Організація виплати заробітної плати

 

Організація виплати заробітної плати включає: визначення оптимальних термінів виплати заробітної плати, способів випла­ти, місць виплати та осіб, відповідальних за виплату грошових ко­штів працівникам підприємства, розробку порядку видачі розрахункових листків, довідок по заробітній платі, а також положення з обліку депонованої заробітної плати.

Терміни виплати заробітної плати (за першу і другу половину місяця при авансовій системі) встановлюються у колективному договорі, що укладається на підприємстві між трудовим колек­тивом і адміністрацією. Вони також зазначаються у договорі про розрахунково-касове обслуговування, що укладається між; підпри­ємством і банком. Термін виплати залежить від організаційно-тех­нічних можливостей підготовки розрахунків із заробітної плати.

Працівники підприємства обирають найбільш оптимальний спосіб виплати заробітної плати: 1) готівкою з каси підприємства;

2) безготівково через банкомати банків; 3) натуроплатою - гото­вою продукцією або іншими видами товарно-матеріальних цін­ностей підприємства.

Незважаючи на спосіб виплати заробітної плати, у день її ви­плати до відділення банку необхідно представляти платіжні дору­чення на перерахування податку з доходів фізичних осіб та вне­сків на соціальні заходи.

При виплаті заробітної плати готівкою через касу підприємства необхідно обладнати робочі місця касирів, забезпечити доставку готівки з банку до каси та розробити графік обслуговування пра­цівників у розрізі структурних підрозділів. Якщо заробітну плату виплачують у структурних підрозділах, то необхідно призначити наказом по підприємству таких осіб, встановити порядок одер­жання ними грошей у касі та їх виплати за платіжними відомостя­ми, порядок звітування за одержані грошові кошти. Місця виплати заробітної плати необхідно відповідно обладнати, забезпечити до­ставку грошей до місць виплати, а також їх збереження у процесі транспортування та виплати, розробити детальний графік роботи платників та узгодити його із профспілками.

Підприємство має право зберігати в касі виручку для виплати заробітної плати понад установлений ліміт каси протягом трьох робочих днів з дня настання строків цих виплат у сумі, що зазна­чена в переданих до каси відомостях на виплату грошей. Виплату заробітної плати необхідно організувати так, щоб не порушувати встановлених термінів. Крім того, забороняється накопичувати у касі виручку для виплати заробітної плати.

Найбільш раціональним способом виплати заробітної плати є використання системи банкоматів. Для організації виплати заро­бітної плати у такий спосіб підприємству необхідно укласти дого­вір з банком, організувати відкриття рахунків для кожного праців­ника, одержання ними пластикових карток та слідкувати за своє­часним зарахуванням коштів на ці рахунки.

 

Тема: Організація обліку зобов’язань за розрахунками

План

1. Організація обліку кредиторської заборгованості за това­ри, роботи, послуги

2. Організація обліку розрахунків з бюджетом

3. Організація обліку розрахунків зі страхування

4. Організація обліку позик банків

 

1. Організація обліку кредиторської заборгованості за това­ри, роботи, послуги

Здійснюючи фінансово-господарську діяльність, суб'єкти господарювання вступають у тісну взаємодію між собою. При цьому вони змушені суворого дотримуватись умов договірних зобов'язань. Постачальники повинні вчасно згідно із договором поставляти товарно-матеріальні цінності в певних обсягах та пев­ного асортименту, підрядники - виконувати роботи та надавати послуги, а покупці і замовники - своєчасно оплачувати їх рахунки. Дотримання усіма сторонами взятих договірних зобов'язань за­безпечує кругообіг фінансових ресурсів та продовження фінансо­во-господарської діяльності, тому організація обліку розрахунків із постачальниками і підрядниками є однією з найважливіших ді­лянок облікової роботи.

Основними завданнями та одночасно і об'єктами організації обліку кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги є:

- облік товарно-матеріальних цінностей, що надходять від постачальників;

- облік виконаних робіт та наданих послуг;

- облік коштів, сплачених за зобов'язаннями;

- облік заборгованості перед постачальниками і підрядни­ками.

Організація обліку кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги включає: вибір форми розрахунків, які найбільш відповідають укладеним договорам даного підприємства з по­стачальниками або підрядниками; розробку картотек відвантажувальних, розрахункових, адресних та інших реквізитів поста­чальників та підрядників; установлення порядку документування розрахункових операцій та оперативного контролю за станом роз­рахунків; вибір методики та техніки ведення синтетичного та ана­літичного обліку кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги.

Форма розрахунків визначається у договорах, які укладають­ся між контрагентами, за згодою сторін, орієнтуючись на більш прогресивні (клієнт-банк-клієнт; акредитиви або договірні роз­рахунки). У договорах доцільно приймати додаткові умови, що гарантують своєчасність розрахунків, прискорення оберненості оборотних коштів (передоплата), а також визначати фінансові санкції при недотриманні термінів розрахунків або поставок. При розрахунках акредитивами необхідно встановлювати терміни по­ставок, що дозволить точніше визначати терміни відкриття акре­дитиву та уникнути уповільнення швидкості оберненості коштів та їх заморожування на рахунках акредитиву. При передоплаті вказуються терміни сплати..коштів, її величина та оговорюються умови, за яких вони можуть змінюватись. Величина передопла­ти при поставках товарно-матеріальних цінностей, як правило, встановлюється у відсотках від обсягів поставок (наприклад, 40% їх вартості), а при виконанні робіт та наданні послуг враховується вартість будівельних матеріалів та конструкцій, що необхідні для проведення робіт.

Картотека адресних, розрахункових, відвантажувальних реквізитів постачальників та підрядників забезпечує правильне складання документів та прискорює облікові роботи, тому є необ­хідною складовою організації обліку кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги. Якщо картотеки ведуться на підпри­ємстві децентралізовано, тоді по постачальникам та підрядникам їх ведуть у відділі постачання, а за іншими розрахунками - у бух­галтерії. Більш доцільно сформувати єдину картотеку у бухгалтерії (фінансовому відділі), але забезпечити доступ до неї усіх зацікавле­них служб.

В договорах потрібно зазначити перелік документів, якими оформлюються поставки матеріальних цінностей та розрахунки за них, терміни й способи їх представлення, кількість екземпля­рів. Важливе значення має вибір вихідної оперативної та норма­тивно-довідкової інформації, а також визначення складу і змісту вихідної інформації. Оперативною інформацією є первинні доку­менти, якими оформляються поставки (акт здачі продукції; товар­но-транспортна накладна; рахунок-фактура; податкова накладна, технічний паспорт, специфікації, сертифікати) або сплата коштів (платіжні доручення, платіжні вимоги (при договірних розрахун­ках), платіжні вимоги-доручення), а також накопичувальні доку­менти (відомості обліку невідфактурованих поставок на початок та кінець місяця, відомості обліку несплачених поставок на початок та кінець місяця). Нормативно-довідковою інформацією є «Класифікатор постачальників і підрядників», договори поставок, тощо.

Форми і склад реквізитів первинних документів регламенту­ються нормативними документами і альбомом, сформованим на підприємстві. Інші оперативні і нормативно-довідкові докумен­ти обираються підприємством, виходячи зі змісту операцій, фор­ми бухгалтерського обліку і наявної комп'ютерної техніки. Від них також залежить порядок збирання первинної інформації та техно­логія її обробки.

Касиру або іншій особі доручають щоденно одержувати у бан­ках платіжні вимоги-доручення постачальників, які підлягають оплаті. Рахунки-фактури та товарно-транспортні накладні одер­жує експедитор безпосередньо у постачальника разом із товар­но-матеріальними цінностями. Одержані документи реєструють у спеціальних журналах. Показники реєстрації документів використовують для контролю за надходженням цінностей та дотри­манням умов договорів та поставок. Розрахунковий відділ бухгал­терії після погодження з відділом постачання акцептує рахунки та складає платіжні доручення на їх оплату. Платіжні вимоги-до­ручення постачальників у разі акцепту до оформлюють, їх підпи­сують головний бухгалтер та керівник і через касира передають в банк для оплати. У разі відмови від оплати розрахунковий відділ у встановлені терміни повідомляє постачальників і надає відповід­ні документи (комерційний акт, претензію, акт приймання мате­ріалів), які підтверджують вимоги покупця щодо порушення умов

поставок.

Для забезпечення своєчасності розрахунків розробляється графік, у якому вказують терміни одержання та відправки розра­хункових документів, їх просування між підрозділами підприєм­ства, строки оплати поставок та осіб, відповідальних за складан­ня одержання документів, їх перевірку та обробку.

При організації обліку розрахунків із підрядниками у догово­рах необхідно встановити порядок оплати виконаних робіт або наданих послуг. Порядок оплати послуг залежить від можливості визначити обсяг послуг, наданих на певну дату. Оцінка ступеня завершеності операцій з надання послуг проводиться:

- вивченням виконаних робіт (коли сторони, вивчивши обсяг наданих послуг, визначили ступінь їх готовності та оцінили

їх конкретну суму);

- визначенням питомої ваги обсягу послуг, наданих на певну дату, у загальному обсязі послуг, які мають бути надані;

- визначенням питомої ваги витрат, яких зазнає підприєм­ство при наданні послуг, у загальній очікуваній сумі таких витрат. Сума витрат, здійснених на певну дату, включає тільки ті витрати, які відображають обсяг наданих послуг на цю саму дату.

Як правило, роботи з тривалим циклом оплачуються по завер­шенні їх виконання у цілому або у міру їх готовності (по закінчених етапах або комплексах робіт). За методом поетапної оцінки вико­наних робіт вони визнаються шляхом:

- огляду виконаних робіт;

- співвідношення виконаних, робіт на дату балансу до загаль­ного їх обсягу за договором;

- співвідношення фактично понесених витрат на дату балан­су до їх оціненої загальної суми.