Порядок розрахунку захисного заземлення

1. За формулами (1) та (2) таблиці 2 розрахувати опір розповсюдженню току одиничного вертикального заземлювача.

При цьому значення L, d, b вибирають за даними таблиці 9 відповідно варіанту. Значення ρ приймають за даними таблиці 3 відповідно виданому завданню в таблиці 9 з урахуванням коефіцієнта сезонності Ψ по таблиці 5. Якщо питомий опір грунту з урахуванням Ψ виявиться більше 500 Ом, то необхідно у відповідності п. 2.1.2 ввести підвищуючий коефіцієнт К, що дорівнює 0,002 ρ. У цьому випадку максимальний допустимий опір заземлюючого пристрою, прийнятий за даними таблиці 10, необхідно помножити на величину К.

2. За формулою (3) визначити кількість вертикальних

заземлювачів у заземлюючому пристрої. Для цього в формулу (3) спочатку підставляють ήв= 0,63 і знаходять значення nв. Потім за знайденим значенням nв уточнюють коефіцієнт використання вертикальниз заземлювачів ήв по таблиці 6 і знаходять дійсне значення nв. Для визначення максимально допустимого опору заземлюючого пристрою (R заз) користуються даними таблиці 10.

 

Таблиця 10

Максимально допустимий опір захисного заземлюючого пристрою (R заз) в електроустановках (витяг з ПУЕ)

 

№	Характеристика установок	Максимально допустимий опір захисного заземлюючого пристрою (R заз), Ом
	Електроустановки напругою до 1000 В Захисні заземлюючі пристрої електроустановок мережі із ізольованою нейтраллю при потужності генератора або трансформатора - до 100 кВА - більше 100 кВА

 

3. За формулами (4) або (5) таблиці 5 визначають опір розповсюдженнюструму горизонтальних заземлюючих з’єднувальних провідників. При цьому слід звернути увагу, що питомий обємний опір грунта приймають з урахуванням коефіцієнта сезонності Ψ.

4. За формулою (7) знаходять опір групового заземлювача (R гр) в Ом, що складається з nв вертикальних електродів і з’єднувальної частини. Коефіцієнт використання горизонтальних з’єднувальних провідників ρг визначають за даними таблиці 8.

5. Порівняти опір групового заземлювача (R гр) з максимально допустимим опором захисних заземлюючих пристроїв (R заз). Якщо R гр ≤ R заз то заземлюючий пристрій розрахований вірно.

6. Результати розрахунків занести в таблицю 11.

Таблиця 11

Результати розрахунку заземлюючого пристрою

 

Параметр	Умовне позначення	Одиниця вимірювання	значення	За якою формулою визначався або за якою таблицею
Вихідні дані до розрахунку 1. варіант 2. кліматична зона 3. грунт 4. вид вертикального заземлювача 5. потужність генератора або трансформатора 6. спосіб розміщення електродів 7. довжина одиничного вертикального заземлювача (електрода) 8. діаметр або ширина кутика вертикального одиничного заземлювача 9. діаметр або ширина смуги горизонтального з’єднувального електрода 10. питомий об’ємний опір грунту (табличне значення) 11. заглиблення електродів 12. коефіцієнт сезонності 13. підвищуючий коефіцієнт 14. питомий об’ємний опір грунта з урахуванням Ψ та К 15. опір одиничного вертикального заземлювача 16. кількість вертикальних заземлювачів 17. коефіцієнт використання вертикальних заземлювачів горизонтальних заземлювачів 18. максимальний допустимий опір захисних заземлюючих пристроїв 19. опір розповсюдженню току горизонтальних з’єднувальних провідників 20. довжина заземлюючого провідника 21. опір групового заземлювача 22. відношення Rгр / R заз	N   d (в)   d1 (b1)   ρ   t Ψ K Ρд   Rв   nв     ηв ηг Rзаз   Rг     L1   Rгр	кВА     м     м     м     Ом.м   М     Ом   Ом   Шт     Ом   Ом     М   Ом		Табл. 9 Табл. 9 Табл. 9 Табл. 9   Табл. 9 Табл. 9     Табл. 9     Табл. 9     Табл. 3     Табл. 5   Рівн.(8)   Рівн (1,2) Табл. 2 Рівн.(3)     Табл. 10   Рівн.(4,5)     Рівн. (6)   Рівн.(7)

5. КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ.

1. Що називають заземленням?
2. В чому полягає різниця між робочим і захисним заземленням?
3. Що називають заземлювачем?
4. Що називають заземлюючим провідником?
5. Що називається заземлюючим пристроєм?
6. З якою метою роблять заземлення?
7. У яких випадках потрібно заземлення?
8. Які установки підлягають а які не підлягають заземленню?
9. Яким приладом визначають опір заземлення? Який принцип його дії?

10. Яким чином проводять вимірювання опору заземлення

приладом М 416?

11. В чому полягає розрахунок опору і для чого його проводять?

1. Який допустимий опір заземлюючого пристрою в установках потужністю до 1000 В?
2. Від яких чинників залежить питомий об’ємний опір грунту?
3. Що таке коефіцієнт сезонності?
4. З яких матеріалів виготовляють окремі елементи заземлюючого пристрою

 

 

6.ТЕХНІКА БЕЗПЕКИ ПІД ЧАС ПРОВЕДЕННЯ РОБОТИ.

 

Дана лабораторна робота не пов’язана з якою-небудь потенційною небезпекою, тому необхідно дотримуватись загальних вимог правил безпеки під час проведення робіт в лабораторії.

 

7. МАТЕРІАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

1. Вимірювач опору заземлення М 416.

2. З’єднувальні проводи.

 

 

8. ЛІТЕРАТУРА

1 ГОСТ 12.1.030-81 (1996) ССБТ. Электробезопасность. Защитное заземление. Зануление

2. ДНАОП 0.00-1.32-01. Правила будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок

3. ДНАОП 0.00-1.21-98 Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів

4. Успенский С.Д. Лабораторный практикум по охране труда в текстильной промышленности.- М.: Легкая индустрия,- 1972.

5. Основи охорони праці: Підручник. 2-ге видання / К.Н.Ткачук, М.О.Халімовський, В.В.Зацарний та ін. – К.: Основа, 2006 – 448 с.

6. Запорожець О.І., Протоєрейський О.С., Франчук Г.М., Боровик І. М. Основи охорони праці. Підручник. – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 264 с.

7. Основи охорони праці:. /В.В. Березуцький, Т.С. Бондаренко, Г.Г.Валенко та ін.; за ред. проф. В.В. Березуцького. – Х.:Факт, 2005. – 480 с.

8. Жидецький В.Ц. Основи охорони праці. Підручник –– Львів: УАД, 2006 – 336 с.

9. Долин П.А. Справочник по технике безопасности.:-е изд., переработ. И доп.- М.: Энергоатом издат,1984.- 834 с.

 

Лабораторна робота №5

 

ВИЗНАЧЕННЯ КОНЦЕНТРАЦІЇ ШКІДЛИВИХ РЕЧОВИН У ПОВІТРІ ВИРОБНИЧИХ ПРИМІЩЕНЬ ЗА ДОПОМОГОЮ ГАЗОАНАЛІЗАТОРА УГ-2

1. МЕТА РОБОТИ:

1. Ознайомити студентів з експрес-методом визначення в виробничих приміщеннях концентрацій шкідливих газів (пари) за допомогою універсального переносного газоаналізатора УГ-2.

2. Дати санітарну оцінку загазованості виробничих приміщень.

3. Провести розрахунок потрібної кількості повітря, що подається в приміщення системами загальнообмінної вентиляції з урахуванням забезпечення ПДК.

 

ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА.

 

Атмосферне повітря, яким дихає людина, являє собою складну систему, що знаходиться у тісній взаємодії з оточуючим середовищем. Якщо якісний і кількісний склад повітря не порушено, воно в повній мірі відповідає фізіологічним вимогам організма людинию. Більшість виробничих процесів супроводжується виділенням в оточуюче середовище шкідливих речовин. Саме тому на виробництві особливу увагу приділяють захисту організму людини від шкідливої дії ядовитих і токсичних газів. За своє життя людина робить в середньому 600 млн вдихів, споживаючи при цьому 600 000 м³ повітря. Певно, що засміченість повітря шкідливими речовинами даже в малих дозах може спричинити серйозну шкоду здоровю людини.

Нині досить глибоко вивчені токсичні властивості більшості шкідливих речовин і встановлені межі найпоширеніших забруднювачів. Ці дані наведені в державному стандарті ГОСТ 12.1.005-88. Із шкідливих речовин, що надходять в атмосферне повітря і негативно впливають на організм людини можна назвати такі: 3,4-бензпирен, оксиди азоту, оксиди сірки, фтористі з’єднання, сірководень, оксид вуглецю, сполуки хлору, свинцю, фосфору, мишьяку, ртуті, озон, формальдегід, меркаптани, пил та інші. Від забруднення атмосферного повітря насамперед страждають органи дихання людини. Такі хвороби, як катар верхніх дихальних шляхів,

емфізема легенів, ангіна, форенгіт, пневмонія, бронхіт, астма, тонзиліт, туберкульоз, селікоз і рак легенів є частими супутниками тривалої дії забрудненого повітря. Для того, щоб успішно боротись із забрудненням повітря необхідно навчитись визначати наявність у ньому таких шкідливих речовин.

 

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ЧАСТИНА.

Визначення концентрації шкідливих домішок в повітрі проводять за допомогою газоаналізаторів різних конструкцій. В даній лабораторній роботі визначення шкідливих домішок в повітрі проводять експрес-методом за допомогою універсального переносного газоаналізатора УГ-2. В якості джерела газу використано генератори сірководню, окису сірки та окису вуглецю. Схема установки для визначення загазованості показана на рис.1. Установка складаеться з генератора газу 2 з розподільною лійкою 3, ємності для збирання газу 5, склянки Дрекселя 1 і газоаналізатора УГ-2. Гази отримують в генераторі взаємодією рідких хімічних реактивів. Відбір повітря на аналіз проводять шляхом усмоктування його через аналізаторну трубку 7 за допомогою газоаналізатора УГ-2. Тиск в системі фіксують за допомогою манометра 4.

Роботу на установці проводять таким чином:

1. Ознайомитись з правилами техніки безпеки при роботі на установці.

2. Перевірити герметичність з’єднань, а також наявність води у склянці Дрекселя 1 і розчинів в реакторі 2 і розподільній лійці 3.

3. Перевірити тиск в сосуді 5 за допомогою манометра 4.

4. Якщо тиск в сосуді 5 перевищує 5 мм вод.ст., то додаткове виготовлення газів в реакторі 2 не проводять і розпочинають аналіз газів.

5. Якщо тиск в посудині менше 5 мм вод. Ст, то відкривають кран розподільної лійки 3 і впускають 1-2 краплі реактиву. Цю роботу проводять в присутності викладача. Тиск газів, який утворюється внаслідок реакції і надходить в посудину 5, має підвищитись. Після цього починають аналіз.

 

 

Рис. 1.Схема експериментальної установки

1-посудина Дрекселя; 2- реактор; 3- розподільна лійка;

4-манометр; 5-посудина для збирання газів;

6-затискач; 7-індикаторна трубка; 8-газоаналізатор УГ-2

 

 

3.1.Будова і принцип дії універсального газоаналізатора УГ-2.

 

Принцип дії газоаналізатора УГ-2 базується на змінюванні забарвлення шару індикаторного порошка в індикаторній трубці після просмоктування через неї забірним пристроєм повітря, що містить певний газ (пару).

В закритій частині корпусу (1) повітрязабірного пристрою (рис.2) знаходиться резиновий сильфон (2) з двома фланцями і стакан з пружиною (3).

У внутрішніх гофрах сильфона встановлені розпірні кільця (4) для надання сильфону жорсткості і збереження постійного об’єму. На верхній пластині (9) є нерухома втулка (7) для направлення штока (6) під час стиснення сильфона. На штуцер (11) з внутрішньої сторони надіта резинова трубка (12), яка через нижній фланець з’єднується з внутрішньою порожниною сильфона.

До вільного краю трубки (10) при аналізі приєднують індикаторну трубку.

Повітря, що досліджується, через індикаторну трубку просмоктується після попереднього стиснення сильфона штоком. На гранях (під головкою) штока позначені об’єми повітря, що просмоктується під час аналіза.

На циліндрічній поверхні штока є чотири подовжні канавки з двома поглибленнями (5), що призначені для фіксації двох положень штока фіксатором (8).

Відстань між поглибленнями на канавках визначено таким чином, щоб при ході штока від одного поглиблення до іншого сильфон забирав потрібний об’єм повітря для досліджень. Об’єм газу, що просмоктується і тривалість ходу штока показано

в таблиці 1.

 

 

Рис.2. Пристрій для забору повітря

1-корпус; 2- сильфон; 3-пружина; 4- кільце розпірне;

5- канавка з поглибленнями; 6- шток; 7- втулка; 8-фіксатор; 9-плата; 10,12 – резинова трубка; 11- штуцер

 

Таблиця 1

Об’єм газу, що просмоктується і тривалість ходу штока

Газ (пара), що досліджується	Об’єм, що просмоктується, мл	Верхній показчик шкали, мг/м3	Тривалість ходу штоку, с	Загальний термін просмоктування повітря, с
Аміак   Ацетон Ацетилен Бензин Бензол Ксилол Окис вуглецю Окис азоту Сірчаний ангідрід Сірководень   Толуол Вуглеводні нафти Хлор Етиловий ефір			30 – 60 4 – 10 180 – 240 260 – 300 200 – 230 230 – 280 100 – 132 180 – 240 220 – 300 110 – 160 15 – 45 140 – 200 10 – 30 200 – 230   200 – 230 270 – 330 405 - 435

 

3.2. Підготовка газоаналізатора УГ-2 до роботи.

Перед початком роботи газоаналізатора УГ-2 потрібно:

- перевірити герметичність повітрязабірного пристрою;

- спорядити індикаторні трубки;

- спорядити патрони.

Для перевірки герметичності повітрозабірного пристрою стискають сильфон штоком до верхнього отвору на обєм 400 мл і фіксують затискачем. Відводять фіксатор і після першого ривка штока його відпускають. Повітрязабірний пристрій вважається герметичним, якщо протягом 10 хвилин не спостерігається помітне переміщення штоку.

Спорядження індикаторних трубок проводять з використанням спеціального інструменту. В даній лабораторній роботі використовують готові споряджені трубки.

Патрони споряджають у випадку, коли в газах присутні домішки, що заважають визначенню складу газів. В даній роботі використовують чисті гази, тому патрони не використовують.