Перед початком роботи ознайомитись з правилами техніки безпеки.
1. За допомогою груши продути посудину повітрям. Для цього відєднати грушу від установки і набираючи свіжого повітря вдувати його в посудину. Операцію повторити 15-20 разів.
2. Відвернути гайку (4) і встановити вибухову діафрагму (5).
3. Ввести в посудину за допомогою пипетки (2) краплі легкозаймисної рідини (ЛЗР) і закрити отвір в кришці пробкою.
4. Провести перемішування парів ЛЗР з повітрям в посудині (1) за допомогою груші. Для цього провести декілька натискань на грушу протягом 1 хвилини.
5. Встановити захисний екран.
6. Натисканням кнопки (4) створити іскру в посудині.
7. Якщо вибуху не відбулося, дослідження повторити, збільшуючи кожен раз кількість доданої ЛЗР на одну краплю.
8. Після отримання вибуху визначити НВП. Для цього попередньо визначити об’єм парів ЛЗР за формулою:
(7)
де 
- маса однієї краплі ЛЗР, мг. Визначається експериментально шляхом зважування на аналітичних вагах пипетки з ЛЗР:
(8)
де 
- маса пипетки з ЛЗР, мг;
- маса пипетки після видалення з неї 1 краплі ЛЗР, мг;
n – кількість крапель ЛЗР, введених в посудину для отримання вибухонебезпечної суміші;
-щильність парів ЛЗР при нормальних умовах, мг/см3:
(9)
де М – молекулярна маса досліджуваної рідини (ЛЗР);
t – робоча температура при якій проводять випробування, оС (визначають за позниками термометра);
Р – робочий тиск, при якому проводять випробування, гПа;
9. Визначення експериментальної величини НПВ.
(10)
де Vc – об’єм посудини, см3;
(11)
де d – діаметр посудини, см;
L – висота посудини, см.
10. За визначеним значенням 
і СНиП 2.09.02-85категорію виробництва, де застосовують дані речовини в кількості, достатній для утворення разом з повітрям вибухонебезпечних сумішей.
11. Порівняти значення , визначні експериментальним і розрахунковим методами. Встановити величину похибки у встановленні нижньої межі займання:
(12)
ПРОТОКОЛ ВИПРОБУВАНЬ.
Звіт про виконану роботу слід виконати у вигляді таблиці результатів випробувань (табл..2):
Таблиця2
Результати досліджень
| Назва параметра | Умовні позначення | Метод визначення | Вели-чина |
| 1.Назва випробуваної рідини 2.Молекулярна маса 3.Температура спалаху 4.Температура досліду 5.Атмосферний тиск 6.Нижня межа виникнення вибуху, % 7.Верхня межа виникнення вибуху, % 8.Кількість крапель ЛВЖ, введене в посудину для досягнення вибуху 9.Маса однієї краплі, мг 10.Об’єм парів ЛЗР, см3 11.Щильність парів ЛВЖ, мг/см3 12.Обєм посудини, см3 13дослідне значення НПВ, % 14.порівняння дослідного і розрахункового значень НПВ 15.Коефіцієнт безпеки 16.Максимально допустима вибухонебезпечна концентрація 17.Категорія приміщення за вибуховою і пожежною небезпекою | Ацетон
t спал
t
Р
φн
φв
n
q
Vлвж
 лвж
V
η
Kб
| ГОСТ 12.1.004-91 по барометру формула 1 формула 2 експеримент формула 8 формула 7 формула 9 формула 11 формула 10 формула 12 ГОСТ 12.1.004-91 Формула 6 СНиП 2.09.02-85 |
Наприкінці роботи зробити висновки.
6. КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ
1. На які категорії класифікуються виробництва за вибуховою, вибухопожежною і пожежною безпекою?
2. Що покладено в основу класифікації виробництв за вибуховою, вибухопожежною і пожежною безпекою?
3. Що таке нижня і верхня концентраційна межа займання парів і газів в суміші з повітрям? За якими формулами їх визначають?
4. Як визначають щільність парів ЛЗР за нормальних умов?
5. Як за нижньою межєю вибуховості горючих рідин визначають категорію виробництва?
6. Що таке коефіцієнт безпеки Кб?
7. Як визначити максимально допустиму вибухобезпечну концентрацію горючих газів (парів) ГДВК?
8. Які горючі рідини і гази знаєте Ви, що в суміші з повітрям утворюють легкозаймисні суміші?
9.
7. ТЕХНІКА БЕЗПЕКИ ПІД ЧАС ПРОВЕДЕННЯ РОБОТИ
Основними елементами потенційної небезпеки при проведенні даної лабораторної роботи є:
1. Електричний струм.
2. Небезпека руйнування випробувальної посудини.
3. Небезпека займання легкозаймистої річовини (ЛЗР).
Під час проведення роботи необхідно особливу увагу приділити питанням електробезпеки, питанням застосування захисних пристроїв і протипожежної профілактики.
Враховуючи наведені дані слід:
1. Перед початком роботи перевірити справність обладнання: електричних шнурів, розеток, заземлення, захисного екрана.
2. Роботи проводити тільки за наявності захисного екрана.
3. Не допускати розливу ЛЗР на робочому місці.
4. Під час роботи не палити і користуватись відкритим вогнем або опалювальними приладами з відкритими спіралями.
5. Обережно поводитись з ЛЗР.
8. МАТЕРІАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
Вибухова камера.
Піпетка для ЛЗР.
Груша для продування посудини повітрям.
Термометр.
Барометр.
Генератор іскрових імпульсів.
Посудина з ЛЗР.
Вибухова діафрагма.
9. ЛІТЕРАТУРА
1. ГОСТ 12.1.044-89. Пожаровзрывоопасность веществ и материалов. Номенклатура показателей и методы их определения.
2. ГОСТ 12.1.011-78 ССБТ (СТ СЭВ 2775-80) Смеси взрывоопасные. Классификация и методы испытаний.
3. СНиП 2.09.02-85 Производственные здания.
4. Успенский С.Д. Лабораторный практикум по охране труда в текстильной промышленности.- М.: Легкая индустрия,- 1972.
5. Основи охорони праці: Підручник. 2-ге видання / К.Н.Ткачук, М.О.Халімовський, В.В.Зацарний та ін. – К.: Основа, 2006 – 448 с.
6. Запорожець О.І., Протоєрейський О.С., Франчук Г.М., Боровик І. М. Основи охорони праці. Підручник. – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 264 с.
7. Основи охорони праці:. /В.В. Березуцький, Т.С. Бондаренко, Г.Г.Валенко та ін.; за ред. проф. В.В. Березуцького. – Х.:Факт, 2005. – 480 с.
8. Жидецький В.Ц. Основи охорони праці. Підручник –– Львів: УАД, 2006 – 336 с.
Лабораторна робота №4
ВИЗНАЧЕННЯ ОПОРУ І РОЗРАХУНОК ЗАЗЕМЛЮЮЧИХ ПРИСТРОЇВ
1. Мета роботи:
1. Ознайомитись з основними вимогами, що пред’являють до захисного заземлення і занулення згідно вимог ГОСТ 12.1.030-81.
2. Ознайомитись з принципом дії і правилами експлуатації приладу М 416, що слугує для вимірювань опору заземлюючих пристроїв. Набути навичок проведення вимірювань опору заземлення за допомогою приладу М 416.
3. Ознайомитись з методикою розрахунку заземлюючих пристроїв. Провести реальний розрахунок заземлюючого пристрою.
2. ТЕОРЕТИЧНІ ПОЛОЖЕННЯ.
Відповідно вимог ГОСТ 12.1.030-81 захисне заземлення або занулення має забезпечити захист людей від ураження електричним струмом під час дотику людини до металевих частин електричних пристроїв, що можуть опинитись під напругою внаслідок пошкодження ізоляції.
Захисне заземлення слід виконувати примусовим електричним з’єднанням металевих частин електропристроїв з землею або її еквівалентом.
Захисному заземленню або зануленню підлягають металеві частини електричних пристроїв, доступні для дотику людини, що не мають інших видів захисту для гарантування електробезпеки.
Захисне заземлення або занулення електроустановок слід виконувати:
· При номінальній напрузі 380 В і вище змінного струму і 440 В і вище постійного струму – у всіх випадках;
· При номінальній напрузі від 42 В до 380 В перемінного струму і від 110 В до 440 В постійного струму при роботах в умовах підвищеної небезпеки і особливо небезпечних умов за ГОСТ 12.1.013-78.
В якостi заземлюючих пристроїв електроустановок в першу чергу мають бути використанi природнi (натуральнi) заземлювачi (залiзобетоннi фундаменти, iншi металевi i залiзобетоннi конструкцii). Якщо використовувати природнi конструкцii неможливо, то застосовують штучне заземлення електричних пристроїв, причому допустима напруга дотику i опiр заземлюючих пристроiв має бути забезпечений в любу пору року.
При штучному заземленнi в якості провiдників слiд використовувати спецiально призначенi для цього матерiали i провідники, причому матеріал, з якого виготовлено заземлюючий пристрiй має бути стiйким до механiчних, хiмiчних i термiчних дiй на весь термiн експлуатацii.
При наявностi заземлення дотик людини до устаткування, що знаходиться пiд напругою, не призводить до ураження електричним струмом, бо згiдно закону Кірхгофа струм проходить двома шляхами: через заземлюючий пристрiй i тiло людини. При цьому сила струму в електричному ланцюзі буде зворотньо пропорцiйна опору. Опiр людини дорiвнює» 100 Ом, а опiр заземлюючого пристрою» 4 -10 Ом. Таким чином, опiр заземлюючого пристрою у 100 – 250 разiв менше за опір тiла людини і електричний струм пройде лише через заземлення.
Заземленням називають навмисне з’єднання частин електроустановок iз заземлюючим пристроем. Заземлення роподiляють на робоче i захисне.
Робочим заземленням називають заземлення якої – небудь точки токопровiдних частин електроустановки, необхiдне для нормальноi її експлуатацii.
Захисним заземленням називають заземлення частин електроустановок, що не знаходяться пiд напругою.
Заземлювачем називають провiдник або сукупнiсть металевих з’єднаних провiдникiв, що знаходяться у контактi iз землею або її еквiвалентом.
Заземлюючим провiдником називають провiдник, що з’єднує заземлюючi частини iз заземлювачем.
Сукупнiсть конструктивно об’єднаних заземлюючих провiдникiв i заземлювача називають заземлюючим пристроєм.
2.1. Основні вимоги, що пред’являють до заземлення електроустановок.
2.1.1. Електроустановки напругою до 100 В у мережі з заземленою нейтраллю.
В стаціонарних установках такого типу має бути виконано занулення. При зануленні фазні і нульові захисні провідники слід вибирати таким чином, щоб при замиканні на корпус на нульовий провід, виникав ток короткого замикання, що забезпечить відключення автомата або легкоплавкої вставки запобіжника.
Опір заземлюючого пристрою, до якого приєднані нейтралі генераторів (трансформаторів) або провід однофазного джерела живлення електричним струмом, з урахуванням штучних заземлювачів і повторних заземлювачів нульового провода має бути не більше 2,4 і 8 Ом відповідно, при міжфазних напругах 660, 380 або 220 В трифазного джерела живлення. При питомому електричному опоры «землі» r вище 100 Ом*м допускають збільшення вказаної норми у r /100 разів.
2.1.2. Електроустановки напругою до 1000 В у мережі із ізольованою нейтраллю.
В електроустановках змінного струму в мережах із ізольованою нейтраллю або iзольованими проводами однофазного джерела живлення електричною енергiєю захисне заземлення має бути виконано поряд iз контролем опору iзоляцii, а опiр заземлюючого пристрою в стацiонарних мережах має бути не бiльше 10 Ом. При питомому опорi землi бiльше за 500 Ом.м допускають введення пiдвищуючих коефiцiентiв, що залежать вiд величини r.
2.1.3. Електроустановки напругою вище 1000 В у мережі із ізольованою нейтраллю.
В цих установках має бути виконано захисне заземлення, при цьому рекомендується передбачати пристроi автоматичного пошуку замикання на «землю». Максимальний опір заземлюючого пристрою R в Ом не може бути більше ніж:
R=250/ J (1)
де J – розрахункова сила току замикання на землю, А.
При використаннi заземлюючого пристрою одночасно для електроустановок напругою до 1000 В:
R = 125 / J (2)
Розрахункова сила току замикання на землю має бути визначена для тiєi з можливих в експлуатацii схем мережi, при якiй сила току замикання на землю має максимальне значення.
2.1.4. Заземленню пiдлягають:
а) корпуса електричних машин, трансформаторiв, апаратiв, свiтильникiв тощо;
б) приводи електричних апаратiв;
в) каркаси розподiльних щитiв, щитiв управлiння;
г) металевi конструкцii розподiльних простроiв, металевi кабельнi конструкцii, металевi корпуса кабельних муфт, стальнi труби електропроводки;
д) металевi корпуси пересувних електроустановок.
2.1.5. Заземленню не пiдлягають:
а) арматура пiдвiсних i опорних iзоляторiв, кронштейни i арматура освiтлювальних установок при iх монтажi на дерев’яних опорах i недерев’яних конструкцiях пiдстанцiй, якщо вони не потребують захисту вiд атмосферних осадкыв;
б) устаткування, встановлене на заземлених металевих конструкцiях при забезпеченнi достатнього контакту з останнiми;
в) електроприймачi з подвiйною iзоляцiєю;
г) рельсовi шляхи за межами пiдстанцiй, розподiльнi пристроi промислових пiдприємств;
д) металевi частини заземлених каркасiв, що можуть знiматися або вiдкриватися.
Кожен елемент установки, що заземлюється, має бути приєднаний до заземлювача або заземлюючоi магiстралi з використанням вiдповiдного розгалуження.
Приєднання заземлюючих провiдникiв до заземлювача i заземлюючоi конструкцii має бути виконано зварюванням, а до корпусiв апаратiв машин i т.п. – зварюванням або болтовим з’єднанням.
Вiдкрито прокладенi оголенi провiдники i голi мережi заземлення мають бути пофарбованi у чорний колiр.
ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ЧАСТИНА.
