Перелік номенклатур з обліку витрат

Етапи обліку витрат. На першому етапі витрати звітного періоду групуються у відомостях аналітичного обліку. Їх відкривають для обліку витрат у кожному центрі відповідальності (структурному підрозділі) та за об’єктами калькулювання і заповнюють за показниками первинних документів і накопичувальних регістрів з обліку витрат. Прямі витрати списуються на дебет рахунків обліку виробництва (рахунок 23 “Виробництво” із субрахунками за видами виробництв та видів продукції), а непрямі - на дебет рахунку 91 “Загальновиробничі витрати” у кореспонденції із кредитом рахунків обліку виробничих ресурсів. У кожному регістрі аналітичного обліку витрати групуються у розрізі статей витрат, передбачених відповідною номенклатурою (витрати цехів основного виробництва, витрати допоміжних (підсобних) виробництв, загальновиробничі витрати).

На другому етапі вартість послуг допоміжних (підсобних) виробництв розподіляється між споживачами пропорційно вартості одержаних ними послуг. Для організації витрат допоміжних (підсобних) виробництв необхідно визначити їх склад; розробити перелік статей обліку витрат для кожного виду виробництв та склад витрат, що становлять кожну статтю; порядок розподілу непрямих витрат між об'єктами калькулювання, а також методи розподілу вартості послуг між споживачами.

На третьому етапі обліку витрат загальновиробничі витрати списуються і розподіляються між об’єктами обліку за методикою, обраною підприємством, а нерозподілені витрати включаються до собівартості реалізованої продукції

На четвертому етапі відбувається зведення витрат виробництва й калькулюванням визначається собівартість готової продукції.

Організація зведеного обліку витрат включає: встановлення ступеня централізації обліку витрат; вибору варіанту метода їх узагальнення на рахунках обліку витрат виробництва; порядку оцінки напівфабрикатів власного виробництва, що передаються з цеху у цех; розробку методики та техніки узагальнення витрат, послідовності закриття рахунків обліку витрат виробництва та обліку незавершеного виробництва. Фактичні витрати виробництва узагальнюють спочатку по кожному структурному підрозділу (цеху, а всередині його – виробничим дільницям, бригадам), а потім по підприємству у цілому. При журнальній формі витрати кожного структурного підрозділу узагальнюють у спеціальній відомості (див. табл. 10.7), а потім підсумки кожної з них переносять до журналу 5 або 5 А.

3. Організація калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг)

Організація калькулювання собівартості продукції включає: розробку порядку вибору об'єктів калькулювання; переліку статей калькулювання; встановлення періодів та термінів калькулювання, розробку методики і техніки калькулювання.

Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством у наказі про облікову політику.Для калькулювання собівартості продукції використовують регістри аналітичного обліку – калькуляції (картки; вільні аркуші; книги; електронні носії інформації). Їх відкривають для кожного об'єкту калькулювання (виробу, замовленню, групі виробів, тощо) та заповнюють за показниками первинних документів з використання виробничих ресурсів (табл. 10.2).

Таблиця 10.2

Калькуляція стільців моделі НК-54 грн.