Основними видами зарплати є номінальна і реальна.
Номінальна зарплата - це певна сума грошей, яку отримують працівники за свою працю.
Реальна - це кількість товарів і послуг, які можна придбати за номінальну зарплату.
Заниження ціни праці, заборгованість із виплати заробленого, незабезпечення мінімальною зарплатою гарантованого рівня соціального захисту - усе це негативно відбивається на роботі підприємства, стає джерелом постійної соціальної напруженості в українському суспільстві.
