Функції соціології.
Найважливіші з них наступні:
1 описова функція (дескриптивна), суть якої полягає у дослідженні соціальної реальності, результатом чого є узагальнено типова картина останньої. Соціологія спроможна "сфотографувати" об'єктивну діяльність і подати її об'єктивний "портрет";
2 пізнавальна (гносеологічна) функція, яка полягає у відтворенні соціальної реальності, її усвідомленні, поясненні, накопиченні знань про соціальні процеси, що поступово призводять до можливості свідомого керування соціальними перетвореннями та соціальними змінами;
3 прогностична функція, яка полягає у можливості (на підставі вивчення соціальної дійсності) виробляти наукові прогнози щодо майбутнього. Саме тому інколи дану функцію називають футурологічною. Соціологія як наука створює і узагальнює уявлення про моделі бажаного стану суспільства або окремих його структурних елементів у майбутньому, дає зважену, науково вивірену оцінку перспектив розвитку майбутнього стану прогнозованого явища;
4 соціально-технологічна функція, яка зумовлює створення соціальних технологій, на основі яких може відбутися удосконалення суспільства, окремих його частин. Соціальні технології розглядаються як система засобів, необхідних для вирішення конкретних практичних завдань розвитку суспільства. У межах соціології виробляється комплекс методів, способів, організаційних заходів по впровадженню ефективних соціальних технологій у життя;
5 соціально-управлінська функція, яка обумовлює теоретико- методологічну розробку та прийняття управлінського рішення. Значення даної функції особливо зростає в умовах сьогодення, коли значно посилюється потреба у цілеспрямованому впливові на соціальні процеси, зростає вага та цінність управлінських рішень на мікро і макрорівнях соціуму.
6. практична. Вивчення товариства не переслідує метою тільки задоволення цікавості, і всі отримані нами знання повинні знаходити застосування в житті. Наприклад, теорія соціальних конфліктів дозволяє по- новому поглянути на природу і значення конфліктів в житті людей, знаходити шляхи послаблення негативного їх впливу на суспільство.
7. виховна. Соціологія, як і всі гуманітарні та соціальні науки, має потужний виховний потенціал, покликаний сприяти формуванню гармонійної особистості. Приміром, переважна більшість людей, що не вивчали соціологію, вважає, що у окремої людини немає абсолютно ніякої можливості вплинути на рішення державної влади. Однак на прикладі виборів, коли рішення про перемогу того чи іншого кандидата може залежати від одного голосу, ми бачимо, що зворотний зв'язок існує. Чим більше ми вивчаємо сучасне суспільство, тим більше знаходимо аргументів на користь точки зору про взаємозв'язку і взаємовпливі всіх без винятку членів суспільства, яку б соціальну нішу вони не посідали.
Діючи в органічній єдності, ці функції відтворюють інші, які реально відображають певні аспекти основних функцій. В тих чи інших ситуаціях вони можуть набувати статусу самостійних, але ця самостійність має досить відносний характер.
Спираючись на сучасну навчальну літературу, можна виділити і інші функції соціології, наприклад, аксіологічну, відповідальну за визначення соціальної цінності тих чи інших суспільних феноменів: світоглядну; просвітницьку; евристичну; прагматичну або життєво-орієнтаційну; методологічну; описову; прикладну; управлінську; критичну; гуманістичну; захисну; інструментальну; регулятивну; організаційно - технологічну; соціального конструювання і проектування і т.д.
Категорії соціології
Для коректного опису предмета свого вивчення науці необхідний відповідний термінологічний апарат. Звичайно, теоретично можливе використання і природної мови, але специфіка об'єктивного розгляду предмета дослідження і необхідність адекватного сприйняття іншими вченими змушує соціолога використовувати специфічний науковий мову, характерний тільки для представників конкретної науки.
Основною категорією власне соціології є категорія соціального. З її допомогою можна вивести такі категорі, як соціальна група, соціальний інститут, соціальний процес і т.п.
Структура соціології
Під структурою науки розуміється її внутрішню будову. Аналізуючи структуру соціології, можна виділити три найбільш значущих її елемента, розташованих ієрархічно, і відрізняються як по предмету дослідження, так і по використовуваних методів.
1. Макросоціологія. Це загальна соціологія, що вивчає суспільство в цілому. Типовими представниками макросоциологических досліджень є науковці XIX і початку XX століть, область наукових інтересів яких поширювалася на суспільство в цілому. Як правило, використовуються загальнонаукові методи досліджень, такі як аналіз, синтез та ін
2. Галузева чи приватна соціологія. Суспільство розглядається соціологією як складна система, що складається з окремих елементів або підсистем. Такими підсистемами є політика, економіка, освіта і т.д. У рамках соціології існують окремі наукові напрямки, які вивчають ці окремі громадські підсистеми. І відповідно можна назвати такі, як соціологія політики, соціологія економіки, соціологія міста, соціологія вільного часу, соціологія сім'ї, соціологія управління і безліч інших. Методологія включає як загальнонаукові методи, так і специфічні для соціології.
3. Мікросоціологія. Дуже часто виникає необхідність у проведенні якого-небудь конкретного соціологічного дослідження, що має прикладний характер. Наприклад, з'ясувати - який рівень підтримки серед населення Севастополя чинного голови міської державної адміністрації. Подібне дослідження, проведене методом анкетного стратифікованого опитування за порівняно короткий проміжок часу, скажімо, 5 днів, буде прикладом мікросоціологічного дослідження.
